Знову в українському соціумі не вщухають суперечки та голосування: святкувати 8 березня чи ні. Ми, історики, не могли залишитися осторонь цієї теми і теж занурилися у свою розвідку.
Нещодавно українцям став доступний штучний інтелект ChatGPT. Протестити ми його вирішили якраз запитаннями про Міжнародний жіночий день.
Спочатку пішли з найпростішого.
А далі провокаційні питання, куди ж без них.
Як історикиня, я маю набуту недовіру до поданої інформації, тому вирішила перевірити факти з нашої переписки (враховуючи той факт, що ChatGPT мало не створив історичний фейк і, дякуючи джерелам, з цим вдалося розібратись).
Як святкують цей день в інших країнах?
У результаті повномасштабного вторгнення росії в Україну, за кордон виїхало чимало жінок з дітьми. Тепер у більшості країн проживає подруга, знайома чи колега по роботі. Тому ми попросили розпитати про те, чи святкують 8 березня в країні, де вони зараз проживають. Ось що ми отримали:
Ірландія (Олеся)
«Останніми роками в Ірландії все більше звертають увагу на цю подію. Однак на рівні побутовому в щоденному житті люди сприймають цей день як факт. Відсутній елемент привітань зі “святом жіночності і краси”. На Міжнародний жіночий день більше звертають увагу в громадському житті, політиці. Наприклад, політики роблять тематичні доповіді, організації (здебільшого лівого спрямування) влаштовують різноманітні заходи чи мітинги. Помітила, що в наукових колах, які мені близькі, також звертають увагу на відзначення 8 березня тематичними заходами».
Уельс (Максим)
«Восьме березня у Великій Британії та зокрема в південному Уельсі, де я живу третій рік, це перш за все про права жінок, а не про квіти та цукерки. На початку весни проводяться численні заходи, які підіймають питання рівної заробітної плати для жінок, згадують рух суфражисток та обговорюють, як боротися із нерівністю загалом. Численні конференції, круглі столи та неформальні івенти. Наприклад, масовий жіночий велопробіг вздовж узбережжя мого міста. Чоловікам також було дозволено брати участь».
Польща (Аліса)
«Є таке свято, всі про нього пам’ятають: на роботі завжди дарують тюльпанчики, наприклад: по одній штуці для кожної, без якихось там викрутасів. Також на цьому заробляють магазини, дуже багато різної реклами, що ось можеш купити собі щось на 8 березня (тут дуже від чоловіків в цей день подарунків не дочекаєшся). Але все ж немає аж такого ажіотажу, як в Україні, що все шикарно, немає того розмаху. У них є спогади з часу ОВД (вони називають ті часи PRL), тоді теж цей день святкували і ідеальний подарунок тоді був – це гвоздики та колготки. Зараз вже майже ніколи гвоздики не дарують, більше тюльпани, а так, як свято таке позитивне, то ніяких негативних асоціацій воно не викликає…».
Литва (Дарина)
«В Литві 8 березня – це звичайний день, не вихідний, а робочий. Люди після 50 років ще дарують жінкам квіти, але дуже рідко. Молодь взагалі не знає про це свято. Можливо, хтось й чув, але не святкують. Литовці святкують День матері».
Австралія (Наталія)
«Свято 8 березня не святкують. Деякі люди знають про існування Міжнародного жіночого дня, в кафе можна іноді побачити вивіски з привітаннями, в університеті можуть влаштувати лекції на честь жіночого дня».
Німеччина (Берлін, Катерина)
«Запитала у німкені, в якої я живу, каже, що жінки святкують, але не всі. Нічого такого особливого не роблять, можуть на танці чи в кафе піти, але чоловіки/партнери квіти не дарують. Минулого року це було офіційне свято і магазини не працювали».
Франція (Евіан, Тетяна)
«Так, це жіночий день і день гендерної рівності, але Міністерство національної освіти підвищує обізнаність серед дітей, особливо в школах, коледжах і середніх школах, що це не свято й не вечірка. Чоловіки дарують квіти своїм дружинам у лютому на День святого Валентина, це більш традиційно…».
Китай (Юлія)
«Привіт, так. Вони святкують. Це прийшло ще в комуністичні часи, коли Китай дружив з СРСР. Це не офіційний вихідний, але святкування є. Зазвичай, в Китаї на роботі дарують всім жінкам якісь маленькі подарунки, не цураються пластмасових квітів. Про права жінок мови немає, в Китаї – це Свято краси».
Нова Зеландія (Юлія)
«В Новій Зеландії … мені здається, це свято визнано. Але ні мій чоловік, ні його родина ніколи про нього не чули до приїзду чоловіка в Китай. Нова Зеландія взагалі країна рівних прав, якщо не помиляюся, одна з перших чи перша країна, яка визнала право жінок голосувати. Тому моєму чоловіку і, думаю, багатьом чоловікам не зрозуміло, чому є жіночий день і чому він “зобов’язаний” дарувати подарунки, тому що у жінок і чоловіків однакові права».
Отже, ChatGPT не збрехав. 8 березня є дійсно Міжнародним жіночим днем. Але традиції святкування дійсно різняться.
