Ще задовго до подій 24 лютого 2022 року український уряд, МЗС та дипломати повідомляли світову спільноту про загрозу початку повномасштабної війни з путінською росією. Ще від січня шпальти відомих світових видань, наприклад: «The Guardian», «Reuters», «The Telegraph», майоріли заголовками про так звану “українсько-російську кризу” та наслідки, до яких вона може призвести. Однак якщо газети та радіостанції говорили про конфлікт на теренах Східної Європи як один із впливових чинників на геополітичне становище світу, то українські організації говорили про майбутню війну з метою заручитися підтримкою інших держав.
Зусилля українських діячів були спрямовані передовсім на країни Європи, США, окремі держави Азії (що входять до пострадянського простору, а також Японію, Китай, Індію). Одразу варто зазначити, що вони не були даремними, оскільки ще за місяць до початку повномасштабного вторгнення нашій країні було надано гарантії захисту й допомоги на випадок розгортання війни на її території. Наприклад, ще 25 січня про готовність прийняти українських жінок та дітей заявила Чеська Республіка. Відповідні обіцянки були оголошені урядами Литви, Латвії, Естонії, Польщі, Словаччини та ін. Головний союзник України по той бік Атлантики, США, розглядали можливість багатократного посилення санкцій проти Російської Федерації, надання Україні зброї та оперативних розвідувальних даних.
Іншою потужною державою, яка однією з перших почала передавати Україні військове озброєння, стала Велика Британія. З головних видів озброєнь Британія відправила в Україну понад п’ять тисяч одиниць легкої протитанкової зброї нового покоління, або ПТРК NLAW. Головне призначення ПТРК NLAW — знищення броньованих машин на коротких дистанціях одним пострілом.
Для ЗСУ, яким зброя потрібна терміново, важливо, що ці системи легкі у транспортуванні й використанні. Солдата можна навчити, як ними користуватися, менш ніж за день. Багато аналітиків вважають, що ці системи вже вплинули на перебіг конфлікту. Також заступник міністра оборони Британії Джеймс Геппі підтвердив, що 28 квітня в Україну відправили “сотні” ракет Brimstone. За словами колишнього військовослужбовця ВМС США капітана Кріса Карлсона, Brimstone можна використовувати проти танків, артилерії та деяких менших суден, як-то десантних кораблів. Ці ракети призначені для того, щоб запускати з літаків, але в Україні їх модифікують для запуску з вантажівок. Оскільки запуск з землі знижує дальність дії, пояснює капітан Карлсон.
Британія передала Україні 120 броньованих машин, серед яких – патрульні машини Mastiff. Mastiff були дуже популярні серед британських бійців в Афганістані, оскільки забезпечували високий рівень захисту від наземних мін та саморобних вибухових пристроїв.
Також Україна отримала “десятки” важких безпілотних літальних апаратів (БПЛА) для забезпечення матеріально-технічної підтримки ізольованих сил.
Британія заявляє, що передала Україні п’ять систем протиповітряної оборони, зокрема, ракети Starstreak.
Влада Британії на момент 1 червня надала Україні:
- понад 200 протитанкових ракет Javelin
- 1360 протиструктурних снарядів
- 4,5 тонни пластикової вибухівки
- понад 400 тисяч патронів стрілецької зброї
- понад 200 тисяч одиниць захисного спорядження, зокрема, шоломи, бронежилети, далекоміри та медичне обладнання
- засоби радіоелектронної боротьби
Президент Володимир Зеленський висловив вдячність Прем’єр-міністру Великої Британії Борису Джонсону та всім британцям за допомогу, яка наближає перемогу України у війні проти російських загарбників.
На початку 2022 року в українському та європейському медіа-просторі було поширено багато чуток про укладення нового “Троїстого союзу”, як його охрестила громадськість, і куди мали увійти власне Україна, Сполучене Королівство та Польща. Звісно російська пропаганда майже одразу підхопила цю новину й використала її у власних інтересах, наголосивши на тому, що англійці, використовуючи методи неоколоніалізму, перетворюють Україну та Польщу на власні маріонеткові держави й намагаються відродити Британську імперію ХХ століття. Окремо заявлялося про те, що однойменний попередник сучасного “Троїстого союзу” програв Першу світову війну – і тому сучасний його варіант не є винятком у майбутньому.
До слова, окремо варто зазначити про російську пропагандистську машину напередодні повномасштабного вторгнення росії. Чим більше країн Європи публічно оголошували про свої наміри допомагати Україні до переможного кінця, тим більше федеральні канали заявляли про нагнітання ситуації Заходом, що війна взагалі є вигадкою і нічого насправді не станеться. Ще за два тижні до початку вторгнення, підконтрольні окупаційній російській владі в Криму ЗМІ стверджували, що війна між двома державами малоймовірна. Звісно, лишається секретом, чи знали ключові постаті російського мас-медіа про наміри Кремля у стосовно свого західного сусіда, однак усі їхні передбачення й заперечення виявилися брехнею.
24 лютого 2022 року назавжди увійде в історію України як один із найтемніших її епізодів. Доки жителі Києва, Харкова, Маріуполя, Запоріжжя та багатьох інших міст країни, які першими піддалися атаці ворога, намагалися покинути свої домівки перенасиченими автошляхами, Захід активно обговорював перспективи тривалості російсько-українського протистояння. Багато британських, американських, французьких та інших ЗМІ заявляли, що Київ опиниться в руках росіян менше ніж за тиждень або навіть за декілька годин . У соцмережах користувачі писали коментарі як співчуття та підтримки українському народові, так і думки про те, що не варто допомагати Україні в цьому конфліктові, оскільки “росія все одно виграє”.
Однією з перших країн Європи, яка почала приймати українських біженців після початку вторгнення, стала Польща. На західному українському кордоні утворилися багатокілометрові черги автівок, які намагалися перетнути пропускні пункти в пошуках безпечнішого місця. Схожа ситуація спостерігалася на КПП зі Словачинною, Угорщиною та Румунією. З цих названих держав українці “розпорошувалися” рештою Європи. Багато біженців потрапили до Чехії, Німеччини, Нідерландів, Данії, Литви, Латвії, Естонії тощо. Більшість урядів європейських країн прийняла постанови та акти, які забезпечували українцям грошову та гуманітарну допомогу, курси із вивчення іноземної мови, працевлаштування та житло. Найбільших за своїм значенням рішень прийняла Польська Республіка.
Не лише наданням притулку для українців відзначилася Європа. З перших днів конфлікту в Європейському Союзі почалися активні дебати про накладення потужних санкцій у відношенні росії. За шість місяців, що минули від початку вторгнення, на багато російських товарів було встановлено ембарго, ухвалено рішення про скорочення енергетичної залежності від кремлівського газу та нафти, а в серпні 2022 року навіть висунуто пропозицію про заборону видачі віз усім громадянам рф, окрім співробітників дипломатичних установ. Всього ж за участі Європейського Союзу режим путіна зазнав дії майже восьми пакетів санкцій. Не варто вже й згадувати про окремі економічні обмеження, що їх наклали держави Азії, Океанії та Америки. Їхній вплив, попри масову критику з боку самих українців, все-таки зробив свою справу – і західні ЗМІ навіть почали обережно вести розмову про фінансовий дефолт РФ.
Під дією санкцій почався масовий вихід світових брендів, компаній та організацій з ринку росії. Цей крок, який став у нагоді та допоміг Україні економічно, спричинив бурхливу реакцію всередині самої правонаступниці колишнього срср. Соцмережами прокотилася хвиля дописів і відеоматеріалів, де росіяни публічно псують та знищують товари іноземних брендів, таким чином даючи “свой ответ Западу”. Ті компанії, які ризикнули не полишати ринок країни-агресорки, зазнали суспільного тиску і не в останню чергу – з боку самих українців, які організувалися в кібервійська, що почали штурмувати представництва брендів у мережі Інтернет з вимогою розірвати співпрацю з росією.
