Попи чи російська армія: хто першим окупував Херсонщину? – Сергій Ільчишин

Сергій Ільчишин

Кандидат історичних наук, член Громадської Організації «Славетні Епохи України», член Всеукраїнської Кампанії «Пам'ять Нації», співзасновник науково-популярного медіа ресурсу «Історичне Радіо», член Національної спілки краєзнавців України, директор Волочиського історико – етнографічного музею.

Розділ статті: Війна

Експерти відзначають, що провал наступу 2022 року був  спричинений вірою путіністів у те, що українці зустрінуть москалів хлібом-сіллю, не будуть чинити опору і кинуться у «братські обійми». Отже, для того, щоб рашисти мало не в парадній формі, парадним строєм входили у лютому-березні 2022 року на терени України, була проведена колосальна агентурна, ідеологічна та підривна робота серед українського населення.

У даному дослідженні спробуємо дати відповідь на питання, чому окупанти так швидко створили адміністрацію та як з’явилась сітка колаборантів, псевдоочільників міст, сіл, громад області.

Однією із причин такої швидкої окупації є широка ідеологічна та пропагандистська робота, до чого в першу чергу причетна церква та релігійні організації, зокрема ті, які працювали на рф, пропагували  цінності «руського міра».

Такою релігійною структурою стала Українська Православна Церква Московського Патріархату. Згадаємо роки, коли українці були одурманені московською пропагандою. Основним знаряддям поширення цієї пропаганди була церква МП. Віряни ніколи не задумувались над джерелами фінансування цієї організації, демонструючи побожність та смирення. Мовляв, не наша справа. І це було неправильно, бо саме фінансами тримає москва своїх агентів в рясах.

Херсонська область поділена між двома єпархіями УПЦ МП: Херсонською (Таврійською) та Новокаховською. Настоятелем Херсонської єпархії є митрополит Іоан (Сіопко), що є уродженцем м. Рівного.

Священники Московського патріархату мають певний авторитет серед вірян своєї конфесії та, користуючись цим, просувають ідеї «руського мира» серед них. Місцева єпархія УПЦ МП тісно пов’язана з різними силовими структурами, які мають для захисту спеціально навчених людей, проте своя специфіка також є – це численні організації «з охорони громадського порядку». Але всі ці структури безпосередньо повʼязані із силовиками області чи місцевими депутатами. Однією з таких структур була «Твердиня». У протоколі зборів її засновників зазначено, що це громадське формування, яке займатиметься охороною громадського порядку і державного кордону. Саме їх послугами часто користувалася Херсонська єпархія УПЦ МП. «Твердиня» супроводжувала хресні ходи цієї юрисдикції та охороняла порядок усередині храмів під час богослужінь. УПЦ МП у Херсоні використовувала також  спортсменів Херсонської обласної організації Федерації боксу України. Так, під час візиту митрополита Онуфрія, голови УПЦ МП, у грудні 2016 року трапилася бійка між боксерами та активістами місцевого Майдану, які проводили пікет біля храму.

«На подвірʼї перед собором на нас чекали молоді люди спортивної статури – це були “тітушки”. Вони нам одразу сказали, що якщо ми плакати свої не приберемо, то вони нас покладуть, після чого завʼязалася бійка. Одному хлопцю дали в обличчя та схопили за шию. Також була бійка з журналістом», – оповідав очевидець.

Згодом зʼясували, що роль «тітушок» грали не члени «Твердині Херсонщини», а спортсмени-боксери. Сама обласна федерація боксу підтверджувала свою участь у бійці і той факт, що її бійці присутні на церковних заходах.

Ветерани-силовики Херсонщини виявляли значну активність на ниві духовності. Загалом у Херсоні було безліч різних охоронних організацій та громадських формувань з охорони порядку. Одна з таких структур, створених на базі ветеранів-силовиків – «Єдиний щит». Покровителями «Єдиного щита» місцеві ЗМІ називали колишніх херсонських силовиків та Вадима Новинського, головного спонсора УПЦ МП. «Єдиний щит» мав безпосереднє відношення до Херсонської єпархії УПЦ МП. На кошти херсонських міліціонерів та меценатів було збудовано щонайменше 2 храми. Один із них легко ідентифікувати – це храм Сорока святих мучеників при колишньому управлінні ДАІ у Херсонській області (Таврійський мікрорайон Херсона).

