«Я за мир у світі», – в більшості так відповідають люди, коли їх запитують про основні їхні цінності. Ми настільки часто це чули, що ця фраза стала вже буденністю. Сьогодні вона набула реального сенсу. Світ за мир у спорті, у мистецтві, у музиці і на конкурсах краси. «Світ на підборах» не може залишатися осторонь подій, а дівчата з короною стають реальними послами «миру і краси».
У 2014 році учасниці «Міс Україна» долучилися до благодійної акції – вони власноруч приготували пиріжки з яблуками і корицею для поранених в бою військових і відвезли їх до військогово шпиталю. А переможниця Адріана Хасаншин вийшла на конкурсі “Міс Світу” в Британії в образі «Ангела миру” з жовто-блакитними крилами. У 2022 році учасниці і організатори “Міс світу – 2021” запалили 7 тис. свічок на підтримку України, а Олександра Кучеренко «Міс Україна – 2016» розповіла в онлайн – виступі про наслідки війни.
Свою підтримку висловила Кароліна Білявська з Польщі – переможниця цього року: «Наразі весь світ схвильований несправедливістю страждань України. Ми навіть не можемо уявити, що зараз відчувають ці люди».
Цьогоріч на конкурс краси «Міс Інтернешнл- 2022», який своєю метою ще з перших років існування проголосив переконання світу у необхідності миру на Землі, поїде Вікторія Апанасенко – модель, а з лютого волонтерка, що готує їжу для батальйону ЗСУ та київських стареньких, які залишилися без родичів. Вона на власному досвіді зможе розповісти мирному світову про світ війни.
Сьогодні інтерв’ю Богдани Тарасик, володарки титулу “Miss Ukraine International-2018”, моделі, активістки не про фемінізм і стандарти жіноцтва, а про можливість учасниць світових конкурсів говорити про війну та чи є місце для краси під час війни.
Достатню частину свого життя кожен з нас чув вислів «Краса врятує світ». Пізніше він став гаслом багатьох конкурсів краси. В ході боротьби жінок за свої права це гасло стало сприйматися, як засіб об’єктивації. Сьогодні українки, що беруть участь в конкурсах краси, наповнюють вислів “Краса врятує світ” новими сенсами: безстрашністю та готовністю до боротьби на всіх міжнародних аренах з метою наблизити Україну до найбільшої Перемоги! Що може бути красивішим за це?!
«Ми їдемо боротися не за красу, а за перемогу», — поділилася своїми думками президентка конкурсу «Міс Україна-Всесвіт» Анна Філімонова. І цей вислів став новим лозунгом конкурсу краси цього року від України.
У зв’язку з повномасштабною війною в Україні оргкомітет «Міс Україна-Всесвіт» відмовився цьогоріч від традиційного святкового шоу. Порадившись із партнерами з Miss Universe (США), було прийнято рішення передати офіційний титул «Міс Україна-Всесвіт 2022» Вікторії Апанасенко, яка стала «I віцеміс Україна-Всесвіт 2021». Вікторія Апанасенко представить Україну на конкурсі «Міс Всесвіт 2022».
У зв’язку з цим ми поспілкувалися з колегою цьогорічної Міс Україна-Всесвіт по цеху – Богданою Тарасик, що мала вже такий досвід Miss Ukraine International – 2018 в Токіо та увійшла тоді в 15-ку найкрасивіших дівчат світу!
Вітаю! Богдано, як Ви могли б прокоментувати цьогорічну позицію оргкомітету «Міс Україна- Всесвіт»? Відомо, що Вікторія Апанасенко активно бореться за перемогу України на інформаційному фронті та займається волонтерською діяльністю. Вона допомагає столичним закладам готувати їжу для батальйону ЗСУ та місцевих бабусь і дідусів, які залишилися без родичів.
Чи зможе Вікторія транслювати свою місію і на конкурсі? І, взагалі, як зараз конкурс краси може допомогти Україні?
Міжнародні конкурси краси – це світова арена, на якій учасниця представляє не себе, а всю країну. Своєю участю і активною позицією Вікторія має можливість привернути увагу усього світу і залучити дуже велике коло людей до допомоги Україні сьогодні.
Я брала участь у конкурсі в 2018 році і стала учасницею конфлікту, тому що в Україні вже на той час 4 роки шли воєнні дії на Сході , а мене поселили в одну кімнату з представницею Росії, обґрунтувавши це тим, що «ми думали, ви знайдете спільну мову, тому що ваші країни сусіди». Мене це дуже обурило!
Через різні політичні позиції з дівчиною ми не знайшли спільної мови, але я добилася того, аби всі інші почули мене, і що сусіди бувають різні: хтось допомагає, а хтось руйнує життя і влаштовує геноцид мого народу.
