За нашу і вашу свободу: іноземні добровольці в лавах ЗСУ

Павло Зінченко

Історик, журналіст, засновник проєктів «Цей день в історії Католицької Церкви» і «Терція. Цікаво про військову історію». В пошуках своєї власної бойової позиції у війні про російських агресорів, приєднався до проєкту «ЛІТОПИС. НЕЗЛАМНОСТІ». Область наукових зацікавлень - середньовіччя, мемуаристика та фехтування.

Присвячується усім відважним чоловікам і жінкам,

які покинули рідний дім, щоб разом з українськими воїнами

стати до бою проти одвічного ворога.

Нехай буде з вами Бог!

За прикладом не треба іти далеко. Війна за незалежність Сполучених Штатів (1775-1783 рр.), коли до лав війська молодої республіки вступили відважні джентльмени з Франції, Нідерландів, Пруссії. Англо-бурська війна 1899-1902 року, коли в армії бурів можна було зустріти добровольців з Нідерландів, Німеччини та Франції. Участь шведів, норвежців та італійців у радянсько-фінській війні 1939-1940 років на боці Фінляндії.

Якщо сумлінно попорпатися, то можна знайти ще безліч прикладів ледь не зі Стародавніх часів. Проте, сьогодні, коли нас, українців, цікавить у першу чергу наша війна проти російських загарбників, ми поговоримо про тих добровольців, що билися і б’ються на боці України.

Це уточнення має сенс. Починаючи з 2014 року, коли на Донбасі вирували перші бої, кількість добровольців у лавах проросійських бойовиків була значною і на деяких етапах навіть перевищувала чисельність іноземних бійців на українському боці.

І тут йдеться не лише про кадирівців чи, скажімо, сирійців або сербів. У лавах ворога українські вояки могли зустріти і французів, і німців, і навіть, представників такої братньої для нас нації, як поляки (сумнозвісне ультраправе угруповання «Фаланга»). Але поки що досить про них. У цій статті нас цікавлять наші друзі і союзники.

Добровольці з інших країн почали приєднуватися до українських воїнів у їх боротьбі від самого початку. З 2014 року, коли відбулася анексія Криму та почалися сепаратистські заворушення в східних та південних областях України, першими добровольцями стали представники народів, які вже відчули на собі усю «турботу» російського сусіда. Тут, у першу чергу, про білорусів, грузинів і чеченців.

Що стосується білорусів і грузинів, то окремих підрозділів до повномасштабного вторгнення Росії до України вони не сформували, але показали себе з найкращого боку у рядах ЗСУ і добровольчих батальйонів, виявивши неабиякі здібності та військову майстерність.

У багатьох українських підрозділах билися добровольці з західних країн – Великої Британії, США, Швеції. Відзначилися також хорвати, які приїхали на Донбас, щоб зійтися у бою зі своїми одвічними ворогами – сербами. Представників цього народу було доволі багато у рядах проросійських бойовиків.

Втім, після повномасштабного вторгнення військ Російської Федерації на територію України, участь іноземних добровольців у цій війні вийшла на якісно новий рівень.

Початок вторгнення російських військ, 24 лютого, на територію України, позначився вкрай високим рівнем міжнародної підтримки, як на рівні Урядів, так і серед простих громадян різних країн. Багато висококваліфікованих військових різних національностей виявили бажання приїхати до України і допомогти українцям вистояти у боротьбі проти агресора.

Треба відзначити, що політичне керівництво України дуже оперативно відреагувало на цей порив.

Усім іноземцям, які виявляють бажання долучитися до опору російським окупантам та захисту світової безпеки, керівництво України пропонувало приїхати до України й поповнити ряди Сил територіальної оборони. І ключовий момент – з іноземців мали намір сформувати Інтернаціональний легіон територіальної оборони України.

Перша реакція на таке рішення українського уряду надійшла з Франції. Усім українцям, які проходили службу у Французькому Іноземному легіоні, і які виявили бажання стати на захист Батьківщини, дозволили вирушити до України. Водночас Уряд Франції дозволив цим бійцям узяти з собою зброю та амуніцію, якою їх спорядили у Легіоні.

Як і у 2014 році, першими битися пліч-о-пліч з українцями прийшли представники народів, які вже добряче встигли скуштувати братерської любові росіян. Разом із збройними силами України у боях за Київ брав участь білоруський полк імені Кастуся Калиновського. Стартуючи з кількох десятків бійців, він з часом суттєво виріс у плані чисельності, яка сьогодні коливається від 400 до 800 бійців. Одним із найвідоміших командирів підрозділу став Ігор Янов, більше відомий, як Янкі Білоруський. Добровольці з Білорусі обороняли Київ, прилеглі міста (у першу чергу Бориспіль) та допомагали ЗСУ звільняти від окупантів землі Київщини.

Звісно, беручи участь у боях, підрозділ зазнавав втрат. Наприклад, 16 травня загинув командир роти, військовослужбець білоруського батальйону Павло “Волат”.

Також до захисників України з перших днів приєдналися бійці з Ічкерії (Чечні) і Грузії. Варто відзначити, що у випадку з Грузією, Уряд, хоч і не перешкоджав добровольцям, що рушають до України, тим не менш, наполіг, щоб вони їхали невеликими групами, щоб це не було схоже на повноцінну участь грузинів у конфлікті. Грузинський уряд всіляко намагався уникнути подібних претензій з боку Росії, оскільки мав усі підстави очікувати прямої агресії Росії у разі участі грузинів в бойових діях проти росіян в Україні.

Втім, грузинські добровольці різними шляхами і способами добиралися до України у великій кількості. Багато з них пам’ятають підтримку, яку надавала Україна і українські добровольці грузинським солдатам під час війн Росії проти Грузії у 1993 і 2008 роках.

«Цю історію ми пам’ятаємо і ніколи не забудемо. Тому у нас є розуміння того, що це не тільки українська війна. Я проводжу паралелі з 2008 роком – практично ідентична історія»,- розповідає 40-річний доброволець з Грузії Леван.

Також починали прибувати вояки з інших країн світу. Здебільшого всі вони були відставними військовими, добре вишколеними і вмотивованими. Для іноземних громадян почав формуватися окремий Інтернаціональний легіон територіальної оборони.

Станом на 6 березня, як повідомив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, до України, щоб воювати на її боці проти Росії, прямували добровольці та досвідчені ветерани з 52 країн світу. Доброволець з Норвегії Дам’єн підкреслив, що зараз нема часу вишколювати бійців, тому в Іноземний легіон беруть лише досвідчених військових.

Основною мотивацією для тисяч чоловіків і жінок із різних куточків світу прибути на війну в Україні стало усвідомленням того, що Росія перейшла будь-які межі у своїй люті і ненависті. Всі ці бійці щиро переконані, що інші країни світу від початку повномасштабного вторгнення росіян до нашої Батьківщини, теж перебувають під загрозою.

“Чоловікам у Європі зараз варто припинити говорити, що це не їхня проблема. А радше намагатися захистити українських жінок і дітей”, – заявив у інтерв’ю Deutsche Welle 21-річний доброволець з Польщі Міхал.

Варто також відзначити, що на допомогу українцям прибули не лише представники тих націй, які традиційно вважаються дружніми до України. Не зважаючи на неоднозначну і часто ворожу щодо України риторику уряду Угорщини, сотні представників цього народу також приєдналися до ЗСУ – і як бійці Іноземного легіону, і як військовослужбовці в інших підрозділах.

Наприклад, багато угорців можна зустріти у 128-ій окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді.

Снайпер угорської національності на псевдо “Szellem” (“Привид”), розповів, що воює з росіянами через загиблих у Будапешті в 1956 році бабусю та дідуся.

“Я, український угорець “Szellem”, служу у 128-й Закарпатській бригаді на позиції снайпера. Я вбиваю москалів за своїх дідика і бабку, які загинули у 1956 році у Будапешті Я закликаю усіх українських угорців Закарпаття до лав Збройних сил України!”, – йдеться у відео-повідомленні снайпера.

Про високу, у національному плані, строкатість свого підрозділу, розповів український воїн Руслан Андрійко:

«В нашому бойовому підрозділі Добровольчий батальйон «ОДЧ Карпатська Січ» воюють добровольці з усього світу. Це: поляки, чехи, естонці, латвійці, італійці, угорці, греки, фіни, шведи, швейцарці, грузини, вірмени, тайванці, австрійці, німці, люксембуржці, французи, лівійці, іспанці, англійці, шотландці, канадці, американці, бразильці, колумбійці, чилійці, аргентинці, австралійці, португальці, азербайджанці».

Генштаб Збройних сил України не розголошує чисельності іноземних добровольців серед захисників України з оперативних міркувань. Крім того, українське військове керівництво не надто активно ділиться інформацією щодо того, на яких ділянках фронту найбільш задіяні іноземці.

3 червня 2022 року з’явилася інформація, що іноземний легіон увійшов до Сєвєродонецька, щоб взяти участь у тяжких боях, що точилися між ЗСУ і російськими окупантами. Кілька відеороликів, які знімали самі бійці, підтвердили правдивість цієї інформації. Бої за місто тривають тижнями, і добровольці з інших країн беруть у них активну участь (на момент публікації статті ЗСУ вже відcтупили з Сєвєродонецька – ред.).

Від моменту свого заснування 4 травня 2014 року, полк особливого призначення «Азов» практикував набір у свої ряди іноземних добровольців. Тож можна припустити, що іноземці завжди брали участь у більшості, якщо не у всіх, операціях полку. Як відомо, на сьогоднішній день полк «Азов» у першу чергу асоціюється в українців з героїчною обороною Маріуполя. Без сумніву, іноземні добровольці також гинули в боях за це місто, багато потрапило в полон.

Ставлення ворога до іноземців, які зі зброєю в руках допомагають Україні боронити свою незалежність, найкраще ілюструє смертний вирок, який так званий «суд днр» виніс двом британцям і марокканцю, нібито за найманство і спробу повалити «державну владу». На днях прессекретар путіна Дмитро Пєсков заявив, що росія не може гарантувати життя американським військовим, що потрапили в полон до окупантів і їх посібників з «днр» і «лнр».

Також, за непідтвердженими даними від джерела, наближеного до іноземних добровольців, росіяни платять своїм солдатам по 5 тисяч доларів за вбитого іноземного солдата, або 15 тисяч – за взятого в полон. Очевидно, такі дії ставлять на меті не лише спробу замотивувати російських солдатів, але і залякати самих добровольців.

Крім того, нема жодного сумніву, що полонені солдати, передусім з Європи і США, стануть для російської сторони зайвим козирем у можливих переговорах. Але добровольців на полі бою в Україні менше не стає. 13 червня на пресконференції в «Медіацентрі Україна» речник Іноземного легіону Дам’єн Магру заявив:

“У нас є представники 55 країн з усіх континентів, навіть таких далеких, як Бразилія, Південна Корея, Австралія”.

Він додав, що найбільше в Інтернаціональному легіоні громадян США і Британії, а також Польщі й Канади. Також досить багато добровольців із країн Балтії та Північної Європи, передусім Фінляндії.

Українці виборюють своє право не лише на свободу і незалежність, а на життя. У своєму прагненні покінчити з нами, росіяни не гребують найжорстокішими і найпідступнішими методами. Проте, їм нічого не вдасться. Увесь цивілізований світ підтримує Україну у її боротьбі. І настане день, коли усі ми відсвяткуємо перемогу разом з тими, хто покинув свій дім і зі зброєю в руках ризикував життям і свободою в одному строю з українськими воїнами.