Перші леді в умовах війни – Ганна Малая

Елеонора Рузвельт стала широковідомою як Перша леді США, яка перебувала в цьому статусі найдовше – з березня 1933 по квітень 1945 року. Як її чоловік Франклін Делано Рузвельт не був пересічним президентом, так і їй не судилося стати рядовою Першою леді. ХХ століття явило світові новий образ президента, водночас підготувавши нову роль для більш політично активної Першої леді, а безпрецедентні 12 років перебування подружжя Рузвельтів в Білому домі стали політичною моделлю для наслідування в майбутньому.

Традиційно, роль дружини президента була радше церемоніальна, пов’язана з проведенням світських заходів і поєднувалась з образом господині Білого дому. Не маючи прецеденту як Перша леді для участі в суспільно-політичному житті держави, Елеонора Рузвельт спромоглася створити його для своїх наступників. Її активна і незалежна громадсько-політична діяльність сприяла встановленню певного стандарту для  майбутніх Перших леді.

Ставши Першою леді в 48 років, Елеонора Рузвельт до того ж стала важливою фігурою політичного життя США. Історичне тло, протягом якого вона будувала свою кар’єру, було доволі прогресивним. Народившись в 1884 році, вона пережила важливі для всесвітньої історії етапи – Велику депресію 1929-1933, дві світові війни, початок і загострення Холодної війни, та багато інших не менш визначних подій. Вона виросла в заможній і політично активній родині (її дядько, Теодор Рузвельт – 26-й президент США), її виховували як майбутню дружину і матір, що співпадало із тогочасними сімейними цінностями. Роки навчання в лондонській школі припадають на роки становлення і формування ліберального світогляду майбутньої Першої леді. Подібні погляди вона переймає від своїх викладачів, які ставлять під сумнів вікторіанські соціальні норми. Тому коли вісімнадцятирічна Елеонора Рузвельт повертається до США через noblesse oblige, замість того, щоб дебютувати у світі, вона поринає у соціальну роботу [1]. На цей час припадає її знайомство зі своїм кузеном, Франкліном Рузвельтом, майбутнім чоловіком і 32-м президентом США. Вже на момент одруження в 1905 році, в свої 20 років, Елеонора не відповідає суспільним уявленням, адже вирішила себе присвятити діяльності в ряді громадських організацій.

Заміжжя привело лише до більшого занурення Елеонори Рузвельт  в політичне життя країни. Якщо спочатку вона цікавиться політикою на правах дружини сенатора, то потім вибудовує власний незалежний шлях після хвороби чоловіка в 1921 році. Ставши маломобільним внаслідок важкого перебігу поліомієліту, Франклін Рузвельт на початку 1920-х фокусується на одужанні. І хоча він не полишає політики, на певний час він не присутній у публічному житті. У його дружини з’являється можливість будувати власний шлях, незалежний від амбіцій чоловіка, але залишившись в орбіті політики. Протягом 1920-х років майбутня Перша леді займалась питаннями, що пов’язані з расовою і гендерною проблемами в США. Ці проблеми стали для неї центральними і під час перебування у Білому домі, а сучасники говорили про власний «Новий курс» Першої леді.

Елеонора Рузвельт усіляко сприяла поверненню Франкліна на політичне поприще, і її зусилля не забарилися: за її активної підтримки чоловік двічі займає посаду губернатора штату Нью-Йорк – в 1928 і 1930 роках, а в 1932 році обирається на свій перший президентський термін. Як дружина, Елеонора поділяла радість чоловіка щодо можливості повернення до політичної діяльності, як Перша леді – була занепокоєна перспективою втратити здобутої за ці роки незалежності. Усвідомлюючи обмежену визначеність ролі Першої леді, Елеонора Рузвельт робить спробу змінити правила гри. Тепер вона використовує своє становище для просування своєї сфери зацікавлень. З огляду на маломобільність Франкліна, Елеонора виконує роль «очей і вух президента», подорожуючи США, таким чином ставши посередником між владою і американським суспільством.

Часи Другої світової війни змусили Елеонору Рузвельт адаптуватись до нових викликів. Вона вкотре трансформувала роль Першої леді, взявши на себе завдання, які раніше вважались поза компетенцією адміністрації президента, тим паче Першої леді, яка офіційно не мала жодних повноважень.

З самого початку вступу США у Другу світову війну Елеонора Рузвельт стає символом єдності та стійкості для американської громадськості. Із нападом японців 7-го грудня 1941 року на військово-морську базу США в Перл-Харборі до американської нації першим звернеться не президент США, а Перша леді. Саме вона стане першою публічною особою, яка буде заспокоєнням для своїх співгромадян і розповість про зміни, які наступлять для їх звичайного життя. Президент виголосить одну з найвідоміших своїх промов лише наступного дня, коли буде просити Конгрес оголосити війну. Згадуючи той день, Елеонора Рузвельт в своїй автобіографії зазначить, що подібні емоції вона переживає не вперше: 24 роки тому вона вже чула як президент Вільсон говорив Конгресу про необхідність США бути залученими у світову війну, але тепер це інша війна і президентом США був її чоловік. Саме завдяки зверненню Елеонори Рузвельт за день того, «не було критики, а  лише визнання того факту, що з нами сталося щось, з чим ми, як нація, повинні були зіткнутися».

Подорожі в цілому були чимось новим для Перших леді, подорожі без чоловіка – незвичним, але самостійний візит Першої леді закордон –  виняткова подія на той час. Елеонора Рузвельт під час Другої світової війни здійснила кілька поїздок за межі США, щоб відвідати дислоковані в інших країнах американські війська та підняти їх моральний дух.

Вперше в таке турне вона рушає восени 1942 за запрошенням англійської королеви. Стівен Ерлі, прес-секретар Білого дому, коментуючи від’їзд Першої леді, зазначить:

«коли місіс Рузвельт потрапить до Англії, головнокомандувач матиме дружину і чотирьох синів на службі».

Метою візиту проголошувалось зміцнення альянсу між США та Сполученим Королівством. Під час відвідин країни їй вдалось зустрітись з прем’єр-міністром Черчілем, членами парламенту, королем Георгом VI і королевою Єлизаветою.

Дві подальші великі подорожі Елеонори Рузвельт до Тихоокеанського театру бойових дій і країн Карибського басейну лише допомогли Першій леді закріпити новий образ США як доброзичливих партнерів по відношенню до союзників та дбайливої держави до своїх громадян, які жертвували своїм життям в ім’я свободи та демократії.

Таким чином, під час Другої світової війни Елеонора Рузвельт стає більш публічною особою, преса її ознаменує «послом доброї волі», а у світі вона все частіше буде асоціюватись із символом союзницької Америки і демократії.

Питання війни для Елеонори Рузвельт було ключовим в міжвоєнні роки. Протягом 1920-х років подружжя Рузвельтів відкрито виступали проти ізоляціоністських настроїв США та вступу держави до Ліги Націй як найкращого запобіжника майбутнім війнам. В той же період Елеонора Рузвельт приєдналась до кількох жіночих організацій за мир, активно друкувалась у пресі про необхідності міжнародного співробітництва, допомогла організувати премію миру імені Едварда Бока. Вже всередині 1930-х років Елеонора Рузвельт нарекла свій пацифізм як «реалістичний». В міжвоєнні роки вона активно виступала за багатосторонню дипломатію як найбільш ефективний превентивний метод проти військових конфліктів. Однак перед безпосереднім розгортанням Другої світової війни, Перша леді була переконана в зобов’язанні США вступити у війну, і тим самим встати на захист демократичних цінностей перед деспотизмом тоталітарних режимів Європи. Питання військової готовності піднімалось Елеонорою Рузвельт неодноразово: «цікаво, чи вирішили ми сховатись за нейтралітет? Можливо, це більш безпечно, але я не впевнена, що бути у безпеці – це правильне рішення. Щоразу, коли нація, яка пізнала свободу, втрачає її, інші вільні нації також щось втрачають».

Елеонора Рузвельт була провідною фігурою еволюції інституту Першої леді, яка стала відомою власною громадською діяльністю, а не лише роллю дружини президента.

В 1940 році Елеонора Рузвельт cтала першою поміж Перших леді, яка свідчила перед комітетом Конгресу США. Через 82 роки, в 2022 році, Олена Зеленська стане першою дружиною президента іноземної країни, що звернеться до обох палат. Слід зауважити, що немає необхідності порівнювати їх діяльність між собою, тим паче їх досвід, сфери діяльності та історичний бекграунд занадто контрастні для порівняння, однак аналогія Першої леді у військовий час очевидна.  Окрім того, Олена Зеленська неодноразово давала коментарі, що в питаннях дипломатії намагається наслідувати і відповідати діяльності її колеги – Елеонори Рузвельт.

З часів перебування подружжя Рузвельтів у Білому домі, спостерігається нова тенденція, започаткована Елеонорою Рузвельт: в подальших «перших пар» проглядається так чи інакше залученість до публічної сфери Першої леді. Тепер традиційно Перша леді розглядається як активний гравець в політичному житті країни, і таке уявлення розповсюдилось і за межі США. Елеонора Рузвельт власним прикладом продемонструвала, що дружина президента чудово володіє «м’якою силою» і може досягти чималих успіхів в культурних та дипломатичних обмінах, що може бути особливо  корисним у часи таких історичних викликів як війна.

До повномасштабного російського вторгнення в Україну Олена Зеленська зосереджувалася на внутрішніх питаннях освіти та культури. Однак війна призвела до зміщення акцентів її громадсько-політичної роботи. Ще в 2021 році вона започаткувала нову ініціативу – київський Саміт перших леді та джентльменів для обміну досвідом. Друге зібрання припало на липень 2022 року, змінилась відповідно і його мета – привернути увагу світу до російської агресії. В цілому, Олена Зеленська активно спирається на співпрацю із колегами з інших країн на подібній посаді, тому використання заснованої роком раніше платформи лише виступає додатковим ефективним інструментом для допомоги українцям.

Війна призвела до нового формату взаємодій Перших леді. Тепер спільні проєкти стосуються підтримки та допомоги тим, хто постраждав від російської агресії. Тому Олена Зеленська вирішила усіляко використати свій вплив і вплив колег, запрошуючи їх долучитись до гуманітарної допомоги Україні та підтримки культурної дипломатії.

Варто згадати і про колишню Першу леді України Марину Порошенко, якій довелось прийняти свою посаду в умовах російської агресії в 2014 році. Відразу вона почала опікуватись наданням гуманітарної допомоги як для військовослужбовців, так і для мирних жителів регіону. Її візити до постраждалих від військових дій регіонів широко висвітлювалися ЗМІ та сприяли підвищенню обізнаності про гуманітарні потреби постраждалих. Почуваючись впевненіше із часом, Марина Порошенко вирішила зосередитись на благодійній допомозі родинам учасників АТО та переміщеним особам. Регулярно відвідуючи і спілкуючись з ними, намагалась привертати увагу громадськості до їх становища. Окрім того, Марина Порошенко, як Перша леді, зайнялась питанням медичної допомоги військовим, що не дивно, враховуючи її професійний фах лікарки.  Тому вона працювала над покращенням якості медичного догляду за пораненими бійцями, зокрема виступаючи за будівництво Центру нейрореабілітації учасників АТО.

На міжнародному рівні Марина Порошенко радше супроводжувала чоловіка під час його дипломатичних візитів в інші країни, аніж виступала окремим актором; або її головною повісткою була популяризація української культури та співробітництво в сфері інклюзивної освіти. Однак, саме за її сприяння збільшилась гуманітарна допомога від Міжнародного Комітету Червоного Хреста та благодійної акції Ватикану «Папа для України». Також відомо про її ініціативу звернутись до тодішньої Першої леді Мішель Обами з проханням приєднатися до міжнародної кампанії, спрямованої на звільнення та повернення на батьківщину українців, які стали «в’язнями Кремля». Але очевидно, що головною місією на посаді Першої Леді Марина Порошенко обрала підтримку українських військових та цивільного населення під час війни на Сході.

Сьогодні дипломатичні зусилля Олени Зеленської пов’язують між собою різні аспекти її діяльності як Першої леді ще до вторгнення, але якщо виділити основні напрями, на яких зосереджується дружина президента, то можемо сюди віднести: евакуація постраждалих, покращення матеріального/психічного становища вимушених переселенців за кордоном і всередині держави, а також створення власної економічної Фундації для відбудови України.

Але найбільш резонансною і новою публічною активністю для Олени Зеленської стала роль публічної дипломатки. Окрім виступу у Конгресі, Перша леді була запрошена виступити зокрема на 75-ту сесію Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, на відкритті Варшавського безпекового форуму, перед парламентом Сполученого Королівства, на Всесвітньому економічному форумі в Давосі тощо. Запрошення Першої леді виступити або стати гостем на подібних подіях  може лише свідчити про зміну образу України у світовій громадськості, що корелюється із бажанням збільшити суспільну увагу до війни та простимулювати всебічне надання підтримки.

Хоча Олена Зеленська все ще відносно нова фігура в політичному і міжнародному житті України, та її спадщину нам ще належить побачити, вона, як колись Елеонора Рузвельт, наважилась використати свою позицію Першої леді для впливу на міжнародне право та дипломатію, тим самим надихати інших робити те ж саме.

[1] noblesse oblige – французький крилатий вираз, який означає, що шляхетність – це більше ніж просто привілеї та знатність, а вимагає від людини, яка має його, виконувати соціальні обов’язки.