Іскри кохання у пеклі війни – Анастасія Бессонова

Анастасія Бессонова
Психологиня, співачка, авторка пісень, викладач вокалу, аспірантка факультету психології УДУ імені Михайла Драгоманова, арт-терапевт та музикотерапевт, авторка статтей з музичного мистецтва, психології та тренінгів особистісного зростання. Коло наукових інтересів: психічне здоров'я населення, розвиток впевненості, музико-терапія, арт-терапія, робота з підлітками.
Розділ статті: Інше

Наша історія налічує багато воєн, втрат, які перевіряють на стійкість не лише країну, але й вносять непередбачувані випробування до міжособистісних стосунків. Так, війна згубна і несе багато горя і руйнувань, але навіть в найтемніші часи кохання надихає, дає надію на краще, віру в те, що не все втрачено.

Та чи на часі воно? Чи потрібно зміщувати фокус уваги з війни на почуття?

Кохання – неймовірне, захопливе, надихаюче, але почасти доволі мінливе почуття. Іноді потрібна лише мить, щоб зрозуміти, що не можеш дихати без людини, але буває також, що проживши все життя, не відчуваєш того самого «рідного».

Війна проливає світло на ті аспекти кохання, які в інших умовах можуть залишатися непоміченими, може об’єднати, зробити ближчими або віддалити один від одного. Вона додає нові значення, стає опорою, допомагає подолати найважчі випробування. Це острівець безпеки, який допомагає триматися, вставати з попелу і  рухатися далі. Кохання стає зброєю, яка підтримує і спонукає виживати. Та через концентрацію організму на виживанні, страх та агресія все частіше з’являються в житті кожного. Дуже часто негативні емоції ми блокуємо, тож, накопичуючись, весь цей біль виливається на оточення. Чи можливо збудувати здорові стосунки в цьому хаосі?

Коли ми розглядаємо кохання як емоційний феномен, важливо враховувати його хімічний склад. Наукові дослідження показують, що виникнення почуття закоханості тісно пов’язане з роботою певних хімічних речовин у мозку (нейромедіаторів). Один з ключових гормонів, пов’язаних з коханням –  окситоцин – відомий також як “гормон прив’язаності” або “гормон кохання”. Бажаючи захиститися від стресу, мозок активно виділяє його, що сприяє формуванню взаємозв’язків між людьми, викликаючи відчуття довіри та близькості.

Дофамін– інший важливий компонент, відповідає за виникнення відчуттів насолоди та захопленості. Коли ми закохані, його рівень в організмі може зростати, що приносить ейфорію та задоволення. Крім того, серотонін, що регулює настрій, також може впливати на наші емоційні реакції на кохання та формування відносин з партнером. Також у стані закоханості може відбуватися збільшення рівня кортизолу та адреналіну, що є гормонами стресу. Вони можуть викликати відчуття захопленості, підвищеної енергії та емоційного збудження, особливо на початкових етапах взаємодії з потенційним партнером.

Таким чином, цей хімічний коктейль нейромедіаторів створює основу для наших емоційних відчуттів та взаємин у світі кохання і допомагає долати соціальну відстань між людьми.

Кохання як вияв емоційного зв’язку між людьми також має свої коріння і в еволюційному розвитку. Воно відігравало важливу роль у формуванні міжособистісних стосунків, які допомагали індивідам виживати та розмножуватись і може бути розглянуте як механізм, що сприяє формуванню пар і забезпечує відчуття близькості, захопленості та дбайливості між партнерами. Ці емоційні зв’язки імовірно мали значний вплив на успішність виживання та розмноження наших предків.

Гелен Фішер, вчена з Інституту Кінсі у США, стверджує, що любов та формування пар виникли одночасно з розвитком прямоходячих предків близько 4 мільйонів років тому. Наші пращури мусили носити дитинчат на руках, оскільки вони подорожували по саванах та лісах Африки, тому маленькі потребували допомоги та захисту від батьків, щоб вижити. Ті, хто утворював пари, мали більші шанси на виживання.

Отже, кохання є одним з важливих аспектів еволюційного розвитку соціальної поведінки людини.

Багато людей вважають, що кохання не на часі, а коли ж тоді любити, створювати сім’ю, відроджувати українську націю? Адже щоденні втрати, міграція, хвороби, наближають нас до демографічної кризи.

За даними The Wall Street Journal демографи вказують на те, що незабаром рівень народжуваності в Україні може досягти найнижчого показника у світі. Ще на початку 2022 року коефіцієнт народжуваності впав до 1.2, а 2023, за прогнозами всього до 0.7, що значно нижче мінімального значення 2.1, необхідного для збереження чисельності населення.

Якщо відкладати кохання на потім, чи можна вирішити цю проблему?

Антрополог Робін Данбар також стверджує, що любов спочатку виникла як механізм для збереження біля себе сильного захисника, а результати його досліджень показують, що моногамія (вибір одного партнера для стосунків) та прив’язаність з’явилися значно пізніше – близько 1.8 мільйонів років тому.

