«Як російська псевдоетнологія служить колоніалізму останньої імперії» – Марія Куряча

Марія Куряча

Соціо-культурна антропологиня, наукова співробітниця "Музею Вінниці", випускниця історичного факультету ВДПУ ім. М. Коцюбинського. Сфера наукових інтересів: історична пам'ять, вплив культури на поведінку людей, травматичний досвід та візуальна антропологія

Розділ статті: Інше

Етнологія – це наука, що почала свою історію зі служби великим імперіям, які контролювали переважну частину світових ринків. Часи змінюються і тепер вона допомагає брендам та компаніям успішно і ефективно продавати. Проте залишилась одна держава у світі, що досі плекає імперські амбіції підкорення інших та використовує в тому числі і знання з етнології – рф.

Перші етнографи та етнологи працювали на відстані, могли ніколи не бачити на власні очі представників тих народів, про які пишуть. Як джерела вони часто використовували записи купців, мандрівників та християнських місіонерів, котрі фіксували життя та побут народів, підкорених імперією.

На теренах колишньої російської імперії наука зароджувалась, розвивалась і залишилась досі з назвою «етнографія»/«етнологія». В Україні також використовуються переважно саме ці два слова. В європейській та американській академічній традиції використовується «соціальна» або «культурна антропологія». Насправді, етнографія та її етнографічний метод є лише складовою частиною антропології.

 Російська етнологія і виправдання колоніалізму 

Радянська етнографія продовжила імперську роботу своєї попередниці по дослідженню етносів для їх підкорення, і в перші роки свого існування розвивалась в багатьох республіках. Проте в 1930-х роках експедиції в республіках поступово згортаються, діяльність  академічних організацій зупиняється, лише в москві можливе було існування інститутів етнографії.

Російська етнологічна наука та загалом гуманітаристика підходять до вивчення етносів не з точки зору «іншого», якого варто вивчити, щоб зрозуміти його культуру, а з точки зору «чужого»/«ворога», якого варто вивчити для керування. Решта метрополій дозволяли своїм «іншим» в складі залишатися і розвиватися у власних культурних орієнтирах, російська ж нав’язувала імперську культуру, замінювала нею місцеві та розглядала ці культури за «ворога», якого варто підкорити.

Російська етнографія розробила ряд теорій, що виправдовували агресію проти інших народів заради існування певної «колиски народів» чи інших міфів. Ми спробуємо зупинитися на менш відомій євразійській теорії, до якої звертається російська пропаганда та, неодноразово, сам  президент путін.

Євразійська теорія та теорія пасіонарності Льва Гумільова. 

Теорія пасіонарності етносів Льва Гумільова базується на специфічному припущенні автора про появу на певній території в обмеженому ареалі великої кількості активних людей – пасіонаріїв. Пасіонарність людей, за цією теорією, є категорією психологічно змінною та залежить від мутацій і космічної енергії (її надлишок породжує підвищену активність). Цю теорію критикують більшість етнологів за псевдонауковість, бездоказовість, а самого автора через це називають «псевдоетнологом». Процитуємо директора московського центру Льва Гумільова Петра Зариффуліна: «Пасіонарії завжди в русі і готові наелектризувати все навколо. Не так багато пасіонаріїв існує в часи надлому – нинішнього стану російського суперетносу».

Як видно, прихильники цієї теорії пасіонарності і в інших тезах мають загарбницькі погляди, що існують в дискурсі і наративах. Тому нам необхідно з’ясувати ще декілька спроектованих Гумільовим термінів, які можуть вводити в оману «науковості»: євразійство, суперетнос, біологічна енергія.

Євразійство – геополітичне та соціально-філософське вчення, що стверджує про особливу роль росії в світовій історії та потребу в об’єднанні під російською владою великої частини Євразії на підставі «історико-культурної спільності» народів, які її населяють. За цим вченням всі народи, що населяють Європу та Азію, подібні до росіян і тому можуть об’єднатися з ними в одну державу. Сучасна завойовницька політика рф базується на євразійстві.

За пасіонарною теорією народи можна згрупувати по кілька в суперетноси, які виникли одночасно в одному ландшафтному регіоні, взаємопов’язані економічним, ідеологічним і політичним спілкуванням і виступають в історії як мозаїчна цілісність. Лев Гумільов щодо суперетносу писав: «Подібно до етносу, суперетнос від імені своїх представників протиставляє себе решті суперетносів, але, на відміну етносу, суперетнос неспроможний до дивергенції. Суперетнос визначається не розміром, не міццю, а виключно ступенем міжетнічної близькості». Так, він виділив такі суперетноси: Візантійський, Мусульманський (Ісламський, Арабський), Християнський (Західноєвропейський), Слов’янський. Відповідно, всі слов’яни входять за цією теорією до цього суперетносу, та навряд всі 14 чи більше слов’янських народів підходять до попередньої цитати Гумільова і мають високий ступінь близькості.

За теорією пасіонарності етноси можуть існувати деякий час, розвиватися, дійти точки піку розвитку та загинути. Це ніби виглядає логічно, адже певні народи зникають, проте це занадто спрощене трактування Гумільовим історичних процесів, за що він був критикований в науковому світі. Розвиток етносу може бути певним «пасіонарним поштовхом», який розходиться не далі, ніж 200 км, як вважає Гумільов, вони мають позаземну енергію, викликають мутації. Цей антинауковий меседж він насправді запозичив, перекрутивши теорію біологічної енергії українського академіка Володимира Вернадського, про що згадує в одному з інтерв’ю: «Якщо пояснити це у глобальному масштабі, то, як я вже говорив, відбувається підйом біохімічної енергії, про яку писав Вернадський, у біосфері Землі. Теорія Дарвіна тут уже не працює. Тут працює сучасна теорія мутагенезу». Щоправда, у Вернадського йшлося геть про інше в тваринному світі. За законом Вернадського-Бауера в природі все змінюється і розвивається за принципом накопичення надлишкової енергії та її обробки. В процесі еволюції видів виживають ті, які збільшують біогенну геохімічну енергію. Як бачимо, і тут було перекручено одну теорію для створення іншої псевдонаукової пропагандистської.

Теорії Льва Гумільова та їх вплив на панівну політику володимира путіна

Сучасні прихильники євразійської теорії Льва Гумільова в цілому висловлювали підтримку ідей путіна та порадили йому брати приклад з російського мандрівника та «пасіонарія» Федора Конюхова. Російським Конюхова можна вважати за громадянством та визначенням, бо прожив він все життя і народився в Україні у с. Чкалове, Запорізької області. В 2010 році єпископ Запорізький і Мелітопольський УПЦ МП Йосип висвятив Федора Конюхова в священника і він навіть очолював церкву Богородиці в історико-культурному комплексі «Запорізька січ», незаконно відвідував окупований Крим. До священницького сану він побував на всіх полюсах, найвищих вершинах планети, перетнув Атлантичний і Тихий океани на гребному човні, здійснював навколосвітнє плавання на яхті та повітряній кулі.

Виглядає на те, що до порад євразійців з Центру Льва Гумільова глава росії дослухався і тому полетів з журавлями.

В 2012 році в щорічному посланні до Федеральних зборів володимир путін цитував ученого: «Перспективи будуть залежати від волі нації, як говорив Лев Гумільов, від пасіонарності народу». Не зайвим буде пригадати про критику ідей Гумільова радянськими науковцями, істориками та етнологами: Б.А. Рибаковим, Я.С. Лур’є, А.Г. Кузьміним, Ю.В. Бромлеєм, Б.М. Кедровим, І.Р. Григулевичем і І.А. Кривелевим. Крім цього, було багато інших критичних відгуків або ж багаторічне ігнорування його ідей академічною спільнотою, а також «Висновок комісії Відділення історії АН СРСР про роботи Л.М. Гумільова з історико-етнічної проблематики», який однозначно засуджував його псевдонаукові погляди на пасіонарність етносів.

Покровителем Льва Гумільова був політик, перший заступник М. С. Горбачова у Верховній Раді СРСР – А.І. Лук’янов. Саме він телефонував до різних високопосадовців та сприяв друку книг Гумільова, які вийшли великими накладами в 1989 році. Цей сюжет протекції не приховують і самі послідовники Гумільова,  називаючи це благодійністю. Та якраз з цього часу псевдонаукові праці з самочинним трактуванням понять етносу, етнічних процесів, етногенезу поширюються спочатку на широкі народні маси, тиражуються, а згодом стануть панівною ідеологією рф.

Французький філософ Мішель Ельчіанов вказує, що євразійці і «до Гумільова» не визнавали поділу на Європу та Азію. Так, мігрант Пйотр Савицький  називав штучним поділ Европи та Азії і постулював існування «третього континенту», «особливого географічного простору», об᾿єднаного, а не розділеного уральськими горами.

