За 235 років від перших виборів президента США 46 разів поспіль цю посаду обіймали виключно чоловіки.
Однак жінки неодноразово намагалися змінити цю статистику, беручи участь у президентських перегонах, навіть попри офіційне право голосу лише з 1920 року.
Мішель Бачелет, колишня президентка Чилі, якось сказала: «Якщо одна жінка йде в політику, це змінює жінку. Якщо багато жінок ідуть у політику, це змінює політику».
Перші кроки жінок XIX–XX cт.
Вікторія Вудхалл
Вікторія Вудхалл (1838—1927) була неординарною американською реформаторкою, яка відстоювала виборче право для жінок, вільне кохання та містичний соціалізм. Вона також стала першою жінкою, яка балотувалася на посаду президента США у 1872 році.
У 1871 р. Вікторія, стала першою жінкою, яка виступила зі свідченнями перед комітетом Палати представників США. Разом із суфражистками Сьюзен Ентоні та Ізабеллою Гукер, Вудхалл стверджувала перед Комітетом з правових питань Палати представників, що американські жінки вже мають право голосу відповідно до 14-ї та 15-ї поправок до Конституції. і Вона закликала розробити законопроєкт, який би повністю гарантував жінкам виборчі права. Однак її аргументи не переконали комітет ужити заходів.
Передвиборча платформа Вікторії включала законодавчі вимоги загальної гендерної та расової рівності, реформу державної служби та оподаткування, а також протидію наданню земельних грантів залізницям та іншим корпораціям. Попри те, що вона ще не досягла встановленого Конституцією 35-річного віку, щоб бути президентом, Вікторія Вудхалл все одно вважається першою жінкою-кандидаткою на цю посаду.
Белва Локвуд
Белва Енн Локвуд (1830–1917) пішла слідами Вікторії Вудхалл як кандидатка у президенти від Партії рівних прав на виборах 1884 і 1888 років. Як і Вудхалл, Локвуд була активною суфражисткою.
Окрім того, Белва викладала, була юристкою з власною практикою у Вашингтоні та першою жінкою, яку допустили до практики у Верховному суді США. Напередодні виборів 1884 року Локвуд висловила розчарування щодо підтримки Республіканської партії з боку керівництва Національної асоціації жіночого виборчого права, заявивши, що вона «не бачить жодної переваги підтримувати партію, яка не підтримує нас».
Політична незалежність Локвуд та її рішучість до дій посприяли тому, що реформаторська Партія рівних прав обрала Белву своєю кандидаткою. Вона проводила кампанію на мітингах по всій країні, просуваючи політичну рівність за ознакою раси та статі як центральний принцип.
Белва стверджувала, що попри те, що вона не могла голосувати, у Конституції не було нічого, що забороняло б голосувати за неї або обіймати їй посаду президента.
Белва Локвуд отримала понад 4700 голосів у восьми штатах, хоча вона стверджувала, що її голоси в деяких місцях підраховувалися несправедливо. Локвуд знову балотувалась із меншим успіхом у 1888 році, а після цього продовжувала виступати за виборчі права жінок.
Ширлі Чисголм
Ширлі Чисголм (1924–2005) стала першою афроамериканкою, яку обрали до Конгресу. Чисголм представляла 12-й округ Нью-Йорка з 1969 до 1983 року. Вона пропрацювала сім термінів, виступаючи за програми боротьби з бідністю та реформу освіти. Чисголм була однією із засновниць Конгресового афроамериканського кокусу та Національного жіночого політичного кокусу.
У 1968 році Чисголм балотувалася до Палати представників США із гаслом «Боротьба Ширлі Чисголм — некуплена і непідконтрольна». Вона подорожувала по 12-му округу Конгресу Нью-Йорка, спілкуючись безпосередньо з виборцями, особливо з жінками. На загальних виборах Чисголм здобула перемогу над Джеймсом Фармером, лідером руху за громадянські права, який мав значну підтримку.
Після вступу на посаду в 1969 році Чисголм швидко здобула репутацію рішучої ліберальної лідерки, яка виступала проти розробки зброї та війни у В’єтнамі, а також підтримувала ініціативи щодо забезпечення повної зайнятості. Вона також була відома своєю публічною критикою Вашингтона, особливо політиків, які ігнорували потреби виборців. Ширлі Чисголм стала першою кандидаткою-афроамериканкою на посаду президента від основної партії США і першою жінкою, яка балотувалася на пост президента від Демократичної партії. Як кандидатка на пост президента США у 1972 році, вона отримала підтримку 152 делегатів, перш ніж знятися з перегонів.
Хоча її кампанія не стала переможною, кандидатура Чисголм дала змогу порушити важливі питання для афроамериканців та жінок, а також прокласти шлях для майбутніх поколінь.. «Двері ще не відчинені, — сказала вона, — але вони вже прочинені».
Досягнення XXI ст.
Джилл Стайн
Джилл Стайн (нар. 1950) – колишня лікарка, екологічна активістка, яка балотувалася як кандидатка від Партії зелених США на кількох виборах.
Не злякавшись низького відсотку на виборах губернатора у 2010 році, Джилл Стайн висунула свою кандидатуру на пост президента США у 2012 році від Партії Зелених, яка дотримується лівоцентристських поглядів.
Основною темою кампаній Стайн була екологічна справедливість та боротьба з кліматичними змінами. Вона активно просувала план Green New Deal, який передбачав значні інвестиції в екологічні технології та створення нових робочих місць у «зелених» секторах економіки.
Попри те, що вона посіла лише 4-те місце, набравши 0,4% голосів, Джилл Стайн отримала майже 470 000 голосів — найбільшу кількість, яку будь-коли набирала жінка-кандидатка на пост президента в історії США на той час.. Стайн знову балотувалась як кандидатка від Партії зелених на президентських виборах США у 2016 році, знову фінішувавши четвертою, але цього разу з понад 1,4 млн голосів.
Гілларі Клінтон
Колишня Перша леді США Гілларі Клінтон (нар. 1947) була найближчою до президентства у 2016 році. Вона висувалася кандидаткою від Демократичної партії, але врешті-решт зазнала поразки від Дональда Трампа.
28 липня 2016 року на Національному з’їзді Демократичної партії Гілларі Клінтон стала першою жінкою-кандидаткою у президенти США від провідної політичної партії. Хоча Клінтон не вдалося здобути президентську посаду в листопаді того року, її висунення стало важливим кроком до остаточного подолання «скляної стелі» для жінок у Сполучених Штатах.
Після історичної поразки Клінтон у 2016 році, на виборах 2020 року балотувалися сім жінок – це стало рекордною кількістю кандидаток на найвищу посаду.
Зрештою, жодна жінка-кандидатка у 2020 році не перемогла, але Камала Гарріс стала віцепрезиденткою Джо Байдена і вступила на посаду в січні 2021 року. , Вона стала першою в історії жінкою на цій посаді та найвищою за посадою жінкою в історії США. Крім того, адміністрація Байдена призначила жінок на майже половину посад у Кабінеті міністрів у 2021 році, що стало найвищим показником за всю історію.
Згідно з опитуванням Gallup 2024 року понад 90% американців висловили готовність проголосувати за жінку на посаді президента, що свідчить про значний прогрес у ставленні суспільства до жіночого лідерства.
