Чому окупація Криму почалася не у 2014 році? Як Російська імперія привласнила півострів у XVIII столітті? Чому кримські татари називають наступне століття “чорним”? Як депортація 1944 року стала продовженням імперської політики витіснення? І що означає “латентна депортація” сьогодні?
Про все це авторка Літопису Марія Гук поговорила з Гульнарою Абдулаєвою, кримськотатарською історикинею, письменницею, телеведучою та дослідницею історії Криму. До Дня пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу публікуємо фрагмент інтерв’ю.
Щодо окупації ми знаємо 2014 рік. Але це ж була не перша окупація? Є так зване чорне століття. Це яке століття?
Це пов’язано якраз із Російською імперією, яка дуже довгий час намагалася втручатися в кримські справи.
Я думаю, що в них був такий комплекс неповноцінності. Чому саме Кримом так дуже хотілося володіти? Вони це пов’язують із Чорноморським флотом, але Чорне море – закрите море, їм треба було домовлятися з турками, щоб проходити далі.
Але був ще один момент. За часів Кримського ханства Російська імперія до 1700 року офіційно платила – я не люблю слово «данина», але платила налоги саме в скарбницю кримських ханів. Вони були васалами Кримського ханства ще з часів Золотої Орди. Як трон перейшов до Криму, так кримські хани стали нащадками Великої Орди, імперії чингізидів. А Московський улус, як його іноді іменували в джерелах, став васалом Кримського ханства.
Вони приїжджали кожен рік, посланці привозили дорогі подарунки. Була офіційна бумага, де було прописано, кому і скільки потрібно привозити подарунків: хану, його родині, першому бею, казначею. І не дай Боже, щоб москалі привозили менше – це не приймалося, і потім у них були величезні проблеми.
Звичайно, це їх дуже дратувало. Я думаю, що це була одна з причин.
У період Петра або Катерини Російська імперія стала могутнішою. Кримське ханство на той час, на жаль, уже занепадало. Був вплив Османської імперії, Османська імперія ослабляла Кримське ханство своїми війнами, залучала кримську армію до своїх походів. І Кримське ханство само по собі ослаблювалося.
Цим скористалися росіяни. У 1783 році був виданий маніфест Катерини II. Це був незаконний маніфест, за яким Кримське ханство вважалося територією Російської імперії.
Кримський хан на той час, останній кримський хан Шагін Ґерай, уже прийшов до влади, коли там панували росіяни. Ми не можемо на всі 100% звинувачувати його, що він був якимось російським ставлеником. Це також більше російські наративи. Дуже багато навіть серед моїх співвітчизників підхопили цей міф і вважають, що він був проросійським. Ні, ця людина зовсім була іншою. Він отримав освіту в Європі, довгий час навчався у Венеції. Коли потрапив до Криму, йому було 20 років.
Коли він уже був обраний ханом, він проводив реформи, які не були сприйняті народом, тому що були занадто сучасні для того часу, для Кримського ханства. Особливо військова реформа і реформа духовенства. Як останній хан, він в усьому був винен. Так склалися обставини. Я не беруся бути його адвокатом, історія вона по-іншому.
Але тут треба зауважити, що кримський хан Шагін Ґерай ніколи не підписував зречення від трону. Про це просто збрехав Потьомкін у своєму письмі до Катерини II: що кримський хан Шагін Ґерай присягнув на вірність Катерині II і весь кримськотатарський народ також присягнув на вірність Катерині II.
Ні, такого не було в історії. Кримський хан ніколи не підписував зречення від трону. Такого документа взагалі не існує. Якби він був, нам би вже десять разів його показали: «Все тут законно». Але такого документа немає в природі. І кримськотатарський народ ніколи не присягав російській імператриці.
Навпаки, кримські татари взагалі не знали, що такий маніфест 19 квітня 1783 року був виданий. Вони, напевно, пів року не знали, що вони вже під владою росіян. А потім, коли стали приїжджати російські чиновники, які говорили незрозумілою для кримських татар російською мовою, тільки восени кримські татари підняли повстання, підняли спротив проти російських окупантів.
Але було, на жаль, дуже запізно. Російські штики просто зламали цей супротив. З того часу дуже багато кримських татар стали виїжджати в сусідню Османську імперію. Вони також вважали, що виїжджають тимчасово, але потрібно було якось рятувати свої родини, тому що почалися величезні репресії. Дуже багато кого просто знищували. Знищували учасників того повстання і сім’ї учасників.
