Чому ірландці активно підтримують Україну?

Олеся Житкова

Кандидатка історичних наук, незалежна дослідниця, наукова співробітниця проєкту «Корупція, гендер та сталий розвиток», Бізнес Школа, Дублінського міського університету (Postoctoral Researcher, «Corruption, Gender, and Sustainable Development», DCU Business School Dublin City University), членкиня Асоціації жіночої історії Ірландії

Одного літнього вечора, катаючи доньку у візочку центральними вулицями Дубліна, я на мить відчула схожий із Хрещатиком «вайб» від людей, місць та метушні навколо. Згодом я навіть паб під назвою «Портер» знайшла. Щоправда, у заклад я не заходила, тому на цьому порівняння завершуються. В Ірландії ми нещодавно й не з туристичною метою. Як і 39 000 інших українців, ми з донькою прибули з України з причини повномасштабної військової агресії росії. Ірландці швидко відгукнулися на запит допомоги біженцям, вони дуже піклуються про українців, надаючи житло, харчування, соціальну допомогу, медичне обслуговування.

Як відреагувала Ірландія на повномасштабне вторгнення росії в Україну?

Після 24 лютого 2022 року Ірландія стала однією з країн, котрі підтримали українців. У той же день ірландські урядовці в офіційній заяві назвали вторгнення російської армії «обурливим і аморальним порушенням найбільш фундаментальних і основних принципів міжнародного права».

Вже 25 лютого ірландський уряд скасував візовий режим для громадян України як надзвичайний захід для всіх українців, які подорожують до Ірландії, а міністр юстиції країни Хелен МакЕнті назвала російську навалу «невиправданим і неспровокованим нападом на демократичну суверенну державу в Європі».

Впродовж більше чотирьох місяців активної фази російсько-української війни Ірландія надавала та продовжує надавати Україні гуманітарну, політичну, фінансову та матеріальну підтримку. Саме за активної підтримки Ірландії ЄС ініціював найбільший пакет санкцій проти російського керівництва.

Ірландія також була в авангарді країн-членів ЄС у підтримці кандидатури України на членство в ЄС, підтримала в Страсбурзі виключення росії з Ради Європи. Як поточний головуючий, Ірландія працювала над Планом дій для України, щоб допомогти у відбудові країни. Ірландія також зробила 1 мільйон євро внеску до спеціально створеного Українського донорського фонду в Банку розвитку Ради Європи. У червні Сенат Ірландії ухвалив резолюцію, яка вважає вторгнення російської федерації в Україну геноцидом.

Варто зазначити, що певний резонанс в ірландському суспільстві на події в Східноєвропейському регіоні спостерігався ще в 2014 – 2015 рр. у зв’язку з початком першого, як ми бачимо тепер, етапу російсько-української війни. Проте згодом українська тематика здебільшого загубилася серед інших новин, але знову вийшла в топи з лютого 2022 р. Відчувається, що ірландці якось особливо гостро відгукнулися на непросту сторінку української історії. Це можна пояснити низкою спільних для історії України та Ірландії явищ, котрі дають ірландцям відчуття співпричетності та, відтак, викликають бажання підтримати та допомогти.

Сусід-колонізатор

Найбільш схожою рисою історичного шляху українців та ірландців є наявність сусіда-колонізатора на північно-східному напрямку. Для України то була росія (для спрощення викладу дозволю собі не зачіпати західні і південно-західні кордони) в її різних варіаціях та під різними вивісками: царства-імперії, більшовизм, для Ірландії – Англія. З цього випливають характерні для завоювання явища – зміна чи спроби зміни країною-завойовником соціально-політичного устрою та культури.

Мовне питання

Як одне із найбільш актуальних в культурній сфері для сьогочасної України, порушуємо мовне питання. В Україні існує одна державна мова – українська, а мову окупанта у нас продовжують знати добре, від чого ми отримали багато суспільних викликів. В Ірландії існує дві офіційні мови – ірландська та англійська. Цікаво, що англійська мова переважно не сприймається ірландцями як щось небезпечно-чужорідне – можливо, тому, що Велика Британія зараз не прагне до «захисту англоговорящіх» в Ірландії?

Поза тим, Англія почала підкорення Ірландії у ХІІ ст., а в ХІІІ ст. уже стали спостерігатися перші утиски корінного ірландського населення за національною та мовною ознакою. Лондон у 1356 р. заборонив усім чистокровним ірландцям на підконтрольних Англії землях займати цивільні та духовні посади. А в 1366 р. були ухвалені Кілкеннійські статути, якими англійцям під загрозою конфіскації їхніх земельних володінь наказувалось говорити лише англійською мовою, дотримуватися англійських звичаїв та багато іншого. На початку ХІХ ст. англійська мова стала єдиною мовою початкових шкіл, а відтак асиміляція стала ще ефективнішою. Впродовж подальшого життя ірландців під англійцями відбувся поступовий перехід переважно на англійську. Лінгвістичний аспект ідентичності в ірландському національному русі хоча й існував, але внаслідок деірландизації мовного середовища не набув першочергово значення, як це нерідко було в українців.

Голод – Голодомор

У середині ХІХ ст. ірландська залишалася розмовною мовою більшості населення лише у декількох найбідніших регіонах острова – графствах Майо, Голуей, Керрі, Корк й Уотерфорд. І саме там у 1845 – 1847 рр. найбільше лютував Великий голод (1845 – 1849 рр.). Дослідники часто порівнюють цей ірландський Великий голод (an Gorta Mór), називаючи його в тому числі й геноцидом, із сталінським голодом-Голодомором 1932 – 1933 рр. – це ще одна спільна трагічна риса долі українського й ірландського народів. Найбільш загальною та комплексною причиною голоду та загибелі українського та ірландського населення був їх колоніальний статус. Якщо для Сталіна та більшовицької влади голод-Голодомор був інструментом політики «упокорення», то для англійців проблеми з продовольством в ірландців стали зручним збігом обставин. Звичайно, можна призначити винуватим картопляну фітофтору, яка прийшла на Британські острови. Але насправді її дія не була б такою згубною, якби картопля не була основним видом продукції, яка вирощувалася ірландцями через маленькі наділи. Ірландія була великим виробником зерна та яловичини для британського ринку і уряд міг би перенаправити частину продовольства, призначеного на експорт, але цього не сталося. Внаслідок голоду в Ірландії загинуло приблизно 1 – 1,5 мільйона осіб і як мінімум стільки ж емігрувало. Попри «нецілеспрямований» характер голоду, серед причин неефективної протидії йому дослідники називають антиірландський шовінізм британської еліти та страх перед ірландським націоналізмом, який могли використати континентальні вороги англійців (відтак, нема ірландців – нема потенційних носіїв ворожих настроїв).

Національно-визвольний рух

Говорячи про націоналізм та визвольний рух, не можна оминути порівняння діяльності Української військової організації (УВО) та Організації українських націоналістів (ОУН) із ірландським національно-визвольними організаціями з кінця XVIII ст. Окрім схожої мети та тактики боротьби, українці безпосередньо спиралися на попередній досвід «Об’єднаних ірландців», «Молодої Ірландії», руху феніїв та адаптували його до власних часових та геополітичних реалій. В одному із видань часопису «Сурма», друкованого органу УВО, зазначалося: «Історія геройської Ірляндії – це незглибима керниця наук, примірів і досвіду для кожного народу, який бореться за свою державність. Вона вчить нас, що тільки силою духа і силою зброї може поневолений нарід добути собі волю». Окрім цього, у міжвоєнний період ірландський визвольний рух як рольову модель для наслідування недержавними народами розглядали також й представники української інтелігенції у Східній Галичині.

Чия Північна Ірландія?

На початку ХХІ ст. Україна отримала ще одну спільну історичну грань з Ірландією, котра відобразилася у питанні Північної Ірландії та тимчасово окупованих росією територій Кримського півострову та Донецької й Луганської областей.

Північна Ірландія – це регіон, який довгий час впродовж ХХ століття був територією постійного протиборства та суперечностей (The Troubles) між націоналістами-католиками, прихильниками об’єднання з Ірландією, та юніоністами-протестантами, прибічниками Великої Британії відповідно. У 1998 р. була підписана Белфастська угода, за якою Північна Ірландія визнавалася частиною Великої Британії, в тому числі через вплив на суспільні процеси з боку британців. Проте регіон зостається територією підвищеної суспільної напруги – так, після Брекзиту виникла купа питань щодо налагодження взаємовідносин між Ірландією-країною ЄС та Великою Британією, яка вийшла зі складу об’єднання і, відповідно, Північною Ірландією як її складовою. Попри схожість проблеми із «гарячими точками» на мапі, між явищами є суттєва різниця. В Україні немає проблем із утисками людей на певних територіях за мовними, релігійними, національними ознаками, в Україні є проблема поганої національно-культурної політики перших десятиріч незалежності, котра вилилася в сепаратизм та толерантність низки людей до роспропаганди.

Отже, історія України та історія Ірландії має низку схожих рис, пов’язаних переважно із комплексними подіями в минувшині народів. Ці явища яскраво відбилися на національній ідентичності українців та ірландців та є складовими їх національної пам’яті. І це є однією з причин активної підтримки українців з боку ірландців – за що ми їм щиро вдячні! Go raibh maith agat!