Наприкінці травня минає друга річниця виходу українських захисників із «Азовсталі» у полон. Авторка «Літопису Незламності» Олеся Житкова поговорила з представницями ГО «Спільнота Родин Оленівки» Олександрою Мазур, Марією Алєксєєвич та Анною Лобовою про поточний стан справ із обмінами військовополонених, важелі впливу на цей процес та розслідування страти полонених в Оленівці.
Олеся: Ми знаємо, що обміни захисників «Азовсталі» і особливо представників азовського руху – це складне питання, оскільки російська сторона не дотримується домовленостей. Які існують можливі важелі впливу на рф?
Олександра: Я першочергово думаю про знищення російської економіки. Далеко не все зробили у цьому напрямі країни, що висловлюють підтримку України у цій війні. Росія економічно комфортно почувається і недавно подвоїла імпорт сировини для пороху. До речі, найбільша частка імпорту цієї сировини до росії з початку повномасштабної російсько-української війни припадає на турецьку компанію Noy. Через неї рф робить закупівлю зі США, Німеччини і Тайваню.
Марія: Важелі впливу на росію існують, адже обміни Азовців та захисників Азовсталі загалом відбувалися. До обміну 21 вересня 2022 року були залучені всі державні органи України, а також лідери інших країн, таких як Туреччина та Саудівська Аравія, а також Папа Римський. З того часу теж були випадки обмінів азовців, і, наприклад, 6 травня 2023 року, коли повернули 45 бійців цього підрозділу. Захисників, які виходили з «Азовсталі», але які належать до інших підрозділів, обмінювали частіше за увесь цей період.
Для того, щоб повернути з полону бійців бригади «Азов», нам необхідно знову залучити міжнародну спільноту, а саме лідерів інших країн, які вже раніше брали в цьому участь, тому що, як ми бачимо, Україна самостійно не здатна їх повернути додому. Представники державних органів, Офіс президента, Міністерство закордонних справ, Уповноважений Верховної ради з прав людини та інші мають просити про допомогу в обмінах ті країни, які, за словами президента України, брали участь в перемовинах про вихід з «Азовсталі», а саме: Туреччина, Ізраїль, Франція та Швейцарія (він сказав про це у своєму інтерв’ю від 21 травня 2022 року). Крім цього, Туреччина, Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати вже брали участь в обмінах між Україною та росією. І треба їх просити про те, щоб врятувати з полону захисників, які виходили з «Азовсталі». Тому це був наказ вищого військово-політичного керівництва України і їм обіцяли швидке повернення додому, але вже два роки вони у російських катівнях. Ми, як родини, як представники ГО «Спільнота Оленівки», готові їхати в ці країни, щоб розповісти про те, як росія жорстоко порушує норми Третьої женевської конвенції про поводження з військовополоненими, і показати те, що вони зробили в Оленівці в ніч на 29 липня 2022 року. Показати лиця тих, хто загинув в ту ніч, а також тих, хто дивом вижив і досі очікує на порятунок. Але у цьому нам необхідна підтримка наших державних органів, адже самостійно ми, як родини, не маємо можливості домовлятися з урядами інших країн чи впливовими представниками, мають бути домовленості про ті самі зустрічі на рівні держав.
Анна: Ми не знаємо, які вимоги висувають росіяни задля обміну наших рідних. І за ці два роки чіткої відповіді від Координаційного штабу не було, лише стандартні фрази: «робота ведеться», «обмін поранених – це робота окрема, яка також ведеться», «відсутність обміну – це позиція рф». Але разом з цим ми бачимо, що обміни відбуваються, отже, все-таки можливість повертати полонених є. Основним важелем впливу є обмінний фонд. Звичайно, в нас він менший, ніж в РФ, але там також є значимі люди. Серед них достатня кількість тих, хто багато років працював на рф, і це не одна людина. Їх так само можна обміняти на наших полонених та залучити до цього процесу країни-посередники.
Олеся: Військові, колишні військовополонені та їх родини наголошують на необхідності максимального залучення громадськості до проведення мітингів та акцій на підтримку військовополонених. Що ще може зробити кожен чи кожна для того, щоб тримати у фокусі питання звільнення з полону?
Марія: Наша громадська організація ініціювала місяць закордонних акцій з кінця лютого по квітень цього року, за допомогою української діаспори ми змогли провести акції в 11 країнах в різних містах. Такі акції необхідні, щоб іноземці знали про українських військовополонених та російські воєнні злочини, знали про те, що росіяни не дотримуються жодних норм, жодних правил, щоб світ засудив росію і об’єднався заради досягнення справедливості. Якщо ви перебуваєте за кордоном, то можете допомогти нам організовувати такі акції або інші заходи на підтримку військовополонених та щоб розповісти про теракт в Оленівці жителям тієї країни, де ви зараз або поділитися з нами контактами організаторів. Також інформувати іноземне суспільство про те, що в полоні вже два роки утримуються захисники Маріуполя, які вийшли в полон за наказом, які боролися проти переважаючої сили російських військ в оточеному місті 86 днів; залучати підтримку міжнародної спільноти наскільки це можливо. Також, звісно, це можуть бути поширення інтерв’ю, статей та іншої інформації від родин військовополонених. На наших сторінках «Olenivka Community» ми тримаємо фокус уваги на українських військовополонених і теракті в Оленівці, тому ви можете почати слідкувати за нами, щоб знати про те, що відбувається і як можна допомогти. Нам необхідно, щоб про теракт в Оленівці та військовополонених захисників Маріуполя дізналося якомога більше людей, тому що розголос, особливо міжнародний, може допомогти врятувати життя людей, а також розпочати міжнародне розслідування російського воєнного злочину в Оленівці. За час роботи над цими темами ми побачили, що не те, що в Україні, а особливо за кордоном, дуже малий відсоток суспільства знає про те, що були бої за Маріуполь, що ці героїчні люди досі утримуються в полоні, що росіяни постійно катують наших військовополонених та вбивають, не допускають міжнародні організації до місць утримань. Тому якщо у вас є будь-які ідеї, як можна донести інформацію світу про ці важливі теми, ви можете теж до нас звертатися. Ми готові до співпраці.
Яку роль відіграють українці «на землі» та діаспори у процесі підсвічування питання звільнення військовополонених?
Олександра: Тут знову хочу зачепити тему ресурсів. Ми вже пройшли етап інформування, етап виборювання собі субʼєктності в міжнародному дискурсі. Тобто зараз потрібно не лише інформувати, а, маючи субʼєктність, підказувати українцям та іноземцям, що варто робити. Найбільша потреба: зброя і підтримка фронту в широкому сенсі. Це те, що варто повторювати і проговорювати. Ми не звільнимо всіх полонених до того часу, доки не переможемо росію у війні. Російська армія увесь час бере людей у полон, це триватиме до кінця війни. І треба розуміти, що ми можемо забрати усіх наших людей, лише будучи в позиції сильних, в позиції переможців. А, нагадаю, деякі люди чекають на звільнення з російського полону ще з періоду до повномасштабної війни.
Ваша організація виникла у відповідь на масову страту росіянами полонених в Оленівському таборі. За вашими оцінками, якою є динаміка у розслідуванні цього злочину, в першу чергу з боку міжнародних інституцій?
Анна: З боку міжнародних організацій ніякого розслідування не відбувається. Навіть більше того, 1 вересня 2023 року родини постраждалих в Оленівці разом з правозахисними організаціями (МІПЛ, УГСПЛ, РЦПЛ) в приміщенні Координаційного штабу передали спільне подання Незалежній комісії ООН задля відновлення розслідування теракту в Оленівці. Але ігнорування міжнародних організацій відносно теракту в Оленівці продовжується. Якщо говорити про динаміку зрушень в розслідуваннях цього злочину, то вона спостерігається в Україні завдяки наполегливій праці нашої організації. Сьогодні справи всіх постраждалих інкримінуються по одній статті кримінального кодексу, родини почали отримувати “довідку постраждалого”, відома кількість звільнених бійців після теракту в Оленівці. Наша організація почала самостійно працювати над відновленням списку постраждалих, щоб отримати відповідь на запитання: «кого саме перевели в барак і чому саме їх?». Згодом нам почали допомагати представники МІПЛ, в результаті чого нам вдалося відтворити майже весь список на 193 особи.
Ще до річниці теракту в Оленівці всі державні органи казали нам одноголосно, що немає ніякого сенсу в розслідуванні, бо треба потрапити на місце злочину. І вже 28 липня 2023 року Дмитро Лубінець озвучив те, що ми говорили увесь рік: «В України достатньо матеріалів, щоб розслідувати теракт в Оленівці». Варто працювати далі, знімати документальні фільми та залучати для цього міжнародних репортерів. Якщо міжнародні організації бездіють, то треба шукати альтернативу, а не бездіяти разом з ними.
Щиро дякуємо представницям ГО «Спільнота Родин Оленівки» Олександрі Мазур, Марії Алєксєєвич та Анні Лобовій, за інтервєю!