Зазвичай ми не обираємо день свого народження. А от для своєї країни – так. Тут головну роль грають події, що відбуваються та історія. Поїхали розбиратися, а які ж варіанти могли бути у нашої країни України.
Один із перших варіантів – 22 січня. На вулиці 1918 рік. На Київ рухається військо більшовиків. Влада в руках Центральної Ради, яка мала приймати швидкі рішення. 22 січня почався розгляд IV універсалу (документу, що окреслював позиції функціонування держави). В цьому документі в третьому абзаці проголошувалася незалежність:
«Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від нікого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу».
Універсал був прийнятий. Українська народна республіка, як самостійна країна вже 27 (9 лютого) січня підписала мирний договір у Брест-Литовську з країнами Четвертного союзу (Німецькою імперією, Австро-Угорською імперією, Османською імперією і Болгарським царством). Та УНР та Центральна рада існували зовсім не довго. Але відчуйте сам цей рішучий факт, що в умовах війни та революції, коли суне армія на твою територію, члени Центральної Ради проголошують відновлення давноочікуваної держави.
Наступний варіант – 29 квітня 1918 р. Тоді була проголошена Українська держава (Гетьманат) на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським. Сам очільник держави був миропомазаний у Софійському соборі. Схоже на конституційну монархію. Тут нас цікавить не форма та устрій країни, а факт державності. А він був досить потужним. У добу Гетьманату ефективно розбудовувалися державні інституції, проводилася активна внутрішня політика. Українська Держава мала 11 дипломатичних і майже 50 консульських представництв у 20 країнах, а на своїй території – 12 дипломатичних і 42 консульські представництва з 24 держав. Та вже у грудні 1918-го Директорія повалила гетьманську владу.
І знову буде 22 січня. Це не повторення. Просто в історії бувають спів падіння. Сьогодні ми святкуємо цей день – як день Соборності, а могли б і як день незалежності. В цей день, але в 1919 році був прийнятий Універсал Директорії Української Народної Республіки, що проголосив об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки (Галичина, Буковина; Угорська Русь) і Наддніпрянської Великої України в одну незалежну Українську Народну Республіку. Але цей час більшовицька Росія вдруге почала збройну агресію проти України й незалежність відсунулася на довгих 72 роки.
16 липня. Цей день не просто міг бути днем незалежності, а й навіть був один раз. У 1990 році в цей відбулося ухвалення Декларації про державний суверенітет України. А вже через рік у 1991 році Україна відзначала свій перший День Незалежності та саме 16 липня. В Києві відбулись масові заходи, присвячені Дню Незалежності. Керівництво Комуністичної партії УРСР покладало квіти до пам’ятників Леніну (нагадуємо, що СРСР ще існував), а потім провело урочисті збори у палаці «Україна». Хрещатиком пройшов багатотисячний марш із синьо-жовтими прапорами та в національному одязі. А ввечері на площі Жовтневої революції (нині майдан Незалежності) відбувся концерт українських гуртів та виконавців. Гедлайнерами були був львівський рок-гурт «Брати Гадюкіни». Ввечері кияни побачили святковий салют.
Трошки більше ніж через місяць Верховна Рада прийняла «Акт проголошення незалежності України». 1 грудня 1991 року акт підтвердив народ на Всеукраїнському референдумі. 20 лютого 1992 року Верховна Рада постановою затвердила, що офіційним днем для святкування незалежності України буде 24 серпня. Україна отримала свій офіційний день народження.
Цього року Україна святкує 33 роки. За цей період Вона бачила різні сценарії свят. Були святкування, які запам’яталися або стали знаковими. Наприклад, у 1992 році Україна відзначала свій день, вже маючи затверджений Державний прапор і музику Державного гімну. 1994 – відбувся перший військовий парад до Дня Незалежності. У 1996 році п’яту річницю незалежності України зустріла з Конституцією і востаннє на свято дітям купували морозиво за карбованці, у 1997 році вже їх замінили гривні. У 2001 році на Хрещатику на честь свята Монумент Незалежності отримав верхню частину – «Берегиню» – подарунок на 10 років. У 2003 році вперше на параді зазвучав марш «Козацька слава» для проходження військ. А 2008 рік відзначився наймасштабнішим парадом з технікою, літаками. Майданом пройшли понад 3,5 тисячі військовослужбовців.
У 2014 році військовим парадом крокували учасники бойових дій АТО, які після параду повернулися на фронт. У 2016 році відбувся «Марш нескорених», у параді брали участь ветерани АТО, добровольці, рідні загиблих бійців АТО і героїв Небесної сотні, волонтери, капелани. У 2017 році Україна вітала на параді військові підрозділи країн-партнерів : Великої Британії, Канади, Литви, Молдови, Польщі, Сполучених Штатів Америки, Грузії, Латвії, Румунії та Естонії. У 2018 році вперше на параді офіційним вітанням військових стали слова: «Слава Україні – Героям Слава». Майже всі роки Дні народження були такими, як люблять іменинники : з музикою, танцями, фестивалями, концертами, салютами.
Як і в родині, святкування дня народження залежить від обставин. Україна за свої роки вже знала, як це коли скасовувати святкування: у 2002 напередодні свята на Скнилівському аеродромі внаслідок падіння винищувача Су-27 загинули 77 осіб, у тому числі 28 дітей. Тоді свято зробили якомога скромним. Або переносили на 26 серпня, у зв’язку з аварією російського літака Ту-154 в Донецькій області 22 серпня 2006-го, внаслідок якої загинули 170 людей.
У свій новий рік наша країна знову вступає у стані війни. Не буде маршу духових оркестрів і авіашоу, як в 1992-му; парадів військових як 1994, 1998, 1999, 2003, 2004 або парадів з технікою та авіа, як у 2001, 2008, 2014-2019, 2021 роках, не пролітатиме «Мрія», як у 2009 і 2021-му, святкових концертів та салютів. Але будуть мітинги та марш з національними символами українців у різних країнах, а також концерти, майстер-класи, презентації.
Команда «Літопису незламності» розпитала українців за кордоном, які заходи плануються 24 серпня.
У Манчестері відбудеться щорічний мітинг у вишиванках та одязі в національних кольорах, будуть виконуватися знакові для України пісні, історико-патріотичний квіз. А ввечері в культурному центрі «Дніпро» буде щорічний традиційний концерт і пригощання національними стравами.
Лондон кожен рік День Незалежності України відзначається маршем з символікою та прапорами центральними вулицями міста. Зазвичай збираються біля памʼятника Володимиру Великому, що знаходиться на вулиці Холанд Парк. Звідти починається культурна програма з промовами та виступами українських артистів, ансамблів та інших. В Холанд Парк можна насолодитися українськими стравами.
В Іспанії у Валенсії – відбудеться урочиста хода у вишиванках з прапорами на Plaza de la Virgen.
День Незалежності в місті Корк (Ірландія) буде відзначатися у вигляді масштабного заходу із різними активностями та концертом під загальною назвою “З Україною в серці”.
У Берліні будуть збори коштів, благодійні вечори, аукціони, ярмарки, з початком повномасштабного вторгнення почали проводити в цей день демонстрації. Масштабні концерти з українськими гуртами проводять у Варшаві на Замковій площі.
Щорічним заходом на День Незалежності є “Українські здибанки в Ізраїлі” із майстерками, конкурсами, книгами, концертом, і останні два роки, звісно, зі збором коштів на ЗСУ. Цьогоріч багато українських ініціатив в Ізраїлі на 24-те зберуться на “Хутір Незалежності” – великий захід, на якому збиратимуть кошти для допомоги захисникам України та Ізраїлю.
У США є заходи на офіційному рівні у великих містах: піднімають прапор України, співають гімн, виголошують промови. Українські громади самі організовують мітинги та марші. Як анонсують активісти діаспори, масові заходи розпочнуться у суботу 24 серпня о 17:00 мітингом перед Білим домом. Після офіційної частини планується марш до вашингтонського монумента Тарасові Шевченку. Свято більш офіційне, тому що концерти і фестивалі присвячені Україні та традиціям, громади організовують по черзі ціле літо та на початку осені, без прив’язки до дат.
У Португалії у Порто свято має цьогорічне гасло «Україна – серце Європи!» і запланована хода. Також відкриється виставка фотографій «Між світлом і темрявою. Боротьба за свободу» авторів Костянтина і Влади Ліберових та Юрка Дячишина.
У Лісабоні у ході братимуть участь представники посольства України, португальські політики та активісти.
В Аделаїді в Австралії заходи проводить Український дім. Цього року запрошують на концерт.
В Італії в найбільших містах агломерації українців Римі, Турині, Мілані, Болоньї громадою разом з дипломатичними установами проводяться заходи (акції, маніфестації, художні виставки, концерти, фуршети з українськими стравами).
У Бельгії є традиція у День незалежності розгортати державний прапор біля Європарламенту за участі громади і високих гостей з ЄС, підсвічувати будівлі євроінституцій у кольори прапора і транслювати по ТБ звернення до українців керівництва євроінституцій.
Цьогоріч свято буде в Японії в Кіото. Це буде захід культурного обміну між містами побратимами Київ – Кіото. Організатори будуть розповідати про історію України, планується українська і японська музика, виступи евакуйованих українців. В Токіо відбудеться мирна демонстрація, щоб нагадати світові про ціну, яку платять українці за свою незалежність.
Всюди в Україні, та де б не були цього дня українці, буде звучати: «Слава Україні – Героям Слава».
День Незалежності, як би він не називався, має будь-яка демократична країна. Це, певною мірою, дійсно день народження країни. Як і будь-який день народження, є гучні святкування, особливо перші роки, потім ювілейні. На святкування впливають обставини, умови життя, настрій, кошти й т.д.. Так само формуються певні традиції: надувати кульки, пекти торт, задмухувати свічки. Іменнику хочеться, щоб в цей день світ крутився навколо нього, рідні відклали справи та приділяли увагу. Класно, коли день народження припадає у вихідний. Бо рідні не на роботі, друзі не в школі та мають час для святкування. Так само і день народження країни. Уявімо, що країна – це людина, яка теж чекає свій день: уваги, святкувань і виконання традицій.
А виходить навпаки. Про День народження забувають, не святкують і копають картоплю. Так склалось, що в Україні склалась саме така ситуація. Коли іменини країни асоціюються з вихідним, а не зі святом. Що до цього призвело?
Покоління, яке виросло в СРСР, звикло до своїх свят: 9 травня День Перемоги, День Великої Жовтневої соціалістичної революції та ін. У них склалися багаторічні традиції: паради, демонстрації й т.д.. Сценарії урочистостей заздалегідь були прописані, узгоджені. Репетиції починалися задовго до свята. На роботу приходили вказівки, що робити у цей день, куди йти і як святкувати. Діти чекали свої виступи. Дорослі планували посиденьки. Тому для цього покоління нове свято дійсно стало новим, з яким вони не знали що робити. Адже вказівок не було. Та й у керівництва незалежної України були ще «радянські» сценарії свята, без ноу- хау. Знали, що потрібно квіти покласти та й парад провести (бо так ще з часів Стародавнього Риму традиція склалась). Коли будується нова держава, часу на свята немає. Тут економіку, міжнародну політику треба будувати, є нагальніші потреби. Побудуємо і святкувати будемо потім. Та тільки час було втрачено. Доросле населення великих і невеликих міст, сіл занурилося у безліч проблем виживання. А діти, які б мали бути в майбутньому генераторами ідей, нести ось цей код нації, не відчули свята. Бо його проводили десь в Києві.
Знову ж таки проводимо аналогії із сім’єю. Чи не намагається родина навіть у важкі часи провести для дитини свято- її день народження? Щоб вона запам’ятала. Більшість родин так і роблять, бо це її яскраві щасливі спогади, які формують її життя. Як вона буде робити, коли виросте. Якби наше покоління 90-тих та наші батьки мали спогади про те, як ми святкували День належності в садочку, в школі, на роботі, на концертах, то зараз би чекали в не просто вихідного дня, а й саме свято. Готувалися до нього. Відчували його значення.
Дню Незалежності потрібен менеджер, що виведе це свято на інший рівень. Але не для дорослих, а в першу чергу для дітей. Бо вони формують майбутнє. Потрібні свої традиції, дрес-код, придумати свою святкову страву, заходи, що повторюватимуться кожен рік та ін. Так, спочатку вони будуть нові, та лише для дорослих. Для дітей – вони стануть поступово звичними та очікуваними. І тоді пройдуть роки, а свято незалежності буде святом, а не просто вихідним днем.
Команда «Літопису Незламності» дякує респондентам, що живуть за кордоном за розповіді та участь у заходах, присвячених Дню Незалежності. А саме: послу України в Австралії Василю Мирошниченку, представниці посольства України в Бельгії Алісі Кулій, колишній прес-секретарці посольства України в США Наталі Сольєвій, організатору українських фестивалів в Тель-Авіві Ульяні Дрючковій, товариству українців в Японії “Краяни”, а також Анастасії з Порто, Софії з Берліну, Аліні з Манчестеру, Марині, Марії, Ксенії з Лондону, Світлані з Валенсії, Михайлу з Варшаві, пану Андрію Хомюку Коннектикуту та іншим.