Така знайома історія з фіктивним приєднанням.
Так, з фіктивним приєднанням. На той час Катерина II знала, що буде дуже бурхлива відповідь Заходу. Вона стала розсилати листи всім європейським країнам, королівствам, імперіям про те, що Крим уже під її протекторатом, під її владою.
Але на той час Європа також дуже бурхливо сприйняла цю новину. Європейські країни були проти. Вони також поспівчували, як завжди.
Франція була єдиною, хто справді став підштовхувати Османську імперію розпочати нову війну за повернення Криму. Війна таки розпочалася, але вона була кволою. Османська імперія також зазнала занепаду, від неї вже відпадали шматки землі. Османський султан Абдул-Гамід I був не дуже талановитим полководцем, і дуже швидко був підписаний мир.
Балканські країни, наприклад Молдова, Молдовське князівство, Валахія, залишалися за Османською імперією, а Крим віддавався Російській імперії.
Тобто це стала територія, якою почали торгувати?
Так. Кримські татари все ж таки сподівалися, що через 80 років статус-кво відновиться, тому що з початком Кримської війни вони підтримували союзників – французів, англійців, Королівство Сардинія, Османську імперію.
Але це не врятувало ситуацію. На жаль, представників кримських татар не було на підписанні договору. Османська імперія не зіграла свою ключову роль на той час. І кримські татари залишилися, на жаль, знову під російською окупацією.
Можна сказати, що з 1783 року розпочалося це чорне століття. Це було століття, коли культура кримських татар практично знищувалася.
Що тоді відбувалося? Спочатку Потьомкін, якому дуже подобався Крим, роздавав земельні наділи своїм наближеним. Усі ці Воронцови та інші родини отримали землі й стали господарями в Криму. А кримські татари, які мешкали на цих територіях, опинилися в становищі простих батраків, тому що в них відібрали землю.
Ці землі належали джамату. Джамат – це община. Люди користувалися цією землею безкоштовно. А коли прийшла Росія, усі пахотні землі стали вже не їхньою власністю. У них забрали цю власність.
Більше того, саме тому це й називають чорним століттям: забороняли, втручалися навіть у віру, в іслам. Їм навіть казали, як молитися і що треба робити. Це було притіснення на політичному, сільськогосподарському, релігійному рівнях. На всіх рівнях було таке притіснення.
І це також викликало величезну хвилю виїзду. У це чорне століття понад два мільйони кримських татар виїхали з півострова. Є дані, що в період Кримського ханства на самому півострові мешкало три мільйони кримських татар. Ми не рахуємо Причорномор’я – сучасні Миколаївську, Херсонську області, частину Одещини, Буджак. Ми навіть не знаємо, скільки там мешкало людей. Але вони виїжджали і з тих територій також. Виїжджали в Османську імперію. Топоніми залишилися, а мешканців не залишилося.
З Криму теж дуже багато людей виїхало. Це була хвиля за хвилею мігрантів, переселенців.
Одне з улюблених методів росіян – це виселення і депортації. Скільки загалом пережив кримськотатарський народ таких виселень і переселень?
Як я вже казала, були переселення. Потужних хвиль було три, а депортація була все ж таки одна – це 1944 рік, коли це дійсно був справжній геноцид проти кримськотатарського народу.
Тоді людей – від похилого віку до немовлят – просто звинуватили в колабораціонізмі й депортували. Вивезли всіх. Практично не залишилося жодної родини кримськотатарського походження на території Криму. Усіх депортували.
Те, що ми спостерігаємо зараз, ми називаємо латентною депортацією. Людей просто змушують виїжджати, виштовхують. Тому що неможливо спокійно жити в Криму, якщо ти не змирився з цією окупацією.
Ніхто не змирився, я хочу сказати. У Криму люди чекають на Україну, але вони не можуть вільно висловлювати свою думку.
Тому так, до депортації були три хвилі переселення. Депортація була одна – у 1944 році. А зараз, після окупації Криму у 2014 році і після початку повномасштабної війни у 2022 році, ми бачимо нові хвилі виїзду кримських татар із Кримського півострова.
Це лише фрагмент великої розмови про Крим, його історію та пам’ять, яку не вдалося знищити депортаціями й окупаціями. Повну розмову Марії Гук із Гульнарою Абдулаєвою про історію Криму, кримськотатарський народ, Кримське ханство, російську окупацію, депортації та українсько-кримськотатарські зв’язки дивіться на YouTube-каналі Літопису.