А Ніколай Трубєцкой намагався довести, що мови, які існують на цьому просторі, незважаючи на їхні відмінності, являють собою єдину спільність. Вони також розглядають монголо-татарське іго як фактор економічного прогресу. Ці тези лягають в основу путінської політики по розбудові Сибіру і Далекого Сходу в ХХІ столітті та створення «Євразійського економічного союзу», до входження в який намагалися схилити й Україну.

В 2021 році путін висунув у своїй псевдоісторичний статті  чотири основні постулати: «І росіяни, і українці, і білоруси – спадкоємці Стародавньої Русі, найбільшої держави Європи»; що радянська влада заклала основи триєдиності народів; він назвав Україну вигаданою і створеною Володимиром Леніном: «Ми знаємо і пам’ятаємо, що значною мірою вона створювалася за рахунок історичної росії»; і те, що культурна, духовна та історична єдність цих трьох народів підривається нинішніми українськими політичними елітами. Ці та інші цитати із статті авторства володимира путіна є продовженням і розширенням ідей Льва Гумільова.

Після виходу цієї статті путіна вийшло багато справедливих негативних коментарів в Україні і за кордоном та обережних в рф. В той час в російському «РІА-новини» виходить об’ємне трактування слів путіна під назвою «Для чого путін нагадав молодій нації про безкінечний генетичний код». Тим паче, що після випуску статті путін провів нараду з редакторами ЗМІ з поясненнями і коментарями публікації. Наприклад, путін сказав, що росіяни «перебувають на марші», тобто на піку розвитку за теорією Гумільова:

«У кожного народу, як і у кожної людини, своя доля. Я вірю в пасіонарність, у цю теорію пасіонарності. Це, власне, як у природі, так і в суспільстві, йде розвиток, пік, згасання. Росія не досягла свого піку. Ми на марші, на марші розвитку. Вона пройшла через важкі, найважчі випробування у своїй історії – у 90-х і на початку 2000-х років – але вона на марші розвитку. Я в цьому абсолютно переконаний”.

Крім цього, цікавою була теза президента рф про «безкінечний пасіонарний код», який рухає російський етнос і ключем цьому є, на його думку, «російська людина» та «змішування крові»:

«Ми досить молода нація. У нас нескінченний генетичний код. Він заснований на змішуванні крові, якщо так, по-простому, по-народному сказати. Виникає питання: якщо ми існуємо понад 1000 років, так активно розвиваємося та зміцнюємо себе, значить, щось у нас є таке, що цьому сприяє? Це щось – це внутрішній “ядерний реактор” нашого народу, нашої людини, російської людини,  який дозволяє рухатися вперед. Це якась пасіонарність, про яку Гумільов говорив свого часу, яка штовхає нашу країну вперед”.

За півроку до повномасштабного вторгнення, володимир путін на засіданні Валдайського клубу, відповідаючи на питання «хто з російських мислителів, учених, антропологів, письменників вам найближчий», згадав Івана Ільїна, Миколу Бердяєва, а також Льва Гумільова.

Німецький політолог Андреас Умланд цього року випустив критичну статтю «Історична езотерика як метод пізнання» про стан російської науки, де кількісно, в порівнянні з іншими науковими школами, порівнює конспірологічні, псевдонаукові теорії на наукових майданчиках рф. Значну увагу він приділяє євразійській теорії, Гумільову, Дугіну і їх послідовникам, а Гумільова називає псевдоетнологом. Сучасну агресивну російську політику він називає наслідком відриву від справжньої наукової дискусії, що призводить до ізольованості серйозних науковців та спотворення відносин між суспільством і представниками суспільних наук, що відбулося внаслідок путінської політики, яка почалась в 1999 році.

Російська академічна спільнота недостатньо активно діяла для засудження антинаукових, спіритичних тез псевдоетнолога Льва Гумільова. Він склав власні теорії походження етносів, поняття «суперетносу» для штучного об’єднання груп народів під спільною нерелевантною ознакою, теорію «євразійства», що обгрунтовує захоплення нових і нових територій навколо сучасної рф та теорію «пасіонарності», яка мала б визначати час існування і зникнення народів, і за нею російський є ніби «молодий» та лише «на марші» розвитку. Всі ці теорії стали основою сучасної загарбницької політики агресора, починаючи з кінця 1990-х років. Ці тези виглядають зручними для потреб поширення імперського впливу, захоплення і контролю над багатьма сусідніми народами та виправдання знищення  непокірних самостійних народів і націй.