Що ж це за «Міжнародний жіночий день» і яка його історія?
Опитуючи знайомих, помічаємо, що більшість знає, що Міжнародний жіночий день не з радянським свідоцтвом про народження. Але дату появи не називають, це питання «із зірочкою». Розбираємося.
8 березня 1857 року в Нью-Йорку американські текстильниці виступили з вимогами за рівну оплату праці з чоловіками, поліпшення умов праці, 10-годинного робочого дня («Марш порожніх каструль»).
У 1910 році на Другій міжнародній конференції жінок-соціалісток у Копенгагені з ініціативи активісток німецького і міжнародного робітничого руху Клари Цеткін, Кейт Дункер, Луїзи Ціц прийнято рішення відзначати Міжнародний жіночий день. Як бачимо, Клара Цеткін була не одна.
«Der denkwürdige Antrag zur Einrichtung eines Internationalen Frauentages wird von Clara Zetkin und Käthe Duncker eingebracht und von Luise Zietz begründet. «Die Resolution, die einstimmig verabschiedet wird, hat folgenden Wortlaut: »Im Einvernehmen mit den klassenbewußten politischen und gewerkschaftlichen Organisationen des Proletariates in ihrem Land veranstalten die sozialistischen Frauen aller Länder jedes Jahr einen Frauentag, der in erster Linie der Agitation für das Frauenwahlrecht dient. Die Forderung muß in ihrem Zusammenhang mit der ganzen Frauenfrage der sozialistischen Auffassung gemäß betrachtet werden. Der Frauentag muß internationalen Charakter tragen und ist sorgfältig vorzubereiten».
Клара Цеткін і Кейт Дункер подали пам’ятну пропозицію про заснування Міжнародного жіночого дня, а Луїза Ціц обґрунтувала її. У резолюції, прийнятій одноголосно, говориться:
«За згодою зі свідомими політичними і профспілковими організаціями пролетаріату в своїх країнах, соціалістичні жінки всіх країн організовують один щороку Жіночий день, який в першу чергу служить для агітації за надання жінкам виборчого права. Вимогу слід розглядати в її зв’язку з жіночим питанням з точки зору соціалізму. Жіночий день повинен мати міжнародний характер і повинен бути ретельно підготовлений».
Перше святкування жіночого дня в Німеччині відбулося 19 березня 1911 року в ознаменування Березневої революції 1848 року. Потім жіночий день у різних країнах відзначали 2, 9 та 12 березня, а також 2 і 12 травня. В США продовжували відзначати «Національний жіночий день» в останню неділю лютого, тоді як в російській імперії вперше відзначали Міжнародний жіночий день в 1913 році в останню суботу лютого. У 1914 році це свято вперше відзначили 8 березня в Німеччині, можливо, тому що цей день був неділею.
Відзначення Міжнародного жіночого дня перервала Перша світова війна. Заборона публічних зібрань торкнулася і жіночих ініціатив. У 1916 році СДП в Німеччині проводила зустрічі з 12 по 26 березня з питань жінок і їх політичної організації, у 1917 року було прийнято пропозицію «організувати жіночі збори між 5 і 12 травня, які б служили пропаганді конституційних прав жінок і захисту робітниць». У 1918 році основна увага була приділена виборчому праву, яке було надано 12 листопада.
8 березня 1917 року почався страйк робітниць ткацьких фабрик у Петрограді з вимогами «Хліба й миру!», який переріс у революцію. Тиждень по тому російський імператор зрікся престолу, а тимчасовий уряд надав жінкам право голосу.
У 1919 Друга конференція Комуністичного Інтернаціоналу (СДПН відхилила пропозиції щодо проведення Міжнародного жіночого дня) ухвалила рішення з ініціативи Клари Цеткін, щороку 8 березня в усіх країнах відзначати Міжнародний жіночий день.
У 1921 році 8 березня стало державним святом в СРСР. А в 1965 році набуло статусу недержавного вихідного дня.
У 1970-х роках почалася «друга хвиля фемінізму» і жіночі організації активно тиснули взятися до справи, щоб забезпечити жінкам рівні права та можливості. 1975 рік ООН проголосила Роком жінок, щоб привернути увагу до проблем дискримінації жінок, а 1977 року Генасамблея ООН схвалила резолюцію № 32/142, згідно з якою кожній із країн-учасниць пропонувалося відзначати Міжнародний День прав жінок. З того часу кожен рік в рамках міжнародного дня проводиться засідання Комісії прав жінок та обирається гасло. В цьому році Міжнародний жіночий день пройде під девізом «DigitALL: інновації та технології для забезпечення гендерної рівності». Залучення жінок у технології призводить до більш творчих рішень та має більший потенціал для інновацій, які задовольняють потреби жінок та сприяють гендерній рівності. 37 % жінок в світі не мають доступу до інтернету, а відтак не можуть себе повноцінно реалізувати. Так пояснили вибір в ООН.
