Навички в умовах воєнного стану – це логічно

Марія Гук
Етнограф, екскурсовод Центру народознавства, скансену Козацьке селище "Мамаєва Слобода" (2012-2014 рр.), журналіст телеканалу УТР (2015 р.), редактор проекту 1+1 "Україна - повернення своєї історії 2" (2016 р.); баріста, власниця кав'ярні "Amba Coffee" (2019-2020 рр.) кандидат історичних наук 2020 р., вчитель історії з 2022 р.

Через можливу загрозу загострення російської агресії представники Національного Корпусу та ветерани заявили про створення Штабів оборони краю по всій Україні. Перші вишколи цивільного населення у Львові та Одесі почали проводитися з початку лютого, коли загроза війни почала активно обговорюватися.

Черкаси стали найпершими, що організовано провели ці заняття вже під час війни і вдалося провести їх навіть в кілька турів. В місті до цієї ініціативи долучилисяся представники патріотичних та ветеранських організацій, волонтери та цивільне населення.

Перший тур в Черкасах стартував 14 березня і проводився на території колишньої тютюнової фабрики. Він складався з 5 пов’язаних між собою занять. За увесь цей час з моменту початку було проведено вже понад 15 вишколів, що охопило більше 1000 осіб. Інструктори із бойовим досвідом проводили підготовчі заняття з трьох основних дисциплін: поводження зі зброєю/тактика, медицина та поводження з вибуховими речовинами.

Керівник Черкаського осередку «Національного Корпусу» та ветеран «АЗОВу» Дмитро Кухарчук таку ініціативу пояснював тоді цю ініціативу так:

«Проблема повномасштабної війни не поділася, практично сім тисяч працівників російських спецслужб в цілодобовому режимі займаються розвідувально-підривною діяльністю проти України. Саме тому своїм головним пріорітетом Штаб Захисту Черкащини сьогодні бачить проведення заходів на місцевому рівні».

Слід також зазначити, що переважна більшість тих, хто брав участь в заняттях, були жінки.

З огляду на все вищенаведене слід зазначити, що в ідеалі вишкіл цивільного населення необхідно було б проводити у всіх районних та обласних центрах України. Це є реальним засобом підготовки для захисту себе у випадку загрози

Ми поспілкувалися з учасницею цих занять, що проходили в Черкасах – Ольгою Рябчій.

Інтерв’ю записала Ірина Захарчук

Олю, розкажіть, будь ласка, як Ви дізналися, що вишкіл буде проводитися у вашому місті?

Я активний читач телеграм-каналів, тому дізналася звідти і ще з багатьох інших черкаських чатів.

Що саме Вас підштовхнуло на них піти, чи можете розповісти?

Бажання навчитися правил поводження під час бойових дій та як допомогти пораненим виникло в перші ж дні війни – чоловік пішов добровольцем, а я вирішила залишатися в країні. На щастя в нашому місті незабаром «Цивільний Штаб Допомоги Черкаси» спільно з Національним Корпусом організували вишкіл, де можна було отримати базові навики поводження зі зброєю та надання першої медичної допомоги.

Як саме проходили навчання? З чого починали? Чи важко було «втягнутися»?

Незважаючи на те, що мінімальне знайомство зі зброєю в мене було (у школі в стрілецькому гуртку та банальної стрільби з «воздушки»), на вишколі виявилося, що швидко зібрати-розібрати АК не так уже й легко, а знання, як надавати першу допомогу, відрізняється від тактичної медицини, де багато своїх (іноді дуже жорстоких) правил. Потрібно багато тренуватися не тільки на заняттях, але і вдома, переглядати відео та читати статті по цій тематиці.

Після першого заняття десь за два місяці відбувся другий етап, де нас поділили на менші групи , і ми два рази на тиждень відпрацьовували позиціі для стрільби, пересування в групах по місцевості, виконувати накази командира. Пізніше відбулася уже розширена лекція з тактичної медицини із конкретним завданням : врятувати пораненого бійця (справились за першою спробою не всі, тому що давалося всього 2 хв – як в реальних умовах, але шалений викид адреналіну закріпив навички і я впевнена, що те, чого мене там навчили, вже не забуду ніколи). В моїй групі було 8 чоловіків (від 17 до 50) та 9 дівчат (25-35 років).

Чи ділили вас в групі за гендерною ознакою і чи різнилися завдання та рівень навантаження відповідно до цього?

Гендерних завдань не було – всі абсолютно рівні, завдання для чоловіків і жінок однакові, але якщо фізична підготовка не дозволяє, то нікого не змушували викладатися на 100% – все на добровільних засадах. Наша група старалася максимально, я не помітила людей, які приходили на заняття без конкретної цілі.

Я прийшла на цей вишкіл з метою навчитися основам військової справи, так як хотіла підготуватися до найгіршого варіанту розвитку подій. 

Загалом прагнення захистити себе і отримати життєво необхідні навички в умовах воєнного стану- це логічно не тільки для бажаючих, а й для всіх людей, які ризикують, залишаючись в країні.

Дівчата, які теж прийшли на заняття, солідарні – ці знання заспокоюють, допомагають зібратися і не панікувати, мати в голові алгоритм дій на випадок непередбачуваних ситуацій.

Плануєте тренуватися далі?

