Хто б міг подумати, що звичайна прогулянка парком може перетворитися на справжнє сафарі? Сьогодні на вулицях наших міст дедалі частіше можна зустріти незвичайних перехожих, які рухаються на чотирьох кінцівках, імітуючи поведінку тварин. Це квадробери –явище, яке захоплює молодь і одночасно викликає чимало суперечок.
Часто квадроберів плутають із фурі або теріантропами. Хоча вони можуть здаватися схожими на перший погляд, кожна з цих субкультур має свою унікальну філософію. Зокрема фурі фокусуються на творчості та фантазії, наслідуючи персонажів з мультфільмів або вигадних істот. Теріантропи фіксують себе на духовному зв’язку з тваринами, навіть вірять в те, що мають душу тварини і відчувають себе ними.
До речі, в Шотландії учню, який належить до фурі, дозволили ідентифікувати себе як вовка. Вчителі підтримують його рішення бути звіром, вважаючи що він має «видову дисфорію» (коли людина відчуває, що належить до іншого виду).
На відміну від фурі та теріантропів, квадробери прагнуть до максимально точної імітації рухів і поведінки реальних тварин.
Звідки ж бере початок це явище?
Все почалося з японця Кенічі Іто, який розробив унікальну техніку пересування на чотирьох кінцівках. Ще в школі він зазнавав глузувань з боку однолітків, які називали його мавпою, та згодом перетворив свій «недолік» на перевагу. Він почав вивчати уміння, як рухаються африканські мавпи пата, і навіть працював прибиральником, миючи підлогу на четвереньках, щоб відпрацювати свою техніку бігу. Вже в 2008 році, він пробіг стометрівку трохи більш як за 18 секунд та став рекордсменом Книги рекордів Гіннеса як найшвидша людина, що пересувається на чотирьох кінцівках, а в 2015 році покращив свій результат, пробігши менш ніж за 16 секунд. Його методика згодом стала основою для квадробіки – виду спорту, що поєднує вправи на баланс, координацію та гнучкість.
Сьогодні квадробери демонструють більше трендовості та бажання самовиразитися, ніж мати спортивні досягнення, як це було задумано засновником квадробіки. Вони обирають маски та шиють костюми, які мають шерсть, вуха, хвости, лапи , щоб максимально наблизитись до вигляду улюбленої тварини. Вони переймають їх звички, звуки, пози, реакції, можуть гавкати, гарчати, шипіти чи муркотіти. Іноді навіть влаштовують перегони на швидкість або переймають «правила світу тварин», імітуючи неприязнь, наприклад, коли собака зіштовхується з котом.
Насправді, вони не просто імітують рухи, а й виражають свою індивідуальність, шукають нові способи взаємодії зі світом. Завдяки соціальним мережам їхні «прогулянки на чотирьох» стали вірусним трендом, об’єднавши тисячі тих, хто прагне вийти за рамки звичного.
Та квадробери – це не просто молодіжне захоплення. Це явище, яке має коріння в далекому минулому.
Якщо заглибитися в історію, ми можемо побачити, що наші предки постійно прагнули пояснити світ, який їх оточував, шукали відповіді на вічні питання: хто ми, звідки прийшли і куди йдемо? Вони спостерігали за тваринами, намагалися зрозуміти їхню поведінку, переймали їхні риси.
У міфології багатьох народів зустрічаються легенди про людей, які могли перетворюватися на тварин. Це були перевертні, зооморфи – істоти, що поєднували в собі людське і тваринне начало та були наділені надзвичайними силами. Тварини часто виступали в ролі мудрих наставників, охоронців та навіть богів. Вони символізували різні якості: силу, спритність, мудрість, хитрощі. Також вони часто асоціювалися з магією, шаманізмом і навіть тотемізмом. Шамани, наприклад, здійснювали ритуальні танці, імітуючи рухи тварин, і вірили, що таким чином, можуть набувати сил і знань. Вони використовували цю здатність для лікування хвороб, передбачення майбутнього та встановлення гармонії з навколишнім світом.
Не менш поширеним був тотемізм. Віра в тотем, тобто в спільного предка, часто у вигляді тварини, була поширена серед багатьох народів. Він був священним символом роду, племені, забезпечував захист і благополуччя. Люди ототожнювали себе зі своїми тотемами, переймаючи їхні якості і вірячи в їхню силу, і навіть вірили, що можуть перетворюватися на неї.
До речі, в сучасному світі досі існують тотемні тварини або талісмани,зокрема у спорті. Як правило, талісмани футбольних команд – це різноманітні тваринки: кінь, лев, вовк, кабан та інші. Іноді команди використовують талісмани навіть живих тварин. До прикладу, у харківського “Металіста” талісманом є “тхір”, а “Кельн” приводить на домашні матчі козла. Навіть олімпійські ігри мають свою тварину-талісман, які повинні відображати олімпійські цінності: досконалість, дружба, повага. Серед найвідоміших: такса Волді на Іграх у Мюнхені, орел Семан у Лос-Анджелесі , панда Бінг-Двен-Двен на Іграх у Пекіні та навіть футуристична Мірайтова в Токіо. Вони є символами міст, де проходять ігри,які покликані принести успіх спортсменам.
Звичайно, квадробінг відрізняється від шаманізму і тотемізму і жодних ритуалізованих обрядів тут не має. Це сучасний феномен, який має свої особливості і не претендує на духовну глибину древніх вірувань, однак ці явища об’єднує одне – прагнення до розуміння себе і свого місця у світі. По суті квадробінг – це спроба повернутися до наших традицій і відчути єдність з природою, а квадроберів можна розглядати як сучасну інтерпретацію давніх архетипів та вірувань.
Чому квадробери популярні в Україні?
Поява та стрімке поширення субкультури квадроберів в Україні може бути й реакцією на стреси, тривожність, які так притаманні українцям через повномаштабну війну. Діти та підлітки особливо важко сприймають руйнування, загибель людей і постійну небезпеку. Одним із способів впоратися з цими емоціями є ескапізм – відволікання від реальності за допомогою занурення в фантазійні світи. Квадробінг у цьому контексті стає своєрідною втечею від жорстокої дійсності.
Поринаючи у гру, люди можуть відчути контроль, адже тут вони можуть керувати ситуацією, досягати цілей, що контрастує з почуттям безсилля у реальному житті.
Чому квадробінг став настільки популярним серед дітей?
Якщо ви згадаєте своє дитинство, то квадробери- це по суті продовження наших традицій. Пам’ятаєте шкільні ранки, де всі ми перевдягались в різних звірят? Це та ж сама гра, яка завжди була частиною нашого дитинства. Вона допомагає дітям розвивати свою уяву, пізнавати світ, мислити нестандартно та комунікувати.
Часто для них – це спосіб виразити свою індивідуальність і втекти від буденності. Це своєрідний протест проти стандартів, контролю, правил і пошук власного “Я”. Вони шукають свободи, якої їм може бракувати вдома чи в школі. Іноді можуть тестувати різні моделі поведінки, щоб вивчати реакцію оточення. Через «перевтілення» у тварин вони можуть відкинути соціальні ролі і відчути себе більш вільними, а в спільноті квадроберів можуть знайти своїх однодумців, друзів і відчути залученість та підтримку один одного. Якщо захоплення не несе загрози, то важливо зрозуміти і підтримати, а це сприятиме довірі, впевненості в собі та гармонійному розвитку дитини. Адже дитинство – це час для фантазії і самовираження, а не для постійного контролю і дотримання правил.
