Зерно завжди було для України стратегічним продуктом. Ми годуємо добрячу частину світу, від чого маємо можливість наповнити свій бюджет. Для країн Африки, Азії та Латинської Америки Україна була одним з основних постачальників зерна. Натомість Україна втратила можливість годувати світ своїм продовольством, коли росія почала повномасштабне вторгнення. З того часу відбуваються регулярні обстріли продовольчих складів, виробничих потужностей, зернових сховищ, баз елеваторів, мінування та блокування чорноморських портів. Головними українськими портами, звідки відбувалося перевезення продовольства, були Одеса та Маріуполь. Навіть підписання зернової угоди з Туреччиною та генсеком ООН Антоніу Гутеррешем 22 липня 2022 року не змусило росію зупинитися – наступного дня вони випустили 4 ракети по Одеському порту. Цим самим росіяни показали, що домовленості з ними не мають ніякого сенсу.
Не відбулося нічого нового – росія, як завжди, тероризує Україну та весь світ голодом.
Якщо звернутися до історії, можна навести безліч прикладів, як російські посіпаки створювали у світі штучний голод. Найяскравішим прикладом, мабуть, буде голодомор.
Звісно, нам не відомі мистецькі твори сучасників голодомору 1932-1933 років, якщо вони навіть існували. Можливо, мистецька реакція була від таких художників, як Михайло Бойчук та його учні, Федір Кричевський, Олександр Мурашко, Василь Єрмілов та інших. На жаль, ми сьогодні вже не дізнаємося цього напевне, тому що художники були вбиті, а твори такого змісту знищені.
Дуже показовими є пізні роботи Казимира Малевича. На своїх картинах художник зображує постаті без рук та облич, що натякає на селян, яких знищила радянська влада. «Де серп і молот, там смерть і голод» зображає три постаті, на обличчях яких – серп і молот, хрест та труна. «Людина, що біжить» – символ селянина, який втікає через пустельний пейзаж з могилами. Таким чином він зображає смерть українського села. Мимоволі виникають асоціації з похованнями в містах, як от на дитячих майданчиках в Маріуполі чи посеред лісу в Ізюмі. До речі, композиційно з цим малюнком перегукується робота київського художника Антона Логова, але він вклав у неї зовсім інше значення. Картина була створена після новини, що у Ватикані перед Великоднем 2022 року росіянка і українка мали разом нести хрест.
Абсолютно точно зрозуміло, що терор голодом росія застосовує завжди при своїх «спецопераціях», хоч це під час колективізації, хоч під час ІІ Світової війни, хоч у 2022 році, роздаючи в якості гуманітарної допомоги непридатні до вживання зіпсовані продукти на окупованих територіях.
«На Волині жито ворогами збито» – така назва одного з дереворитів прекрасного художника УПА Ніла Хасевича. Одразу після ІІ Світової війни він створив серію дереворитів, які ілюструють головну ціль російської армії. Той же Ніл Хасевич разом зі своїми учнями гостро викриває тему колгоспів. Дереворити цієї серії зображують наслідки примусової колективізації. Попри обіцянки механізації та полегшення умов праці ми бачимо, що передовою колгоспною технікою насправді є зламаний трактор. Тракторист спить, а жінки лопатами копають землю. Дереворит «Людей у ярма запрягли» зображує тяжку працю всієї сім’ї, включно з малолітніми дітьми, яких поганяє комуніст з написом «ВКП(б)». Замість того, щоб досягати результатів за допомогою техніки, людей заставляють тягнути ярмо, ніби коней. Про це і наступна ілюстрація 1949 року, що має напис «Кару смерти в СССР скасовано, замінюючи її на 25 літ каторги». Мається на увазі, що якщо раніше страждання припиняла смерть, то зараз людям навіть померти не дають, змушуючи до тяжкої сізіфової праці.
В той же час, коли Ніл Хасевич створює свої сатирично-правдиві дереворити, молода Тетяна Яблонська пише свою скандально відому роботу «Хліб» (1949 р.), за яку вона отримала Сталінську премію. Після Другої світової війни село і так не встигло відновитися, а до того додався ще й голодомор 1946-47 рр. В цей час від голодної смерті помирали тисячі українців, а основні зернові запаси вивозилися за кордон. Такі подарунки робилися для майбутніх союзників. За ці роки до країн Західної Європи – Чехословаччини, Польщі, Франції, Німеччини, Болгарії тощо було вивезено 2,5 мільйони тонн зерна. Не зважаючи на це, художниця зображує щасливих дівчат в білесеньких хустинках, які наповнюють мішки зерном, а чоловіки вантажать ці мішки в машини. Всі зайняті важливою спільною справою – побудовою комунізму. Але от насправді було все далеко не так весело.
До речі, тему зерна у своїй творчості піднімає і сучасний німецький художник Ансельм Кіфер. Інсталяція «План Моргентау» (2015 р.)- це скульптура із золотою пшеницею в 5-метровій скляній формі. План Моргентау був розроблений у 1944 році американським міністром фінансів Генрі Моргентау, як програма запобігання початку Третьої світової війни Німеччиною. Вона передбачала перетворення Німеччини в переважно аграрну країну, ліквідацію важкої промисловості та демілітаризацію. Правда, цей план втілений в життя так і не був, натомість економіку Німеччини вдалося відновити завдяки плану Маршалла.
Сьогодні ж ми бачимо, як ситуація обернулася кардинально іншим боком, а інсталяція Ансельма Кіфера стала актуальною для українців. Росіяни знищують продовольчі склади, підпалюють зернові поля, блокують порти. Тепер через російську агресію страждають люди не лише в Україні. Очевидно, ставлення світу до України як до аграрної країни після цієї кривавої війни зміниться. Нас однозначно чекає велике майбутнє з сильною армією, сильною економікою і прекрасними інвестиціями. Це означає, що росія більше ніколи не зможе тероризувати нас голодоморами.