Після початку повномасштабної російської збройної агресії проти України значно гостріше почали сприйматися всі потенційні «гарячі точки» та «заморожені конфлікти» в Європі. Насамперед мова йде про Балкани – регіон, де досі болюче про себе нагадують не до кінця вирішені міжнаціональні протиріччя, що вилилися в криваві війни в 90-ті роки минулого століття.
Брутальний напад Росії на Україну, який вже спричинив безпрецедентні з 1945 р. жертви та руйнування в центрі Європи, зухвалий напад авторитарної системи на демократію всерйоз надихнув усіх бажаючих так чи інакше «переглянути» нинішні кордони та «виправити історичні несправедливості».
На теренах колишньої Югославії є 2 проблемні точки, в яких цілком вірогідним є розмороження збройного конфлікту – Боснія і Герцеговина та Косово. В обох випадках невдоволеною стороною є серби, котрі фактично програли всі війни, розпочаті ними в ході розпаду Югославії.
Сербський народ та його політичні лідери, таким чином, за останні 20 років дійшли до максимально антизахідних та антиамериканських настроїв (навіть попри те, що більшість сербів мріє й прагне працювати чи жити на «ненависному» Заході). Із сербського боку спостерігається відверте прагнення взяти реванш у НАТО – блоку, який в 1999 р. бомбардував Сербію (на той час – Союзну Республіку Югославію) та примусив сербські війська покинути Косово – сербську південну провінцію з етнічною албанською більшістю. Відповідно, антизахідна істерія сербів автоматично перетворюється в нинішніх умовах на тотальну проросійськість. Москва досить вдало роками маніпулює косовським питанням для збереження свого впливу на Сербію й сербів. Хоча на практиці рф під час косовської війни в 1998-1999 рр. Белграду нічим суттєво не допомогла.
При цьому серби часто забувають, що бомбардування 1999 р. було крайнім кроком НАТО після всіх попередніх невдалих спроб припинити кровопролиття та численні злочини сербського режиму Слободана Мілошевича над косовськими албанцями. Мали місце й погроми сербського населення в Косово з боку албанців, руйнування сербських історико-культурних та духовних пам`яток. У тому конфлікті було дійсно багато брудних сторінок. У підсумку на території Косова було розміщено західний миротворчий контингент КФОР та цивільну адміністрацію під егідою ООН. Але в 2008 р. Косово проголосило незалежність, яку швидко визнала більшість західних держав. Наразі Косово є лиш частково визнаною державою та не входить до ООН. Україна, до речі, досі незалежності Косова не визнає, посилаючись на повагу до принципів міжнародного права та непорушності кордонів суверенних держав. Після незаконної анексії Криму з боку рф це стало ще більше актуально для України. Проте, варто наголосити, що після 24 лютого 2022 р. та все більш неадекватної й агресивної підтримки політики москви з боку більшої частини сербського суспільства й політикуму, дане питання в ближчому майбутньому може бути переглянуте українською стороною.
Позавчора мало місце найгостріше за останнє кілька років загострення між Сербією та частково визнаною державою Косово, яку Сербія вважає частиною своєї території. У ЗМІ цілий вечір домінувала вкрай гаряча риторика. Сербія привела свою армію в повно бойову готовність, сили спецназу косовських албанців закрили кордон Косова із Сербією та ввійшли в північні райони, заселені компактно сербами. Риторика сербської сторони були прямо погрозливою.
Варто наголосити, що подібні, але, як правило, дещо меншого маштабу, загострення між Белградом та Приштиною мають місце регулярно майже щороку.
Схема приблизно наступна: косовська влада намагається встановити повний суверенітет над північними районами, заселеними сербами, довести, що там повноцінно діють закони й порядки Косова. Серби косовські зводять у відповідь барикади, опираються, а Сербія підтягує армію до кордону з Косовом. Але все завершується втручанням ЄС, НАТО та США, переговорами. І напруга знімається.
Втім, цього разу ситуація з ескалацією між Сербією й Косово була більш загрозливою через міжнародний контекст, пов’язаний із повномаштабною війною рф проти України. Сербія, як відомо, поводиться себе все більше як вірний сателіт рф. Варто наголосити, що проблема сербсько-косовських відносин має свої місцеві причини й не є спровокованою суто з боку кремля. Ще з 2011 р. за посередництва ЄС тривають перемовини між Белградом та Приштиною щодо нормалізації, проте вони майже жодних результатів поки не принесли. Врегулювання відносин із Косово є вагомою умовою для вступу Сербії до ЄС (а в Белграді й досі, попри все більший дрейф у бік москви, декларують європейський шлях). Проте визнання Косова як незалежної держави є для Сербії, сербського керівництва на чолі з президентом А. Вучичем та абсолютної більшості сербів неприйнятним. Тож ситуація роками фактично нагадує глухий кут.
Надійною гарантією миру в Косово є присутність там миротворчого контингенту КФОР та великої американської військової бази «Бондстіл». Відтак спроба військової операції проти Косова з боку армії Сербії означала би пряму конфронтацію з НАТО. І попри хворобливе й екзальтоване вболівання великої частини сербського суспільства за росію та її агресивні дії проти України, попри віру в те, що зараз москва «ламає американський світовий порядок» і «карає Захід» (вбиваючи українців), до самостійної силової конфронтації із Заходом Сербія – оточена країнами НАТО – явно не готова.
Цього разу ескалація була спричинена рішенням влади Косова заборонити з 1 серпня використання сербських документів та автомобільних номерів на території цієї частково визнаної країни. Відтак, місцевим сербам із північних районів довелося б примусово їх міняти на косовські.
Сербські ЗМІ при цьому розганяли тезу про те, що косовська влада, мовляв, «готує місцевим сербам пекло», тож їх треба захистити. Мали місце заворушення в сербських районах, куди увійшли косовські силовики, повідомлялося про стрілянину. Але обійшлося без жертв та прямих зіткнень між косоварами та сербською армією.
Зрештою, в ніч на понеділок інцидент було вичерпано після того, як посол США у Косово Джеффрі М. Ховеньєр провів зустріч із косовським прем’єром Альбіном Курті та президенткою Вйосою Османі. Результати наступні: влада Косова погодилася відкласти до 1 вересня цього року запровадження рішення про реєстрацію автомобільних номерів та про видачу посвідчень при в’їзді/виїзді з Косова.
Треба підкреслити, що розмороження косовського конфлікту цілком в інтересах москви, адже це би означало відкриття своєрідного «другого фронту» проти Заходу та відвернення уваги від російської агресії проти України.
Вочевидь, що росіяни надихали та підштовхували сербів до рішучих дій. Російські телеграм канали вже почали «смакувати» ескалацію в Косово.
Утім після згаданої вище зустрічі американського посла з владою Косова та після переговорів сербського президента А. Вучича з командуванням сил НАТО в Косово (КФОР), яке заявило про готовність негайно реагувати в разі дестабілізації, ситуація заспокоїлася.
Отже, сама по собі косовська проблема залишається відкритою й буде надалі джерелом нестабільності й напруги в регіоні. Але загрози переростання її в «гарячу фази» наразі немає. Пр0инаймні протягом цього місяця. Ще раз слід наголосити – сили НАТО є фактично гарантом суверенітету Косова. Що стосується України, то вона поки що поводить себе на офіційному рівні щодо сербсько-косовської суперечки стримано, про що свідчать нещодавні заяви вітчизняного МЗС. Україна й далі не визнає Косово, тобто проводить дружню до Сербії політику, що робить антиукраїнські настрої в Сербії ще більш цинічними, лицемірними й абсурдними. Але саме через це політика України стосовно визнання/невизнання Косова в ближчій чи середній перспективі може змінитися. Та одна річ є точною – в інтересах української перемоги є мир на Балканах та знешкодження російських впливів у регіоні.