Гумор повномасштабної війни: жарти як засіб самозбереження та інформаційної боротьби – Олеся Житкова

Олеся Житкова

Кандидатка історичних наук, незалежна дослідниця, наукова співробітниця проєкту «Корупція, гендер та сталий розвиток», Бізнес Школа, Дублінського міського університету (Postoctoral Researcher, «Corruption, Gender, and Sustainable Development», DCU Business School Dublin City University), членкиня Асоціації жіночої історії Ірландії

Розділ статті: Мистецтво

Чи є нормальним сміятися і жартувати в період воєнного стану? Якщо хочете почути коротку відповідь- то ось вона: так, це є нормальним. Якщо бажаєте дізнатися детальніше про поширення гумору в доленосні часи, котрі часто супроводжуються емоційно складними подіями – ось вам текст для роздумів.

Навіщо нам зараз гумор?

Сміхова культура українського народу завжди була одним із способів осягнення соціальних та суспільно-політичних реалій. Іноді , наприклад, у часи радянського поневолення , вона була одним із відносно безпечних для життя і здоров’я способів прояву думок та почуттів, котрі виникали внаслідок споглядання й аналізу реальності.

Дійсно, певні дослідники стверджують, що сміхове начало є притаманним українцям культурним кодом. Воно виконує низку важливих функцій: захисну та адаптаційну (пристосування до навколишнього світу), гедоністичну (забезпечення почуттів задоволення та втіхи), комунікативну (спілкування), функції самоусвідомлення та ідентифікації, самовдосконалення тощо.

Сміх є рятівним чинником для людини в контексті історичного буття, котре часто поєднує одночасно трагічне і комічне. Гумор часто використовують як форму адаптації до кризових ситуацій, як засіб подолання соціальної та особистої емоційної напруженості. Вміння людини жартувати за будь-яких обставин є показником вітальності людини, тобто її життєздатності та здібності до активних дій. Тому очікувано, що з початком другого етапу російсько-української війни в українців, як вольової та сповненої життєвої сили нації, з’явилося багато жартівливого контенту.

Окрім цього, у зв’язку з великим значенням інформаційної складової у веденні війни, прийоми комічного стали також і способом боротьби. Нагадаю, що об’єктами ураження в інформаційній війні, як складовій сучасної російсько-української війни, є свідомість, воля і почуття населення країни-супротивника. Відтак, українці також успішно борються жартами з «російським світом» та його прихильниками. Згадайте реакцію ворогів на жарт «що з *обличчям*?» в контексті рашистської псевдочасткової мобілізації.

Найбільш активно жарти зараз поширюються в медіапросторі. Це стало можливим внаслідок глобальних процесів інформатизації людства останніх десятиліть, значним перенесенням діяльності в онлайн у період карантинів 2020 – 2021 років та воєнним часом як додатковим чинником прерогативи використання Інтернет-ресурсів.

Українці в Україні часто обирають онлайн-комунікацію як більш безпечну або єдино можливу, українці за кордоном користуються засобами мережі Інтернет як найбільш ефективною опцією контакту з Батьківщиною. Окрім цього, безпосередньо Інтернет-жарти переважно не потребують від споживача чи творця значних творчих чи емоційних ресурсів, що дуже доречно в умовах постійної емоційної напруги та виснаження.

Український комізм з лютого 2022 року, природно, фокусується на пов’язаній з війною тематикою. Часто комічні ситуації були цілком серйозними фактами чи подіями, як, наприклад, опір місцевого населення окупанту чи ведення бойових дій. Іноді приводи для жартів дають власне рашисти своїми абсурдними заявами та діями. Українські військові, в тому числі колишні військовополонені, стверджують, що гумор для них є неодмінним атрибутом життя.

Водночас варто зазначити, що спостерігається також і прагнення дистанціюватися від емоційного перенапруження перших місяців, і люди, котрі не пов’язані безпосередньо з військовими діями, стали більше жартувати про щось «цивільне». Варто звернути увагу і на ще одну особливість сучасності. У попередні десятиліття «переварювання» життєвого досвіду у непрості часи за допомогою гумору здебільшого відбувалося на рівні соціуму та суспільних груп, а наразі іронічність стала невід’ємною частиною політичного життя держави. Так, згадаймо постійні жарти в соцмережевих постах Генштабу, керівних посадових осіб в цивільній чи військовій адміністраціях.

Узагальнюючи вище сказане, тематика українського гумору воєнного часу має наступні вияви:

• Осягнення особистісного досвіду, спроби рефлексії в часи воєнного стану: жарти про повітряну тривогу, екстрені сповіщення ДСНС, відсутність або перебої з електро- та водопостачанням, віялові відключення ДТЕК, про зміну розпорядку дня (ранок починається з ненависті до ворогів, а не з кави), про черги на заправках, курс валют, ціни на пальне, ціни на продукти харчування, про зміну життєвих цінностей та пріоритетів (наприклад, комічна ситуація з відвідувачем, який «сидить» в телефоні та Анджеліною Джолі в львівській кав’ярні), про дії в разі хімічної та ядерної загрози, про способи впоратися з почуттями (оргія на Щекавиці), жарти про різноманітні життєві виклики українських біженців тощо.

• Боротьба з ворогом, хід воєнних дій, переваги власної армії та недоліки супротивника, опис опору військових та цивільного населення: «Рускій ваєнний карабль, іді нах*й!», бандерівське смузі, «Привид Києва», «Доброго вечора, ми з України», конотопські відьми, вилучення військової техніки окупантів за допомогою тракторів, Чорнобаївка (у чорнобаївського мему навіть свій сайт є: https://chornobaivkawin.com.ua/), скажи «паляниця», бавовна, орки, чмоні, свинособаки, «Кієв за трі дня», «два-три тижні», жарт про сміттєві пакети для окупантів, «шаг/жест добрай волі», намародерені окупантами унітази, пральні машинки тощо, «дєди варавалі», затримання Медведчука, «уютна, па-дамашнєму» в Алушті та ще багато внутрішніх жартів наших військових, Територіальної оборони, волонтерів тощо. Є специфічні Інтернет-ресурси, котрі публікують жартівливий контент в зазначеній тематиці: наприклад, Телеграм-канал «Боже, яке кончене» постить сатиричний контент на рашистів.

• Події в світі, в тому числі й геополітичні наслідки російсько-української війни: жарти щодо успіхів та вад отримання військової допомоги від союзників, щодо реакції світових лідерів та російсько-українську війну (наприклад, Борис Джонсонюк, телефонні розмови Макрона з путіним) тощо.

• Актуальними залишаються жарти, не пов’язані з воєнною агресією росії проти України: про сімейне життя, професію, взаємодію з соціумом і тому подібне. Тут ви вже можете подивитися в свої робочі/шкільні/університетські/сімейні/за інтересами чати та переконатися в цьому самостійно.

Якщо говорити про тих, для кого гумор є професією або життєвим покликанням, то українські гумористи, окрім безпосередньої жартівливої рефлексії, зараз займаються збором коштів на потреби військових, організацією доброчинних концертів для збору військових, роблять контент для підтримки української армії (наприклад, записують відеопривітання для військових). За спостереженням безпосередньо коміків, більшого поширення зараз набув стендап, в якому можна більше відрефлексувати, ніж, наприклад, в жанрі мініатюри.

Про що не можна жартувати?

Звичайно, ви маєте право жартувати про будь-що та будь-коли. Але можете отримати критичний фідбек або й навіть кенселінг, якщо ви є публічною людиною. Про що ж краще не жартувати? Складне питання, адже відповідь на нього обумовлюється особистим досвідом та морально-етичними принципами того, хто жартує та того, хто сприймає цей жарт. Тому загальних правил не існує. Цікаво, що зараз гумор українців став більш жорстким, проте, здається, вразливі теми стали ще більш вразливими. Також наразі непростими для жартів є теми, пов’язані з нашими збройними силами та з усіма, хто їм допомагає. Сатира може сприйматися як знецінення праці людей. Табуйованими є теми, пов’язані із особливо болючими сторінками нашої боротьби (наприклад, знищені міста, геноцид населення).

Отже, гумористичне сприйняття дійсності в сучасному українському суспільстві є не лише чинником психологічного самозбереження, але і додатковим засобом боротьби з рашистськими окупантами в умовах інформаційної протидії. Водночас завжди варто пам’ятати, що є речі, жартувати про які некоректно, а стан людей, з якими ви так чи інакше контактуєте, не завжди може відповідати вашому. Sapienti sat.