Вже декілька днів, як стартувала найголовніша спортивна подія цього року, і погляди всього світу прикуті до Франції. Тисячі спортсменів з’їхалися сюди, щоб зацінити місцеві краєвиди, спробувати смачну кухню, відвідати екскурсії кхм-кхм, відволікся, звісно ж, що приїхали проявити свою майстерність та поборотися за медалі, зійшовши на п’єдестал пошани й здобувши вічну славу. Разом з тим, мільйони глядачів зручно вмостилися на трибунах чи біля екранів телевізора, гаряче підтримують своїх фаворитів, смачненько закусюючи смаколиками, що аж ніяк не сприяє фізичному розвитку, але є невід’ємною частиною будь-яких змагань.
Як ви вже могли здогадатися, мова йде про літні Олімпійські ігри 2024 року. І поки спортсмени з’ясовують, хто ж з них «Citius, altius, fortius» (Швидше, вище, сильніше, – девіз ОІ), а глядачі виплескують свої емоції, ми зануримося у історію цих змагань та з’ясуємо:
- Коли з’явилися Олімпійські ігри та до чого тут боги?
- Хто змусив всю Європу змагатися за давньогрецькими правилами?
- Які види спорту відійшли в минуле, хоч і були на піку популярності?
Відповіді на питання, що у вас виникали та ви боялися запитати підготувала для вас команда Літопису Незламності, гайда розбиратися.
За бажанням, ви можете підтримати нас, підписавшись на соцмережі, а ми починаємо.
Власне, історія Олімпійських ігор бере свій початок в Давній Греції і, за традицією, чим далі від нас відбулася подія – тим більше маємо версій щодо неї. Згідно з найпопулярнішим міфом, ігри заснував Геракл (той самий хлопець, що здійснив 12 подвигів) на честь свого батька Зевса. Все вірно, славно попрацював – можна і погратися. Враховуючи, що можливості дозволяли, Геракл швиденько збудував протостадіон (просто обніс парканом священний гай), спорудив жертовники на честь богів (бо грецькі боги дуже ображалися, якщо якийсь двіж робився без їх присутності) та став закликати молодиків помірятися з ним силами (знаючи біографію Геракла, я б двічі подумав про те, чи прийняти той виклик). Оскільки Зевсова прописка залишалася незмінною, а саме гора Олімп, то ігри також вирішили назвати олімпійськими. Так у давніх греків з’явилася видовищна подія, що доволі швидко підкорила античний світ.
Разом з тим, молоді хлопці отримали можливість з’ясувати свої стосунки чи гучно заявити про себе на спортивній арені. Повертаючись до міфів, деякі боги сприяли своїм улюбленцям, даруючи наснагу достойно виступити на змаганнях. Щось нам підказує, що непогано розвивався і тоталізатор, ви вже бачите ці рекламні афіші? «1ЗевсБет, ставки на спорт, блискавичні виплати та божественна атмосфера» (контент вигаданий автором, всі збіги випадкові).
Найдавніші Олімпійські ігри відбулися у 776 році до н.е. і проводилися з того часу кожні 4 роки аж до 394 року н.е. З самого початку ігри позиціонувалися як священне дійство на честь богів, то ж їх проведення було суворо регламентоване та мало декілька етапів. Давайте розбиратися у сценарії та правилах тодішніх змагань.
Перекази зазначають, що правила ігор розробив сам Лікург (спартанський цар, законодавець) та Іфід Елідський. Перед початком ігор по всіх землях Еллади проходила масштабна піар- кампанія, розсилалися посли, що повідомляли дату початку Олімпійських ігор. Щоб спортсмени та глядачі могли вільно пересуватися країною, а царі спали спокійно – від дати початку ігор оголошувалася екехірія (священне перемир’я) і починалася підготовка до проведення самих ігор.
В різні часи варіювалася і тривалість ігор, спочатку змагалися лише один день, та вже з V ст. до н.е. програма змагань розширилася до 5 днів. В перший день ігор приносили жертви богам, поети читали свої твори, а народ налаштовувася на грандіозне видовище, 2-4 день відводилися під змагання і на 5 день відбувалася найсолодша частина – нагородження переможців. Хто ж міг брати участь у іграх? Та в принципі, будь-який вільний елін, але, лише чоловічої статі. Спортсмени мусили за 10 місяців до початку ігор пройти підготовку в гімназії у Еліді, а вже за місяць до змагань вони пакували валізи і їхали готуватися до Олімпії, щоб проявити себе вже на повну.
Які ж види спорту пропонували нам античні Олімпійські ігри? Ооооо, тут є деякі цікавинки, хоч дисциплін було небагато, але видовищність змагань просто зашкалювала.
Відкривала програму античних ігор легка атлетика. Традиційні змагання з бігу проводилися як на короткі дистанції (до 400 м) так і на значно довші (декілька кілометрів), а для любителів екстриму існували забіги в повному обладунку тодішнього воїна (гопліта).
Далі відбувалися змагання у єдиноборствах. Тут були представлені такі дисципліни: боротьба, кулачні бої та панкратіон. Останній нагадував сучасний ММА, де дозволялося абсолютно все, бій вівся до визнання суперником поразки або його НЕДІЄЗДАТНОСТІ (мирне свято спорту).
Якщо ви читали книгу «Бен Гур: Історія Христа» чи переглядали однойменний фільм, то ви точно зможете уявити собі наступну дисципліну – перегони на колісницях. Азартна «Формула – 1» античності, що була найбільш видовищним та разом з тим і травматичним спортом. Цікавинкою було те, що на перегонах перемогу присуджували не жокею, а власнику коней.
Не менш цікавим видом спорту було п’ятиборство, тобто змагання одночасно у 5 дисциплінах: метання диску, стрибках в довжину, метання списа, біг на короткі дистанції та боротьбу.
Після всіх зазначених змагань відбувалося нагородження переможців. І якщо ви думали, що спортсмени могли видихнути на цьому етапі, то я вам скажу, що ні, адже на перших іграх між новим переможцем та старим відбувався смертельний двобій, де один мав загинути, що мало символізувати початок нового життя та перемогу світла над темрявою (вміли ж тоді розважатися). З часом смертельний поєдинок був заборонений, а переможці в останній день ігор отримували оливкову гілку та вічну шану співвітчизників.
Ми вже зазначали, що лише чоловіки могли брати участь у іграх, а як щодо місць на трибунах для жінок? На жаль, ні, суворі грецькі правила забороняли одруженим жінкам з’являтися на території проведення Олімпійських ігор під страхом смертної кари. Виключення становили лише незаміжні- жриці богині Деметри.
Та не варто засмучуватися, адже у дівчат існував аналог Олімпійських ігор – Герейські ігри, що проводилися на честь богині Гери раз на 4 роки. Дівчата (єдина умова – незаміжні) змагалися у легкій атлетиці.
Цікавий момент стосувався форми олімпійців, спочатку спортсмени змагалися у набедреній пов’язці, та вже за якихось 50 років, завдяки випадковості з одним атлетом, що втратив пов’язку під час бігу, форму змінили на повністю оголене тіло, що мало підкреслити красу олімпійців та і усунути будь-які незручності. Зазначу, що на Герейських іграх все ж змагалися в одязі.
Певно, вам доводилося чути фразу, яку кидають закомплексовані маргінальні істоти: «Що вам ці спортсмени? Вони ж тупі, можуть лише ото в свій спорт ганяти!» (УВАГА! Автор не поділяє цієї думки, адже сам непогано грає у настільний теніс та фехтує). Так- от, в античних іграх доволі часто участь брали і видатні мислителі того часу. Нам достеменно відомо про олімпійську частину біографії Демосфена, Демокріта, Аристотеля, Сократа, Гіппократа. І це не завжди були «мирні» види спорту, Піфагор захоплювався кулачними боями, а Платон досяг успіхів у панкратіоні. Це повністю відповідало грецькому типу життя, де краса тіла поєднувалася з розвитком розумових здібностей.
Та часи змінювалися і Європою стрімко поширювалося християнство, у 394 р н.е., імператор Феодосій заборонив Олімпійські ігри як поганське свято, що не відповідало новим уявленням про світ. На той момент було проведено близько 293 олімпіад. В історії Олімпійських ігор настала тривала пауза.
Середньовіччя, що керувалося відмінними від античності світоглядом, принесло в цей світ зовсім інший «спорт» з лицарскими турнірами та божими судами, але епоха Ренесансу знову повернула інтерес до античної спадщини, що була сплюндрована у Темні віки. Серед усього іншого, висловлювалися ідеї відродити ігри, де молодики могли демонструвати силу духу, фізичний розвиток та олімпійський спосіб життя.
У XVIII – XIX ст. в різних країнах неодноразово здійснювалися спроби якщо не повернути, то хоча б наслідувати Олімпійські ігри. До прикладу, L’Olympiade de la République, що проводилася у революційній Франції, Олімпійські ігри Венлока у Великій Британії, Grand Olympic Festival у Ліверпулі, Ігри у Греції. Хоч це і були спортивні події, що нагадували колишні ігри, та вони лишалися локальними і не здобули поширення серед всіх країн.
Але початок було покладено, інтерес до відродження Олімпіади підігрівали також історичні та археологічні дослідження. Врешті, надихнувшись відкриттями та олімпійським духом, за сприяння барона П’єра де Кубертена, у 1894 році був заснований Міжнародний Олімпійський комітет. Засідання комітету ухвалило дійсно історичне рішення – провести перші Олімпійські ігри у Афінах.
Ігри були заплановані на 1896 рік і мали грандіозний успіх у суспільстві. Хоча участь взяли лише 14 країн, але ігри стали найбільшою спортивною подією того часу. Всі були наскільки вражені, що МОК одразу постановив проводити подібні змагання раз на 4 роки. Та як це часто трапляється, за приголомшливим успіхом почалася криза. Наступні ігри (1900 та 1904 р.) були проведені як додаток до Всесвітніх виставок і не стали занадто цікавими для глядачів. Здавалося, що Олімпійський рух знову приречений на зникнення, та у 1906 році були проведені позачергові Олімпійські ігри у Афінах, що заново вдихнули життя у цей рух. Варто зазначити, що МОК не визнав ці ігри, то ж надалі позачергові ігри не проводилися, проте сам рух вижив і лише продовжив розвиватися. У 1924 році з’явилися Зимові Олімпійські ігри, що проводяться приблизно через півтора року від попередніх літніх ігор. Олімпійська ідея виявилася сильнішою навіть за війни та світові кризи, і сьогодні ми маємо це свято спорту, де кожен учасник може заявити про себе та переписати олімпійську історію.
Хоча сучасні ігри вже не є ритуальними, але на зміну культовим відправам прийшли цікаві традиції, що додають видовищності змаганням. Перш за все, у ігор є власна символіка – 5 кілець переплетених між собою, що символізують дружбу і єдність 5 континентів. Олімпійський девіз складає латинський вираз: «Citius, altius, fortius — communis», що в перекладі означає «Швидше, вище, сильніше – разом», був запропонований ченцем Анрі Дідоном і влучно підкреслював дух змагань. Звісно ж ми не можемо забути про олімпійський вогонь, що запалюється на відкритті олімпійських ігор та горить впродовж всіх ігор. Цікавою є традиція передачі вогню до місця запалення естафетою. Ще однією цікавинкою є персональний талісман кожних ігор, вперше вони з’явилися у 1968 р.
А в яких видах спорту змагаються спортсмени? На сьогоднішній день в програму Олімпійських ігор входить приблизно 40 видів спорту, проте цей список не є усталеним, адже МОК постійно слідкує за новими спортивними іграми і дає можливість представлення їх на Олімпіаді.
Та зазначимо: види спорту, які були популярні на перших Олімпіадах, але які ви вже точно не побачите в сучасності.
Перетягування канату, так, забавка, у яку ви грали в школі чи на фестивалях, колись була представлена на Олімпійських іграх та з плином часу була виключена з програми.
Стрибки на конях в довжину та висоту, такий спорт був представлений на Олімпіаді в Парижі у 1900 році.
Пірнання на відстань, у 1904 році в Сент-Луїсі , спортсмени змагалися хто зможе довше проплисти під водою після пірнання.
Стрільба в живих голубів, знову Париж 1900 року, це «змагання» мало на меті перевірити влучність конкурсантів, за мішень правили живі птахи, поле після змагань нагадувало побоїще і більше таких кривавих розваг не було на Олімпіаді.
Дуель на пістолетах, спорт джентльменів та вікова традиція, а чому б і ні? Спочатку планувалося, що учасники мають стріляти один в одного восковими кулями та ідея трохи не зайшла і людину замінили на мішень, щоправда, для видовищності одягли її в фрак. Стріляли з однозарядних пістолетів.
Це лише деякі приклади дивних видів спорту, у яких змагалися люди. А ви б хотіли повернути щось із цього списку?
А що ж Україна? Чи долучалися наші спортсмени до цього свята спорту?
Ну, звісно, ж українські спортсмени не могли лишитися осторонь цього руху. В силу складного історичного становища перші представники України брали участь в олімпіаді під прапорами інших держав. Не проминули українці і перші ігри у Афінах, завдяки представництву Миколи Ріттера, а вже на других іграх у Парижі проявив себе видатний фехтувальник Петро Заковорот.
Як окрема команда українці виступили вже на Зимових Олімпійських іграх 1994 року. З того часу наші спортсмени гідно представляли свою країну, поповнюючи скарбничку нагородами.
Цього року Україна також бере участь у Олімпіаді та, на жаль, ця подія затьмарена повномасштабним вторгненням росії. Починаючи з лютого 2022 року, тисячі спортсменів стали на захист своєї держави. В пам’ять про загиблих атлетів цьогоріч у Лондоні відкрився меморіал «487», що нагадує нам про звитяжні вчинки сильних духом людей та про ганебні дії країни-агресора, що цитуючи Катона, має бути знищена!
Та попри все, ми бажаємо нашій делегації успіхів, перемог і гідно представити Україну на міжнародній арені.
Закликаю тебе, мій любий читачу, підтримувати донатом ЗСУ, вболівати за українських спортсменів та всіма силами наближати перемогу, кожна дія важлива!