Навички в умовах воєнного стану – це логічно

Марія Гук
Кандидатка історичних наук, інтерв'юєрка, вчителька, редакторка проектів "Україна - повернення історії 2", епізодів "Реальна історія", історикиня - консультантка книжки "Українські палаци. Золота доба". Наукові інтереси: фемінологічна історія.

Через можливу загрозу загострення російської агресії представники Національного Корпусу та ветерани заявили про створення Штабів оборони краю по всій Україні. Перші вишколи цивільного населення у Львові та Одесі почали проводитися з початку лютого, коли загроза війни почала активно обговорюватися.

Черкаси стали найпершими, що організовано провели ці заняття вже під час війни і вдалося провести їх навіть в кілька турів. В місті до цієї ініціативи долучилисяся представники патріотичних та ветеранських організацій, волонтери та цивільне населення.

Перший тур в Черкасах стартував 14 березня і проводився на території колишньої тютюнової фабрики. Він складався з 5 пов’язаних між собою занять. За увесь цей час з моменту початку було проведено вже понад 15 вишколів, що охопило більше 1000 осіб. Інструктори із бойовим досвідом проводили підготовчі заняття з трьох основних дисциплін: поводження зі зброєю/тактика, медицина та поводження з вибуховими речовинами.

Керівник Черкаського осередку «Національного Корпусу» та ветеран «АЗОВу» Дмитро Кухарчук таку ініціативу пояснював тоді цю ініціативу так:

«Проблема повномасштабної війни не поділася, практично сім тисяч працівників російських спецслужб в цілодобовому режимі займаються розвідувально-підривною діяльністю проти України. Саме тому своїм головним пріорітетом Штаб Захисту Черкащини сьогодні бачить проведення заходів на місцевому рівні».

Слід також зазначити, що переважна більшість тих, хто брав участь в заняттях, були жінки.

З огляду на все вищенаведене слід зазначити, що в ідеалі вишкіл цивільного населення необхідно було б проводити у всіх районних та обласних центрах України. Це є реальним засобом підготовки для захисту себе у випадку загрози

Ми поспілкувалися з учасницею цих занять, що проходили в Черкасах – Ольгою Рябчій.

Інтерв’ю записала Ірина Захарчук

Олю, розкажіть, будь ласка, як Ви дізналися, що вишкіл буде проводитися у вашому місті?

Я активний читач телеграм-каналів, тому дізналася звідти і ще з багатьох інших черкаських чатів.

Що саме Вас підштовхнуло на них піти, чи можете розповісти?

Бажання навчитися правил поводження під час бойових дій та як допомогти пораненим виникло в перші ж дні війни – чоловік пішов добровольцем, а я вирішила залишатися в країні. На щастя в нашому місті незабаром «Цивільний Штаб Допомоги Черкаси» спільно з Національним Корпусом організували вишкіл, де можна було отримати базові навики поводження зі зброєю та надання першої медичної допомоги.

Як саме проходили навчання? З чого починали? Чи важко було «втягнутися»?

Незважаючи на те, що мінімальне знайомство зі зброєю в мене було (у школі в стрілецькому гуртку та банальної стрільби з «воздушки»), на вишколі виявилося, що швидко зібрати-розібрати АК не так уже й легко, а знання, як надавати першу допомогу, відрізняється від тактичної медицини, де багато своїх (іноді дуже жорстоких) правил. Потрібно багато тренуватися не тільки на заняттях, але і вдома, переглядати відео та читати статті по цій тематиці.

Після першого заняття десь за два місяці відбувся другий етап, де нас поділили на менші групи , і ми два рази на тиждень відпрацьовували позиціі для стрільби, пересування в групах по місцевості, виконувати накази командира. Пізніше відбулася уже розширена лекція з тактичної медицини із конкретним завданням : врятувати пораненого бійця (справились за першою спробою не всі, тому що давалося всього 2 хв – як в реальних умовах, але шалений викид адреналіну закріпив навички і я впевнена, що те, чого мене там навчили, вже не забуду ніколи). В моїй групі було 8 чоловіків (від 17 до 50) та 9 дівчат (25-35 років).

Чи ділили вас в групі за гендерною ознакою і чи різнилися завдання та рівень навантаження відповідно до цього?

Гендерних завдань не було – всі абсолютно рівні, завдання для чоловіків і жінок однакові, але якщо фізична підготовка не дозволяє, то нікого не змушували викладатися на 100% – все на добровільних засадах. Наша група старалася максимально, я не помітила людей, які приходили на заняття без конкретної цілі.

Я прийшла на цей вишкіл з метою навчитися основам військової справи, так як хотіла підготуватися до найгіршого варіанту розвитку подій. 

Загалом прагнення захистити себе і отримати життєво необхідні навички в умовах воєнного стану- це логічно не тільки для бажаючих, а й для всіх людей, які ризикують, залишаючись в країні.

Дівчата, які теж прийшли на заняття, солідарні – ці знання заспокоюють, допомагають зібратися і не панікувати, мати в голові алгоритм дій на випадок непередбачуваних ситуацій.

Плануєте тренуватися далі?

Після вишколу продовжую тренуватися уже самостійно та дуже хочу навчитися стрільбі з вогнепальної зброї. Я дуже вдячна організаторам за ці заняття і маю надію, що їх відвідає якомога більше людей.

Як гадаєте, чи потрібно в нашій країні частіше робити подібні заняття?

Я вважаю що така підготовка (і навіть більш розширена) має бути обов‘язковою для кожного громадянина і громадянки,  незалежно від стану здоров‘я чи інших чинників, такі знання за плечима не носити і зайвими вони ніколи не будуть. А загалом я за проведення реформ в армії на зразок ізраїльської системи і вважаю, що після нашої перемоги влада повинна про це як мінімум подумати.

Чи варто вводити такі вишколи на роботах, в університетах, як гадаєте?

Так, потрібно робити спеціальні вишколи чи курси, в ідеалі це потрібно робити ще зі школи, продовжувати в університеті і на роботі періодично, тому що всі знання з часом забуваються і їх потрібно оновлювати.

Як це може допомогти тоді , коли легалізують зброю? Люди ж, коли купуватимуть, то мусять вміти нею користуватися. Яка Ваша думка?

Якщо легалізують вільне носіння зброї, то такі вишколи в першу чергу допоможуть в розвитку відповідального поводження зі зброєю, а також наданні першої допомоги в разі вогнепального поранення. На жаль, на наших вишколах стрільбі не навчали, але я впевнена, що це була б хороша ідея для реалізації, тому що таке право повинно підкріплюватися не лише медичними довідками, а й високим рівнем володіння зброєю.

Чи потрібно більш масштабно задуматися на державному рівні про такі навчальні програми для цивільного населення?

Мені здається, що такі реформи не за горами, але зараз з цим складно, тому що абсолютна більшість людей з досвідом і викладацькими навичками на фронті. Думаю, що непогано було б залучати на такі вишколи військових волонтерів з інших країн, які готові ділитися своїм досвідом із цивільним населенням.

Чи чули Ви, що говорили з цього приводу ті, з ким Ви навчалася?

Так, ось, наприклад, хлопець, що зі мною був на вишколі, Володимир, говорив наступне: «Сприйняття вишколів доволі позитивне. Очікувалось, звісно, ще більш поглибленого навчання бойового злагодження й навиків ведення бойових дій ,але впевнений в необхідності залучення до подібних вишколів більшої кількості населення на постійній основі для отримання навичок. Це має бути обов‘язковою умовою в ситіації війни».

Не можу відповісти, за якими стандартами у нас проводяться ці вишколи, не має з чим порівнювати, але на скільки розумію, то навчання проводилося за стандартами НАТОвских військ. Також, я вважаю, що вишколи мають бути загальнодоступні , не зважаючи на стан здоров’я, гендерної преналежності, віку, тощо. Проте я гадаю, що вишколи і легалізація зброї – це речі не зовсім пов’язані, бо на заняттях надавалися знання ведення бойових дій, а легалізація зброї, я так розумію, направлена лише на захист себе та власності.

Не сильно заглиблювалася в питання щодо дозволу цивільним на право користування зброєю, але поверхнево розумію, що для користування нею, потрібно буде проходити й здавати заліки (це стосовно купівлі зброї для власного використання), а вишкіл потрібен для володіння навиками більш спеціалізованого призначення. І мова йде не лише про самозахист.

Як Ви вважаєте, догляд жінки за собою втратив свою актуальність з початком повномасштабної війни? Чи було бажання підкреслювати свою жіночність на заняттях по вишколу?

Слідкувати за собою варто однозначно – якщо в перші тижні і місяці війни всім жінкам було зовсім не до того,то зараз ми потроху підлаштовуємся під новий ритм і потрібно шукати джерела радості і натхнення в буденних речах, хай це буде похід до косметолога чи банально нафарбуватися і зробити кілька літніх фото. Мені допомогає догляд за собою відволіктися від щоденного негативу в стрічці новин, безкінечного переживання за рідних, які, на жаль, не всі знаходяться в безпеці.

Чи відчуваєте Ви жіночною себе зараз? 

Відчуваю себе жіночною, підтримую це в собі максимально, тому що таким чином я можу підтримати чоловіка, щоб він був більш сконцентрований на виконанні бойових завдань, а не на тому, щоб заспокоїти мене після чергової істерики, коли нам вдається поговорити.  Але водночас відбулися і кардинальні зміни – лібідо пропало, особливо на фоні новин про звірства рашистів, сприйняття чоловіків атрофувалося настільки, що всих хто намагається ухилитися від призову, почала сприймати як «третю стать». Знаю, це неправильно і викличе купу хейту на мою адресу, але я от так відчуваю, особливо дивлячись на кожного здорового молодика, який спокійно гуляє і тусить, коли сотні наших кращих захисників щодня гине на фронті.

Дякую. Було приємно поспілкуватися.

Джерела
04 Вересня 2022
Останні події

Олеся Житкова взяла участь у 9-тій щорічній конференції "Білорусознавчі студії у 21 сторіччі"

Олеся Житкова взяла участь у заході "Психологічний вплив війни: досвід військовослужбовців США та України"

«Літопис Незламності» провів дискусію «Українка вчора та сьогодні: війна, родина, суспільство» до 140-й річниці українського жіночого руху

В ірландському місті Корк відбувся марш і мітинг на підтримку України

Схожі статті: