Доктрина Гаррі Тумена 1947 vs промова Джо Байдена 2024: втрачені аргументи на користь України – Марія Кравченко

Марія Кравченко

Кандидатка історичних наук, координує науково-освітні заходи і проєкти в команді Програми імені Фулбрайта в Україні, учасниця Української Асоціації Американістики. Улітку 2023 пройшла стажування на базі Інституту Американських Студій Рузвельта у Міделбурзі, Нідерланди. Родом з нині окупованого Рубіжного Луганської області. Закінчила історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де також захистила дисертацію у 2021. Авторка історичної агенції «Літопис Незламності».

Розділ статті: Інше

12 березня 1947 президент Гаррі Трумен виголосив спеціальну промову до Конгресу США, що увійшла в історію як «доктрина Трумена». Радянські історики охрестили її «декларацією початку холодної війни» з боку США, що надовго закріпило зокрема, і у свідомості українців, негативне ставлення до американської зовнішньої політики після завершення Другої світової війни. Насправді ж це була промова, в першу чергу, про економічну допомогу Греції і Туреччині, яка мала уберегти ці країни від політичної нестабільності, радянського тиску і встановлення у його наслідку комуністичних режимів. Американці в цей час попри участь у Другій світовій ще не розпрощались остаточно зі своїми ізоляціоністськими позиціями щодо справ в Європі і світі, а Велика Британія щойно повідомила, що через спустошення війною більше не в змозі підтримувати ані Грецію, де палала громадянська війна між офіційним урядом і комуністичними партизанськими загонами, ані Туреччину, де справи були краще, але також залежали від зовнішнього фінансування.

7 березня 2024 президент Джо Байден виголосив свою промову до Конгресу «Про стан країни» (традиційна щорічна промова очільників США, починаючи від часів Джорджа Вашингтона). Необхідність надання нового пакету американської допомоги Україні у теперішній війні з Росією – найперше, у чому він намагався переконати конгресменів. І хоча президент кілька разів апелював до сторінок минулого, корисні лайфхаки з доктрини Трумена, на наш погляд, були упущені.

Що могло б підсилити аргументи президента Байдена і якими словами президентові Трумену вдалося надовго утвердити двопартійний консенсус в американській зовнішній політиці (який зараз переживає чи не вперше в своїй історії глибоку кризу саме щодо продовження надання допомоги США Україні)?

Загальна структура доктрини Трумена

Аргументи президента Трумена наводились за принципом від локального до глобального: спочатку він окреслив проблеми, які постали перед Грецією, а потім послідовно показав, як їхнє не вирішення впливатиме на Туреччину, далі – на Близький Схід, і у підсумку матиме «далекосяжні наслідки як на Заході, так і на Сході».

Логіка структури доктрини Трумена прозора і зрозуміла:

• Греція і трохи меншою мірою Туреччина у кризі;
• Якщо їм не допомогти, комунізм переможе у цих країнах, бо він перемагає там, де бідність і криза;
• За «ефектом доміно» (фраза-символ держсекретаря Діна Ачесона, яку прямо не цитує Трумен, але використовує її ідею) до комунізму будуть переходити й інші спустошені Другою світовою країни;
• Жодна інша країна крім США чи інституція (за сподіванням Трумена колись це мала б бути ООН) не здатна допомогти Греції та Туреччині;
• Тому допомога Греції і Туреччині – відповідальність і справа «зовнішньої політики і національної безпеки США». Тільки якщо американці погодяться виділити фінансування цим країнам, вони залишаться вільними від комунізму.

Що за прикладом доктрини Трумена міг би сказати Байден, щоб бути більш переконливим щодо необхідності продовження допомоги Україні?

• Перш ніж попросити у Конгресу грошей, Трумен відверто і без прикрас окреслив ситуацію в Греції, відклавши загальні ідеї про світоустрій і протистояння з комунізмом на кінець: «Греція не є багатою країною… грецький народ завжди мав важко працювати, щоб зводити кінці з кінцями»…А у підсумку великої війни і 4 років окупації було знищено взагалі весь індустріальний потенціал, «понад тисячу сіл було спалено, а 85% дітей – хворі на туберкульоз».

Без сумніву, президенту Байдену було б що розповісти про критичну ситуацію в Україні нині, і особливо на полі бою. Конкретної інформації, на що саме потрібні українцям американські гроші – з найменшими зрозумілими деталями, як наприклад, про дефіцит навіть набоїв і найпростішого озброєння і скільки життів українських захисників коштує цей дефіцит – на жаль, не прозвучало.

• Не оминув Трумен і те, що «жоден уряд не є досконалим…Уряд Греції не є досконалим… Надання допомоги цій країні не означає, що Сполучені Штати схвалюють все, що зробив чи зробить грецький уряд». А задля забезпечення ефективного використання виділених грошей Трумен окремо попросив виділити спеціальних американських адміністраторів і чиновників, які мали працювати на місці.

Звісно, подібні висловлювання Байдена не сподобалися б українському уряду і президенту Зеленському…Але мета промови – переконати конгресменів США! І оскільки на сьогодні, як бачимо, питання довіри щодо доцільного використання коштів Україною є актуальним для істотної частини американського суспільства, оминути цю проблему і не запропонувати якогось механізму посиленого контролю, наприклад, через технічні можливості 21 століття, означає втратити ще один сильний аргумент.

• Міг стати у нагоді Байдену і ключовий меседж Трумена про те, що «немає іншої країни, до якої демократична Греція може звернутися». Так, країни світу, і зокрема Європи, зразка 2024, звісно, значно могутніші за зруйновані війною держави 1947, але, говорячи про довгострокову перспективу і економічний потенціал (з великою вдячністю до кожної країни за її щедрість і підтримку!), потрібно усвідомлювати, бажано і американцям, і українцям, що без США Україні буде архіскладно перемогти у цій війні. На жаль, президент Байден цього жодного разу чітко не проговорив, запропонувавши натомість ідеалістичні конструкти на кшталт «історія спостерігає за нами» тощо…

• Нарешті, Трумен мав сміливість відверто сказати, що чекатиме світ, якщо Конгрес не підтримає фінансування, про яке він просив: після Греції від комунізму паде Туреччина, потім – Близький Схід і далі наслідки відчуватимуться повсюдно. Крім долі народів він опікувався і американським грошима: «Сполучені Штати зробили внесок у перемогу у Другій світовій війні у розмірі 341 000 000 000 доларів. Це інвестиція у світову свободу і мир у всьому світі. Допомога, яку я рекомендую Греції і Туреччині, становить трохи більше 1 десятої відсотка від цієї інвестиції. Здоровий глузд підказує нам, що ми повинні захистити ці інвестиції і переконатися, що вони не були марними».

Без сумніву, на користь переконливості Байдена спрацювали б як аргументи щодо конкретних можливих наступних країн-жертв російської агресії у випадку програшу України, так і дані з відвертими цифрами (скільки, наприклад, США витратили свого часу на Афганістан, Іран? А на Велику Британію чи Радянський Союз у Другій світовій війні? І скільки у відсотках від цих сум потрібно виділити зараз Україні…)

Греки і турки у підсумку отримали свою допомогу від США, в результаті чого громадянська війна у Греції завершилася на користь офіційного уряду, а радянський тиск на Туреччину припинився. У 1952 ці дві країни приєдналися до НАТО, ставши першими новими членами, що доповнили 12 країн-засновниць від 1949. Завдяки доктрині Трумена, таким чином, вдалося стримати поширення комунізму в Греції і Туреччині і вони залишилися вільними. Ідея необхідності такого «стримування», означена вперше у «Довгій телеграмі» 1946 Джорджа Кеннана (на той час посла США у Москві), знайшла своє перше практичне втілення.

Зовнішня політика США часів холодної війни в цілому і надалі була спрямована на те, щоб не дати Радянському Союзу насадити комунізм у різних куточках світу, і впродовж наступних щонайменше 40 років американські політики, як демократи, так і республіканці, діяли на міжнародній арені згідно постулату Гаррі Трумена: «Вільні народи світу очікують від нас підтримки у відстоюванні своїх свобод. Якщо ми засумніваємося у власному лідерстві, це може загрожувати збереженню миру у всьому світі, і, безумовно, поставить під загрозу добробут нашої власної країни».

Тож промова Трумена 1947 і надалі житиме в історії як доленосна зовнішньополітична американська доктрина, мудрість якої важко переоцінити. Українцям же, у свою чергу, залишається сподіватися, що її оновлена версія 2024, що значно вплине на хід російсько-української війни на нашу користь, ще попереду, у найближчому майбутньому.