Українка – амазонка по крові

Марія Гук
Етнограф, екскурсовод Центру народознавства, скансену Козацьке селище "Мамаєва Слобода" (2012-2014 рр.), журналіст телеканалу УТР (2015 р.), редактор проекту 1+1 "Україна - повернення своєї історії 2" (2016 р.); баріста, власниця кав'ярні "Amba Coffee" (2019-2020 рр.) кандидат історичних наук 2020 р., вчитель історії з 2022 р.

Читаючи історію воєн, ви не замислювались, що там немає жінок та їх історій?

Складається враження, що в період війни жінки пакують валізи й організовано кудись зникають. А по завершенню – чемно повертаються. Події сьогодення нам показують, що жінки дійсно збирають речі. І йдуть … на фронт, у лікарню, у сховище, безпечне місце, рятуючи дітей. Вони не щезають, вони з’являються там, де потрібна їхня допомога.

З 24 лютого наша новина стрічка кардинально змінилась: обстріли, військові дії, палаюча ворожа техніка, успіхи та невдачі на фронті, дипломатія та ін. А ще ми читаємо: «вони печуть хліб», «вона виносить поранених з поля бою і лікує», «вона керує артилерійськими установками», «вона підтримувала місяць дітей у сховищі та змогла вивезти їх у безпечне місце», «вона забрала тварин з окупованої території», «вона пройшла десятки кілометрів, щоб перейти кордон з дітьми», а «вона співає і піднімає дух в Азовсталі», «вони сплели метри захисних сіток». Хто ж такі «вони»? Це – українські жінки. А у них «дух амазонства» – в крові та в історії.

Всім відомо про воюючих сарматок, яких можна було зустріти у степах України 2 -3 тис. років тому. А з середини ХVІ століття образ войовничої українки вже зайняв своє місце у військовій історії. У відповідальні моменти українські козачки ставали разом із чоловіками до бою. Активні українські жінки вищих суспільних станів XVI – XVII ст. брали активну участь у війнах та різноманітних збройних конфліктах, організовували напади, витримували облоги, утримували збройні загони і на їх чолі давали битви. Українські шляхтянки, мешканки дніпровського низу козацького Запорожжя відігравали основну роль у викупах та обмінах полонених ічоловічої та жіночої статі[1].

Проявити свої таланти у різних сферах та широких масштабах жінки змогли під час Першої світової.

Війна мобілізує і розкриває можливості жіноцтва, навколишні події та наша історія – це наочно демонструють.

Вперше жінки стали пліч-о-пліч з чоловіками на захист Батьківщини офіційно, як військові, у Першу світову війну. Українки також не залишилися осторонь. Місцева і закордонна преса рясніла фотографіями та історіями жінок у лавах УСС. Не дивлячись, що закони Австро-Угорщини забороняли жінкам воювати, була сформована Жіноча рота УСС–ІІ, підрозділ Легіону Українських січових стрільців, а імена Олени Степанів, Софії Галечко, Ірени Кузь стали знаковими.

Усуски – жінки в лавах УСС

За даними Міністерства оборони, на початку 2021 року в Збройних силах України було близько 57 тисяч жінок, що становить 22,8% від загальної кількості. Цей показник набагато вищий, ніж у сусідній Польщі (7,5%), а також США (16%) та Німеччині (12%).[2]

Сьогодні Україну захищають 37 тис. жінок. І вже понад 1 тис. стали командирами.

[3] Але, якщо порахувати всіх, хто записався у тероборону і пішов до ЗСУ з лютого 2022 року, то цифра значно зросте.

Як і в Першу світову війну, роль жінки у благодійній допомозі не змінилась, можливо, тільки терміни. В 1914-1917 роках жінок, які збирали кошти, пожертви, продукти харчування, амуніцію, одяг – називали благодійницями, то зараз жінки носять горде звання «волонтерки». За 100 років змінилися можливості: жінки можуть і техніку пригнати з-за кордону, пошити бронежилет і розібратись у точних тепловізорах, розвантажити машину з гумдопомогою, знайти необхідну амуніцію «на вчора», зібрати і відправити гуманітарну допомогу постраждалим і військовим.

Катеринославська Катерининська община сестер милосердя Російського товариства Червоного Хреста

В Україні перший відомий випадок милосердя датується 1641 р. під час війни між донськими і запорозькими козаками з османським військом.

«При Азовському «засадному сидінні» з 7 червня по 26 вересня допомогу пораненим і хворим надавали жінки. Під час постійних атак турків вони з’являлися на бойових позиціях, перев’язували поранених, приносили їжу голодним воїнам».[4]

У Першу світову війну функцію медичної допомоги на фронті взяли на себе сестри-милосердя, а зараз жінки-парамедики і медики. Вони працюють під обстрілами, забирають поранених, чоловіків і жінок, допомагають навіть якщо було розбомблено підземний шпиталь та знищено останні запаси ліків.

У Другу світову війну жінки оволоділи всіма воєнними спеціальностями: в авіації і на флоті, в піхоті й кавалерії, розвідці, зв’язку, медицині.

Існує цифра, що її наводять більшість дослідників Другої світової, що кількість жінок у лавах радянської армії складала близько 800 тисяч осіб.

Феномен радянського війська у цьому питанні полягав у тому, що жінки воювали нарівні з чоловіками, тоді як в інших країнах жінкам переважно забороняли братися за зброю.[5]

Помітна роль жінок у підпільних та визвольних рухах часів Другої світової війни. Прикладом тому є участь українок у визвольній боротьбі в складі Української повстанської армії.

Переважно жінки в УПА були розвідницями, майстринями зв’язку, часто ставали господарчими УПА або допомагали безпосередньо збирати харчі та все необхідне.

Дуже важливу роль жінки відігравали в медично-санітарній допомозі. Вони лікували та доглядали за хворими, забезпечували їх ліками та їжею, проводили освітні курси для медичного персоналу, допомагали родинам загиблих та організовували санітарні пункти у віддалених місцях.[6] Медична і санітарна служба в УПА була добре організована і впливала великою мірою на моральний стан воїна.

У війни не тільки чоловіче, а й жіноче обличчя, і руки, і серце. А все тому, що українки не звикли залишатися осторонь, і знають, що зможуть принести користь і на фронті, і в тилу.

Джерела

[1] О. П. Кривоший. Воєнна повсякденність елітних жінок козацького Запорожжя у науково-творчому доробку Подільського історика Йосипа Роллє. Режим доступу: http://old.zounb.zp.ua/node/3875

[2] Режим доступу: https://tsn.ua/ukrayina/mi-ne-boyimosya-smerti-zhurnal-vice-oprilyudniv-material-pro-zhinok-zbroynih-sil-ukrayini-1997029.html

[3] T.me/FirstLadyOfUrraine. Виступ на міжнародній конференції «Жінки у конфлікті». Брюссель. 10.06.2022

[4]Грибан О. Г. Діяльність Російського товариства Червоного Хреста в українських губерніях в кінці ХІХ – початку ХХ ст. / О.Г. Грибан // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. – Серія № 6. Історичні науки: Зб. наукових праць. – 2013.– Вип. 10. – С.113 – 120.

[5] Інтерв’ю для Радіо Свобода дослідниці Катерини Кобченко. https://www.radiosvoboda.org/a/27002618.html

[6] Роксолана Попелюк. Фронт підтримки: жінки в українському русі опору. https://localhistory.org.ua/texts/statti/front-pidtrimki-zhinki-v-ukrayinskomu-rusi-oporu/

02 Вересня 2022
Останні події

Літопис Незламності висловлює співчуття родині історика Віталія Гука

Команда «Літопису Незламності» провела просвітницький костюмований благодійний захід «Моторошне Середньовіччя України»

«Літопис Незламності» презентував дитячий комікс

Олеся Житкова взяла участь у щорічному засіданні Усноісторичного клубу

Схожі статті: