Утвердження української мови в умовах війни: законодавчий і ціннісний аспект – Лариса Грицик

Лариса Грицик

Кандидатка історичних наук, наукова співробітниця Інституту всесвітньої історії НАН України (2020-2021 рр.). Наукові інтереси - суспільно-політичні процеси, історія української науки та культури ХІХ - початку ХХ ст., історіографія, зовнішня політика нових незалежних держав.

Розділ статті: Право

Сьогодні ми є свідками виняткової ролі української мови в самоідентифікації та констатуємо важливість державної мови як фактора національної єдності й безпеки. Поряд з титанічним збройним захистом, одним із викликів, які постали перед нашою державою у зв’язку з зазіханням росії на територіальну цілісність України, стало подолання маніпуляцій навколо мовного питання.

Враховуючи резонансні рішення в сфері мовної політики в Україні упродовж 2012-2018 рр. (ухвалення закону «Про засади державної мовної політики»; визнання його неконституційним), Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 16 липня 2019 р. став форпостом щодо інформаційного впливу ворога на фоні якісних змін змісту національної ідентичності.

Набуття чинності норм даного Закону є значущою подією в історії України та процесі державотворення. Які б псевдоісторичні факти та наративи не просувала ворожа пропаганда, Статус української мови як державної визначений Статею 10 Конституції України. Закон, ґрунтуючись на принципах Декларації про державний суверенітет, Акту проголошення незалежності, Конституційних нормах і концептуальних засадах мовної політики, визначає критерії надання мові статусу державної. Згідно з документом «Єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова» (Ст.1, п.1); «Статус української мови як єдиної державної мови зумовлений державотворчим самовизначенням української нації» (Ст.1, п.2); «Державний статус української мови є невіддільним елементом конституційного ладу України як унітарної держави» (Ст.1, п.3) [1].

Історія цього акта не є безперешкодною. Попри норму не поширення дії Закону на сферу приватного спілкування та достатньої гнучкості щодо застосування інших мов, факт затвердження та введення в дію документа позначився розглядом справи про його відповідність Конституції України. Конституційним Судом України було доведено вагу даного Закону в процесі державотворення. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 14 липня 2021 р. Закон визнано в цілому таким, що відповідає Конституції України, а «юридичний статус української мови як державної є водночас засадничою конституційною цінністю, питомою ознакою й ключовим чинником єдності (соборності) Української держави та невіддільною частиною її конституційної ідентичності» [2]. Зазначено, що «Джерелом юридичного статусу української мови як державної є державотвірна роль української нації та незалежна державність України, відновлена внаслідок «здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення» (абзац третій преамбули Конституції України)» [2].

Відтак, утвердження й захист функціонування державної мови невіддільні й взаємопов’язані.

Поступова імплементація більшості норм Закону розрахована на період до 2030 р. До початку повномасштабного вторгнення набули чинності статті, що стосуються обов’язкового застосування державної мови у сферах реклами, науки, розробки документації, охорони здоров’я, транспорту, діловодства. Українськомовною стає сфера послуг (з 16 січня 2021 р. державна мова – мова обслуговування споживачів). З 16 липня 2021 р. застосування державної мови передбачено у сфері театру і кіно, туристичного й екскурсійного обслуговування, музейної справи та мистецьких виставок, книговидавництва, друкованих ЗМІ. Окреме місце займає запровадження іспитування на рівень володіння українською мовою кандидатів на посади в органах держуправління або місцевого самоврядування.

16 липня 2022 р. набули чинності частини 27 статті Закону щодо використання державної мови в мережі інтернет і в інтерфейсах комп’ютерних програм товарів. Поряд з регулярним моніторингом ситуації дотримання закону в областях важелем впливу Уповноваженого із захисту державної мови стало запровадження з 16 липня 2022 р. адміністративної відповідальності за порушення Закону.

Тенденцію якісних змін у мовній ситуації в нашій державі після повномасштабного вторгнення підтверджують і статистичні дані. Так, частка громадян, які підтримують статус української мови як єдиної державної з березня по серпень 2022 р. зросла з 83% до 86% [3].

Суттєво зросла кількість українців, які цілком підтримують використання державної мови в сфері обслуговування  (63,1%) [4].

Показовим щодо стабільності мовної ситуації є факт ставлення до російськомовних громадян. З початку повномасштабної війни ставлення до російськомовних українців або позитивне (51%) або нейтральне (31%). Фіксується відсутність зростання негативного ставлення (14%) [3].

На тимчасово окупованих територіях України доведено понад 100 фактів лінгвоциду.

Станом на початок жовтня 2022 р. констатується високий рівень попиту на опанування державної мови серед громадян. За даними Уповноваженого із захисту державної мови діє понад 300 майданчиків, де можна безкоштовно отримати фахову допомогу у вивченні української, особливо для внутрішньо переміщених осіб. Найбільша кількість таких локацій зафіксована на Львівщині (близько 80), Дніпропетровщині (35), в Одеській області (19 мовних курсів), в Києві та у Київській області (20), в Івано-Франківській (17), у Вінницькій (16), Тернопільській (13), Волинській (11) областях [5].

Зміцнення позицій державної мови у сфері освіти на фоні відмови від російських наративів ілюструють і дані щодо дотримання норм закону: якщо впродовж  2021 р. надійшло 157 звернень стосовно порушення мовного законодавства [6], то станом на середину листопада 2022 р. було 70 звернень [7].

За офіційними даними протягом січня-вересня 2022 р. 34,5% звернень стосувалися порушення мовного законодавства інтернет-представництвами, 17,8%  – у сфері зовнішньої реклами, вивісок, 10,6%  –  у сфері інформації про товари та послуги, 9,9%  –  медіа та сайти, 7,5%  –  мови посадових осіб. Географічно порушення мовного законодавства охоплює Київ і Київську обл. (33,3%), Харківську (23,7%), Одеську (5,5%), Дніпропетровську (4,8%) області [5].

3-річний досвід реалізації норм Закону демонструє дієвість концепції «лагідної українізації». Є над чим працювати для подальшого утвердження української мови. Відкритим залишається затвердження Державної цільової національно-культурної програми забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на період до 2030 року, концепція якої була прийнята у травні 2021 р.; Державної програми співпраці із закордонними українцями на наступний період.

Здобутком і ще однією платформою зміцнення позицій державної мови є набуття Україною асоційованого членства в Європейській федерації національних мовних інституцій, участь у роботі Генеральної асамблеї організації, серед основних завдань якої – захист державних мов.

Після повномасштабного вторгнення українська мова утверджується і як символ державності, і як атрибут нації; посилюється її ціннісний вимір. Мова постає фактором безпеки, традиційності, самостійності, захисту національних інтересів.

З 24 лютого для українців особливої гостроти набув психологічний фактор у розширенні українськомовного простору. Асоціації з агресором при вживанні російської мови зумовили перехід значної частки населення на спілкування українською з одного боку, а з іншого, – слугують об’єднанню громадян України, посиленню значимості патріотичних цінностей.

Згідно із статистичними даними загальнонаціонального опитування станом на серпень 2022 р., 19% українців з часу повномасштабного вторгнення перейшли на постійне або частіше використання української мови; з квітня по серпень частка тих, хто спілкується українською вдома зросла з 48% до 51%; 24% російськомовних та двомовних почали постійно розмовляти українською, 17% – частіше. Рідною мовою українська є для 76% опитаних [3].

Мовна ситуація репрезентує й історичний досвід, і сучасні ціннісні трансформації. Соборницька функція української мови, реалізація прав громадян відповідно до чинного мовного законодавства убезпечує від цілей ворога щодо розгортання внутрішнього конфлікту. Утвердження державної мови, володіння нею є завданням усіх і кожного, адже для українців, як представників цивілізованого світу, важливість конституційних цінностей та національної ідентичності є безумовними.