Після початку повномасштабного вторгнення під егідою міжнародних організацій, таких як ООН, Червоний Хрест, а також урядів окремих держав, почалися поставки гуманітарної допомоги до Східної Європи. Оскільки багато підприємств харчової промисловості були пошкоджені, зруйновані або перебували в умовах, що унеможливлювали злагоджене виробництво продуктів, в Україні почала визрівати продовольча криза, яку тоді ще вміло могли стримувати з допомогою резервів. Продуктові набори доставлялися до всіх регіонів держави, звідки розподілялися районами та громадами для видачі в першу чергу внутрішньо переміщених особам, що покинули свої домівки.
Окрім гуманітарної допомоги, держави почали надавати фінансові транші для України. Найбільш відомим із них стало виділення Сполученими Штатами сорока мільярдів доларів. Такий крок було здійснено з огляду на важливість підтримки української економіки в умовах війни. Щомісяця Україна, поруч із власним потенціалом та можливостями, отримує надходження від союзників, щоби втримати в цілісності злагоджене функціонування всієї державної системи та з метою запобігти її краху і відповідно – знецінення всіх військових успіхів на фронті, які потім не можна буде зберегти.
Найголовнішою та, можливо, епохальною подією в історії США в 2022 році стало відновлення системи поставок, знаної як ленд-ліз. Вперше її було застосовано в 1941 році в час, коли вся планета була охоплена Другою світовою війною. Сполучені Штати, які щойно вступили до війни внаслідок агресії Японської імперії, зіштовхнулися перед питанням підтримки союзників у Європі – Британської імперії й радянського союзу. Тодішній президент Франклін Д. Рузвельт підписав закон про ленд-ліз, згідно якого США зобов’язувалися проводити поставки сировини, продовольства й головним чином озброєння для СРСР, який у той час утримував на собі військову машину нацистської Німеччини. Ленд-ліз 1941 року став символом радянсько-американської дружби в час війни, хоча чим ближче людство вступало у ХХІ століття, тим більше російські публічні персони заявляли, що Союз міг впоратися й без допомоги Штатів.
Вдруге ленд-ліз було застосовано у травні 2022 року, його підписав чинний президент Джо Байден. Існує лиш одна відмінність: якщо перший раз поставки проводилися до росії (у межах цілісного радянського союзу), то нині – проти російської федерації до України. Ухвалити таке рішення американську владу схиляла як необхідність прискорити передачу озброєння, так і шокуюча звістка про різанину в Бучі на Київщині, де російськими військами було закатовано сотні цивільних.
Весь цей час основна увага приділялася зусиллям та допомозі від інших держав, які отримала Україна в умовах війни, однак як на такі заходи реагували самі європейці, американці, громадяни азіатських країн абощо? У соцмережах, таких як Фейсбук, під новинними дописами про російсько-український конфлікт завжди можна було побачити як слова підтримки, так і обурення в бік українців. Дехто вважав дії уряду своїх країн правильними, хтось вимагав інтенсифікувати їх, а комусь така політика видавалася поганою, адже, за словами представників англомовного сегменту Інтернету, “Україну накачують зброєю, аби війна тривала надалі”. Своєрідного масла у вогонь підливали масові бот-ферми, коли з десятків та сотень акаунтів велася активна пропаганда на користь якихось поглядів. Особливого розмаху набула діяльність з боку користувачів, які позначали місцем свого мешкання африканські країни. Такий збіг спричинив хвилю жартів від решти коментаторів, що під кожним постом обов’язково має знайтися власний експерт із Африки, котрий любить кремль і вірить в те, що українська армія є неонацистською.
Окремо варто сказати про реакцію американського суспільства на наміри влади виділити 40 мільярдів доларів підтримки Україні. В цьому питанні соціум розділився на два ворожі табори. Один із них говорив, що такий крок необхідний, щоб допомогти Україні, адже у випадку поразки останньої незабаром війна дістанеться й до них. Інші думки стверджували, що США не мають виділяти таку безпрецендентну суму іншій державі, адже не було ніяких гарантій, що ці кошти використають правильно, а в якості головного аргумента виступала висока корумпованість українських держструктур усіх рівнів.
