Які вони, українські “граблі,,?
Часто ми чуємо, що історія циклічна. Події чи процеси повторюються. Це відбувається через те, що ми щоразу обираємо один і той самий варіант розвитку подій, не аналізуємо минуле чи боїмося змін. Історія України знає багато таких прикладів, коли ми вимушено чи свідомо наступали на одні і ті ж «граблі історії», за що дуже дорого платили і продовжуємо платити нині. У новому проєкті від Літопису Незламності ми поділимось з вами помилками, яких не маємо права повторити.
1
Переяславська «зрада» (1654 р.)
Саме тоді почалася тривала історія дружби українців з «хорошими московитами». Богдан Хмельницький уклав договір, який мав допомогти козацькій державі перемогти у війні проти Речі Посполитої. Як усі ми знаємо, тодішній «протектор» став самозваним «братом», який не дає українцям жити й по сьогодні. І з того часу тягнеться міф про входження козацької держави до складу московії.
Де два козаки, там три гетьмани (1657 р.)
Після смерті гетьмана Богдана Хмельницького, українці не вперше і не востаннє в історії пересварилися, гуртуючись навколо різних козацьких лідерів з протилежними зовнішньо-політичними поглядами. А все чого, бо хотіли отримати владу, привілеї, статки. Тож розбрат призвів до «Руїни», та до глибшого підпорядкування України москві.
2
3
«Батуринська різанина». Мазепа – зрадник?
(1708 р.)
Гетьман Іван Мазепа, аби вберегти від нищення московією Гетьманщини в розпал Північної війни, вирішив прийняти протекцію шведів. Спроба відділитися завершилась за наказом Петра І знищенням московитами гетьманської столиці – Батурина. Всіх мешканців міста (від 11 до 15 тисяч) незалежно від віку і статі було вирізано. Тоді ж московити почали формувати міф про Мазепу-зрадника. А ви ще вірите, що є “хороші руські”?
Корупція, асимілятори і «вєлікая руская культура?»
(1764 р. – поч. XIX ст.)
Після ліквідації Катериною ІІ Гетьманщини, козацькі старшини, почали гонитву за титули російських дворян. Це можна було зробити на підставі документів про старшинське походження. Тож українці часом вдавалися до фальшування генеалогій та корупції, щоб отримати титул. До середини ХІХ ст. переважна більшість «українських дворян» асимілювалась і втратила українську ідентичність. Серед таких асиміляторів: М. Гоголь, А. Чехов, П. Чайковський, які стали трансляторами «великої» російської культури.
4
5
Українці – мирна нація, регулярна армія нам не потрібна! (1917 р.)
Лідери Української Центральної Ради, захоплені соціалістичними ідеями
(Геть війну! Україна має дотримуватись нейтралітету) і бажанням порозуміння з російським Тимчасовим урядом, зволікали з організацією власних регулярних збройних сил із українізованих частин російської армії. Внутрішні чвари всередині УЦР фактично розвалили навіть ті українські частини, які вдалось створити. Як результат – Україна стала беззахисною перед більшовицькою навалою.
«Іх там нєт». У вас там громадянська війна (1917-1918 рр.)
У грудні 1918 року створені російськими більшовиками інтернаціональні війська (татари, китайці, угорці, чехи та ін) розпочали вторгнення в Україну. Вони мали повалити владу Директорії УНР і встановити більшовицьку. При цьому на запит Директорії, більшовики відповідали, що російських військ на території УНР немає – «іх там нєт». А проти Директорії воюють самі українці, які хочуть радянської влади. Цю історію ви вже чули. Більшовики використали ту саму тактику, що і під час першої своєї війни проти УНР (1917-1918 рр.). Цю тактику, московити ще неодноразово використають і в майбутньому.
6
7
Будапештський меморандум – документ, не вартий паперу.
(1994р.)
Україна відмовилась від своєї ядерної зброї у обмін на гарантії безпеки від росії, США та Великої Британії згідно з умовами Будапештського меморандуму. Та чи могла Україна вчинити інакше та зберегти ядерну зброю? В тих умовах, в яких опинилась розграбована московією, постсовєцька Україна, навряд. Ймовірно, могла віддати не так бездарно. Що ж до «гарантій», то вони виявились лише «запевненнями», а «гарант» –агресором.
