У Музеї історії Києва відбувається виставка «Емоційне вторгнення», організована за участі «Літопису Незламності».
На виставці представлені картини художниці Людмили Давиденко та скульптури Надії Нечкіної.
Кураторка виставки, співзасновниця ГО «Літопис Незламності» Ірина Жигуліна підкреслила, що емоції, які ми проживаємо на війні, перетворюються у мистецтво.
«Загалом, під час повномасштабного вторгнення, ми побачили такий сплеск рефлексій, які пов’язані з війною. Потім вони кристалізуються у будь-якому мистецтві. Це може бути живопис, скульптура, література і т.д. Скульпторка Надія Нечкіна родом з Криму і вона дуже відчуває тригерні емоції. Також вона працювала у проєкті «Психологи на війні», для неї це все дуже близько, адже вона спілкувалася з різними людьми, які були, в тому числі, в окупації. Вона дуже гостро і чітко розуміє все те, що ми можемо в Україні, на даний момент, проживати», – каже пані Ірина.
«Вони абстрактні, але я кажу, що вони ще асоціативно-абстрактні. Ця робота, що за мною – це вода, яка нас накрила, коли сталася аварія на Каховській ГЕС, то вона стала ще глибокою водою. Але ця глибока вода собі має своє життя. Ми тепер бачимо як ця територія зараз заростає зовсім дивним чином лісом. Одне життя закінчується, інше наступає, продовжується», – говорить художниця Людмила Давиденко.
Мисткині мовою сучасного мистецтва розповідають, як кожен з нас проживає війну.
«Виставка пропонує відвідувачам рухатися за червоною лінією на підлозі, де написані ключові емоції, що з’являлися в українців на різних етапах війни. Біля них розташовані скульптурні та живописні твори, які дають можливість ще раз прожити цю емоцію. Курсуючи між смисловими та емоційними вузлами виставки, глядачі можуть поміркувати над власними відчуттями тривоги, страху, болю, ненависті, холодної злості, спустошення. Згодом ці переживання перероджуються у пошуки внутрішньої гармонії, надії, віри та сили для подальшої боротьби», – зазначає кураторка виставки, авторка «Літопису Незламності» Наталя Кушнірук.
Скульптури виготовлені з шамотної маси, привезеної з Донбасу. Робота запікається в печі, а потім додається малюнок керамікою.
Надія Нечкіна наголосила, що кожна скульптура для неї – глибокий символ і переживання, а також емоційний стан, який був у людей, і травму війни.
«Ця робота – одна з перших, які були зроблені з початку війну. Ця робота про пропаганду, як вона працює, що вона переформатує реальність. Тут одна форма людей, яка проходить крізь пекельну машину та трансформується у масу більш м’яку та потрібну, щоб робити з нею все що завгодно. Щоб ця маса робила те, що потрібно тим, хто робить пропаганду», – каже скульпторка.
Меценатка, політикиня Марина Порошенко переконана, що сучасне мистецтво надихає на роздуми та розвиток.
«Виставка двох надзвичайно талановитих майстринь, які показали свої роботи та їхнє відображення емоцій, які кожна людина переживає спочатку повномасштабного вторгнення в Україну з боку російської федерації. Це і біль, і відчай, і я дуже щаслива, що наші художниці закінчили на радості», – сказала вона.