Люди міцніші за сталь! Саме такими є захисники Маріуполя. Майже три місяці кожен українець з величезною тривогою читав новини про місто Марії. Нам боліла кожна новина про зруйновані будинки, загиблих немовлят, кладовища на дитячих майданчиках. Коли місто було практично зруйноване, єдиним острівцем безпеки був металургійний завод «Азовсталь». Він став домом для трьох тисяч захисників – «азовців», морпіхів 36 бригади, поліцейських, тероборонівців. Крім того, до 7 травня тут переховувалося багато жінок, дітей, людей похилого віку. Цивільних вдалося евакуювати в безпечні місця, проте військові так і залишилися там без медикаментів, їжі та води. Їм довелося здатися в полон, щоб зберегти життя і отримати медичну допомогу.
Важко навіть уявити, що довелося пережити цим титанам! Спочатку їх з важкими пораненнями вивезли до окупованої Оленівки, де в ніч на 29 липня росіяни вчинили теракт. Була знищена будівля, де утримували українських військових. Внаслідок цього загинуло понад 50 полонених. Тоді ж художники почали виражати біль від цієї жахливої новини у своєму мистецтві. Михайло Скоп, який публікує свої твори в соціальних мережах під нікнеймом neivanmade, малює колонію в Оленівці, де в одному з ліжок зображений хрест на фоні зруйнованих інших. Зверху – напис «BURNED ALIVE», а знизу – «Поміж мерцями моє ложе». Олена Ліберті, яка колись входила до полку «Азов», теж звертається до цього сюжету і присвячує картину своїм побратимам, які загинули внаслідок теракту. Вона каже, що її робота не про смерть, а про незламний дух українців.
На щастя, 22 вересня вдалося повернути додому 215 полонених, 108 серед яких – бійці «Азову», проте в полоні залишається ще багато українців, за яких необхідно боротися та здійснювати медійний шум.
Митці завжди одними з перших реагують на події в суспільстві. Те, що інші лише встигли подумати, люди мистецтва вже передали у своїх творах. Недарма художники, поети, музиканти – це рупор суспільства, завдяки яким світ глибше і емоційніше реагує на події. Те, що відбувалося із захисниками Маріуполя, зачепило, мабуть, кожного українського художника, які сформували впізнавані образи наших героїв.
Художник-ілюстратор Михайло Скоп зображає їх на плакаті «Stronger Then Steel» у вигляді титанів з високо піднятими головами, які обороняють свою фортецю . Навіть, коли воїну скували руки наручниками, а до голови приставили автомати, він все ж виглядає міцнішим за всіх окупантів. Здається, ніби як Халк, він розірве кайдани і самими кулаками переможе ворогів. Про це свідчить напис «Тремтять вартові воріт адових» на плакаті «Save the Heroes of Azovstal».
Часто художники зображають бійців «Азовсталі» у вигляді одного збірного образу захисника. Максим Паленко зображає впевненого в собі сміливого воїна в шоломі з патернами у вигляді споруд і технічного обладнання заводу.
Ілюстраторка Альбіна Колесніченко у роботі «Free Azovstal Defenders» показує «Азовсталь» як величезного сталевого воїна, що ніби обіймами закриває собою місто разом з заводом і його вимушеними мешканцями. В нього в руках найцінніше – квіточка у формі тризуба під скляним ковпаком.
Під час Євробачення гурт, що представляв Україну на конкурсі Kalush Orchestra, ризикуючи дискваліфікацією, прямо зі сцени закликав врятувати бійців «Азовсталі» фразою «Save Mariupol, save Azovstal right now!». Про це ж і однойменний плакат Михайла Скопа.
Київський художник Антон Логов зображає завод «Азовсталь» разом із захисниками ніби під захисним куполом – рожевою панамкою, яка стала символом не тільки гурту Kalush Orchestra, а й всього конкурсу Євробачення- 2022, а також модним трендом, крім того, Антон намалював портрет Дмитра Козацького (позивний «Орест») – пресофіцера полку «Азов» та опублікував тоді, коли хлопця звільнили з полону. Фото, які Дмитро зробив у фортеці «Азовсталь», облетіли весь світ. Завдяки йому ми в обличчя знаємо наших героїв. Ці фото стали натхненням для українських художників, а сам Дмитро отримав за них спеціальну нагороду польського конкурсу «Grand Press Photo 2022».
Художники вірусно почали малювати впізнавані образи захисників «Азовсталі», таким чином створивши з реальних людей аналог супергероїв Marvel.
Сергій Волинський (позивний «Волина») – командир 36 окремої бригади морської піхоти, майор ЗСУ. Він став голосом «Азовсталі», коли звертався до найвідоміших світових лідерів з проханням евакюювати їх до третьої країни. Багатьом відоме селфі Сергія, яке він опублікував у себе на Facebook сторінці 12 травня, коли від безсилля закликав весь дипломатичний світ врятувати їх, тому що кожна хвилина – це чиєсь життя. Цей погляд, сповнений тривоги, напруги і жаху, стали зображати художники. Серед них – карта України з цим поглядом ілюстратора Сергія Мірчука. Побратим «Волини» – командир окремого загону спеціального призначення «Азов» Денис Прокопенко (позивний «Редис») став ще одним титаном «Азовсталі». Завдяки його мудрим рішенням і вказівкам вдалося зберегти багато життів. Він зображений на малюнку Андрія Єрмоленка на фоні заводу-фортеці у вогні як той, кому вдалося вижити в нелюдських умовах.
Ще один символ «Азовсталі» – Катерина Поліщук, яку ще називають «Пташка». Своїми піснями під бандуру вона хотіла привернути увагу світу до всіх, хто перебував в укриттях заводу. Навіть в найтемніші часи, коли здавалося, що надії немає, вона знаходила в собі сили посміхатися і давати надію іншим. Один із найбільш впізнаваних образів-символів про Катерину – малюнок Альбіни Колесніченко, де зображений силует дівчини на фоні тризуба у вигляді птахи.
Не можливо забути про морського піхотинця 36 окремої бригади Михайла Діанова (позивний «Мішаня»). Фото Дмитра Козацького, де у Михайла на руці система зовнішньої фіксації, а іншою рукою він показує жест перемоги, без сумніву вразило весь світ. Тоді ж художник зі Львова Михайло Демцю пише портрет, який називає «Азовсталь -2022», де прочитується образ Мішані. Саме таким є справжній український національний герой! В його погляді – сила, міць, «дух, що тіло рве до бою», навіть якщо воно поранене. Він же зображений на роботі Михайла Скопа у вигляді Ісуса, що несе свій хрест. Тільки в цьому випадку замість хреста Михайло несе шматки арматури, а навколо лежать протитанкові їжаки. Художник проводить паралелі з іконою «Боремельський Христос» XVIII ст., де зображений Ісус, що несе свій хрест, а навколо – ще 33 хрести, що є символом кількості його земних років. Художник натякає, що ми, українці, несемо хрест цілого світу. Ми взяли на себе удар росії, як Ісус гріхи людей. Важливо пам’ятати, що Ісус Христос переміг смерть, а отже Україна переможе зло, котре несе вбивства на нашу землю. Тому перемога, безумовно, за нами.
Сьогодні нам доводиться виборювати свою незалежність кров’ю, та це доводить , що в нас з’являються нові українські національні супергерої. Не ті, хто жили колись давно, а живі легенди, яких можна побачити в реальності. Завдяки митцям ми часто бачимо ці образи вже переосмисленими, часом деформованими і навіть трафаретними, проте сьогодні це потрібно для їхньої впізнаваності та консолідації української нації.