Що сказав би Ґалаґан? – Антоніна Макаревич

Антоніна Макаревич

Кандидатка історичних наук, вчителька історії, співавторка інтегрованих підручників з історії України та громадянської освіти для 5 класу НУШ, авторка посібників для позакласного читання з історії України для учнів та учениць 1–4 класів, фахова редакторка посібників з історії України для школярів, провідна наукова співробітниця Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.

Розділ статті: Інше

Нещодавно стало відомо про формат цьогорічного Національного мультидисциплінарного тесту (НМТ). НМТ міститиме три блоки завдань. Два – обов’язкові, третій – на вибір вступника. Обов’язкові навчальні предмети – українська мова й математика. Предметами на вибір є історія України, одна з іноземних мов, біологія, хімія та фізика.

Минулого року НМТ складався з трьох обов’язкових блоків, серед яких були завдання з історії України (період від Першої світової війни до сучасності). Весною 2022 року повідомлення про обов’язковість історії України викликало невдоволення тих учнів, які не готувалися складати цей предмет. Однак, бажання навчатися у виші переконувало добре підготуватися.

На тлі повномасштабної війни виглядало цілком доцільно зробити історію України обов’язковим предметом, але у січні 2023 року ми отримуємо нове рішення ­– зробити історію України предметом на вибір. Відзначу, що учні готуються до НМТ з вересня. Це означає, що вже п’ять місяців поспіль кипить підготовка.

Орієнтуючись на минулорічний формат тесту, готувалися до історії України також. Та ось – це вже не обов’язково. Від історії почали відмовлятися також і через те, що цьогоріч збільшили кількість тем. Якщо минулого року теми охоплювали період ХХ-ХХІ століть (матеріал 10-11 класів), то цього року – від другої половини XVI століття (матеріал 8-11 класів). Чому вирішили винести на тест такий обсяг – велика загадка. Матеріал 7 класу, зокрема історію Русі та Галицько-Волинської держави, винесли за дужки.

На превеликий жаль, частина учнів одразу ж відмовилась від історії України на користь іноземної мови. Звісно, що іноземні мови вчити і знати потрібно так само, як і математику. Однак, на мою думку, не за рахунок історії України. Тим більше, під час повномасштабної війни. Тоді, коли підготовка до НМТ відбувається в укриттях, підвалах, часто без електроенергії, тоді, коли московія вбиває українців, знищує наші міста і села. Саме історія нашої держави містить відповіді на запитання, чому ця війна сталася. Знаємо, чому сталася – маємо можливості уникнути її в майбутньому.

Історія належить до тих наук, які безпосередньо впливають на формування світогляду. Історія – це не про заучування дат, це про аналіз подій, пошук причин і наслідків, пізнання цього світу і себе у ньому. Недарма історію зараховують до циклу гуманітарних наук, які спрямовані на пізнання людини. У цьому контексті згадаймо досвід Колегії Павла Ґалаґана, серед випускників якої – провідні діячі ХХ століття, які впливали на хід української історії.

Колегію заснував громадський та освітньо-культурний діяч, меценат Григорій Ґалаґан у Києві в пам’ять про єдиного сина, який рано помер. Аби справитися з горем, Григорій вирішив заснувати навчальний заклад й опікуватися освітою талановитих хлопців, дати їм можливість здобути необхідні знання з метою вступити до університету. Отримавши дозвіл, Григорій Ґалаґан відкрив навчальний заклад у 1871 році. Він намагався прищепити вихованцям колегії любов до рідного краю, традицій, звичаїв. Саме так подружжя Григорія й Катерини Ґалаґанів виховувало і власного сина Павла. Хлопець знав українські народні пісні, обряди та звичаї.

Навчально-виховна діяльність Колегії була спрямована на формування національної свідомості її учнів. Задля реалізації поставленої мети Григорій Ґалаґан запросив кращих педагогів. Серед них був Павло Житецький – один із засновників Київської Громади, учасник фольклорно-етнографічних експедицій, організатор недільних шкіл, член Історичного товариства Нестора-літописця та Наукового товариства імені Шевченка. Житецький виступав за викладання предметів українською мовою, розуміючи й акцентуючи на важливості активного користування рідною мовою задля розвитку нації. Вихованцям Колегії Житецький викладав український фольклор. Викладач Колегії Яреш, який був членом товариства класичної філології та педагогіки, на уроках розповідав вихованцям про відмінності української мови від інших слов’янських. У 1918 році у Колегії почали викладати українознавство – українську мову і літературу, історію України. З першого дня заснування і впродовж років її існування долучали до розкладу предмети гуманітарного профілю – історію мистецтва й літератури, філософію тощо.

Вихованці мали можливість читати книги з історії України та про Україну, серед яких були праці історика й етнографа Миколи Маркевича. Якісному поповненню бібліотечного фонду приділяли особливу увагу. До бібліотеки потрапляли навіть офіційно заборонені твори. Вихованці читали твори Тараса Шевченка, праці Миколи Костомарова, Михайла Драгоманова, Володимира Антоновича. Знання, отримані у стінах Колегії, самі ж вихованці поширювали далі. Спілкуючись з родичами й друзями, сільською молоддю учні долучалися до просвітницької діяльності.

Серед випускників Колегії Павла Ґалаґана був сходознавець, історик літератури, письменник, публіцист та перекладач, поліглот, українофіл, автор низки праць з української літературної мови Агатангел Кримський

правознавець, академік ВУАН Володимир Грабар

природознавець, ботанік, фахівець з ботанічної географії, академік Володимир Липський

поет, літературознавець, перекладач Михайло Драй-Хмара

поет, літературознавець, перекладач, педагог,  викладач курсу нової української літератури Павло Филипович

політичний діяч, дипломат періоду Директорії УНР Микола Ґалаґан

Андроник Степович став істориком-славістом, літературознавцем, перекладачем, а у 1893-1906 роках очолював Колегію.

Успішна діяльність навчального закладу з укорінення любові до України, української мови і літератури, історії, народних традицій та звичаїв дала чималі плоди. Її вихованці наполегливо продовжили справу, розпочату засновником. Міцно спираючись на фундамент, закладений у стінах Колегії, вихованці змогли реалізувати свій потенціал у різних сферах. Досвід Колегії може стати цінним дороговказом для нас із вами. У несприятливий час повсюдної заборони всього українського Колегія була осередком поширення української ідеї. Тож чи варто понижувати статус історії України, прирівнюючи її до предметів «на вибір»?