У Міжнародного жіночого дня є неофіційні кольори: фіолетовий, зелений та білий. Їх запропонував як символ боротьби за рівноправ’я британський Жіночий соціально-політичний союз у 1908 році:
«Фіолетовий символізує королівську кров, яка тече в жилах кожної суфражистки, білий – чистоту в приватному та суспільному житті, а зелений – колір надії та емблема весни».
З історією розібрались. Не закликали у 1910 році жінки дарувати їм раз в рік квіти і подарунки, а прагнули виборчого права, рівності. Що ж робити нам в ХХІ столітті, коли з виборчим правом не у всіх є проблеми? Чи можемо ми впевнено говорити, що рівність жінок – досягнута? Ні, на жаль, не можемо. Наведемо декілька підтверджень нашої думки.
Під час аудиту 2019 року було досліджене питання гендерної рівності серед співробітників МЗС України. Лише 38% жінок вважали, що вони мали рівні можливості у своїй кар’єрі. Про обмеження за гендерною ознакою зазначили 39% жінок, що старші 40 років, 25% молодших жінок і жоден із чоловіків. На думку 90% жінок та 71% чоловіків, які працювали у МЗС, реалізація гендерної політики є важливим елементом дипломатичної служби.
Феміністична зовнішня політика, розпочата у 2014 році в Швеції була підтримана низкою країн Європи і світу, поступово набирає обертів. Україна вже має певні механізми, що є елементами концепції феміністичної зовнішньої політики. Вони розроблялись у рамках здійснення Резолюції РБ ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», Стамбульської конвенції, співробітництва з ООН, ОБСЄ та Радою Європи. Але наслідки російської агресії, посилений запит на гуманітарну та технічну допомогу, а також європейська інтеграція України актуалізували це питання.
2014, 2022 рік – жінки, які стають до лав ЗСУ, перед виконанням завдань мають підігнати і перешити форму, оскільки жіночого лекала не існує (не затверджене), і відповідно, форма вся чоловіча. Але ж одяг впливає по факту на якість виконання бойового завдання. Жінка, яка обіймає такі самі військові спеціалізації, будучи снайперкою, артилеристкою, танкісткою, має думати про виконання мети, а не про те, що їй у формі незручно. Зусиллями самих небайдужих жінок «Arm Women Now», питання форми вивчається, змінюється, з’являються зразки, відшиваються моделі і одягаються захисниці. Але цей проект ще досі соціальний, а має стати державним.
«Бути жінкою в гуморі – складно», – так співала одна з жіночих команд в Лізі Сміху. Якщо звернути увагу, то жіночих команд не так багато, і не через те, що дівчата не мають почуття гумору. Досить часто їм нав’язують лише «жіночі» жарти, вказуючи, що серйозні теми від дівчат не так «заходять» публіці. Дається взнаки, що спостерігається гендерний дисбаланс в редакторській команді. Та жіночий гумор все ж не стоїть на місці. Якщо звернути увагу на стендап, то там вже доволі багато яскравих жінок.
Хотілося б відзначити і позитивні моменти. Наша країна активно розвивається в рамках феміністичної політики. З 2019 року в новому правописі офіційно зайняли місце фемінітиви, а свято 14 жовтня (з 2021 року) стало називатися Днем захисників і захисниць України. Також в Україні з травня 2021 року ще одним кроком до рівності став закон про декретну відпустку для чоловіків. У 2022 році була ратифікована Стамбульська конвенція, яка пропонує встановити кримінальну відповідальність за насильство стосовно жінок і забезпечити відповідне покарання. Більшість українських фільмів пройшли б тест Бекдел.
За даними нашого власного опитування, третина жінок не святкує 8 березня, третині жінок свято і вихідний в цей день – необхідні.
З психологічної точки зору свята дарують людині позитивні емоції: підготовка до свята і саме свято дають приємні відчуття. Гормональний фон змінюється. Гормон, що відповідає за радість – ендорфін, підвищується. Тому люди дуже люблять свята. Тож забирати у людини можливість порадувати себе приємними емоціями, можливо, і не варто. З іншого боку, підхід до свята може бути іншим.
«Це свято внутрішньої гідності жінки, внутрішньої рівності. Воно немає нічого спільного з чоловіками і не залежить від чоловіків. Це внутрішній настрій жінки, внутрішнє єднання зі своєю гідністю, пізнання свого місця в суспільстві, своєї величі. Того, що вона може витримати і зробити для суспільства», – говорить Олена Ружинська, психолог, психотерапевт.
В світі Міжнародний жіночий день є голосом жінки, її історією, акцентом на гендерних нагальних проблемах. Відміна свята в Україні не вирішить нагальних феміністичних питань, а от відзначення Міжнародного дня жінок, навпаки, має привернути увагу щодо їх вирішення, познайомити з активістками українського жіночого руху (як Наталія Кобринська, Софія Окуневська, Мілена Рудницька, Ольга Кобилянська та інші). А підносити настрій квітами і подарунками можна не тільки раз в рік, а й незалежно від дат в календарі.
- https://library.fes.de/pdf-files/bueros/ukraine/20018-20230210.pdf
- https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Тест_Бекдел