Головні персонажі Московського патріархату на Херсонщині – Генадій Шкіль та єпископ Скадовський Веніамін (Величко), Іоан Сіопко постійно мали контакти з Володимиром Сальдо на прийомах на Різдво та в інші дати і свята, а також і з Вадимом Новинським. Насамкінець згадаємо, що Херсонська єпархія УПЦ МП за Віктора Федоровича старанно допомагала будівництву «російського світу», її клірики брали участь у відкритті російського культурного центру в Херсоні при Херсонському держуніверситеті. Це сталося з подання фонду «Російський світ», тодішнього мера Херсона Володимира Сальдо та колишнього ректора ХДУ Олександра Ходосовцева.

Очевидно, що нестачі в меценатах місцева єпархія МП не відчувала, адже її покровителями були місцеві «регіонали», та ті депутати, які почали представляти Опозиційний блок та інші проросійські партії. Слід зауважити, чому так активно діяла промосковська церква на Херсонщині – Херсонська область поряд з іншими причорноморськими областями важлива тому, що вона внесена до резервного плану під назвою «сухопутний коридор до Криму», якщо Керченський міст не впорається із завданням відновлення кримської логістики.

15 грудня 2018 року у Києві відбувся об’єднавчий Собор, на якому створена єдина помісна Православна Церква України. Але перехід церков з Московського патріархату в новостворену церкву не відбувся.

«На березень 2019 року жодна наша парафія не перейшла до новоствореної Церкви», – повідомив секретар Херсонської парафії УПЦ МП отець Костянтин.

За даними офіційного сайту єпархії, вона має біля 170 приходів в області.

«Священники і парафіяни Московського патріархату на Херсонщині чекають на отримання Православною церквою України Томосу», – говорив у грудні 2018 року секретар Херсонської єпархії УПЦ Київського Патріархату отець Іоан Замараєв.

«Вони мають переконатися, що буде повна автокефалія, а не підпорядкування Костантинопольському патріархату, як їм кажуть. Чимало з них хочуть перейти до помісної церкви, але бояться. Як тільки митрополит Епіфаній привезе Томос, то процес переходу почнеться».

Але, на думку отця Іоана, потрібні поправки до законодавства, які б захистили вірян і священників.

«Перехід від Московського патріархату до Української помісної церкви на Херсонщині відбувався дуже болісно. Наприклад, у Калинівці під Херсоном віряни разом зі священником отцем Віталієм захотіли приєднатися до єдиної помісної церкви. Подали документи на перереєстрацію. Так їх буквально виштовхали з храму, а батюшка разом зі старостою потрапили до лікарні з численними переломами і забоями. І це при тому, що сільську церкву будували за кошти громади. За роки незалежності України промосковські попи показали, що з ними жарти погані. Вони готові на все. Тому потрібен захист проукраїнських вірян з боку держави», – говорила одна із активісток.

Щодо розвитку українського православ’я на Херсонщині, то Херсонська єпархія УПЦ Київського Патріархату була створена рішенням Священного Синоду від 30 вересня 1997 року. До цього часу вона входила до складу Миколаївсько-Херсонської єпархії. Єпископом Херсонським і Таврійським було призначено протоієрея Петра Замараєва після постригу його у ченці і архієрейської хіротонії. Кафедральним собором став храм Стрітення Господнього в Херсоні. Тут і відкрилося Херсонське єпархіальне управління Київського Патріархату. На січень 2019 року загальна кількість парафій Херсонської єпархії складала біля 60. Ще біля 20 парафій Української автокефальної православної церкви. Тепер вони разом юридично належать до єдиної помісної Православної церкви України.

З початком вторгнення окупаційних військ на Херсонщину деякі з представників МП в Україні зустрічали окупантів хлібом-сіллю, посилюючи проросійську пропаганду. Такі релігійні ідеологи озвучували свої тези не лише під час проповідей, але й несли їх на різних заходах, які проводили росіяни на тимчасово окупованих територіях. Окупанти, йдучи шляхом пропагандистських заходів, намагалися довести, що росія прийшла на Херсонщину назавжди. Це був їхній головний меседж. Наприклад, вони проводили у Херсоні захід під назвою «Ми разом з росією», який висвітлювався російськими пропагандистськими ресурсами.

