Чи варто святкувати Новий рік? – Олеся Житкова

Олеся Житкова

Кандидатка історичних наук, незалежна дослідниця, наукова співробітниця проєкту «Корупція, гендер та сталий розвиток», Бізнес Школа, Дублінського міського університету (Postoctoral Researcher, «Corruption, Gender, and Sustainable Development», DCU Business School Dublin City University), членкиня Асоціації жіночої історії Ірландії

Розділ статті: Інше

Попри перманентні блекаути, холодні окопи наших захисників та щоденне 24 лютого на календарі, настав сезон зимових свят. Цьогоріч разом з ним прийшли ще більш жваві, ніж зазвичай, дискусії про День Святого Миколая, Різдво, Новий рік та інші свята обрядового циклу, зокрема поширюються тексти й дописи про те, що Новий рік є святом переважно радянським, протиставляються образи Святого Миколая та Діда Мороза, а також дискутують щодо доречності організовувати публічні святкування з ялинкою та ілюмінацією тощо. Аби ви мали якомога більше об’єктивної інформації, пропоную побіжно ознайомитися з історією поширення свята Нового року в Україні та особливостями цьогорічного зимового святкового сезону.

Новий рік у ХІХ-ХХ столітті

Ще з появи перших держав людство звикло зустрічати прихід нового календарного року, що завжди мало певний символізм та обрядовість. Після остаточного формування української ідентичності з’явилися й особливості календарно-обрядових свят. В Україні також відзначали Новий рік, проте, припадав він на інші дати та мав інакші традиції та обряди. Свято Нового року, схоже на сучасне, почало набувати популярності лише у ХІХ сторіччі. І першопочатково новорічні святкування були прерогативою аристократії.

У середині ХІХ століття населення міст стрімко зросло та стало більш різноманітним за соціальним складом, відтоді і новорічна обрядовість перетворилася на особливість побуту містян загалом. Отож, спершу Новий рік був елементом української урбаністичної культури. Натомість в українській обрядовості села більшого поширення набували різдвяні звичаї.

Святкувати Новий рік в новітньому розумінні почали дійсно нещодавно. Разом з новими звичаями святкування порівняно «молодими» є і його атрибути. Таким, як ми звикли його бачити зараз, Дід Мороз став вже на межі ХІХ-ХХ століть. Як спонсор подарунків та дитячого гарного настрою він фігурував знову ж переважно у міській культурі. Якщо точніше – у міській культурі російської імперії, примусовою частиною якої певній частці українців не пощастило бути. Дослідники стверджують, що власне українській культурі у сільській місцевості був знайомий Святий Миколай, що, в свою чергу, походить з європейської традиції. Натомість Дід Мороз – то був певний трансформований варіант західноєвропейського Миколая.

Про те, що Дід Мороз був відомий українській культурі ще на початку ХХ століття, свідчать різноманітні джерела. Наприклад, у повісті Юліана Опільського «Вовкулака» (1922 рік) читаємо:

«Вчасною, але сумною була весна. З мас навіяного снігу підіймалися сірі опари та закутували весь світ у понуру, тьмяну опону осінньої мряки. Зрідка тільки виглядало сонце із-за навислих хмар, та й то тільки на хвилину. Стрибог пов’язався з Дідом Морозом та наносив раз у раз свіжі полки сірих небесних птахів, які закривали ясне обличчя сонця своїми широкими безшумними крилами, крилами снігових та дощових туч».

У романі «Місто» (1927 рік) Валеріан Підмогильний писав наступне:

«Мусінька, що варила обід на три персони, провадячи сумовитий ménage a trois, дуже здивувалась, побачивши хлопця у вигляді омолодженого Діда Мороза з безліччю пакунків, але він тільки таємниче попросив дозволу перебути півгодини в її кімнаті, де було люстро».

Ялинка ж, як символ чогось життєствердного, була відома ще в античні часи поміж багатьох політеїстичних релігій. А от традиція її прикрашати пішла вже з часів християнського Середньовіччя. В одній із народних вистав поставала ялинка, котра символізувала дерево пізнання. Спочатку її прикрашали лише яблуками (символ яблука пізнання), а потім поступово додалося печиво та свічки як символи причастя та світла, котре несе Бог, включно зі свічкою на верхів’ї ялинки як символу віфлеємської зірки. В Україні ж ялинку як елемент різдвяної традиції почали використовувати ще у XVII столітті на теренах, котрі були підконтрольні Речі Посполитій.

Отож, час від часу поширювана теза про те, що Новий рік придумали більшовики, не відповідає дійсності. Ба, більше, у 1920-х роках, після остаточного захоплення влади, більшовики розпочали забороняти і Діда Мороза, і Святого Миколая, і ялинки. Попри активну боротьбу, повністю викорінити традиції не вдалось, тому їх вирішили переформатувати на новий штиб.

З Різдвом як релігійним святом для атеїстичної влади усе було зрозуміло (відмінити та засуджувати), тому більшовицький позирк впав на Новий рік. З другої половини 1930-х років відбувається відродження свята Нового року, цього разу вже в радянському оформленні.

Атрибутами Нового року були знову прикрашена ялинка, Дід Мороз та ін., але все перебувало у заідеологізованому варіанті. Напевно, у вас чи ваших родичів ще десь збереглися радянські ялинкові прикраси, неодмінною складовою якого була п’ятикутна червона (в прямому і переносному сенсах) зірка замість «віфлеємської». А якщо пошукати зразки пропаганди радянських часів, швидко знайдете агітплакати з Лєнінами-Сталінами, яким усміхнені діти вдячні за щасливий Новий рік і «дєтства» загалом.

Святкування у незалежній Україні та особливості воєнного стану

Після відновлення державної незалежності українці отримали змогу святкувати Новий рік так, як забажається. Усе моє дитинство, котре припало на формування традицій незалежної України, ознаками Нового року були: прикрашена ялинка (сосна), Дід Мороз, обмін подарунками, зустріч з рідними та друзями, святковий стіл, загадування бажань у перші секунди нового року, перегляд звернення Президента, новорічних фільмів чи телепередач, запуск феєрверків та салютів. Варто сказати, що наразі традиції дещо змінилися – з телевізором конкурує персональний комп’ютер та мережа Інтернет, а салюти з 2014 року на тимчасовій паузі.

У період повномасштабної російської військової агресії проти України поміж цивільними часто поставало питання актуальності як публічних святкувань, так і святкувань взагалі. Люди вважають недоречним веселитися на Новий рік чи витрачати кошти на встановлення ялинки та її декорування. Інші ж наголошують на тому, що святкування має відбутися за будь-яких умов. Так, свято має відбутися обов’язково в колі рідних та друзів, зі звичними для вас традиціями. Так ви дозволяєте своїй психіці «зачепитися» за щось звичне та стабільне і зменшити стрес. І подарувати гарний настрій дітям, звичайно. Публічні святкування мають бути організовані таким чином, аби дотримуватися норм воєнного часу та максимально зменшити ризик для їх учасників.

То як зараз святкують Новий рік українські міста? Головна ялинка країни на Софійській площі зараз є головною Ялинкою Незламності. Це – штучна 12-метрова ялинка, прикрашена енергозберігаючими гірляндами, що світяться від генератора. Верхівку ялинки прикрашає герб України, а гірлянди світяться кольорами українського прапора. Цьогоріч ялинку встановлено та прикрашено за рахунок меценатів і бізнесу, а генератор теж надали благодійники. Масових розважальних заходів, фудкортів, ярмарки на Софійській площі не буде.

Трансформовані новорічні ялинки чи містечка з’являться в інших українських містах. Наприклад, в Кропивницькому, який став одним із ключових для внутрішнього переселення міст, розпочали акцію «Кіровоградщина серцем з вами». На центральній площі Героїв Майдану встановили 12 ялинок: десять дерев присвячені героїчним українським містам (Волноваха, Гостомель, Охтирка, Миколаїв, Чернігів, Харків, Херсон, Ірпінь, Маріуполь та Буча), інші ж два – Збройним силам України та волонтерам. Ялинки прикрасили переселенці, діти, військові, представники місцевої влади та всі охочі. Усі гірлянди працюють від генератора та по декілька годин на добу.

У Миколаєві у Каштановому сквері нині стоїть «ялинка незламних», котра оформлена у мілітарі стилі. Новорічне дерево замінив пам’ятник Святому Миколаю, якого ще раніше закрили від обстрілів мішками з піском. Тепер пам’ятник накрили спеціально зробленою миколаївськими волонтерами маскувальною сіткою, прикрасили декором та ілюмінацією.

А в Івано-Франківську встановили «ялинку Перемоги», котра була створена з дитячих малюнків. У Харкові відмовились від святкувань Нового року на майдані Свободи, але ялинку встановили – на станції метро «Університет». Водночас в деяких містах узагалі відмовилися від типового новорічного оформлення міста – наприклад, у Чернігові, Рівному, Дніпрі тощо.

Відзначення свята нашими захисниками, як і в попередні роки, мало чим буде відрізнятися. Звичайно, ті, кому важливо відсвяткувати Новий рік, планують максимально наблизитися до цих умов. Знову ж таки, дотримання традицій та звичних ритуалів є стратегією подолання стресу.

Таким чином, сучасне свято Нового року – це кількасотрічний мікс традицій різних епох. У випадку українського народу ця «закваска» зроблена також і на популяризованих звичаях наших поневолювачів, хочемо ми цього чи ні. Тому однозначної відповіді на питання «Чи варто святкувати Новий рік?» я для вас не маю. Незважаючи на те, відзначаєте ви це свято чи ні, пам’ятайте: новий календарний рік для нас настає завдяки мужності наших захисників та незламності нашого народу.