Існує думка, що війна змінює людей та їх цінності. Але насправді ж під впливом стресу організм акумулює сили, проявляючи наші приховані можливості та якості. І найголовніше- з’являється переосмислення всього свого життя.

Війна розділила наше життя на «до» і «після». Те, що колись було важливим, втрачає свою привабливість і стає нікчемним у сучасних реаліях. Адже саме зараз, як ніколи, відчувається швидкоплинність життя. Матеріальний достаток, кар’єрний ріст, інші показники успіху розпливаються перед очима смерті та загального руйнування. Приходить розуміння, що справжня цінність полягає в любові до близьких і рідної землі, взаємній підтримці.

Павло Калитовський, головний сержант підрозділу 125-ї окремої бригади територіальної оборони, каже:

«Людям, у яких є сім’я, дуже пощастило. Я б хотів, щоб ви не забували про це. У мене після 24 лютого дуже змінилося ставлення до створення сім’ї. Раніше було якось байдуже, а тепер я мрію знайти кохану дівчину, мати багато діток».

Кохання під час війни вимагає витримки та вміння адаптуватися до змін. Люди, що переживають воєнні часи, розуміють цінність миттєвостей, вчаться жити тут і зараз, зберігаючи непохитну віру в те, що кохання може «вижити» в буремні часи.

Цікавим є те, що до психологів люди звертаються з тими ж запитами, що були й до початку повномасштабного вторгнення. Це підкреслює те, що війна лише проявляє важливі цінності і проблеми кожного. Але в нових обставинах старі методи не працюють, а боротьба за старі сценарії може лише поглибити становище, яке коливається в мінливості. Отож, ми залишаємось поза часом, не даємо собі шансу здобути нове. Так, звичні канони приносять стабільність в суцільний невідомості, але це перешкоджає адаптації до нового. Тож дуже важливо навчитись відпускати те, що вже не є живим, але ми за нього тримаємось.

Нестабільна ситуація, безумовно, впливає на особисте життя і кохання. Багато пар переглянули свої стосунки під час цих подій. Хтось припинив відкладати розлучення та шукати виправдання, дехто зробив крок до освідчення, а для когось війна підсилила зв’язок і почалась нова історія кохання. Однак можна сказати з певністю, що після вторгнення більшість з нас стали впевненішими у своїх рішеннях, особливо у критичні моменти.

Ось одна із історій. Олександрі вдалося виїхати з Херсона через півтора місяця після окупації на Франківщину, а згодом у Чернівці. З Ярославом вона познайомилась на сайті знайомств, де вони почали листуватись у липні. Він сам родом зі Снятина, а зараз служить в Донецькій області.

«Він проявляє свою турботу навіть за тисячу кілометрів — це просто вау. Я не думала, що у нас щось вийде велике. Як кажуть, кохання з’являється тоді, коли зовсім його не очікуєш.

Ми бачилися всього три рази. Вперше зустрілася приблизно через 2 місяці. А вже під час третьої зустрічі Ярослав освідчився. І я погодилася вийти за нього заміж.

Щоб спілкуватись частіше, ми вирішили писати паперові листи і відправляти. Я вже уявляю наше весілля і чекаю, коли вже приїде Ярослав. Знаю, це вже буде зовсім інше життя».

Багато людей проживають важкі випробовування разом, будують міцні зв’язки, проте є й такі, що не витримують напруги й вирішують йти різними шляхами, у кожного свої обставини.

Побудова стабільних стосунків в таких умовах потребує великої зосередженості, відкритості та зусиль з обох сторін. І дуже важливо, щоб кожна пара знала, як вони можуть найкраще підтримати один одного в умовах випробувань.

У 2022 році кількість шлюбів зросла на 5% порівняно з 2021 роком, що є цілком природнім в умовах небезпеки, говорячи про стрес та виживання. Усвідомлюючи загрози життю, виникає бажання продовжити свій рід, зберегти свій унікальний ДНК-код. Тому й виникло певне переосмислення цінностей. Разом з тим, одруження давало надію на щось світле в цілковитій темряві.

Водночас лише впродовж першого півріччя 2023 року кількість зареєстрованих шлюбів порівняно з відповідним періодом минулого року скоротилась на 17 %, а розлучень побільшало на третину (33%).

Високий рівень стресу, що виникає в умовах нестабільності, може спонукати людей до шлюбу як способу знайти підтримку та безпеку в стосунках.

Однак з часом психологічний тиск, спричинений стресом від воєнних подій або загроз, може відчутно впливати на взаємини між партнерами. Зростаюча кількість розлучень у таких умовах може свідчити про те, що стрес спричиняє напругу та конфлікти, які ускладнюють подолання труднощів у відносинах.

Найголовнішим є питання: чи може людина, перебуваючи в постійному стресі, побудувати здорові стосунки? Та питання має бути інакшим: «Що допоможе побудувати здорові та міцні стосунки під час війни?».  Чим вища небезпека, тим частіше ми діємо інстинктивно, і прагнення близькості – це спосіб вижити. Дуже часто люди можуть обирати нові стосунки, щоб втекти від жахів реальності, такі стосунки не існуватимуть довго та й щасливими їх назвати важко. Так, це «непоганий механізм» для розвантаження під час стресу, та лише на певний час і дуже важко передбачити, коли таке «кохання» закінчиться. Для міцного союзу потрібне чітке розуміння і щире бажання стосунків, які будуть об’єднувати пару за однаковими пріоритетами, поглядами, особистими якостями.

Незалежно від віку, обставин, що складаються, часу та можливостей, можна знайти своє кохання. Навіть там, де зовсім не очікуєш. Необхідний певний час, щоб дізнатись більше про цю людину, побачити не лише поверхневий шарм, а й глибинну сутність. В цьому також важливо знімати рожеві окуляри і дивитись у реальність, не приписуючи бажані риси тому, кого ще не знаєш. Пізніше створений образ руйнуватиметься і картинка все частіше ставатиме подалі від реальності, проявляючи себе не найкращим чином.

Війна вносить свої корективи в життя кожного не просто змінюючи пріоритети, а наносячи глибокі рани, які можуть довго загоюватись. Це важливо розуміти, щоб не нанести удар в цю незагоєну рану.

Існує багато ризиків для розвитку стосунків під час війни, але можна виокремити три найбільш загрозливі:

По-перше, обрати людину, яка була поруч в найскладніших момент, зокрема через вдячність або це було емоційним рішенням.

По-друге, через великий наплив стресу може бути підвищена агресивність, яка спрямована на події та ворога, але також може стати внутрішнім станом несправедливості і підвищити конфлікти в парі, що призведе до подальшого розставання.

По-третє, вимушена розлука з партнером, яку не всі витримують. Через недостатню кількість часу разом почуття згасають, змінюються пріоритети і стосунки стають проблемними (особливо, якщо вже виникали труднощі).

Необхідно пам’ятати, що закоханість у стосунках триває досить недовго і на зміну приходить криза, яка випробовує їх на міцність. Цей період є нормою і важливий для переходу у зріле кохання.

А для того, щоб ці стосунки існували довгий час і приносили щастя, надихали, потрібно обговорити з потенційним партнером важливі для вас моменти, ставити питання, які покажуть чи потрібні вам саме ці стосунки і робити кроки назустріч один одному.

Переживаючи жахіття війни, можна подумати, що кохання «вилікує» всі наші хвороби і страждання. Та насправді воно лише тамує біль на певний час під впливом зокрема ендорфінів (гормонів знеболення і задоволення). Воно може позитивно впливати на самопочуття, піднімати настрій, збільшувати відчуття щастя, та все ж не може забрати весь біль і страждання, тут необхідна кваліфікована допомога.

Незважаючи на всі випробування, кохання залишається найбільшою силою, яка допомагає людям пройти через найскладніші часи і дає надію на краще майбутнє. Воно стає опорою і нагадує про важливість триматися разом. За таких умов кохання стає не лише пристрастю, але й важливим підтримуючим стовпом, що допомагає пережити найтемніші моменти і залишатися вірними один одному.

Кохання під час війни існує, воно є навколо нас і живе в кожному тут і зараз, його не можна відкладати на потім. Це сила, яка дозволяє жити далі, і навіть серед вогню війни воно знаходить свій шлях, сплітаючи серця разом. Заради нього люди здатні робити багато нереальних речей. Дуже важливо кохати сьогодні, бо для когось завтра може не настати.

Джерела

  1. https://www.bbc.com/ukrainian/blogs-43062869
  2. https://www.slovoidilo.ua/2023/09/29/infografika/suspilstvo/52-miljony-ne-bude-yaki-prohnozy-shhodo-skorochennya-chyselnosti-naselennya-ukrayiny
  3. https://www.yatebeviyna.org/post/story-18
  4. https://www.slovoidilo.ua/2023/09/29/infografika/suspilstvo/52-miljony-ne-bude-yaki-prohnozy-shhodo-skorochennya-chyselnosti-naselennya-ukrayiny
  5. https://www.citizen.in.ua/photos/topic/f/20230315_102423_1.5.pdf
  6. https://opendatabot.ua/analytics/marriages-divorces-half-2023
14 Лютого 2024
Останні події

У Києві експонується виставка «Емоційне вторгнення»

Олеся Житкова взяла участь у 9-тій щорічній конференції "Білорусознавчі студії у 21 сторіччі"

Олеся Житкова взяла участь у заході "Психологічний вплив війни: досвід військовослужбовців США та України"

«Літопис Незламності» провів дискусію «Українка вчора та сьогодні: війна, родина, суспільство» до 140-й річниці українського жіночого руху

Схожі статті: