Український шоу-бізнес у своїй переважній більшості з перших днів війни активно долучився до активної громадської роботи. Не лише записами нових патріотичних пісень, не лише волонтерством, але ми спостерігали також, як наші селебріті залишають гарні домівки і стоять разом з іншими у легендарних чергах до військомматів, щоб потрапити до ТрО чи ЗСУ.
Оскільки війна триває, нажаль, не два-три тижні, частина мобілізованих зірок повернулася знов до більш притаманної їм пісенної творчості, але вже з новою метою – поширення правди, контрпропаганда, підтримка активного тонусу суспільства інших країн, так би мовити, “боротьба з втомою” від українських новин, і, звичайно, волонтерство та донати на ЗСУ, адже боротьба триває.
В рамках свого чергового благодійного європейського туру хіп-хоп гурт “Танок на майдані Конго” наприкінці жовтня 2022 року відвідав Італію. Запланований концерт у Флоренції було скасовано через невирішені бюрократичні (?) питання. Але у вічному місті – Римі, концерт відбувся 23 жовтня 2022 року в рамках щонедільної маніфестації під проводом Євромадану Риму та Християнського товариства українців в Італії.
Крім ТНМК, на концерті виступили Христина Панасюк, яка теж чергує благодійні концерти в Європі з виступами на передовій для наших лицарів, а також львівський активіст, співак та засновник Міжнародного фестивалю імені Богдана Весоловського Орест Цимбала.
Символічно, що після завершення маніфестації фронтмен ТНМК Фагот був представлений вже знайомому нашим читачам ветерану АТО Роману Максимцю.
Христина Панасюк сказала: «Я вам завдячую за вашу допомогу, за кожну вашу каву. Я була там, з ними. Ви не уявляєте, як вона смакує та ваша кава у бліндажах, на передовій, як вона зігріває наших хлопців. Адже Нашого воїна чекають додому. Рідні, близькі і вся Україна. Ними керує заздрість. Вони вбивці – гвалтівники і мародери. Нашими воїнами керує любов. І нашою країною керує любов, а любов завжди перемагає. Так, я в це вірю і я це знаю.
Мені приємно, що ця пісня (“Сталеві люди” – ред.) звучала в “Азовсталі”, тому що я її встигла «скинути» нашим героям до того, як вони потрапили в полон. Коли вони повернулися, я просто плакала від щастя. І дай Боже повернення усіх наших героїв, які ще в полоні. І дай Боже перемоги нам усім. Я щиро вірю, що вона буде, тому що ми сильні, ми мужні, відважні, і весь світ дивиться на нас і вони просто шоковані, що є такі українці. Війна 14-го зробила нас сильними, а війна 22-го зробила нас сталевими».
Воєнний сингл Христини Панасюк:
ТНМК
«Ми подорожуємо і були більш ніж в 200 українських містах, усіляких райцентрах, а зараз Рим — це теж український райцентр, середній такий, але симпатичний. З архітектурою все склалося. Але приїхали ми не для того, щоб влаштувати на Форумі маленьку Оболонь, і не лише для того, щоб побачитися. Ми приїхали, бо ми збираємо гроші. Так сталося, що в нашому гурті є наразі троє військових. Наш гітарист Ярік в ЗСУ, він з Харкова. Так само з Харкова наш бас-гатітарист Костя, він солдат Нацгвардії у вільний від гастролів час. І Фагот у нас в добробаті “Реванш”, тобто у нас представлені всі три ланки, лишилося когось здати ще в СБУ і буде повний комплект. Так от, протягом всього туру, це може десь 35-й, а може 40-й концерт, ми заплуталися вже трішки, ми збирали гроші спочатку на мікроавтобус для Нацгвардії. Вже зібрали, вже купили, вже в частині, вже все добре. Ми, оскільки рівність має бути не лише гендерною, але ще й гітарною, ми збираємо на мікроавтобус для ЗСУ, для частини Яріка. Також частина нас із Києва, частина з Харкова, і ви собі знаєте всі, що відбувається зараз у нашому рідному місті, «підльотний» час маленький, орки вибивають нам інфраструктуру і так співпадає, коли ти розповідаєш зі сцени про те, що ми збираємо на тягач, щоб возити воду, і отримуєш смс від мами, що вона не встигла набрати ванну. Так, ми збираємо на великий тягач, який коштує 15 тисяч євро, щоб возити цистерни з водою, бо ми вже розуміємо, що води взимку у людей не буде. І третій напрямок, на який ми збираємо кошти – це тактичні аптечки, ними займаюся я.
Окрім того, ми привезли дуже багато «мерчу». Половина грошей з цих футболок, бейсболок і таке інше йде на тактичні аптечки. Так от, дотепно про ці футболки з тризубом, як на Фаготі. Коли ми місяць тому їхали до Німеччини, до Польщі, ми друкували, здавалося б, дуже багато футболок. Але, щойно ми виїхали з Києва, Сергій Притула у нашій футболці повідомив, що в Україні тепер є супутник. В результаті, ми не те що до Німеччини, ми навіть до Польщі нічого не довезли. Минув час. Ми вже виїжджали в цей тур і вже надрукували, здавалося, стільки, що наш технічний директор Джоні (Женя, він відповідає у нас майже за всі питання), коли побачив, скільки ми надрукували «мерчу», сказав, що це тільки через його труп… Женя, живи довго, ми все продали. Але сьогодні нам передали нову партію і тому ми дуже щасливі. Половина грошей йде на тактичні аптечки для українських військових. Футболок багато, не бійтеся. Я знаю це українське: “Сахар дають – я пішла…”
У Флоренції ТНМК виступити не зміг.
Брюгге — це ще менший райцентр, ніж Флоренція, але теж красивий. Специфіка в різних країнах – різне законодавсво. Ми в Нідерландах, в Гаазі, не могли продавати «мерч», не могли збирати кошти і не могли робити аукціон. Ми все одно це зробили, тому що можна вивезти людей з Харківського базару, але Харківський базар з людей важко. Ми все одно якось це обійшли.
В Польщі, наприклад, не можна було грати пісню “Історія України за п’ять хвилин”, тому що є певні історичні моменти, на яких краще зараз не загострюватись. Ну, просто, союзник і все.
Різні були ситуації. В Німеччині, наприклад, це не могло називатися концертом. Ми зіграли три пісні і треба було казати якийсь лозунг і поліція слідкувала з секундомером, така: “Ні-ні-ні, це щось дуже схоже на концерт, говоріть”. Ну якщо німецька поліція хоче, щоб я зайвий раз сказав, що путін- хуйло, то я скажу. Хто я врешті-решт такий, щоб суперечити німецькій поліції!?
Кілька історій вам.
На пісню, яка має назву “Пам’ятай”, рік тому вийшов кліп була акція — музиканти могли обрати, в якому місті на Сході зняти відео. Ми обрали містечко Щастя. Крихітне містечко робітників Луганської ТЕЦ. Зараз Щастя під окупацією і ми завжди слідкуємо за тим, як розвивається контрнаступ, особливо за містом Щастя. Тому що це має бути дуже показово. Щастя буде або українським, або безлюдним.
Друга історія.
Два місяці тому ми так само виступали в Берліні, теж непоганому місті, перед брамою Брандернбурзькою. Але про непогане я пожартував, тут вдаліше у – вашому райцентрі все красивіше. Після концерту до мене підійшов якийсь хлопець і попросив записати відео привітальне на телефон. Відео адресувалось його рідному брату, який був в полоні, «азовцю». В таких випадках слід за кілька секунд вигадати якісь слова, самому в них повірити, спробувати так заспокоїти, дати якусь надію. Я не знаю, що я там сказав, брехати не буду, не пам’ятаю. Минув час і вже у цьому турі минулого тижня зранку повідомлення у фейсбук-месенджері від того «чувака». Його брата поміняли і він хотів подякувати за те привітальне відео. Але дотепність в іншому. Він розповів, що в полоні орки щоранку о шостій включали їм гімн росії, це такий тиск, щоб розуміли, де. Аби не з’їхати з розуму, він щоранку о шостій поверх того гімну росії читав нашу пісню “Та ти шо”. Так от співпало. Коли його поміняли, він отримав від брата вітаннячко від нас. До чого я веду!” Життя непередбачуване, в Італії багато вати, тому якщо ви раптом десь почуєте гімн росії, дізнаєтеся, як його можна зіпсувати. Красиво зіпсувати»
