В яких тільки виразах не вживається слово «відповідальний». Проте, мабуть, ми жодного разу не чули його у словосполученні «відповідальне багатство». А й справді, чи має цей вираз хоча б який-небудь зміст?
Ставлення до життєвих благ – це окрема філософія, сформована на перетині особистісних якостей людини та особливостей історичного процесу, у якому вона перебувала. Ще більшу роль останній відіграє тоді, коли ми говоримо про менталітет цілого народу. У культурній пам’яті українців збереглися різні уявлення від поваги: від поваги до господарності й достатку до стриманого, а іноді й підозрілого ставлення до тих, хто має більше. Ці уявлення формувалися не лише в традиційному суспільстві.
Особливо сильний відбиток залишило ХХ століття. Десятиліття радянської ідеології системно закріплювали уявлення про багатство як щось вороже «простому трудящому». Марксистська оптика класової боротьби, протиставлення «багатих» і «простих», формували недовіру до заможності як такої. При цьому сама радянська система була далекою від рівності: номенклатура фактично мала доступ до значно більших ресурсів, ніж решта суспільства. Однак цей контраст не руйнував наратив, а лише поглиблював загальну недовіру до багатства і його походження.
Уже в пострадянський період українське суспільство опинилося перед потребою переосмислення: що означає бути заможним, чи може багатство бути чесним і яку роль воно має відігравати в житті країни. Саме в цій точці – між історичним досвідом, ідеологічною спадщиною і сучасними реаліями – формується нинішнє ставлення до багатства, яке поєднує прагнення до достатку з вимогливістю до його джерел і наслідків.
Нещодавно були опубліковані результати всеукраїнського соціологічного дослідження «Справедливість, довіра й багатство», яке провела українська благодійна організація Zagoriy Foundation. Проєкт був реалізований на основі кількісного опитування, проведеного Центром соціальних та маркетингових досліджень СОЦИС. Воно стало спробою уважніше придивитися до того, як українці сьогодні сприймають заможність, успіх і соціальну відповідальність у часи війни та глибоких суспільних змін, які уявлення, очікування і внутрішні критерії довіри існують у населення.
Одним із важливих блоків дослідження стало питання про те, як українці визначають саму ідею «жити добре», «жити в достатку» та «жити заможно». Відповіді показують, що базове уявлення про добрий рівень життя пов’язане насамперед зі стабільністю і психологічним комфортом: роботою, що приносить задоволення, передбачуваним доходом і відсутністю боргів. Водночас рівень достатку вже асоціюється з можливостями розвитку, подорожами, заощадженнями і власною справою, а заможність – із фінансовою свободою та здатністю здійснювати значущу благодійну діяльність .
Не менш показовими є асоціації зі словом «багатство». З одного боку, воно пов’язане з можливостями, комфортом і свободою. З іншого – поруч стоять влада, корупція і відчуття несправедливості. Така подвійність свідчить про складне сприйняття багатства в українському суспільстві: як ресурсу, що відкриває нові горизонти, і водночас як явища, до якого часто виникають запитання щодо його походження .
Цей скепсис підтверджується й оцінками чесності збагачення. Більшість респондентів схиляються до думки, що значна частина заможних людей здобули свої статки нечесно, тоді як тих, хто впевнено вважає протилежне, суттєво менше. Водночас значна частка опитаних займає проміжну позицію, допускаючи існування різних шляхів: як чесних, так і сумнівних. Це вказує на відсутність однозначного осуду, але й на брак довіри до правил гри.
Окремий блок дослідження стосується очікувань від бізнесу і заможних людей. Українці чітко формулюють базові вимоги: створення робочих місць, чесна сплата податків, підтримка оборони та ветеранів. При цьому сприйняття реальних дій бізнесу не завжди відповідає цим очікуванням. Найбільш помітною залишається функція роботодавця, тоді як інші аспекти соціальної відповідальності, зокрема довгострокові інвестиції в освіту, культуру чи науку, відзначаються значно рідше .
Важливо, що дослідження фіксує не лише недовіру, а й певний запит на нову модель взаємодії. Благодійність сприймається як необхідна, але не може виправдовувати нечесні практики. Довіру викликає передусім прозорість, підтверджена звітністю, співпраця з волонтерськими структурами і сталість допомоги. Натомість демонстративність і надмірний акцент на особистій ролі часто сприймаються критично .
У підсумку дослідження окреслює складну, але цілісну картину. Українське суспільство не відкидає багатство як таке, але не готове автоматично наділяти його довірою. Значення має не стільки сам факт достатку, а спосіб його здобуття і те, як він реалізується в суспільному просторі. Саме тут формується запит на нову етику відповідальності, де багатство розглядається як можливість впливу і водночас як обов’язок.
Опубліковані результати відкривають простір для ширшої розмови про роль заможних людей і бізнесу в Україні. Йдеться про питання, які не мають простих відповідей, але потребують публічного осмислення. Вважаємо, варто долучитися до цієї дискусії і сформувати власну позицію щодо того, яким може бути відповідальне багатство сьогодні.
З повними результатами дослідження «Справедливість, довіра й багатство: як українці оцінюють ресурси, успіх і соціальну відповідальність» можна ознайомитися на офіційному сайті за посиланням: https://zagoriy.foundation/researches/spravedlyvist-dovira-j-bagatstvo-rezultaty-doslidzhennya/