Після вишколу продовжую тренуватися уже самостійно та дуже хочу навчитися стрільбі з вогнепальної зброї. Я дуже вдячна організаторам за ці заняття і маю надію, що їх відвідає якомога більше людей.

Як гадаєте, чи потрібно в нашій країні частіше робити подібні заняття?

Я вважаю що така підготовка (і навіть більш розширена) має бути обов‘язковою для кожного громадянина і громадянки,  незалежно від стану здоров‘я чи інших чинників, такі знання за плечима не носити і зайвими вони ніколи не будуть. А загалом я за проведення реформ в армії на зразок ізраїльської системи і вважаю, що після нашої перемоги влада повинна про це як мінімум подумати.

Чи варто вводити такі вишколи на роботах, в університетах, як гадаєте?

Так, потрібно робити спеціальні вишколи чи курси, в ідеалі це потрібно робити ще зі школи, продовжувати в університеті і на роботі періодично, тому що всі знання з часом забуваються і їх потрібно оновлювати.

Як це може допомогти тоді , коли легалізують зброю? Люди ж, коли купуватимуть, то мусять вміти нею користуватися. Яка Ваша думка?

Якщо легалізують вільне носіння зброї, то такі вишколи в першу чергу допоможуть в розвитку відповідального поводження зі зброєю, а також наданні першої допомоги в разі вогнепального поранення. На жаль, на наших вишколах стрільбі не навчали, але я впевнена, що це була б хороша ідея для реалізації, тому що таке право повинно підкріплюватися не лише медичними довідками, а й високим рівнем володіння зброєю.

Чи потрібно більш масштабно задуматися на державному рівні про такі навчальні програми для цивільного населення?

Мені здається, що такі реформи не за горами, але зараз з цим складно, тому що абсолютна більшість людей з досвідом і викладацькими навичками на фронті. Думаю, що непогано було б залучати на такі вишколи військових волонтерів з інших країн, які готові ділитися своїм досвідом із цивільним населенням.

Чи чули Ви, що говорили з цього приводу ті, з ким Ви навчалася?

Так, ось, наприклад, хлопець, що зі мною був на вишколі, Володимир, говорив наступне: «Сприйняття вишколів доволі позитивне. Очікувалось, звісно, ще більш поглибленого навчання бойового злагодження й навиків ведення бойових дій ,але впевнений в необхідності залучення до подібних вишколів більшої кількості населення на постійній основі для отримання навичок. Це має бути обов‘язковою умовою в ситіації війни».

Не можу відповісти, за якими стандартами у нас проводяться ці вишколи, не має з чим порівнювати, але на скільки розумію, то навчання проводилося за стандартами НАТОвских військ. Також, я вважаю, що вишколи мають бути загальнодоступні , не зважаючи на стан здоров’я, гендерної преналежності, віку, тощо. Проте я гадаю, що вишколи і легалізація зброї – це речі не зовсім пов’язані, бо на заняттях надавалися знання ведення бойових дій, а легалізація зброї, я так розумію, направлена лише на захист себе та власності.

Не сильно заглиблювалася в питання щодо дозволу цивільним на право користування зброєю, але поверхнево розумію, що для користування нею, потрібно буде проходити й здавати заліки (це стосовно купівлі зброї для власного використання), а вишкіл потрібен для володіння навиками більш спеціалізованого призначення. І мова йде не лише про самозахист.

Як Ви вважаєте, догляд жінки за собою втратив свою актуальність з початком повномасштабної війни? Чи було бажання підкреслювати свою жіночність на заняттях по вишколу?

Слідкувати за собою варто однозначно – якщо в перші тижні і місяці війни всім жінкам було зовсім не до того,то зараз ми потроху підлаштовуємся під новий ритм і потрібно шукати джерела радості і натхнення в буденних речах, хай це буде похід до косметолога чи банально нафарбуватися і зробити кілька літніх фото. Мені допомогає догляд за собою відволіктися від щоденного негативу в стрічці новин, безкінечного переживання за рідних, які, на жаль, не всі знаходяться в безпеці.

Чи відчуваєте Ви жіночною себе зараз? 

Відчуваю себе жіночною, підтримую це в собі максимально, тому що таким чином я можу підтримати чоловіка, щоб він був більш сконцентрований на виконанні бойових завдань, а не на тому, щоб заспокоїти мене після чергової істерики, коли нам вдається поговорити.  Але водночас відбулися і кардинальні зміни – лібідо пропало, особливо на фоні новин про звірства рашистів, сприйняття чоловіків атрофувалося настільки, що всих хто намагається ухилитися від призову, почала сприймати як «третю стать». Знаю, це неправильно і викличе купу хейту на мою адресу, але я от так відчуваю, особливо дивлячись на кожного здорового молодика, який спокійно гуляє і тусить, коли сотні наших кращих захисників щодня гине на фронті.

Дякую. Було приємно поспілкуватися.

Джерела
04 Вересня 2022
Останні події

Літопис Незламності висловлює співчуття родині історика Віталія Гука

Команда «Літопису Незламності» провела просвітницький костюмований благодійний захід «Моторошне Середньовіччя України»

«Літопис Незламності» презентував дитячий комікс

Олеся Житкова взяла участь у щорічному засіданні Усноісторичного клубу

Схожі статті: