«Хто володіє інформацією, той володіє світом», – проголосив Вінстон Черчілль ще в минулому столітті, цитата актуальна досі, адже без інформації зараз неможливо уявити ефективне функціонування суспільства, бізнесу чи політики, особливо під час війни.
Вже пішов 3 рік повномасштабного вторгнення, але чим далі, тим більше в нашому просторі з’являється інформаційного шуму. Купа підписок на новинні портали, в яких величезний потік інформації про будь-яку подію та ще й з відео «доказами» з різних ракурсів. Все частіше спростовується те чи інше повідомлення від офіційних джерел. Це свідчить про значення інформаційної війни, яка є не менш важливою для ворога, ніж фізичні дії. Цей шум переплітається з правдивою інформацією, що створює небезпеку для нашого суспільства, змушуючи нас сумніватися в достовірності отриманої інформації. Оскільки інформаційна війна нині є ключовим інструментом російської агресії проти України, то вміння розрізняти фейки від правди стає критично важливим для кожного громадянина.
Поговоримо про ворожі фейки! Іноді російські фейки виглядають настільки абсурдно, що викликають лише сміх. І хоча історії про біолабораторії, розп’ятого хлопчика та десятки знищених хаймарсів здаються далекими від реальності, росіяни продовжують вигадувати фейки. Їхня мета – не отримати вашу довіру, а посіяти сумніви щодо будь-якої інформації, себто скаламутити воду. І це працює. Ми починаємо сумніватися у всьому: у владі, у фінустановах, в медіа та навіть в своєму оточенні.
В сучасному цифровому світі інформаційна гігієна стає необхідною складовою нашого життя. Дуже часто ми стикаємося з фейковими новинами, дезінформацією та спекуляціями, які можуть викликати паніку, страх, або навіть вплинути на наші повсякденні рішення. Тому розуміння механізмів поширення фейкових новин, дезінформації та дотримання інформаційної гігієни може допомогти уникнути негативних наслідків, які приготував нам кіберпростір.
Поширення фейкової інформації – це серйозна проблема, що має різноманітні причини. Від політичних мотивів до економічних інтересів. Їх вплив на суспільство та кожну особистість, може бути руйнівним, адже може впливати на прийняття рішень, викликати паніку, страх та розпалювати конфлікти між людьми. Зазвичай цілями поширення такої інформації є: зміна громадської думки, дискредитація осіб або організацій, збурення суспільного порядку, вплив на політичні або економічні процеси, або просто створення хаосу.
Журналіст CNN Браян Стелтер помітив особливість, що фейковими новинами політики почали називати всі медіа, з позицією яких вони не згодні, що стає механізмом, за допомогою якого вони хочуть обмежити вільну пресу.
Рада Європи наприкінці вересня 2017 року запропонувала взагалі відмовитися від терміну «фейкові новини» й натомість використовувати поняття «інформаційний безлад», вказуючи на те, що термін «фейкові новини» неточно характеризує забруднення інформаційного простору.
В своєму звіті вони представили нову концептуальну основу, яка включає такі типи інформаційного безладу: недостовірна інформація, фейки, дезінформація. Тож, в чому різниця між ними?
НЕДОСТОВІРНА інформація – неперевірена, неповна або неправильно висвітлена інформація (яку поширювач вважає правдивою).
ФЕЙК – це неправдива інформація, яку намагаються видати за правду, тоді як ДЕЗІНФОРМАЦІЯ включає в себе намагання спотворити справжню інформацію або вплинути на громадську думку шляхом представлення неправдивих фактів. Вона спрямована на обман і перешкоджає виявляти, отримувати, знаходити та поширювати правдиву інформацію.
Також слід додати до цього списку ще один не менш важливий тип: ШКІДЛИВА інформація. Це інформація, яка може завдати шкоди своїм змістом: приватна, стратегічна, інформація про важливі об’єкти, наслідки після ракетних атак. Така інформація повинна МАТИ ОБМЕЖЕННЯ на публікацію, адже поширення допомагає ворогу швидше дізнаватись інформацію для подальшого заподіяння шкоди. І в цьому ланцюжку кожен хто поширює, допомагає ворогу.
Тож, дезінформація – брехлива інформація, навмисне поширювана з метою заподіяння серйозної соціальної шкоди.
Часто, дезінформацію не маскують під новину, а викладають в мережі у форматі цікавих відео, придумують цілі сюжети для роликів, створюють меми, щоб охопити більше аудиторії.
Зокрема меми, насправді, не такі невинні як здається. Часто їх використовують для поширення «потрібних наративів»: «кровавий пастор», «их там нет», «снимают с поезда в Нацгвардию» і головне, розводять суперечки всередині суспільства. Вони захоплюють не лише інтернет, а й нашу свідомість. Меми підбирають ключові повідомлення: актуальна подія, заяви політиків чи інших діячів і гарячий тренд
Такі меми, насправді є зброєю, адже за такими «жартами», завжди приховується потрібний зміст, унормовуються абсурдні повідомлення та призводить до розчарування у владі.
Ще однією з сучасних форм дезінформації є діпфейки. Це методика, яка синтезує зображення людини за допомогою штучного інтелекту, що може бути використано для дискредитації відомих осіб, шантажу.
У січні 2020 року Facebook почав блокувати відеозаписи із політичними діпфейками, розглядаючи їх як дезінформацію. Адже, діпфейки можуть використовуватися для створення відео, де відомі політики виголошують неправдиві заяви або роблять неприйнятні дії. Такі підроблені відео можуть спотворити громадську думку про них.
Відрізнити діпфейки від реальних відео можна неозброєним оком, якщо уважно придивитися до рухів, міміки, особа говорить непритаманні для себе речі, різко змінила попередню позицію тощо. Особливо важливо донести це старшому поколінню, яке може довірливо поставитися до діпфейків через менший досвід користування інтернетом. Адже з розвитком штучного інтелекту вони можуть стати значно реалістичнішими, що збільшує їхню небезпеку як інструменту дезінформації.
Через зростання поширення фейків, великі компанії такі як Facebook та Google переглянули та оновили алгоритми.
Тож, авторитетніші джерела, підніматимуться вище у стрічці, а сторінки які часто поширюють фейкові новини, образливі матеріали або повідомлення з клікбейтними заголовками – нижче або взагалі приховуватимуться.
Уряд Німеччини взагалі розробив і прийняв законопроєкт, який передбачає штрафи для соціальних мереж за несвоєчасне видалення забороненого контенту, до якого належать і фейки. Згідно з ним – дописи повинні бути видалені або заблоковані протягом 24 годин з моменту надходження скарги на них, а в разі систематичних порушень компанії штрафуватимуть: максимальна сума була встановлена на позначці 53 мільйони доларів!
Поширення фейкових новин, пропаганди та дезінформації – навіть якщо їх легко розвінчати – дуже дестабілізує ситуацію. Перевірки фактів недостатньо, адже якщо люди в щось вірять, то просто відкидають факти, які не узгоджуються з їхніми переконаннями.
Директор Центру глобальної взаємодії в Гарварді Джед Віллард, що досліджував фінський досвід боротьби з російською пропагандою, вказує на те, що найкращий спосіб реагувати на дезінформацію полягає у меншій кількості виправлень хибної інформації, більшому демонструванні справжніх історій та їх поширенні.
Тож замість простого заперечення фейків необхідно вказувати на те, що історія є неправдивою і не сперечатись з фейком, а розповідати нову перевірену історію з цієї теми, підкріплену доказами.
Українське законодавство не регулює поняття дезінформації, хоча Закон України й встановлює принципи достовірності та повноти інформації, а журналісти зобов’язані перевіряти і подавати об’єктивну та достовірну інформацію, але не існує конкретних норм, що регулювали б дезінформацію як явище. Також законодавство про ЗМІ передбачає відповідальність за зловживання правом на інформацію, але часто дезінформація може залишатися поза межами цих норм.
Держава намагається боротися з поширенням дезінформації та фейків створюючи різноманітні ініціативи. До прикладу, існує схвалена Кабінетом Міністрів Концепція розвитку штучного інтелекту в Україні від 2 грудня 2020 р. № 1556-р, згідно з якою однією з пріоритетних сфер застосування штучного інтелекту є інформаційна та кібербезпека. Зокрема, йдеться про виявлення, запобігання та нейтралізацію наслідків недостовірної, неповної або упередженої інформації. Передбачається, що штучний інтелект допоможе у виявленні потенційно небезпечної інформації, проведення аналізу інформації щодо авторства та джерела походження.
Також Рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію Указом президента від 19 березня 2021 року № 106, створено Центр протидії дезінформації (ЦПД) як робочий орган РНБО. Згідно із Положенням про ЦПД, він буде, зокрема: проводити моніторинг інфопростору, виявляти ризики та небезпеки, пропонувати підходи та сприяти протидії дезінформації, брати участь у створенні системи оцінки інформаційних загроз та реагування на них. ЦПД не має повноважень із проведення перевірок, притягнення до відповідальності, а лише координуватиме роботу щодо протидії дезінформації і розроблятиме відповідні концепції.
Нещодавно, ЦПД оприлюднив список каналів TikTok, що поширюють ворожу пропаганду, і зараз вживає заходів для блокування цих сторінок на території України.
До прикладу у ТікТок та інших соцмережах з’являються ролики, на яких нібито українські чоловіки за кордоном знімають свій відпочинок на відео та називають себе “ухилянтами”. Були створені “народні” пісні, у текстах яких завжди простежується основний меседж ― вихваляння “ухилянтів”.Такий контент швидко набирає перегляди та коментарі аудиторії ― схвальні та негативні, однак дискусії просувають відео у тренди.
В Європі акаунти TikTok використовували синтез мови і поширювали проросійські заяви рідними мовами країн, на які були націлені.
А в США заборонили держслужбовцям використовувати TikTok на робочих телефонах, адже це серйозний ризик для безпеки.
Як Україна бореться з дезінформацією? 2023 році в Україні Інтернет став найпопулярнішим джерелом інформації. Опитування показало, що 62% користувачів отримують інформацію з соціальних мереж, а 38% з новинних сайтів. У соціальних мережах дезінформація може легко поширюватися через відсутність редакційного контролю, вільність публікацій для будь-якого, тож користувачі Інтернету мають можливість швидко розповсюджувати вірусний контент, який за лічені години може охопити велику аудиторію.
Інформації стало настільки багато, що іноді навіть канали яким довіряють, можуть постити фейки. Зокрема, нещодавна «смерть» короля Британії Чарльза ІІІ розлетілась по всіх новинних медіа. Цікаво, що в український інфопростір ця новина «залетіла» саме від російських ЗМІ (сміливо можна видаляти такі засоби). В такому випадку, потрібно перевіряти найближчий офіційний сайт, що пов’язаний з особою або подією, наприклад урядовий сайт Букінгемського палацу чи посольство Великої Британії.
Також існують різноманітні онлайн-ресурси та інструменти, які можуть допомогти перевірити достовірність інформації. Вони включають в себе фактчекінгові сайти, які спеціалізуються на перевірці достовірності новин, та розширення для браузерів, які вказують на недостовірні джерела.
Український проект StopFake це сайт для перевірки фактів, що був запущений 2 березня 2014. Головна мета StopFake – перевірка та спростування викривленої інформації та пропаганди про події в Україні, яка розповсюджується у ЗМІ, зокрема і кремлівської пропаганди. Також підвищення медіаграмотності аудиторії і боротьба за чітке розмежування між журналістикою фактів і пропагандою.
Ще один український сайт – VoxCheck. Це фактчекінговий проєкт, який викриває брехню, маніпуляції та російську пропаганду як в Україні, так і за її межами, а з 2020 року у партнерстві з Meta протидіють фейковим новинам на платформах Facebook та Instagram.
До речі, вони створили рейтинг маніпуляторів та брехунів серед українських політиків. VoxCheck зібрав 424 висловлювання політиків, проаналізувавши їх риторику, аналітики дійшли висновку, що українські політики кажуть правду лише в одному випадку з трьох. А в 60 % із перевірених цитат, спікери робили акцент на негативі.
Також, є деякі розширення для браузерів, такі як «B.S. Detector» або «NewsGuard», які можуть попередити про потенційно фейкові новини, коли ви переглядаєте веб-сторінки. Серед них: Fake news detector (для Chrome), B.S. Detector – ( для FireFox), NewsGuard (підтримує більшість браузерів).
А перевірити фотографій можна за допомогою: Google Reverse Image Search або TinEye, вони дозволяють перевіряти походження та історію використання фотографій в Інтернеті, що може допомогти виявити фотошоп або маніпуляції зображеннями.
Кремлівські «майстри» пропаганди та їх соратники, безупинно роблять все можливе, щоб запанувати у нашому інформаційному просторі, накидаючи один фейк за одним і пропонують різні тлумачення подій і навіть не зупиняються перед тим, щоб поширити нові конспірологічні версії та теорії змови. Вони активно шукають «інформаційних агентів», які готові розповсюджувати дезінформацію та підтримувати їхні агресивні амбіції, тож створюють цілу мережу обману, щоб підірвати довіру до України у світі, намагаючись зіпсувати нашу репутацію за кордоном.