Одним зі спікерів на цьому форумі був священник московського патріархату Генадій Шкіль з приходу в окупованій Голій Пристані, що на лівому березі Дніпра, недалеко від Херсону. Його виступ був побудований на пропагандистській риториці з релігійним наповненням. Священник використовував такі терміни, як «арсенал диявола», «адепти Госдепу», порівнював Україну з «невдалим проєктом». За його словами, саме «адепти Госдепу» зруйнували «єдність російського, українського та білоруського народів», а Херсон – перше місто, яке вирвалося з «чіпких рук колективного Заходу».

УПЦ МП в Херсоні також святкували день «перемоги». Коли прості херсонці відмовлялись від їжі окупантів, ризикували власним здоров’ям та життям, духовенство Херсонської єпархії цілувало руку нових господарів, руку, яка вбиває українців.

Також відзначимо варварські методи окупанта, які були типовими під час їхнього хазяйнування на українських землях. У Херсоні військові рф захопили церкву на території лікарні.

«У церкві св. Варвари УПЦ КП, що на території херсонської міської клінічної лікарні ім. А. та О. Тропіних, після 24 лютого богослужіння не припинялися. 20 серпня до храму прийшли військові рф, лікарка-колаборантка Ірина Свірідова і попросили звільнити приміщення. Ірина Свірідова сказала, що вона нічого не може зробити, їй дали наказ. Єдине, що вона зробила, це те, що нам дозволили все забрати і у нас не відібрали ікони. Термін на вивезення дали два дні. Колаборантка заявила, що лікарняний комплекс ім. Тропіних юридично перейшов на російське законодавство і тому чинний договір про перебування громади в церковній будівлі анульовано», – говорить отець Сергій Дмитрієв.

«До храму приходили кілька разів. Священник московського патріархату хотів проводити там свої служби. Парафіяни попросили указ керуючого херсонської єпархії московського патріархату, тобто їхнього єпископа. Такого наказу не було. Московський очільник не дав такий наказ тому священнику. Цей священник без дозволу свого керівництва, захоплює цей храм. Сам же митрополит Херсонський і Таврічеський Іоан Сіопко в серпні виїхав з Херсона», – повідомив отець Сергій.

«Церкву на території лікарні на початку 2000-их заснувала православна громада. Побудували вхід із дзвіницею. При храмі діяв Центр соціальної допомоги, підтримку могли отримати алко-, наркозалежні, ВІЛ-інфіковані та безхатченки», – каже о. Сергій Дмитрієв.

«Зрозуміло, що українська церква їм заважає і вона їм не потрібна. Це реальне захоплення храму священниками московського патріархату. Якщо Херсон не буде звільнений, то вони будуть забирати все, релігійної свободи на окупованій території не буде. Не буде жодної релігійної організації, яка службу веде українською, має проукраїнську позицію і підтримує український народ. Там місце є тільки російській пропаганді і московському патріархату. Ніякої толерантності у них не буде до будь-якої конфесії», – розповів священник.

Тим часом пройшов рік від початку повномасштабного вторгнення. В Україні активно відбувається перехід громад до ПЦУ. Однак в  Херсонській області ситуація суттєво не змінилася – єпископ УПЦ МП, митрополит Херсонський і Таврійський Іоан, ймовірно, не перейде до Православної церкви України. Таку думку в ефірі передачі «Люди нашого краю» висловив виконавчий директор ГО «Асоціація УМШ» Олександр Кобець, а також додав:

«Людини, яка може вигнати московських попів із церков Херсона немає. Так само і немає у нас громадської організаці, або руху, який би очолив хтось, скажімо, буйний і виконав цю місію. Тому, як відбуватиметься перехід, поки неясно», – зазначив Кобець.

Останні політичні рішення щодо діяльності МП дають надії на звільнення українців від цієї московсько-гундяївської пропаганди. Щодо тимчасово окупованих українських територій, то після їх остаточного звільнення українською армією перед українським суспільством постане нелегкий шлях щодо «повернення» колишніх вірян УПЦ МП до лона правдивої української церкви.