З початком повномасштабної війни росії проти України нашу Батьківщину полишило орієнтовно 5 млн осіб. Частина вже повернулася додому, а інші намагаються адаптуватися до життя в нових умовах. На час написання статті (кінець липня 2022 року) в Ірландію прибуло вже більше 40 тисяч громадян України.
Я не писатиму перелік можливостей, які надаються українцям в Ірландії – по-перше, це нудно; по-друге, вас, вочевидь, не забанили в Гуглі, і ви власноруч можете знайти необхідну інформацію. Маючи кількамісячний досвід проживання з донькою в Ірландії, хочу натомість поділитися своїми спостереженнями.
Як живуть і що роблять українські біженці в Ірландії?
Одна із найбільших переваг перебування в Ірландії – низька вірогідність бути обстріляним рашистами, бонусом – ще й знаходишся за декілька тисяч кілометрів від росії. Особисто мені від цього спокійніше. Наступний пункт – неймовірно надихає прихильність ірландців до українців. Про причини позитивного ставлення я вже писала у попередній статті (Чому ірландці активно підтримують Україну?). Ірландці надають насправді значну допомогу українським біженцям, забезпечуючи житлом, матеріальною та медичною підтримкою. Це усе особливо помітно, якщо порівнювати умови життя українських біженців в різних європейських країнах. Ці фактори є основоположними, як на мене, для первинної адаптації людей – є відчуття безпеки та захисту, на які можна спертися.
Ірландія – гарна країна із мальовничими пейзажами й неймовірною архітектурою, безліччю цікавих місцин для відвідування. З терапевтичною метою українці користуються можливістю відкрити для себе щось нове. Біженці тут об’єднуються через ТГ-чати або за принципом розселення (часто держава заселяє людей у готелі, кампуси тощо) та проводять разом час.
Люди часто ходять з дітьми на майданчики, відвідують різноманітні заходи. Волонтери з певною періодичністю організовують зустрічі для українських переселенців. Громадські заходи також не лишаються поза увагою біженців. З початку повномасштабного російського вторгнення українці, котрі вже на той час жили в Ірландії, вийшли на акції протесту. Згодом до них приєднувалися новоприбулі, були створені нові волонтерські ініціативи.
Зараз як мінімум щомісяця, а в деяких містах – і щотижня, наші співгромадяни в Ірландії проводять заходи на підтримку України, українських воїнів й цивільного населення, задля привернення уваги до питання геноциду росіян проти українців, на підтримку захисників Маріуполя тощо. Варто зазначити, що українці переважно не зустрічають негативу у зв’язку із проявами активної громадянської позиції. Однак в Ірландії є й поціновувачі «російського світу». Коли наприкінці червня у багатьох європейських містах проводилися мітинги на підтримку Героїв-захисників Маріуполя, інформація про заплановані заходи широко поширювалася соцмережами, а тому потрапила в поле зору рашистів. Наприклад, на захід 26 червня у місті Лімерику, де я була особисто присутня, прийшов провокатор, вигукував дивні фрази (погано підготувався чи мало заплатили) та знімав усе на камеру смартфона. Усе було доволі недолуго та швидкоплинно (суб’єкт пішов за 15-20 хв.), проте маємо факт активності русскомірних. Дійсно, навесні прихильники російського фашизму проводили автопробіги з Z-символікою. До речі, активні українці запустили петицію щодо заборони російських військових символів в Ірландії, вона ще досі відкрита для підписання.
Українці в Ірландії займаються збором гуманітарної допомоги для біженців та для тих, хто зараз в Україні. У декількох містах були відкриті спеціальні хаби для збору одягу, речей першої необхідності, дитячих іграшок тощо. Наприклад, заклади з патріотичною назвою «Паляниця» діють у містах Корк, Голуей, Арклоу та ін.
Для українців проводяться різноманітні курси – їх або створюють спеціально для нас, або надають доступ до раніше створених навчальних матеріалів. Найбільш популярні зараз курси англійської мови, які проводяться у різних форматах, з різною інтенсивністю та різних рівнів. Вони використовуються в першу чергу для поліпшення адаптації в побутовій та професійній сферах. Українці мають можливість навчатися у місцевих вищих навчальних закладах, а для науковців створили програму працевлаштування. На осінь навіть заплановано симпозіум для українських гуманітаріїв для налагодження комунікації в академічній сфері.
Важливо зазначити, що українці часто виявляють слова вдячності та поваги до ірландського народу, який масштабно долучився до допомоги українцям. На кожному мітингу обов’язково присутні плакати із словами подяки ірландцям, а українці в Дубліні постійно організовують колективні прибирання певної території міста.
Виклики для українців в Ірландії
В Ірландії не існує конкретного органу чи організації, яка би займалася вирішенням питань українських переселенців, а тому усе роблять окремі державні структури, міжнародні організації та місцеві волонтери – ірландці, українці та ін. Для розуміння ситуації із українськими біженцями, їх потреб та визначення ключових проблем у сферах проживання,доступу до послуг, мови та працевлаштування новостворена неприбуткова організація українців в Ірландії наприкінці травня провела опитування більше двох тисяч українських біженців. Результати цього анкетування будуть частково використані у цьому тексті.
Зараз на моє життя та життя інших переселенців впливає кілька факторів:
1) Матеріальне становище та повсякденне життя. Це включає проблеми з проживанням, веденням домашнього господарства, питання догляду за дітьми.
Іще до массового прибуття українців в Ірландії спостерігалася житлова криза – помешкання тут будують з меншим прогресом, аніж іде приріст населення. Я була здивована наявністю великої кількості вільної для забудови території, котра, однак, може довго лишатися пустою. Попри це, всіх наших співгромадян не лишають просто неба, їх розселяють у різноманітні оселі, надані державою чи приватними особами. Загалом серед респондентів анкети існує високий рівень задоволеності отриманим житлом.
Подекуди місця для проживання не є зручними через відсутність інфраструктури навколо або через ряд інших умов, про що зазначали опитані переселенці: 22% респондентів не мають продуктових магазинів і половина з них не забезпечені продуктами харчування, а 38% респондентів не мають школи в пішій доступності від помешкання. Попри ці проблеми, люди цінують безпеку, оточення та гарну природу біля наданого житла.
Останніми роками в ірландців напружена ситуація з медичною системою. Ірландці завжди не мали значної кількості лікарів, а тут ще й ковід-пандемія (пам’ятаєте, була така?) поставила нові завдання. Окрім цього, минулого року ірландська медична система стала об’єктом потужної хакерської атаки – зловмисники викрали дані та вимагали в обмін на них гроші. Електронні бази даних відновлюють і досі. До речі, вгадайте, звідки велася кібератака? Ага, з країни, котра любить втручатися в простір чужих держав – з росії.
Так ось, до цього всього – з’явилися нові пацієнти-українці, які не мають чіткого уявлення про те, як діє система. А головне – іноді не розуміють підходу. Подекуди доводиться тривалий час чекати на лікаря в приймальні, якщо питання екстрене, на розуміння українця, або довго бути в черзі на якусь планову процедуру.
Оскільки біженці з України – здебільшого жінки та діти, то гостро постає питання догляду за дітьми. Іноді мамам допомагають старші родичі, з якими всі разом виїхали. Але й непоодинокі такі випадки, як у мене – коли дивишся за дитиною практично 24/7. До цього всього в Ірландії ще існує незвична для українців система догляду за дітьми: садочки тут коштують дорого, держава компенсує певну кількість годин, а все інше – за власний рахунок аж до чотирирічного віку дитини, відколи вони можуть ходити в школу. Відтак, часто жінки дивляться за дітьми постійно самі.
Люди зазнали значного стресу у зв’язку з повномасштабним вторгненням росії в Україну, втратили свій дім, майно, можливість спілкуватися з рідними та друзями, а деякі втратили рідних, друзів чи знайомих назавжди. Частина мігрантів зазнала ретравматизації, оскільки вони були змушені вдруге покидати свої домівки після першого внутрішнього переселення з окупованих росіянами Донецької та Луганської областей з 2014 року. 17% опитаних людей, котрі прибули з України, не мають куди повертатися. Частина наших співгромадян може дати ладу собі самотужки або за допомогою спеціалістів. Інша частина«провалюється» у деструктивні способи проживання дійсності. І те, й інше є нормальним станом людини в умовах, в яких доводиться нам з вами жити. І те, що люди за тисячі кілометрів від Батькіщини, не применшує їх хвилювання (синдром «того, хто вижив» тощо).
63% респондентів анкетування вбачають у мовному бар’єрі перешкоду для пошуку праці, половина з них майже не говорить англійською. Відтак, 37% українців володіють достатніми знаннями мови для навчання або працевлаштування. Слід зауважити, що складнощі також можуть виникати із лексикою ірландської англійської мови, а також із акцентом співрозмовника.
Коли людина нарешті подолала походи в держоргани, лікарні й влаштувалася на роботу, постає ще одне завдання – адаптації до умов, структури та стилю праці. Вочевидь, що навіть одна й та ж посада буде мати відмінності в Україні та Ірландії, навіть якщо вона не вузькоспеціалізована (наприклад, сфера послуг) або більш-менш стандартизована (приміром, журналістика, айті). Особисто для мене як науковця додатковим навантаженням є адаптація до локальної системи науково-дослідної праці. І хоч принципи історичного пізнання усюди однакові (в нормальних державах, а то знаємо ми неадекватних «істориків»-путіна і Ко), проте назви університетів, інституцій, наукових та науково-популярних подій/ресурсів й взаємозв’язків між цим усім були до переїзду майже невідомими для мене.
Життя вимушеного українського емігранта в Ірландії – це полишити душу за тисячі кілометрів. У кожного є власні причини залишитися і виїхати, а спільне у нас – боротьба за Батьківщину, свобода нашого народу та майбутнє наших дітей. Слава Україні та подяка Ірландії за підтримку!
1. Cyberattack 'mostsignificantonIrishstate' URL: https://www.bbc.com/news/world-europe-57111615
2. FirstUkrainianSurveyofpeoplefleeingthewartoIreland: Results. URL: https://iamukrainian.ie/first-ukrainian-survey-of-people-fleeing-the-war-to-ireland-results
3. Вимушена міграція і війна в Україні (24 березня — 10 червня 2022). URL: https://cedos.org.ua/researches/vymushena-migracziya-i-vijna-v-ukrayini-24-bereznya-10-chervnya-2022