Сила музеїв у часи війни – Галина Сафар’янс

Галина Сафар'янс

Історикиня, аспірантка університету Григорія Сковороди в Переяславі, провідна екскурсоводка НМАП України (2015-2018 рр.), вчителька історії та правознавства гімназії 179 міста Києва.

Розділ статті: Війна і Мистецтво

Уже вісім місяців як українці мужньо боронять свою землю від російського окупанта. За цей час були зруйновані мільйони життів, пошкоджені тисячі будівель. Окупантам немає різниці, який об’єкт є мішенню для ракет – військова база чи історичний центр міста. Від 24 лютого 2022 р. внаслідок атак уже постраждали понад 380 пам’яток культури та 30 музеїв нашої держави [3].

Атака на історичну спадщину нашої держави є зайвим доказом того, що для окупантів немає поняття «Україна», а, отже, не може бути нічого українського, тому вони намагаються нас знищити не лише фізично, а й стерти з історії будь-які прояви української самоідентичності. Від ворожих ракет постраждали Харківський музей, Маріупольський краєзнавчий, Художній музей імені А. Куїнджі, музеї Запоріжжя, Києва та Київщини. Внаслідок масштабних обстрілів 10 жовтня, були пошкоджені Національний науково-природничий музей НАН України, Національний музей Тараса Шевченка, музей Ханенків, Київська картинна галерея, Наукова бібліотека ім. М. Максимовича, Інститут філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка, меморіальний музей-квартира Миколи Бажана та Павла Тичини, Музей історії міста Києва. Сильних пошкоджень отримали штаб-квартира Міністерства освіти і науки України та Київський міський будинок учителя, Національна філармонія України [6]. Понад два десятки з них уже не можуть приймати відвідувачів, бо туди прилетіли російські снаряди [4]. Орки атакують нашу культуру, освіту, мову, щоб знищити нас як націю.

В ідеї самоідентичності музеї відіграють важливу роль, а це питання є чи не найголовнішим під час війни. І все тому, що вони, як специфічні інституції, покликані зберігати, охороняти матеріальні цінності та використовувати їх для розвитку суспільства. Вони мають силу розкривати таємниці минулого, формувати громадянську позицію та надихати на розвиток. Їхня основна мета – забезпечити розвиток культури, зберегти експонати та проводити культурно-просвітницьку діяльність. Основними напрямами музейної справи є культурно-освітня, науково-дослідна діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, пам’яткоохоронна робота [5],проте цей важливий соціоекономічний елемент досить часто опиняється чи не на останніх позиціях держави. Це і потреба фінансування, і покращення іміджу та конкурентоспроможності серед інших культурних закладів.

В період війни варто звернути увагу на покращення та розширення послуг, що в свою чергу поліпшить імідж та кількість відвідувачів у музеях. Музеї не припинили своєї роботи навіть в такий важкий час. З перших днів повномасштабного вторгнення працівники стали пакувальниками, пакуючи свої цінності в коробки, які надавали колеги з інших музеїв України та за кордону; охоронцями, інколи під страхом втрати життя, зберігаючи експонати в себе вдома. А вже з квітня – травня героїчні екскурсоводи проводили екскурсії для відвідувачів. Через брак коштів адміністрації установ змушені організовувати збори коштів для проведення реставраційних робіт.

Інтерес до історії України значно зріс не лише серед іноземців, але й серед нашим співвітчизників. А куди піти, щоб дізнатися про минуле держави? Так, в музей, проте з початком повномасштабного вторгнення музеї зіткнулися з великою кількістю проблем. Перш за все  –  це пусті виставкові зали, але українські музейники швидко пристосовуються до умов. Дехто, як музей Ханенків, організовували там концерти та створили нову екскурсію. В музеї Гетьманства, Національному музеї історії України та інших – проводять лекції та тимчасові виставки. Протягом останніх місяців було створено низку нових екскурсій, проєктів та виставок. Так, великою популярністю користується тематична виставка, присвячена Соломії Крушельницькій у музеї костюму та стилю Victoria Museum [1]. До речі, цей музей був представлений серед європейської музейної спільноти та отримав Сертифікат номінанта на звання «Кращий музей Європи» (EMYA) в Тарту (Естонія) [2].

Сучасні тематичні програми пропонує Національний музей Софії Київської. Продовжують працювати екскурсоводи, які проводять-екскурсії та квести для дітей. Саме Софію відвідували президент Франції Еммануель Макрон, прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон, представники Польщі, Німеччини, Македонії та інших держав.  На екскурсіях вони поглиблювали свої знання про історію України, її визначу роль у розвитку європейських країн, про різницю в світосприйнятті та ментальності українського та російського народів.  На власні очі побачили складну ситуацію, в якій опинилися національні пам’ятки через російську агресію.

Діяльність музеїв надзвичайно важлива в період війни. Адже вони створюють осередки спокою в ці бурхливі часи, допомагають розібратися з подіями минулого та створюють платформу для формування та розвитку української держави. Для багатьох людей похід до музею став можливістю стати ближчим до тих людей, які уже пережили подібні події, а, отже, і ми переживимо.  Це можливість зрозуміти, як жили колись та краще знати історію. Людям потрібно переключитись від тривоги, рутинних справ та страху. Це спосіб відчути себе частиною чогось значущого, важливого.

Працюючи вчителем історії, я з дітьми часто ходжу на екскурсії до різних музеїв, адже це ще один спосіб навчання. Вони на власні очі можуть побачити те, про що ми говоримо в школах, а інколи, через брак часу, не говоримо й зовсім. Такі заходи популяризують як музеї, так і навчання, адже формують почуття прекрасного, правильного та патріотичного.

Тому саме зараз час змінювати методи подачі інформації, осучаснювати екскурсії та самі будівлі. Працюючи екскурсоводом, звернула увагу, що в одних гідів більша кількість екскурсій, в інших- менша, але це не має великого впливу на заробітною плату.  Більшість відвідувачів ішли до тих гідів, в яких уже бували на екскурсіях, а, отже, екскурсоводи теж повинні бути зацікавленими в якості та в кількості проведених екскурсій. Музеї потрібно оновлювати. За словами директорки музею костюму та стилю Victoria Museum, пані Вікторії Лисенко:  «Саме зараз, коли багато яких музеїв зачинено, на часі зробити «цифровку» експонатів, побудувати бачення розвитку музею, створити бізнес-модель (щоб не жебракувати)» [1]. Міністерство культури має змінити концепт діяльності українських музеїв, де на першому місці стоїть національна ідея та сучасний, інтерактивний контент. Варто дати музеям більше свободи, адже вони саме завдяки власним коштам покривають значну частину витрат.

Музей є важливим чинником формування української національної ідеї та повоєнної відбудові держави. Щоб зрозуміти сучасний період, то неодмінно потрібно розуміти минуле. Музеї, як інституції культури пам’яті, в даному контексті мають визначальну роль. Музейну політику варто модернізувати задля ефективної діяльності установ та утвердження національної самоідентичності.