Наведемо кілька стратегій, які допоможуть розпізнати дезінформацію в Інтернеті самостійно:
1. Повідомлення поширюється невідомим джерелом, відсутні посилання на джерело особливо якщо вони надаються маловідомими або неавторитетними виданнями. Якщо однакова інформація з’являється в низці маловідомих ЗМІ, але не підтверджується авторитетними джерелами, це може свідчити про скоординовану кампанію з поширення дезінформації.
2. Містить граматичні помилки, невідповідності, розбіжності або суперечливі деталі. Якщо інформація здається підозрілою, бажано знайти додаткові джерела, які підтвердять її достовірність.
3. Читайте далі заголовка перед поширенням новини, звертайте увагу на наявність фактів. Критично оцінюйте докази і покладайтеся на фактичні джерела, щоб відсіяти дезінформацію та фейки.
4. У новині відсутній баланс думок і вона презентується однобічно без аргументів або контраргументів, особливо якщо це стосується критичних чи позитивних висловлювань особи, яка має інтереси або зв’язки з обговорюваним питанням.
5. Facebook, Google і Twitter мають власні системи, що дозволяють читачам повідомляти про неправдиву інформацію. Використовуйте системи повідомлення про неправдиву інформацію в цих соціальних мережах, щоб допомогти виявити дезінформацію.
Особливо варто звернути увагу на медіа, які спекулюють та використовують клікбейтні заголовки та жовті новини, відмова від яких, не дасть фейкам загубитися в потоці інформації, і їх буде легко відслідкувати.
Часто новини подають емоційно-забарвленими. Це все потрібно для того, щоб залучити увагу аудиторії та викликати емоційну реакцію. Зазвичай саме дезінформація подається емоційно: «шоковий заголовок», жахливі подробиці, картинка, яка не має відношення до тексту, але несе емоційне навантаження. Наприклад, часто новини про політичні конфлікти можуть бути подані таким чином: «Загроза зростає: сусідні країни масово розміщують війська біля кордону», «Блокують кордон: чому це загрожує національній безпеці». Або ж, новини про внутрішню ситуацію країни можуть мати заголовки типу: «Знову зрада: уряд не виконує свої обіцянки», «Фронт посипався: втрачаємо Незалежність» «Блокада фінансової допомоги США: Україна лишилась сама на полі бою». Такі заголовки стимулюють паніку серед читачів та спонукають їх переглядати подальші матеріали.
Споживання контенту через призму емоцій, виключає внутрішній фільтр і блокує критичне мислення, яке допомагає виявляти суперечності та недостовірність інформації, через що поширюються і стають вірусними «сенсаційні», але неправдиві новини. Вони зроблені так, що навіть досвідчені медійники не завжди вбачають в новині крючки дезінформації.
Медіаграмотність є ключовим інструментом у боротьбі з дезінформацією. Користувачі інформації повинні мати не лише знання, але й вміння перевіряти достовірність інформації, виявляти сумнівні або фейкові джерела, а також бути обережними з персональними даними. Для цього необхідно розробити освітні програми в школах, технікумах, університетах і в інших навчальних закладах. Крім того, курси з цифрової та медіаграмотності повинні бути доступні не лише в офіційних навчальних програмах, але й поза ними, а для певних категорій осіб, таких як публічні службовці або працівники інтернет-провайдерів, вони повинні бути обов’язковими.
Зокрема, нині Міністерство цифрової трансформації в Україні є позитивним прикладом боротьби з дезінформацією і запровадило курси з цифрової трансформації та освітні серіали з цифрової грамотності.
Тож не беріть до уваги неперевірену інформацію, доки її не підтвердять або спростують офіційно. Краще перевірити джерело інформації, ніж розповсюджувати непідтверджені чутки. Інформаційна гігієна – це не лише про захист від фейків, але й про створення здорового медіа-середовища для себе та інших.
На жаль, вакцини від інформації не існує, але можна виробити імунітет до неї: сприймайте інформацію критично і відповідально, щоб уникнути поширення маніпулятивних або шкідливих повідомлень. Пам’ятайте, ваші дії у мережі впливають на оточуючих, тож будьте обережними з тим, що ви поширюєте.
Наше завдання – підтримувати високий рівень інформаційної гігієни, щоб захистити свою інформаційну екосистему від впливу фейків та дезінформації.
Тож мийте руки і не забувайте оновлювати ментальні антивіруси, які вбережуть вас від інформаційних “бактерій” та вірусів маніпуляції, інформаційних “бактерій” та вірусів маніпуляції.