Авторка «Літопису Незламності» Олеся Житкова взяла участь у щорічному засіданні Усноісторичного клубу.
Проведення засідань було започатковано кілька років тому Українським інститутом національної пам’яті (УІНП) з метою надання майданчика для представників різних галузей, які мають досвід праці з усною історією.
Темою цьогорічного засідання стала практика воєнної усної історії. Учасники обмінялися навичками документування досвіду повномасштабної російської агресії проти України, особливостях роботи із вразливими групами, надали рекомендації з урахуванням етичних, психологічних та безпекових аспектів.
На заході були присутні представники наукової, музейної та бібліотечної сфер Ганна Скорейко, Світлана Даценко, Оксана Муравська, Галина Слотюк, Ірина Губеладзе за модерації спеціалістки УІНП Тетяна Привалко.
Олеся Житкова розповіла про діяльність нашої історичної агенції у сфері документування свідчень очевидців війни – про проект «Генерація вільних. Думки, спогади, переживання українських дітей про війну», фіксування власне жіночого досвіду переживання війни, усноісторичні інтерв’ю осіб з деокупованих територій.
Доповідачка зазначила, що «Літопис Незламності» став платформою для зберігання та поширення матеріалів проекту журналістки Тетяни Висоцької «Херсонські голоси». Документування відбувалося через письмове повідомлення очевидцями свого досвіду, тобто фактично є сукупністю автобіографічних текстів людей, котрі проживали під російською окупацією. Як зазначає пані Тетяна, свою роль у проекті вона вбачає в медіації і наданні публічного безпечного майданчика.
Свідчення проекту «Херсонські голоси» ви можете побачити тут: https://litopys.info/articles/hersonski-golosy-pro-shho-movchat-ukrayintsi-v-okupatsiyi/
Олеся також зазначила, що наші фахівці надавали консультаційну допомогу для психолога Валерія Дорожкіна (інтерв’ю з яким є на нашому Youtube-каналі). Він та його команда займалися питаннями психологічного відновлення людей після наслідків повномасштабної російської агресії. В ході праці виникла ідея проекту, де будуть залучені усні свідчення очевидців війни та окупації.
Транслюючи думку команди «Літопису Незламності», Олеся наголосила на необхідності тісної співпраці із фахівцями інших галузей, котрі зацікавлені у збереженні спогадів (журналісти, психологи тощо), підвищення рівня обізнаності збирачів свідчень в базових знаннях з психології, кібербезпеки та інформаційної гігієни.