Відео за участю квадроберів швидко розповсюдились в соціальних мережах, привернувши увагу молоді. Та комерціалізація цього тренду робить його доступним не для всіх. Квадробінг відкрив можливість заробити для підприємців. Зокрема, щоб купити костюм, який не розпадеться при першому ж стрибку, доведеться викласти від 1500 гривень. Навіть можна купити спеціальний корм для квадроберів. Хоча ціна на нього 400 гривень, але виробники зазначають, що в ньому містяться вітаміни, зокрема В-6 та В-12.
Незважаючи на популярність, квадробери часто зіштовхуться з критикою. Їх часто критикують за відхід від соціальних норм та очікувань, адже деякі люди вважають таку поведінку дивною, неприродною або навіть провокаційною.
Існує занепокоєння щодо безпеки квадроберів, особливо коли вони перебувають у громадських місцях.
Так, іноді мода на квадробінг перетворюється на справжню проблему. Діти імітують тварин, не розуміючи, що їхні дії можуть бути небезпечними для них самих і оточуючих. Вони гарчать на людей, перебігають дорогу, стрибають на машини, імітують напади на тварин і людей, а в школах створюють справжній безлад. Найменші наслідують тренди від старших, не розуміючи, що це небезпечно. Але для того й існують дорослі, щоб пояснити дітям, що свобода самовираження – це добре, але не за рахунок безпеки і комфорту інших.
Вплив оточення на формування особистості дитини є значним, але якщо вона має підтримку сім’ї та друзів, то навіть нестандартні захоплення такі, як квадробінг, не завдадуть шкоди її психіці. Однак у випадку, якщо дитина відчуває самотність, тривожність, проблеми з адаптацією чи оточенням, то такі захоплення швидше свідчать про наявність реальних проблем.
Чи насправді квадробінг небезпечний для дітей?
Хайп – потужний інструмент у руках ЗМІ. Прагнучи збільшити аудиторію, вони вдаються до заголовків, які викликають тривогу та страх: «Загроза!», «Небезпека!», «Напад!», «Психологи б’ють на сполох». Чи є в цих закликах хоч доля правди?
Дехто вважає, що саме квадробери та подібні субкультури можуть провокувати агресію у дітей, але агресивна поведінка – це не наслідок квадробінгу, а сигнал про те, що десь глибоко дитина відчуває себе незрозумілою, самотньою, потребує уваги.
Прояви агресії з боку дитини не є приводом для заборони її захоплень. Небезпека йде не стільки від самого захоплення, скільки від ставлення батьків, адже проблеми виникають тоді, коли батьки не хочуть розуміти і приймати нові захоплення своїх дітей, забороняючи їх. Якщо дитина відчуває себе не почутою або ізольованою, вона може шукати вихід у радикальних формах самовираження. Набагато конструктивніше буде спробувати зрозуміти причини такої поведінки. Замість того, щоб фокусуватися на субкультурі, як на причині проблем, варто звернути увагу на емоційний стан дитини і спробувати зрозуміти, що її турбує. Відкритий діалог і взаємна підтримка допоможуть уникнути конфліктів і зробити це захоплення безпечним та корисним.
Також важливо зазначити, що це захоплення має реальні ризики для здоров’я. З одного боку, імітація тварин може призводити до фізичних травм через неадекватні навантаження на суглоби та хребет. З іншого боку, надмірне захоплення може спричинити психічні проблеми, такі як розмиття реальності та соціальна ізоляція через неприйняття іншими.
Квадробери – це не просто модний тренд, а складне соціальне явище, яке має глибоке коріння в історії людства і відображає потреби сучасної людини у самоідентифікації. Це демонструє, що древні ідеї про зв’язок людини і природи продовжують жити і розвиватися, знаходячи нові форми вираження в сучасному світі. Важливо розуміти, що це не лише розвага, а й спосіб впоратися зі стресом, війною. Якщо це захоплення допомагає їм відчути себе більш впевнено і знайти своє місце в світі, то воно виконує важливу психологічну функцію.
Тож, замість осуду, давайте створювати сприятливе середовище, де кожен зможе відчути себе прийнятими і зрозумілими.