Населення держав Європи, особливо східної її частини, як було показано неодноразово, майже завжди підтримувало Україну в усіх її потребах та запитах. У липні-серпні 2022 року медіа-простором ширилися дивовжні новини про збір коштів у Литві, Польщі та інших країнах на зброю , зокрема вже легендарні безпілотники Bayraktar. За всю надану допомогу українське суспільство відповідало любов’ю, повагою й глибокою вдячністю за докладені зусилля. Часом можна було почути вираз, що віднині в Україні немає братів (маються на увазі Білорусь та Росія), але з’явилися сестри – Польща, Литва, Латвія, Естонія, Велика Британія.
Одне з найважливіших і, як вважають деякі західні експерти, в майбутньому переломним моментом в цій війни став підписану президентом США Джо Байденом розгорнуту для України програму ленд-лізу. Ленд-ліз дозволяє президенту США надавати допомогу озброєнням і спорядженням будь-якій країні, яка визнана критично важливою для обороноздатності Штатів. Військова допомога надається без попередньої оплати; оплата за поставки проводиться після війни, або після війни повертається справна техніка та озброєння. З озброєнь, яке планують надати ЗСУ, в деяких випадках певний вид зброї вже є на озброєні МОУ. З таких планують надати:
- основні бойові танки (ОБТ) США третього покоління M1A2 Abrams (можливо, і інші модифікації цього танка);
- бойові машини піхоти виробництва США M2A3 Bradley і бойові розвідувальні машини на її базі (M3A3 Bradley);[5]
- самохідні артилерійські установки M109A6 Paladin;[6]
- реактивні системи залпового вогню на колісному шасі сімейства HIMARS; [7]
- універсальна пускова установка / РСЗВ M270 MLRS;[8]
- пересувний зенітно-ракетний комплекс NASAMS 2 спільної розробки Норвегії та США; [9]
- стаціонарний зенітно-ракетний комплекс Patriot, який виконує роль ППО і протиракетної оборони; [10]
- багатофункціональні легкі винищувачі 4-го покоління F-16 C/D;[11]
Багато хто з сучасних істориків, політиків, громадських діячів почав порівнювати програму Ленд-ліз від США для СРСР під час Другої світової війни та зараз під російсько-української війни. Наприклад, на думку військового експерта Олега Жданова, програма ленд-ліз стане для України суттєвою підтримкою, адже після її ухвалення ЗСУ зможуть придбати у США будь-яку зброю, що є теж важливим чинником. Важливо, що Україна зможе отримувати за програмою ленд-ліз не лише озброєння, але й медичні товари, пальне, продовольство, які також дуже потрібні, тут варто згадати та провести паралелі з програмою ленд-ліз для СРСР від США під час Другої світової війни, коли на зустрічі 11 червня 1942 року посол СРСР в США Максим Литвинов і американський держсекретар Корделл Гелл підписали «Угоду між Урядами СРСР і США про принципи, застосовні до взаємної допомоги у веденні війни проти агресії», по суті угоду про ленд-ліз. З Америки в СРСР пішла не тільки військова техніка для оборони та наступу, а також продукція, яка повинна була підтримати економіку країни, це були : паровози, верстати, кольорові метали, нафтопродукти, порох, обмундирування, шкіра, ковдри, продукти і багато іншого.
Отже, як видно з усього сказаного, світова громадськість не покинула Україну в складний час її існування. Попри присутні у певній кількості обурення, невдоволення та опір ніщо не могло стримати бажання людей допомогти врятувати цивільних і військових від російських загарбників. Сама по собі підтримка допомагала також сконсолідувати й українську націю, адже закордонні зусилля знаходили відгук й надавали мотивації до подібних дій. Якщо колись президент Віктор Ющенко казав, що за тридцять років незалежності в Україні не сформувалося нації, то віднині можна було сміливо говорити про зворотній ефект!