Нещодавно Леся Нікітюк запускала челендж «Краса для ЗСУ». Це дуже розгнівало багатьох користувачів соцмереж. Як чоловіки, так і жінки вважають, що така пропозиція є гендерним приниженням. Як би Ви прокоментували це, враховуючи сучасні погляди на об’єктивацію з минулими традиціями такого позиціонування?
Сумніваюсь, що військовим є хоч якесь діло до красивих фото, коли вони живуть в окопах і по них стріляють із градів. І ми мусимо мати повагу до жінок-військових, медиків,експертів, які, наприклад, опізнають трупи в Бучі, або медсестер, які працюють 24/7, щоб врятувати життя людей, або жінок, які з дітьми мусять жити в центрах для переселенців, тому що їх дому більше немає.
Я вважаю, що нам треба жити «далі», бо, як писала Ліна Костенко: «Нам треба жити кожним днем, бо «потім» може не настати». Бути гарною, слідкувати за собою обов’язково треба, якщо ви маєте таку можливість, але влаштовувати челенджі і робити фото напоказ – не дуже гарна ідея з точки зору для тих, хто такої можливості не має.
Чи вважаєте Ви зараз за потрібне для жінки гарно виглядати? Можливо, догляд за собою є ознакою виведення себе зі стресу? Як робите Ви, наприклад?
Я вважаю, що жінка нікому нічого не винна.
Але жити далі і думати про себе, звісно, треба. Це не означає забувати про війну. А пам’ятати про війну – не означає думати про неї постійно і страждати кожну секунду.
Щодо мене, то я не забуваю про щоденні ритуали догляду за обличчям, тому що для мене це закон. А от, наприклад, макіяж (відколи війна) я не роблю, тому що настрою на це не маю.
У Вашій діяльності щось змінилося з початком війни? Чим Ви зараз займаєтесь?
У мене повністю змінилися плани і цілі, які я собі намітила на весну та літо. Єдине бажання зараз – це перемогти нарешті. Я вирішала цьому посприяти і почала працювати над тим, аби придбати для українців безпілотник! Організувала фонд в Європі та активно займаюся цим питанням. Дуже вірю і сподіваюся, що зможу допомогти.
Багатьом жінкам зараз важко адаптуватися до нових умов реальності. Багато з них через обставини ставлять догляд за собою на останнє місце. А Як Ви відчуваєте зараз свою власну жіночність та сексуальність?
Тут важливо розуміти, яке значення ви вкладаєте в ці слова. Для когось – це внутрішня гармонія і мудрість, а для когось – шпильки та короткі сукні.
Я ношу джинси та оверсайз речі постійно, але гадаю, що це не заважає мені відчувати свою жіночу енергію.
Сексуальність виражається в нашій самооцінці, думках, фантазіях та у багатьох інших аспектах. Але, особисто для мене, найбільший її прояв виявляється у відносинах з хлопцями. Коли хлопця немає – важче її проявляти.
Як Ви ставитесь до нещодавньої петиції щодо заборони абортів українським жінкам з метою збереження генофонду?
Я підписала петицію щодо заборони втручання в питання абортів. По-перше, це втручання в права і свободи жінки, яка в сучасному суспільстві є вільною і має право сама вирішувати: виношувати дитину чи ні. А по-друге, відсутність дозволу на аборти тільки збільшать кількість сиріт в нашій країні, яких і так дуже багато.
Ви захоплюєтесь якимось історичними жіночими постатями, якщо так, то чим саме вони Вас «чіпляють»?
Не буду виділяти когось окремо, але скажу, що захоплююся тими, які зробили свій внесок в історію людства. Перша жінка, яка отримала Нобелівську премію в області хімії та фізики, чи та дівчинка, яка хоробро писала свій щоденник і розкрила усьому світу весь жах німецького нацизму. Захоплююся хоробрістю жінок, їх впевненістю та незламністю. Захоплююся нашими дівчатами, які захищають Україну, волонтерять, лікують людей.
До речі, бачила Вас в одній з останніх програм Антона Птушкіна. Він Вас зустрів випадково? Як пройшов запис сюжету? Про що Ви розмовляли?
А ви дуже ретельно дивитеся його програми!
Він знімав випуск про людей, які залишись у Києві в той час, коли ще регулярно на місто скидували бомби. А я – одна з небагатьох людей, рівень стресостійкості котрих дозволяв прогулюватися по Рейтарській під час повітряних атак. І основним питанням, звісно ж, було, чому я не покидаю Київ.
А не покидаю тому, що не можу покинути те, що люблю всім серцем ❤