Військова авіація України в бою проти одвічного ворога – Павло Зінченко

Павло Зінченко

Історик, журналіст, засновник проєктів «Цей день в історії Католицької Церкви» і «Терція. Цікаво про військову історію». В пошуках своєї власної бойової позиції у війні про російських агресорів, приєднався до проєкту «ЛІТОПИС. НЕЗЛАМНОСТІ». Область наукових зацікавлень - середньовіччя, мемуаристика та фехтування.

Розділ статті: Війна

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну ми дізналися багато нового про Збройні сили нашої держави. Наприклад, що за вісім років АТО і ООС вони здобули важливий досвід, який допоміг протистояти російській регулярній армії в умовах великої війни. Ми почули про сотні і тисячі відважних воїнів, які на різних ділянках фронту завзято билися, захищаючи Україну, її громадян, наші міста і села. Ми бачили новини про «Привидів Києва» та інших відважних пілотів, які прийняли бій у повітрі та не дали «другій армії світу» запанувати над українським небом. Сьогодні ми поговоримо про них – військових пілотів. Про них та їхніх «сталевих пташок».

Перший в історії повітряний бій відбувся 1913 року під час Мексиканської революції. Суперниками виявилися двоє американців, які воювали у громадянській війні по різні боки фронту. Вони просто кружляли в небі та обстрілювали одне одного з револьверів. Бій завершився, коли в обох закінчилися набої. З тих пір пройшло більше ста років. Авіація зайняла одну з панівних позицій у сучасних війнах.

На початку вторгнення росія була впевнена в абсолютній перевазі своїх повітряних сил. Висловлювалися припущення, що в України взагалі нема військової авіації. Втім, українські військові літаки в перші ж години вторгнення гідно зустріли ворога.

Трошки передісторії. Розпад СРСР залишив Україні одні з найчисельніших і потужних ВПС в Європі. За кількісним показником військова авіація України 1992 року поступалася лише авіації Сполучених Штатів, Росії й Китаю. Загалом Україна мала 1100 літаків найрізноманітнішого призначення – винищувачі, бомбардувальники, літаки протиповітряного перехоплення. З 1994 року усі ці сили стали частиною Сухопутних військ України.

Вже на початку ХХІ століття чисельність літаків значно скоротилася. В першу чергу було утилізовано застарілі моделі винищувачів на кшталт винищувачів Су-15 чи Ту-22. Так само позбувалися старих бомбардувальників. Деякі літаки в рамках політики відмови від важкого озброєння було передано росії. Не факт, але цілком можливо, що тепер авіаудари на українські міста та інші важливі об’єкти здійснюються, у тому числі, і на переданих Україною літаках.

Але це не означає, що в України геть позбулася військових літаків. Українська тактична авіація вперше вступила у бій проти ворога ще навесні-влітку 2014 року, завдаючи ударів по позиціях формувань проросійських сепаратистів «Л/ДНР».

Окрім літаків, українською стороною активно застосовувалися гелікоптери. В першу чергу йдеться про ударні МІ-24 ще радянської розробки. Разом з військовими літаками вони завдавали ударів по скупченням проросійських бойовиків на Донбасі. Крім того, гелікоптери МІ-8 активно застосовувались для висадки повітряного десанту та транспортування вантажів. Утім, ці гелікоптери були дуже вразливі. В першу чергу тому, що не мали ефективної системи захисту від ПЗРК бойовиків. Лише у 2014 році Україна втратила на Донбасі 10 гелікоптерів, з них половина – МІ-24.

Проте, внаслідок серії угод, укладених в Мінську учасниками Тристоронньої контактної групи (Україна, Росія, ОБСЄ), Україні було заборонено вдаватися до застосування військової авіації.

«Вводиться заборона на польоти бойової авіації, в тому числі безпілотних літальних апаратів, за винятком апаратів ОБСЄ. Також вводиться заборона на використання іноземних бойових літальних апаратів», – наголосив другий президент України Леонід Кучма, який представляв Україну на переговорах у Мінську.

Україна була вимушена піти на такий крок. Вона була ще не готова до повномасштабного протистояння з Росією, а отже прийняла Мінські угоди, у тому числі ту їх частину, яка стосувалася авіації.

За словами командувача Повітряних Сил ЗСУ генерал-лейтенанта Миколи Олещука, до повномасштабного вторгнення українські пілоти активно навчалися, отримували нові навички, засвоювали тактичні і технічні особливості сучасної повітряної війни.

«Під час льотно-методичних зборів відпрацьовували вихід авіації з-під удару, роботу з оперативних аеродромів, «крутили» повітряні бої, на радянських «Рейсах» вчилися збивати крилаті ракети, скидати бомби, швидко відновлювати пошкоджені в бою літаки, шукати та рятувати збитих льотчиків», – розповів генерал.

