Синьо-жовтий стяг – символ незламності та демократії

Антоніна Макаревич
Кандидатка історичних наук, вчителька історії, співавторка інтегрованих підручників з історії України та громадянської освіти для 5 класу НУШ, авторка посібників для позакласного читання з історії України для учнів та учениць 1–4 класів, фахова редакторка посібників з історії України для школярів, провідна наукова співробітниця Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.

23 серпня ми святкуємо День Державного Прапора України. Стяг, як один із державних символів, покликаний представляти державу і її народ, а також цінності, носіями яких вони є. Протягом довгого часу синьо-жовтий прапор був для українців символом боротьби за свої права і незалежність.

Поєднання синьої і жовтої (інколи золотої) барв зафіксоване у XV столітті, а усталилося у ХІХ столітті [1]. Синій і жовтий кольори зустрічаються на прапорі Українських Січових Стрільців (УСС), точна копія якого зберігається в Івано-Франківському обласному музеї визвольної боротьби імені Степана Бандери. Це синє полотнище з жовтим обрамленням. З однієї сторони зображено Архистратига Михаїла, з іншої – емблему УСС – кетяг червоної калини і тризуб [2].

Як національну символіку синьо-жовтий прапор утвердили члени Головної Руської Ради у Львові 1848 року[3] у розпал революційних подій в Європі «Весна народів». 1914 року під час урочистостей на відзначення 100-річчя від Дня народження Тараса Шевченка у багатьох містах України замайоріли синьо-жовті стяги, підкреслюючи український національний характер[4]. У 1918 році Українська Центральна Рада затвердила державну символіку Української Народної Республіки: синьо-жовтий національний прапор і герб із зображенням тризуба[5]. У березні 1939 року проголосили незалежність Карпатської України. Тоді Сейм Карпатської України прийняв Конституційний Закон Ч. 1: «§5. Барва державного прапору Карпатської України є синя і жовта, при чому барва синя є горішня, а жовта є долішня»[6].

Мітинг на підтримку України, Валенсія, Іспанія

21 січня 1990 відбулася акція «Живий ланцюг» до Дня Соборності України. Тоді на автомобільну трасу між Києвом та Івано-Франківськом вийшли сотні тисяч людей з синьо-жовтими прапорами на знак єдності українців. Того ж року синьо-жовтий прапор замайорів над ратушею в місті Стрий Львівської області. А офіційно синьо-жовті кольори як барви Державного Прапора затвердили Конституцією 1996 року. Стаття 20 Конституції України проголошує: «Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів»[7].

З ухваленням 20 статті Конституції України синьо-жовтий стяг утвердили як символ незалежності, ознаку суверенітету нашої держави. Війна, яку ми маємо зараз, безсумнівно впливає на сприйняття державних символів. Сьогодні українці з особливим трепетом підіймають Прапор України, вкладаючи у цей жест особливе значення: віру у нашу перемогу, Збройні Сили України, мужність і силу всіх українців, щиру любов до України. Врятовані з гарячих точок стяги стають музейними експонатами, зокрема державний прапор з металургійного заводу Азовсталь у Маріуполі передали до Національного музею історії України у Другій світовій війні у Києві. За даними Міністерства оборони України прапор вийшов з оточеного російськими військами Маріуполя разом з останнім українським захисником [8].

На початку серпня українські воїни підняли прапор України на найвищій точці частково окупованого Святогірська. Своє відео захисники підписали так: «Гвардійці батальйону імені генерала Кульчицького нагадали загарбникам, що Святогірськ — це Україна! І що ми невдовзі повернемося на рідну землю, а окупанти та їх прислужники-колаборанти підуть за руським кораблем! Все буде Україна! Вірте та допомагайте Національній гвардії та ЗСУ!»[9]. За час російсько-української війни Прапор України став також символом боротьби українських захисників за свої землі та відчайдушного спротиву наступові ворога.

Синьо-жовтий стяг майорить нині в різних містах світу. Вивішуючи прапор України, мешканці міст і сіл висловлюють підтримку Україні у російсько-українській війні. З побаченого на власні очі: з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну український стяг розтягнули на будівлі Палацу уряду у місті Валенсія, що в Іспанії. Валенсія – третє на кількістю мешканців місто Іспанії. У місті проживає багато українців, які організовують мітинги й акції на підтримку і допомогу Україні. Перебуваючи поблизу Валенсії, я, донька і мама доєдналися до одного з мітингів наприкінці червня 2022 року. Захід відвідали українці, які давно проживають у Валенсії, а також ті, хто, як і ми, тимчасово опинилися у місті через війну. Символами зібрання стали сині і жовті кольори – барви нашого прапора. Хто прийшов із прапором в руках, хто вбрався у відповідні кольори, хто підібрав національну символіку. Одна з центральних площ міста на кілька годин замайоріла синьо-жовтим. Відзначу, що сприйняття кольорів нашого прапора є виключно позитивним. Перехожі, які опинялися на площі, завдяки барвам розуміли без додаткових пояснень, що відбувається.

Окрім Валенсії, прапор України ми побачили на центральних площах міст Віла-Реал і Кастельйон-де-ла-Плана. У Віла-Реал проживає 50 тисяч мешканців, а у Кастельйоні-де-ла-Плана – 170 тисяч. У Віла-Реал на синьо-жовтому прапорі є напис: «Віла-реал з українським народом», а на прапорі у Кастельйоні-де-ла-Плана наступний: «No a la Guerra. Castello, amb el poble ucraines» (укр. «Ні війні. Кастельйон з українським народом). Написи засвідчують однозначну позицію мешканців міст, офіційну позицію Іспанії і її громадян загалом. Вивішуючи український прапор, європейці висловлюють нам свою підтримку, віру у перемогу демократичних цінностей.

Прапор України в місті Віла-Реал, Іспанія

У липні в українську столицю приїхав голова Сенату Франції Жерар Ларше. З українським прапором на плечах він заявив з трибуни Верховної Ради: «У цих стінах, у будівлі парламенту, б’ється серце європейського парламентаризму. Яка ж радість бачити у цій залі прапор ЄС разом з українським стягом. 12 зірок на блакитному тлі є символом єдності та надії. І цей прапор об’єднує нас від Парижа до Києва, від Києва до Брюсселя»[10].

Всесвітньо відомі співаки й актори, письменники, діячі культури приєднуються й висловлюють підтримку Україні, тримаючи синьо-жовтий прапор. Згадаймо лиш кількох, бо список діячів великий. Співак Пол Маккартні вийшов на сцену з прапором України під час концерту у США, співачка Біллі Айліш підняла стяг України на концерті у Німеччині, соліст гурту Imagine Dragons Ден Рейнолдз взяв синьо-жовтий прапор під час концерту у Чехії. Український прапор розтягнув британський актор Бенедикт Камбербетч на щорічному Міжнародному кінофестивалі в Санта-Барбарі. Згадаймо цьогорічний пісенний конкурс Євробачення, під час якого чимало виконавців з інших країн тримали в руках прапор України. Письменник Стівен Кінг висловлювався на підтримку України, а також опублікував фото, де він у футболці з українською символікою у синьо-жовтих кольорах.

Мітинг на підтримку України, Валенсія, Іспанія

Події історії України вплинули на сприйняття синьо-жовтого прапора як в Україні, так і в світі. Стяг пережив трансформацію від символу боротьби українців за власну незалежність до символу справедливості, демократії, відважності і мужності. Якщо раніше подекуди зʼявлялися дискусії щодо того, який колір має бути зверху, що означають ці барви – небо і колосся пшениці чи щось інше, то зараз ми утвердили символізм Державного Прапора України. Наш стяг – це символ добра, демократичних цінностей, незламності та перемоги. Саме так сприймають сьогодні наш стяг у світі. Ми обов’язково переможемо! І наш прапор замайорить в усіх деокупованих містах і селах України.

Джерела

[1] Фронт тримається, доки тримається тил: Київ відвідав Спікер Сенату Франції[Електронний ресурс] //Вечірній Київ. – Режим доступу: https://vechirniy.kyiv.ua/news/68788/


[1] Савчук Ю.К. ПРАПОР ДЕРЖАВНИЙ УКРАЇНИ[Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Prapor_Derzhavnyj

[2] Прапор у долях двох прикарпатців [Електронний ресурс] // Радіо Свобода. – Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/1806349.html

[3] Стеблій Ф.І. ГОЛОВНА РУСЬКА РАДА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Golovna_RR

[4] Савчук Ю.К. ПРАПОР ДЕРЖАВНИЙ УКРАЇНИ[Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Prapor_Derzhavnyj

[5] Там само.

[6] 15 березня 1939 року Сойм Карпатської України проголосив державну незалежність [Електронний ресурс] // Трибуна. – Режим доступу: https://trubyna.org.ua/novyny/15-bereznia-1939-roku-soim-karpatskoi-ukrainy-proholosyv-derzhavnu-nezalezhnist/

[7] Конституція України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text

[8] Символ незламності українців і відродження: прапор з Азовсталі передали до музею у Києві [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://fakty.com.ua/ua/ukraine/suspilstvo/20220604-symvol-nezlamnosti-ukrayincziv-i-vidrodzhennya-prapor-z-azovstali-peredaly-do-muzeyu-u-kyyevi/

[9] Українські воїни підняли прапор України на найвищій точці частково окупованого Святогірська [Електронний ресурс] //Громадське радіо. – Режим доступу: https://hromadske.radio/news/2022/08/04/nad-nayvyshchoiu-tochkoiu-chastkovo-okupovanoho-sviatohirs-ka-pidnialy-prapor-ukrainy-video

[10] Фронт тримається, доки тримається тил: Київ відвідав Спікер Сенату Франції[Електронний ресурс] //Вечірній Київ. – Режим доступу: https://vechirniy.kyiv.ua/news/68788/

04 Вересня 2022
Останні події

У Києві експонується виставка «Емоційне вторгнення»

Олеся Житкова взяла участь у 9-тій щорічній конференції "Білорусознавчі студії у 21 сторіччі"

Олеся Житкова взяла участь у заході "Психологічний вплив війни: досвід військовослужбовців США та України"

«Літопис Незламності» провів дискусію «Українка вчора та сьогодні: війна, родина, суспільство» до 140-й річниці українського жіночого руху

Схожі статті: