Права дітей, які отримали тимчасовий прихисток за кордоном у звʼязку з війною – Анастасія Шаповал

Анастасія Шаповал

Аспірантка інституту держави та права ім. В. М. Корецького, юристка у галузі кримінального судочинства.

Немає дитини більш вразливої, ніж дитина, яка була змушена через збройний конфлікт покинути свій дім та оточення. Вона не лише боїться за своє життя та життя членів своєї родини, а часто стикається з обмеженням своїх прав.

Особливості правового статусу дитини, яка отримала прихисток за кордоном, в першу чергу визначаються Конвенцією ООН про права дитини (далі – Конвенція), яка встановлює т.зв. «трикутник прав», в основі якого знаходиться принцип найкращого інтересу дитини, який водночас має два аспекти – державно-політичний та індивідуальний.

Державно-політичний аспект проявляється у ст. 3 Конвенції, яка вказує «в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини». Ця стаття вимагає від держав проаналізувати, як кожен комплекс дій може вплинути на забезпечення прав дітей в цілому. Йдеться перш за все про державну політику у сфері прав дитини.

У свою чергу, індивідуальний аспект принципу найкращого інтересу дитини проявляється при вирішенні питання про забезпечення прав окремої дитини у кожному окремому випадку. При прийнятті рішення щодо окремої дитини її найкращі інтереси повинні бути взяті до уваги та враховані.

Також «трикутник прав» формують право на недискримінацію відповідно до ст. 2 Конвенції та право на вільне висловлення своєї думки відповідно ст. 12 Конвенції.

У звʼязку зі значенням Конвенції держави-члени ЄС, які надають тимчасовий захист дітям мають у першу чергу враховувати її положення при застосування положень інших нормативних актів щодо осіб до 18 років.

Органи державної влади держав-членів ЄС взяли на себе зобов’язання щодо надання належного захисту, які випливають з імплементації Директиви ЄС 2001/55/ЄС від 20.07.2001 року (далі – Директива), метою якої є встановлення мінімальних стандартів для надання тимчасового захисту у випадку масового напливу переміщених осіб з третіх країн, які не можуть повернутися до країни свого походження, і сприяти встановленню балансу між зусиллями держав-членів ЄС щодо прийому та несення наслідків прийому таких осіб. Кожна держава – член ЄС вживає на підставі згаданої Директиви релевантних заходів для забезпечення прав визначеної категорії дітей.

Важливо зауважити, що сфера регулювання Директиви, яка діє з 4 березня 2022 року, охоплює громадян України, які проживають в Україні та які були переміщені 24 лютого 2022 року або після цієї дати, та членів їхніх сімей, осіб без громадянства та громадян третіх країн, окрім України, які користувалися міжнародним захистом або еквівалентним національним захистом в Україні до 24 лютого 2022 року та які були переміщені з України 24 лютого 2022 року або після цієї дати, а також члени їхніх сімей.

При цьому Директива містить чітке застереження, що статуси особи, якій наданий тимчасовий захист, та статус особи-біженця не є тотожними.

На підставі тлумачення ст. ст. 13, 14 та 16 Директиви можна зробити висновок, що особам до 18 років держава-член ЄС, яка надає їй тимчасовий захист, зобовʼязана гарантувати такі права:

• право на доступ до житла або, якщо необхідно, одержання засобів для оренди житла;
• право на необхідне соціальне забезпечення та засоби існування, якщо дитина не має достатніх ресурсів;
• право на медичне обслуговування, що має включати принаймні невідкладну допомогу та невідкладне лікування хвороби;
• право на доступ до системи освіти на тих самих умовах, що й громадяни приймаючої держави-члена;
• право на розміщення та представництво.

Право на доступ до житла

У контексті цього пункту доповіді необхідно зробити два застереження. По-перше, тут йдеться про дітей, які перетнули кордони держава – член ЄС у супроводі членів сімʼї. По-друге, на мій погляд, тут недоцільно розділяти право на житло дітей та членів сімʼї, у супроводі яких вони прибули, з урахування паритету їхніх прав у межах даного питання.

Уряди держав – членів ЄС знайшли способи збільшення своїх можливостей надання житла у тому числі шляхом використання приватного житла громадян. Часто це стало можливим завдяки прояву неабиякої солідарності сімей та окремих людей, які пропонують свої будинки як прихисток для громадян України та їхніх сімей.

Для узгодження заходів держав- членів ЄС у розрізі забезпечення в першу чергу українських сімей з дітьми житлом Європейська комісія розробила План із 10 пунктів для посилення європейської координації щодо прийому людей, які тікають від війни з України. Зокрема, це стосується ініціативу «безпечного дому», яка сприяє доступу українців до житла та підтримує європейців, які надають свої будинки, мобілізуючи цільове фінансування та онлайн-ресурси. Наприклад, у Чехії створено Стратегічну внутрішню координаційну групу для координації розміщення українців. До групи увійшли представники міністерств внутрішніх справ, фінансів, охорони здоров’я, праці та соціальних питань та Міністерства освіти, молоді та спорту. Одним з основних завдань групи є визначення способів фінансової підтримки сімей, які приймають українців у своїх домогосподарствах.

Агенство ЄС з надання питань притулку (European Union Agency for Asylum) у цьому контексті розробило рекомендації щодо надання житла особам, які перебувають під тимчасовим захистом, які встановлюють чіткий алгоритм надання житла громадянам України. Практичні рекомендації розділені на окремі розділи, що відповідають конкретним крокам, а саме:

• збір інформації про громадян держав- членів ЄС, які мають можливість тимчасово надати житло громадянам України та координація їхніх зусиль;
• оцінка можливості розміщення громадян України у конкретному житлі та перевірка даних про особу-громадянина ЄС, яка таке житло надає, зокрема відсутність судимостей;
• належний збір даних про осіб, які перебувають під тимчасовим захистом, особливо щодо осіб до 18 років, та осіб-громадян держав ЄС, які надають житло;
• відповідність житла спеціальним вимогам, зокрема рекомендується, що немовлята мають бути забезпечені дитячими ліжками, діти шкільного віку – робочими столами для виконання домашніх завдань тощо;
• інформування про права та обовʼязки сторін, які виникають у звʼязку з наданням житла;
• погодження, що супроводжується укладанням договору, щоб узгодити очікування обох сторін від надання житла, зокрема договір має містити застереження власникам житла стягувати плату за проживання чи комунальні послуги або вимагати виконання хатньої роботи в обмін на безкоштовне проживання тощо;
• моніторинг уповноважених органів за процесом надання житла та вжиття відповідних заходів у разі потреби;
• продовження терміну надання житла або його закінчення.

Окремо слід зауважити про Інструкцію про умови приймання: функціональні стандарти та правила (EASO Guidance on reception conditions: operational standards and indicators), яка встановлює ряд стандартів розміщення сімей, на яких в основному ґрунтується вказаний вище алгоритм надання житла, зокрема:

• забезпечення ефективного географічного доступу до відповідних послуг, зокрема державних послуг, шкіл, закладів охорони здоров’я, соціальної та юридичної допомоги, дозвілля тощо;
• забезпечення дотримання принципу єдності сім’ї;
• врахування особливих потреби під час надання конкретного житла;.
• забезпечення належних умов проживання, зокрема меблів, ванних кімнат тощо.
• забезпечення достатнього місця для сну та дозвілля;
• забезпечення приватності тощо.

Право на доступ до освіти

Діти мають право на якісну освіту за будь-яких обставин, у тому числі в ситуаціях збройного конфлікту та особливо, коли вони є особами, які перебувають під тимчасовим захистом. Освіта є вагомим аспектом розвитку дитини, оскільки спрямована на забезпечення її майбутнього. Щоденне відвідування школи забезпечує відчуття стабільності та є джерелом психосоціальної підтримки в контексті пережитих у звʼязку зі зміною місця проживання потрясінь.

У звʼязку з цим держави ЄС зосередили свої зусилля на забезпеченні доступу дітей, які перебувають під тимчасовим захистом, до освіти шляхом спрощення відповідних процедур, скасування плати за навчання, забезпечення плавної інтеграції в шкільну програму та сприяння вивченню мови країни перебування.

Про відповідні ініціативи повідомлялося на Кіпрі, в Ірланді, Польщі та ін. країнах.

Так, уряд Ірландії гарантує доступ дітей від 4 до 18 років до шкільної освіти на рівні з громадянами Ірландії, а також сприяння у поступовому вивченні гаельської мови (Gaeilge language), оскільки її вивчення є обовʼязковою складовою шкільної програми від початкових до випускних класів.

Також Міністерство освіти Ірландії оголосило про створення регіональних освітніх та мовних робочих груп з питань України (Regional Education and Language Teams for Ukraine), які будуть організовані 16 регіональними радами з питань освіти та навчання. Планується, що вони будуть укомплектовані посадовими особами місцевого рівня влади, одним з напрямів діяльності яких є забезпечення належної організації освітнього процесу. Окремо йдеться про створення системи координації зусиль органів місцевої влади для послідовного задоволення освітніх потреб українських дітей.

Право на соціальне забезпечення

З урахуванням ст. 27 Конвенції, де вказано про визнання державами права кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, держави-члени ЄС вживають відповідних заходів.

Так, уряд Італії згідно з Ордонансом № 881 про підтримку громадян України надає особам до 18 років виплату у розмірі 150 євро на утримання. Виплата надається готівкою через визначену урядом фінансову установу.

Крім того, керівник Департаменту цивільного захисту Італії підписав розпорядження про призначення уповноваженого для координації заходів та процедур допомоги неповнолітнім без супроводу з України. ООН та ЮНІСЕФ опублікували спільні рекомендації щодо захисту дітей, які тікають від війни в Україні, щоб ефективно та позитивно керувати захистом, прийомом та соціальним забезпеченням дітей та підлітків в Італії. Рекомендації адресовані організаціям, які активно залучаються, компетентним органам, державним службам, а також ЗМІ.

В Естонії доступний механізм оцінки потреби дитину у соціальній підтримці через місцеві органи влади.

З метою забезпечення безпечного середовища, догляду та необхідної допомоги дітям у Литві було розроблено спеціальний механізм прийому дітей, також Міністерство соціальної захисту та праці Литви веде облік дітей, які перетнули кордон Литви, та проводить оцінку необхідності надання їм соціальної підтримки. У Литві також є можливість отримувати картки на продукти харчування вартістю в 115 євро.

Уряд Ірландії пропонує громадянам України, які перебувають під тимчасовим захистом, послугу догляду за дітьми віком від 6 місяців до 15 років, який може здійснюватися в дитячому центрі, нянями, які доглядають за дітьми у власному будинку вихователя, або нянями, які працюють у будинку дитини. Держава надає допомогу з оплатою за догляд за дітьми через Національну схему догляду за дітьми, оплачує всю або частину вартості догляду за дитиною.

Європейською комісією була впроваджені Платформи Солідарності, які працюють в приватно-публічний режимі партнерства для підтримки людей, а особливо дітей, які тікають з України. У цьому контексті Італія проект залучення усієї допомоги, яку пропонують організації громадянського суспільства, громадяни та компанії. Мета платформи — створити гнучкі інструменти для підтримки громадян України під час надзвичайних ситуацій, своєчасно та ефективно реагувати на їхні потреби.

Право на медичне обслуговування

Відповідно до ст. 24 Конвенції держави-учасниці визнають право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров’я. Держави-учасниці намагаються забезпечити, щоб жодна дитина не була позбавлена свого права на доступ до подібних послуг системи охорони здоров’я.

Водночас щодо цього пункту актуальні застереження з п. 2.

На виконання вказаних положень Конвенції уряд Італії ухвалив, що медичні послуги, доступні особам, які отримують тимчасовий захист ( у т. ч. до 18 років), мають право на той самий рівень медичної допомоги, що й громадяни Італії. Санітарна картка для доступу до безкоштовних медичних послуг видається компетентним органом, тоді як уряд надає кожному регіону кошти за пропоновані послуги.

Міністерство охорони здоров’я Польщі запустило додаток LikarPL для полегшення надання медичних консультацій громадянам України, у т. ч. до 18 років. Додаток може швидко діагностувати стан здоров’я пацієнта та полегшити спілкування пацієнта з лікарем, який не володіє українською мовою.

Хоч Швейцарія і не є членом ЄС, однак вона приєдналася до ініціатив підтримки громадян України. Федеральна рада Швейцарії надала статус захисту «S», який передбачає, окрім права на проживання та соціальну підтримку, також і медичне обслуговування на рівні з громадянами Швейцарії.

Право на розміщення та представництво

Зі змісту ст. 16 Директиви держави-члени якомога швидше вживають заходів для забезпечення необхідного представництва неповнолітніх без супроводу, які користуються тимчасовим захистом через законну опіку, або, за необхідності, представництво організацією, яка відповідає за піклування та благополуччя неповнолітніх, або будь-яким іншим відповідним представництво.

Під час періоду тимчасового захисту держави-члени забезпечують розміщення неповнолітніх без супроводу:

• з повнолітніми родичами;
• з прийомною сім’єю;
• у приймальних центрах зі спеціальними умовами для неповнолітніх або в інших приміщеннях, придатних для неповнолітніх;
• з особою, яка наглядала за дитиною під час втечі.

Щодо розміщення дітей без супроводу Агенство ЄС з питань надання притулку розробило Інструкцію про умови прийняття дітей без супроводу: функціональні стандарти та правила. Зокрема, діти без супроводу можуть бути розміщені в спеціально обладнаних центрах проживання, центрах опіки, в сімʼях громадян приймаючої країни та центрах прийому. При цьому місце розміщення дітей без супроводу має відповідати визначеним стандартам, зокрема:

• належне забезпечення інформацією у зрозумілій дитині формі;
• забезпечення призначення представника якомога швидше;
• забезпечення проведення процедури для виявлення та оцінки особливих потреб;
• залучення кваліфікованого персоналу, який на ранній стадії зможе ідентифікувати ризики безпеки та ризики для добробуту дітей;
• забезпечте повагу до єдності сім’ї відповідно до принципу найкращих інтересів дитини;
• організація повсякденного догляду за спеціальною методикою для догляду за дітьми без супроводу;
• підтримка та контроль розумового та соціального розвитку дітей без супроводу за допомогою стандартизованого плану догляду;
• забезпечення доступу до системи освіти, системи соціального захисту та необхідної медичної допомоги на рівні громадян приймаючої держави, включаючи профілактичну, психічну, фізичну та психосоціальну допомогу та ін.

Так, щоб доповнити рамки заходів та процедур прийому українських біженців, уряд Італії призначив Уповноваженого у справах неповнолітніх без супроводу та розробив «План для неповнолітніх без супроводу». Документ складається з п’яти розділів про цілі, залучені органи державної влади, поняття неповнолітніх без супроводу, способи ідентифікації та реєстрацію, прийом та тимчасову прийомну опіку та опіку.

Також існує необхідність забезпечити якнайшвидшу реєстрацію дітей, які прибули без супроводу. У Португалії уряд створив електронну платформу для реєстрації випадків неповнолітніх без супроводу з України. Платформа розміщена на офіційному сайті уряду Португалії.

Таким чином, держави – члени ЄС та інші держави постійно удосконалюють систему належного забезпечення прав дітей, які отримали тимчасовий захист в межах Європи.