Найвідомішим центром підготовки військових пілотів був Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (ХНУПС). Пріоритетним напрямком навчальної діяльності цього вишу є підготовка льотного складу.

Пілоти проходили жорстку систему відбору. Близько 20% кандидатів відсіювалися ще до складання вступних іспитів, оскільки не відповідали встановленим нормативам. Різноманітні сучасні тренажери і симулятори давали змогу курсантам освоїти принципи роботи військових літаків, а також імітувати польоти безпосередньо над українською територією, над якою потім в реальності розгоралися авіаційні бої після початку російського вторгнення.

Були, звісно, і проблеми під час підготовки кадрів ВПС України. В першу чергу це стосувалося нестачі необхідної кількості авіаційного мастила. Також бракувало літаків.

Не обходилося без нещасних випадків. 25 вересня 2020 року українську громадськість шокувала авіакатастрофа біля Чугуєва. Під час планового навчального польоту впав військовий літак Ан-26Ш 203-ї навчальної авіаційної бригади (в/ч А4104). Внаслідок катастрофи з 27 осіб, що перебували на борту, вижив лише один курсант.

21 лютого 2022 року президент росії володимир путін визнав так звані «лнр» і «днр». Вже наступного дня він заявив, що Мінських угод більше не існує. Цей односторонній вихід Росії з Мінських домовленостей розв’язав Україні руки – вона тепер могла також не дотримуватися їх пунктів. У тому числі і тих, які стосуються використання проти ворога військово-повітряних сил.

Російська авіація в перші години вторгнення почувалася безкарно. Здійснюючи бойові вильоти, російські пілоти обстрілювали і бомбили українські військові об’єкти і, не переконавшись, що ціль уражено, рапортували про вдале виконання завдання. Такі дії були можливі через повну недооцінку можливостей українських ВПС і ППО.

Далі рапорти від російських військових перехоплювали російські пропагандисти, які поспішали повідомити росіян, що авіація рф досягла приголомшуючих успіхів і вже скоро війна завершиться. Втім, в реальності все виглядало дещо інакше.

Роки підготовки не пройшли даремно. Українські пілоти вступили в бій і завдали відчутних втрат ВПС рф. У перший день, застосовуючи винищувачі Су-27, українські воїни у повітряних боях знищили два найсучасніші російські Су-30СМ. На надважливому напрямку поблизу Гостомеля бомбардувальники Су-24М, розвідники Су-24МР, штурмовики Су-25 регулярно завдавали потужних ракетно-бомбових ударів по російському десанту, що намагався утримати стратегічний плацдарм. Це зумовило успіхи ЗСУ на Гостомельському напрямку. Хоча росіяни здобули Гостомель на деякий час, слушний момент для масштабного повітряного десанту вони втратили і були змушені відступити після важких боїв на Київщині.

Під час боїв за Київ ескадрилья «Привиди Києва» покрила себе славою і стала одним з символів української готовності боротись до кінця. Спершу побутувала думка, що це прізвисько одного українського аса. З часом у ВПС повідомили, що «Привиди Києва» – це збірна назва для цілої когорти військових пілотів, які боронили нашу столицю.

«Тут була російська авіація, яка думала, що буде тут, як у себе вдома: кількома ракетними ударами знищать всі повітряні сили й будуть тут літати, буде легка прогулянка в Україні. Такого не сталося: на зустріч їм вилетіли наші винищувачі. Так, на старій техніці, яка значно поступається росіянам. В рази їм поступається й кількість нашої бойової техніки, зокрема, в 5-6 разів тому авіаційному угрупуванню, що стояло довкола України. Це фактично 700 літальних апаратів було», ­– розповів речник командування Військово-повітряних сил України Юрій Ігнат.

Коли дійшло до важких ближніх боїв, українські пілоти отримали перевагу, адже не лише технології, а й бойовий дух і мотивація відігравали свою роль.

В одному з таких боїв загинув Олександр Бринжала, льотчик-винищувач 40-ї бригади тактичної авіації. Перед тим він знищив два ворожих літаки.

«Це одна з найпоказовіших бойових ситуацій. Олександр Бринжала загинув, отримав високе звання “Героя України” посмертно. Але окупанти втратили в тому бою три нові літаки», – нагадав Юрій Ігнат.

Такі бойові дії потребували вкрай високої майстерності з боку українських авіаторів. Наприклад, коли ворог був зовсім близько від столиці, пілотам ескадрильї «Привиди Києва» довелося виконувати зльоти і посадки, відхід з району аеродрому на гранично малих висотах – приблизно 30 метрів над землею. Це дозволяло не потрапляти в зону виявлення та ураження російських систем ППО, але потребувало найвищого хисту, гарту та витримки від пілотів.

Українська авіація не лише оборонялася, але і активно завдавала ударів по колонах російських військ, які намагалися просуватися вглиб території України. Вже 2 березня 2022 року штурмовики Су-25 та бомбардувальники Су-24м Повітряних Сил ЗСУ спільно завдали чотири авіаудари по колонах танків, броньованої техніки та інших цілях противника.

Крім того, українська військова авіація ефективно діяла під час контрнаступу на Херсонщині, Харківщині та під Лиманом, що відіграло значну роль у перемозі українських військ під час цих операцій.

Після масованої ракетної атаки на енергосистему України 10 жовтня 2022 року та серії нападів на критично важливу інфраструктуру, перед українськими ВПС постало нове завдання – захистити Україну та її мешканців від ворожих ракет і дронів-камікадзе. Окрім систем протиповітряної оборони, російським ракетам протистояли українські винищувачі, які безстрашно атакували ракети і дрони, щоб не допустити їх влучання по мирних мешканцях.

Ця сторінка війни України проти російських загарбників теж має своїх героїв. Одним з найвідоміших серед них став пілот з псевдо «Karaya», який збив у небі над Вінниччиною п’ять іранських дронів «Shahed-136» та вдало катапультувався після того, як його винищувач серйозно пошкодили уламки збитого ворожого безпілотника.

Вище згадувалося, що Україна мала застарілий парк гелікоптерів і це позначилося на перших місяцях АТО. Тому Україна приділила значну увагу ремонту та модернізації своїх бойових гвинтокрилів. Але варто не забувати, що гвинтокрили широко застосовуються не лише ВПС, але і іншими родами військ. У складі повітряних сил знаходяться моделі МІ-8 та МІ-2. В свою чергу, гелікоптери МІ-17 та МІ-24 є складовою частиною Сухопутних військ ЗСУ і працюють у взаємодії з піхотою і наземною технікою. Передані Великою Британією гелікоптери «Sea King» приписані до військово-морських сил. І таких особливостей дуже багато.

Простіше кажучи, спектр використання гелікоптерів вкрай широкий – це і ураження ворожих цілей, і транспортування вантажів, і евакуація поранених. Саме тому гелікоптерам приділено мінімум уваги в цій статті, оскільки вони заслуговують бути темою окремого дослідження. Те саме, до речі, і з БПЛА.

Сьогодні росіяни далекі від контролю над українським повітряним простором. Наявних в Україні літаків достатньо для захисту країни від ракетних атак, а також завдання ударів по скупченнях ворожої техніки та живої сили. Проте для майбутнього контрнаступу Збройних сил України літаків не вистачає.

Полковник ЗСУ в запасі, пілот-інструктор Роман Світан підкреслив, що без потужної авіації контрнаступ не можливий в принципі. На його думку, без авіації можна лише оборонятися, застосовуючи системи ППО. Проте без прикриття винищувачів наземні сили під час наступу стають легкою здобиччю для ворожої артилерії, систем залпового вогню і, власне, авіації.

Аналогічної думки притримується і військовий експерт, полковник Петро Черник. Він нагадав, що спершу на прохання України отримати американські винищувачі F-16 або A-10, в Штатах відповідали однозначною відмовою, проте у червні Конгрес виділив 100 мільйонів доларів на підготовку українських пілотів. Така зміна позиції обумовлена тим, що в США бачать, наскільки серйозно налаштовані українські військові. Чим більше вони здобувають успіхів, тим більше шансів отримати нову сучасну зброю, у тому числі і літаки.

Власне зараз це є одне з головних завдань наших військових і дипломатів. Переговори зі Штатами щодо передачі Україні військових літаків тривають практично безперервно. В першу чергу обговорюється передача винищувачів F-16.

Хоча допомога з боку США для України вкрай важлива, але не варто забувати, що Україна отримує літаки і від інших союзників. Наприклад, чотири літаки МіГ-29 наші ВПС вже отримали від Словаччини (обіцяє передати загалом 13). П’ять аналогічних літаків передала Польща (обіцяє надати 10). Україні також надають штурмовики Су-25, є допомога літаками від Великої Британії, Італії та Данії. Ведуться переговори з цього питання  ще із кількома країнами.

Не варто забувати про те, що говорили наші військові після зустрічей у форматі «Рамштайн» – надання значної кількості зброї і техніки обговорювалося за закритими дверима, без участі преси. Очевидно, всю повноту картини ми дізнаємося вже після Перемоги. Та , можливо, досвідчені військові експерти все зрозуміють і дізнаються під час контрнаступу.

Та яких висот досягнуть українській військово-повітряні сили на шляху до нашої Перемоги – покаже час.