Після Революції Гідності, анексії Криму та початку АТО [1] українське суспільство і державне керівництво почало замислюватися над тим, що російська пропаганда, яка відображається у фільмах, також впливає на українців і поступово руйнує національну ідентичність нашого народу. Відомо, що Держкіно створив та оновлює цей перелік на підставі Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України» від 5 лютого 2015 року, вніс поправки, зокрема в Закон України «Про кінематографію», в Статті № 15 зазначено:
«В Україні забороняється розповсюдження та демонстрування фільмів, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора, що створюють позитивний образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів держбезпеки, виправдовують правомірну окупацію України, забороняється трансляція (демонстрування шляхом показу каналами мовлення) фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора, що поширюється на розповсюдження та демонстрування будь-яких фільмів незалежно від країни походження, вироблених після 1 серпня 1991 року. Заборона трансляції фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора, які не містять популяризації або пропаганди органів держави-агресора та їхніх окремих дій, поширюється на фільми, вироблені або вперше оприлюднені (демонстровані) після 1 січня 2014 року»[1]. На такі реформи в свій час насамперед дуже вплинули українські активісти. 1 жовтня 2014 року українські активісти на основі моніторингу 27 вересня оприлюднили статистику мовного складу контенту українських телеканалів. За цими даними, суто україномовного контенту — 29 %; суто російськомовного — 39,3 %; російськомовного із українськими субтитрами — 23,5 %; двомовного (українською та російською) — 8,2 %.
17 листопада 2015 року за результатами дослідження руху «Відсіч»[2] стало відомо, що частка україномовного продукту на українських телеканалах зменшується — в середньому на 1 % за 1 місяць. Так, за даними досліджень руху, у червні кількість україномовного контенту становила 28 %, а у листопаді — 23 % [2]. Наприклад, у жовтні 2014 року активісти Громадянського руху «Відсіч» написали лист до Міністерства культури України, Ради національної безпеки і оборони України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Державного агентства України з питань кіно з вимогою прибрати М.Є.Пореченкова[3] з українського телеефіру [3].
Нагадаємо, що російський актор у тому ж жовтні 2014 року перебував на території Донбасу і у мережі почали активно ширитися відео, де Пореченков спілкується із російськими військовими та особисто із кулемету обстрілює позиції українських військових (ймовірно позиції українських військових, що захищали Донецький аеропорт) [4].
Також Пореченков публічно висловлював свою симпатію до путінського режиму та анексії Криму. Вже у січні 2015 року Служба безпеки України оголосила російського актора в розшук за підозрою у вчиненні терористичного акту або погрози його вчинення. Українські активісти поступово почали працювати над забороною російських фільмів та серіалів, що несуть загрозу для України, насамперед пропагандистського характеру. Жовтень-грудень 2014 року, Держкіно починає активно працювати над обмеженням показу російських фільмів та серіалів на території України. В першу чергу під заборону почати потрапляти проєкти, що прославляють російську армію та державні служби [5]. За словами голови Держкіно Пилипа Іллєнка, рішення прийняте з огляду на події в Україні, через які «некоректно зараз буде демонструвати на українських телеканалах ті російські фільми, в яких є відверта пропаганда, на кшталт звеличення силових структур росії та самої росії».
Поступово, у період з кінця 2014-середину 2015 рр., Держкіно починає забороняти показ більше 162 фільмів та сералів на території України. На грудень 2016 року було заборонено вже показ більше ніж 500 російських аудіовізуальних продуктів [6]. Нагадаємо, що в цьому ж 2016 році Кабінет міністрів України припинив дію угод з урядом росії про співпрацю в сфері телебачення і радіомовлення та про співпрацю в сфері інформації. Звичайно, протягом періоду з 2014 – 2016 рр. серед українських каналів продовжували трансляцію заборонених фільмів і такі дії викликали велике обурення серед українського суспільства. Українські канали показували такі фільми та серіали, але перероблювали певні візуальні моменти аби обійти штрафи та кримінальну відповідальність за показ заборонених картин. Наприклад, українські компанії зарисовували чи «замилювали» російську символіку, російські номери на автівках і в тому числі портрети президента рф. Також українські канали вирізали титри, аби не видно було імена акторів, що заборонені в Україні, а найголовніше – дату вироблення фільму. Наприклад, в свій час як зазначила керівник Inter Media Group, до якої входить телеканал «Інтер», Ганна Безлюдна: “Нам близькі російські серіали, тому що ментальність схожа. Ми роками, тисячоліттями живемо у спільному духовному культурному просторі. А тепер давайте усе це відкидати, відрізати? Це навіть не різати під собою гілляку, а ногу собі пиляти. Це ненормально” [5] [7].
Українські канали періодично порушували та обходили будь-якими шляхами заборони , щоб показувати російські проєкти. Так наприклад, У червні 2015 року Нацрада з питань телерадіомовлення направила до Держкіно України інформацію про виявлення порушень закону, а саме показ забороненого російського контенту на п’яти українських телеканалах. Зокрема, п’ять телеканалів звинувачували у показі російських серіалів, заборонених до показу в Україні, насамперед – це телеканали «Новий канал» (телесеріали «Саша Таня», «Останній із Магікан» та «Вісімдесяті»), ТЕТ (серіали «Кухня», «Світлофор», «Ангел або демон»), «1+1» (серіали «Скліфасофський», «Віолетта з Атамановки», «Каблучка з бірюзою») та «Україна» (серіал «Замок на піску») [8]. Вже у 21 грудня 2021 року Конституційний суд України визнав конституційною заборону російських фільмів і телепередач.[6] Пропонуємо розглянути фільми та серіали, які заборонені, та спробуємо вияснити самк чому ці фільми заборонені.
Перейдемо до розгляду.
Насамперед важливо звернути увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України» внесено зміни до Закону «Про кінематографію», яким передбачено, що Держкіно відмовляє у видачі або припиняє дію вже виданого державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, зокрема, якщо одним з учасників фільму є фізична особа, включена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці. Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, складає Міністерство культури України на підставі звернень Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. На виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України» Служба безпеки України надала Міністерству культури список діячів культури, дії яких створюють загрозу національній безпеці України. Розглянемо акторів, які входять до цього списку. Наприклад, у списку знаходиться О.В.Панкратов-Чорний – актор, підтримав анексію Криму та публічно підтримав путінський режим [9] ,
С.В. Безруков – актор, публічна підтримка путінського режиму та військових дій на території України [10] [11],М.С.Михалков – актор та кінорежисер, публічна підтримка путінського режиму, анексії Криму, публічне засудження України та Революції Гідності [7] [12], В.В.Меньшов [8] – актор та кінорежисер, засуджував Революцію Гідності, публічно підтримував путінський режим і вторгнення на територію України, неодноразово матеріально підтримував військових Л/ДНР [13], Л.В.Лещенко – співак, підтримка путінського режиму та анексії Криму [14]. Ми згадали лише деяких російських акторів та співаків, що публічно підтримують дії путінського режиму та військові дії на території України. Сьогодні до списку людей, які створюють загрозу національній безпеці України входить більше двохсот осіб [15] .
Перейдемо до фільмів та сералів, що були заборонені для показу на території України. Насамперед заборонений показ проєктів, що прославляють російське військо і державні служби. Наприклад, «Ментовські війни», «Кадетство»[9], «Спецназ»[10],
«Десантура»[11], «Агент національної безпеки»[12], «9 рота»[13] та інші стрічки. Окремо, можемо варто згадати такі фільми та серіали, як «Брат 2»[14], «Тарас Бульба»[15], «Свати»[16], «Єралаш»[17] та інші проєкти [16]. Також багато фільмів і серіалів не містять пропаганди, заборонені до показу через політичні погляди акторів, які знімалися в них, а також через політичні погляди режисерів та сценаристів.
На розвиток і поширення заборони на показ ряду російських фільмів та серіалів вплинули не лише саме Держкіно і українські державні структури, а найважливішу роль відіграли українські активісти. Ми вже раніше згадували про активістів із руху «Відсіч», що прикладали багато зусиль, щоб зупинити російську пропаганду на українських телеканалах. 26 серпня 2015 року активісти кампанії провели театралізовану акцію протесту біля головного офісу телеканалу «Інтер» у Києві. Активісти в образах «ватників» дякували телеканалу за «російську пропагаду», російські серіали, намагалися обійняти працівників «Інтера» та потиснути їм руки. Особливу вдячність у них викликав концерт за участю Таїсії Повалій, що була улюбленою співачкою президента-втікача Януковича, концерт відбувся на телеканалі до Дня Незалежності України [17]. У квітні 2016 року рух «Відсіч» і українське видання «Depo.ua» розпочали акцію «Інформаційний фронт», під час якої пообіцяли моніторити та давати регулярні звіти про випадки російської або антиукраїнської пропаганди на українському телебаченні [18].
Зараз український народ остаточно зрозумів, що творчість і кіно окупантів не може мати жодного місця у побуті та житті українців. Після подій у 2014 році українське кіно та серіали поступово розвиваються, найголовніше – цікавлять вони не лише глядачів із України, а також з інших європейських держав [19]. В жодному кінотеатрі України ми більше не почуємо «озвучку» російською, бо українська активно розвивається і переозвучує безліч голлівудських стрічок світового рівню, а найголовніше- це якісна «озвучка». Відйти від російського в культурі – питання нашої безпеки.