Молодь завжди була рушійною силою змін у суспільстві. Прагнення справедливості та ідеалів свободи неодноразово робили їх учасниками революційних подій.
До Міжнародного дня студентів, який святкують 17 листопада, дізнаємося, в яких важливих історії подіях брали участь студенти.
Історія цього свята бере початок 28 жовтня 1939 року. Того дня студенти Карлового університету в Празі провели демонстрацію на честь 21-ї річниці незалежності Чехословацької Республіки. Друга Світова війна якраз набирала обертів, а Чехословаччина перебувала під німецькою окупацією. Тому така подія завершилася розігнанням демонстрантів підрозділами СС. Під час мітингу був убитий студент-медик Ян Оплетал. Під час його похорону 15 листопада провели ще одну акцію протесту, яка також була жорстоко придушена.
Нацисти 17 листопада видали наказ про закриття усіх чеських університетів. Майно університетів конфіскували. Відбулися масові арешти молоді. До концтаборів потрапили 1,2 тис. студентів, з яких дев’ять було розстріляно. Очевидці подій згадували, що студентів змушували падати, а німці чоботами наступали їм на шиї. На вулиці був мороз, а деякі студенти були в піжамах.
В 1941 році Міжнародна рада студентів в пам’ять про ці події запропонувала відзначати День студента саме 17 листопада.
В багатьох країнах світу у різні часи студенти були і є тією рушійною силою, яка розпочинала рух за зміни, протести, повстання чи революції.
Революція на асфальті
Студенти Паризького університету в Нантері у травні 1968 року розпочали страйк, який переріс у багатомільйонний рух протесту. Причиною стали заборона на спільне проживання в гуртожитках хлопців та дівчат, а також соціальна напруга правлінням Шарля де Голля.
Молодь вийшла на мітинги, які охопили й інші університети Франції. На придушення були кинуті поліцейські. В ніч з 10 на 11 травня близько 40 тис. протестуючих вступили в бій з силовиками в Латинському кварталі. Були побудовані двометрові барикади, палили машини, жбурляли у правоохоронців бруківку. В наслідок протестів постраждало сотні осіб, 500 активістів заарештували.
Це викликало загальнонаціональний страйк, в якому взяли участь 10 млн осіб. Французькі інтелектуали Жан-Поль Сартр, Сімона де Бовуар, Наталі Саррот, Франсуаза Саган, Андре Горц, Франсуа Моріак та ін. виступили із заявою на підтримку студентів. Свою солідарність висловили найбільші профспілки Франції, а пізніше також партії комуністів, соціалістів і лівих радикалів. 30 травня президент де Голль оголосив дострокові парламентські вибори. Хоча в результаті перемогли прибічники чинного президента, ці протести яскраво продемонстрували силу студентського завзяття та потенціал молоді.
Студентська демонстрація у Кентському університеті
Наприкінці 1960-х років американські студенти опинилася в епіцентрі руху проти расизму та війни у В’єтнамі. Часто студентські протести завершувалися сутичками з поліцією та Нацгвардією.
4 травня 1970 року в Кентському університеті у штаті Огайо студенти вийшли на мітинг проти рішення президента Річарда Ніксона розпочати вторгнення до Камбоджі для боротьби з комуністичними партизанами. Проти них було використано сльозогінний газ, а також при нез’ясованих обставинах відкрито вогонь. Чотирьох мітингарів було вбито, а ще дев’ятьох поранено. Це викликало хвилю протестів в країні, що переросли в загальнонаціональний страйк, в якому взяли участь близько 4 млн. студентів. Схожий інцидент відбувся у Джексонівському університеті (штат Міссісіпі), де від відкритого поліцією вогню загнуло дві особи. Внаслідок студентських страйків були тимчасово закриті понад 500 коледжів і університетів. Це стало поворотним моментом у антивоєнному русі, що просував закон про заборону фінансування війни в Камбоджі.
Оксамитова революція
17 листопада 1989 року в Празі зібрався 15-тисячний мітинг для вшанування пам’яті Яна Оплетала. Зібрання було погоджено із комуністичною владою. Організатори роздавали листівки під назвою «Візьміть з собою квітку» де містився текст: «Ми не хочемо лише тихо згадувати тодішні трагічні події, але хочемо відкрито зголоситися до ідеалів свободи та правди, заради яких учасники тодішніх подій пожертвували власним життям. Тому що й сьогодні ці ідеали знаходяться під загрозою…».
Після офіційного завершення студенти рушили до центру міста, щоб висловити протест проти влади. Проти студентів виставили силовиків та поліцію, студенти запалювали свічки, скандували «Ви повинні служити народові» і співали державний гімн.
Мітингувальників жорстоко розігнали. Близько 600 осіб постраждали. До 27 листопада 75% населення країни долучилося до загальнонаціонального страйку.
Комуністична влада не наважилась знову застосувати силу, а коли зрозуміла, що остаточно втратила підтримку, пішла на перемовини.
Уряд Густава Гусака пішов на поступки. Революція перемогла без жертв та кровопролиття. В історію вона ввійшла під назвою «оксамитова». А через те, що студенти були учасниками цієї революції в Чехії 17 листопада щорічно святкують не лише День студента, а й День боротьби за свободу та демократію.
Саме внаслідок «оксамитової революції» Чехословаччина припинили існування як єдина держава й розділилася на Чехію та Словаччину.
День Політехніо
Грецькі студенти Афінського політехнічного університету 14 листопада 1973 року оголосили страйк проти режиму хунти Георгіоса Пападопулоса. Гасло «Хліб-освіта-свобода» демонструвало прагнення молоді до демократизації й проведення виборів. Проти мітингувальників застосували силовиків. Внаслідок вуличних боїв загинули 24 особи. Після цього Пападопулоса відсторонили, що стало початком кінця хунти. А через рік у 1974 році провели вільні вибори. Пам’ять про студентське повстання щороку вшановують у грецьких закладах освіти.
Студентські мітинги у Китаї 1989 року.
У 1988 році Ден Сяопін спробував проводили політику «реформи та відкритості», метою якої було поступове впровадження ринкової економіки та лібералізацію режиму. Але загалом тоталітарна система не змінилася.
18 квітня 1989 року студенти вийшли на площу Тяньаньмень у Пекіні вимагаючи боротьби з корупцією чиновників та громадських свобод. Влада зупинила їх біля урядового кварталу, вирішивши розігнати протести військами й танками. Кілька тисяч людей постраждало, багато були арештовані. Це спричинило загальнонаціональний страйк. Демонстрації відбулись в Ухані, Шанхаї та інших китайських містах.
Досі не можуть встановити точну кількість вбитих. Уряд повідомив про 200 загиблих цивільних та десяток співробітників служб безпеки. Але реальні жертви в сотні разів більші. В дослідженнях 2017 року посольства Великої Британії у Китаї мова йде про смерть 10 000 людей.
За офіційною версією партійної газети «Женьмінь жибао» студентський рух було визнано антипартійним та антиурядовим заколотом. Через тиск та масштаби у травні Ден Сяопін зняв цензуру й допустив іноземних кореспондентів, навіть назвав рух патріотичним. Протестні настрої поступово пішли на спад, але Китай так і залишився авторитарною державою.
Китай досі замовчує дану тему. Пости, пов’язані з протестом видаляються з інтернету, наукові дослідження практично не проводяться. Тобто, влада робить усе можливе, щоб нинішнє покоління не знало цієї історії й не спробувала чинити опір правлячій верхівці.
Українське студентство теж не залишалося осторонь від революційних подій
14-15 січня 1905 року 500 студентів Київського політехнічного інституту організували демонстрацію. Поліція заарештувала 10 студентів. Було створено «Раду студентських представників» та студентську фракцію які представляли національні інтереси.
В підсумку адміністрації університетів затвердили курси української мови, історії, літератури і географії України. Мова викладання предметів мала залежати від національного складу більшості студентів. Це відіграло важливу роль в «поширення національної свідомості серед широких верств українського громадянства», а також допомогло «українському студентству об’єднатися й зорганізуватися на загальноукраїнській справі», як зазначає історик літератури Володимир Дорошенко.
В період української національної революції 1917-1921 років варто згадати подвиг студентів та гімназистів, які боронили Київ під станцією Крути у січні 1918 року.
«Революція на граніті»
У 1990 році «революція на граніті» стала першою ненасильницькою акції студентів протесту в Україні. 22 жовтня 1990 року в Києві на Майдані Незалежності молодь оголосила голодування на знак протесту комуністичної влади в УРСР. Вони висунули вимоги дострокового припинення повноваження Верховної ради України та призначення нових виборів на багатопартійній основі; прийняття закону про націоналізацію майна КПУ та ЛКСМУ; недопущення підписання нового Союзного договору.
У акції взяли участь від 400 до 450 осіб. Відомий журналіст, ведучий телеканалу «Еспресо» Сергій Руденко, який студентом брав участь у революції згадував: «Наприкінці 80-х років у суспільстві було дуже активне студентство і студентські рухи… За це цілком можна було потрапити на гачок КДБ чи міліції, отримати відрахування з університету. Та нас це не лякало. Вже зараз, аналізуючи тогочасні події, роблю висновок, що саме українські студенти остаточно розвалили ілюзії Москви щодо створення або реформування союзної держави в іншу державу на основі Радянського Союзу. У той час ми виконували історичну місію, хоча про це тоді не думали».
17 жовтня депутати прийняли постанову Верховної Ради УРСР, яка гарантувала виконання вимог учасників протесту.
Саме мужність та наполегливість української молоді зіграли важливу роль у становленні незалежності України.
Помаранчева революція
Молодіжні та студентські організації: «Пора», «Чиста Україна», «Студентська хвиля», «Спротив» були активними учасниками Помаранчевої революції 2004 року. Тоді масові фальсифікації на президентських виборах на користь провладного кандидата Віктора Януковича змусила людей вийти на акції протесту.
«У молодих людей розвинутіше почуття справедливості. У такому віці ми значно більше пропускаємо через себе і схильні до радикальніших кроків. Крім того, молодь, об’єднуючись, швидше може виступити з певною позицією і досягнути мети, яку насправді підтримує більша частина суспільства, але доносити її не готова», – згадує журналіст Сергій Руденко.
Революція Гідності
Початком Революції гідності вважається протест у листопаді 2013 року з вимогою підписання Угоди про асоціацію з ЄС. На Майдан Незалежності вийшли кілька сотень студентів й оголосили страйк. У ніч на 30 листопада їх було побито силовиками, що перетворило в Революцію Гідності. Учасник революції, львів’янин Юрій Яценко, який на той момент був студентом 5 курсу юридичного факультету пригадує, що «це було швидше інтуїтивне розуміння: або рух у бік ЄС, або рух у протилежний бік». Ціною жертв «Небесної сотні» президент Віктор Янукович втік з країни, а Україна продовжила рух в напрямку Європи.
Значення студентського страйку не можливо переоцінити. Адже вони першими взяли на себе відповідальність творення своєї країни. Вони розуміли ту роль, яку відігравала асоціація з ЄС у майбутньому.
Сьогодні Міжнародний день студентів є символом об’єднання з метою зміцнення ролі студентства в громадському та політичному житті своєї країни. Поступово, після кожної із революцій більша кількість людей усвідомили розуміння своєї ідентичності та свободи.
Указом Президента від 1999 року 17 листопада було встановлено як Міжнародний День студента.
