Українська культура у часи повномасштабної війни: що змінилося? – Олеся Житкова

Олеся Житкова

Кандидатка історичних наук, незалежна дослідниця, наукова співробітниця проєкту «Корупція, гендер та сталий розвиток», Бізнес Школа, Дублінського міського університету (Postoctoral Researcher, «Corruption, Gender, and Sustainable Development», DCU Business School Dublin City University), членкиня Асоціації жіночої історії Ірландії

Розділ статті: Війна і Мистецтво

З лютого 2022 року в українському суспільстві спостерігаються разючі зміни в політичній, соціально-економічній, культурній, емоційно-психологічній сферах. За умов боротьби за існування як нації та за можливість лишатися живими під постійними рашистськими обстрілами, діяльність соціальних структур стала багато в чому підпорядковуватися меті військового тріумфу над росією. Багато людей перекваліфіковуються на військовослужбовців, парамедиків, волонтерів. Інші ж продовжують робити те, що вміють робити найкраще. Спільним для свідомих громадян так само є те, що вся їх праця прямо чи опосередковано тепер має ще одну мету – наближення Перемоги.

Культурна сфера українського суспільства наразі отримала помітне мілітаристичне та політичне спрямування. Це не є новим для людства, історія котрого тісно пов’язана з локальними та світовими війнами. І це є закономірним проявом війни в ХХІ сторіччі, а надто російсько-української війни з 2014 року – воєн нової якості, в яких значну роль відіграє інформаційний компонент. Саме інформація є одним із видів зброї гібридної війни. Тезово характеризуючи, інформаційна агресія – це інтелектуальне протистояння концепцій, поглядів, стратегій. Об’єктами ураження в інформаційній війні є свідомість, воля і почуття населення країни-супротивника, а метою – вплив на системи знань і цінностей опонента. Довгий час російська поп-культура та класика були популярними серед українців, і навіть військова агресія та окупація частини національних земель у 2014 році не змінили кардинально вподобання наших співгромадян. Це, у свою чергу, залишило частину населення в орбіті впливу російських наративів. Відтак, сучасна мілітаризація мистецтва та поглиблення його українізації, особливо у часи поширення масової кульутри, має важливе значення на інформаційному фронті.

Саме завдяки воєнній тематиці української культури вдається привернути увагу не лише українського населення, але й світової громадськості до питання неперервної підтримки наших воїнів у боротьбі з окупантом. Особливе місце тут займає «м’який» характер впливу мистецтва та його орієнтація на емоції споживача. Окрім цього, мистецтво відіграє в тому числі і терапевтичну роль, що в умовах постійного стресу не буде для українців зайвим.

Розвиток української культури в контексті повномасштабної російсько-української війни від лютого 2022 року можна умовно поділити на декілька груп:

1. Виникнення нових мистецьких творів, які відображають сьогоденні суспільно-політичні трансформації та воєнний досвід. Стали з’являтися різноманітні твори літературного, музичного, образотворчого, сценічного мистецтва тощо. До осмислення воєнного досвіду долучилися визначні українські митці, а також маловідомі та автори-аматори. Подекуди твори видавалися на-гора поміж участю у безпосередніх бойових діях або волонтерською працею авторів. На думку спадає Сергій Жадан, який пише вірші та записує пісні між доставкою гуманітарки чи зборами на потреби ЗСУ, і роботи Н. Тітова, який увесь свій талант віддає на миттєве мистецьке реагування на суспільні запити, та багато інших. Згадуються й черги українців біля поштових відділень – з метою купити славнозвісні марки про безславний шлях російського воєнного корабля.

1. Створення нових мистецьких творів, метою яких є безпосередня боротьба за певні воєнні, політичні та гуманітарні цілі. Яскравим прикладом тут може слугувати мистецтво перформансу, інсталяції, плакату та ін. Часто це все поєднується із проведенням мітингів чи демонстрацій як в країнах світу, так і в Україні. Наприклад, 18 березня у Львові провели акцію із пустими дитячими візочками та автокріслами для вшанування пам’яті загиблих в ході повномасштабної російсько-української війни дітей. Після вбивства наприкінці липня українських військовополонених в Оленівці родичі загиблих влаштували на київській Софійській площі перформанс, аби привернути увагу громадськості до трагічної події та отримати від міжнародних організацій гарантії безпеки для воїнів.

1. Нове бачення «долютневих» творів мистецтва та їх актуалізація у сучасних реаліях. Наприклад, одним із гімнів нового етапу боротьби України за незалежність став кавер Андрія Хливнюка (Бумбокс) на пісню січових стрільців «Ой, у лузі червона калина», виконаний музикантом наприкінці лютого акапельно на Софійській площі в Києві. У квітні британський рок-гурт Pink Floyd разом із Хливнюком презентували відео- кліп на пісню. Композиція отримала назву «Hey, Hey, Rise Up».

Нове значення отримала пісня Kalush Orchestra «Стефанія», котра була написана до повномасштабного російського вторгнення, проте так само стала своєрідним символом боротьби. Відеокліп до пісні знімали у зруйнованих рашистами Бородянці, Ірпені, Бучі та Гостомелі. Як зазначається в описі до відео на ютубі: «Хоча в пісні немає жодного слова про війну, у багатьох пісня стала асоціюватися з ненькою Україною… Але якщо «Стефанія» зараз є гімном нашої війни, то я б хотів, щоб вона стала гімном нашої перемоги».

Картина Марії Примаченко «Квіти виросли коло четвертого блока» 1990-го року знову стала популярною через те, що стала об’єктом продажу на аукціоні на користь ЗСУ. Внаслідок торгів впродовж 29 квітня – 5 травня картина була продана за 500 000$, які планувалося витратити на закупівлю обладнання і транспорту для військових.

Окремо варто зазначити, що українці продовжили та поглибили аналіз постколоніального сприйняття російської культури та активно включилися у кенселінг російського мистецтва. Це є об’єктивним процесом боротьби за ідентичність в умовах розгортання активних воєнних дій на території України. За таких умов суспільство поляризується на свій-чужий, де часто немає місця напівтонам.

Отже, сфера української культури з початком повномасштабного російського вторгнення стала відображенням змін у суспільстві. Трансформації в мистецькому середовищі є не лише спробою українців осягнути нову непросту дійсність, але й потужним фактором інформаційної боротьби з агресором.