Воскресне мирна Україна: історія святкування Великодня – Павло Зінченко

Павло Зінченко

Історик, журналіст, засновник проєктів «Цей день в історії Католицької Церкви» і «Терція. Цікаво про військову історію». В пошуках своєї власної бойової позиції у війні про російських агресорів, приєднався до проєкту «ЛІТОПИС. НЕЗЛАМНОСТІ». Область наукових зацікавлень - середньовіччя, мемуаристика та фехтування.

Розділ статті: Інше

9 квітня, у християн західного обряду завершився Великий Піст і вони святкують Свято Воскресіння Сина Божого Ісуса Христа. Багато з нас, навіть не будучи надто релігійними людьми, запам’ятали святковий стіл, неодмінним атрибутом якого були запашні і солодкі хліби-паски, а також яйця. Важко зараз уявити людину, яка у дитинстві хоча б раз чи два не «христосалася» яйцями зі своїми батьками або дідусями і бабусями. І в нашій пам’яті ще з радянського минулого вкарбувалася головна назва цього свята – Великдень.

Сьогодні ми поговоримо про те, що саме святкують вже християни західного обряду, а трохи згодом і їх східні брати у Христі. Чому вони вітають одне одного словами «Христос Воскрес!» і яке це має відношення до юдейського свята Песах.

Древні юдеї святкували Песах ще задовго до того, як на Землю прийшов Ісус Христос і до Нього це свято спершу не мало жодного відношення. Назва походить від кореня давньоєврейського слова ‏‎פסח‏‎ (паса́х – «обминув», «пройшов повз»).

Святкуючи Песах, євреї згадують свій вихід з Єгипту і звільнення з неволі. Згідно зі Старим Заповітом, Господь, щоб змусити єгипетського правителя відпустити народ Ізраїля, наслав на єгиптян десять кар. Десята була найстрашнішою – в усіх єгипетських родинах помер первісток.

«Опівночі Господь вразив усіх первістків у єгипетській землі, від первістка фараона, що сидів на своєму престолі, до первістка в’язня, що був у в’язниці, і все первородне з худоби», – розповідає нам Книга Вихід.

При цьому Господь повелів євреям намастити кров’ю жертовного ягняти їхні домівки. Завдяки цьому знаку янгол смерті оминув помешкання юдеїв. Звідси і походить назва свята.

Втім, варто відзначити, що свята, подібні до Пасхи, були в євреїв і до їхнього виходу з єгипетської неволі, і навіть до того, як вони почали поклонятися єдиному Богу. Ці святкування були пов’язані з землеробством і скотарством й також відбувалися навесні.

Християни значно змінили суть Великодня. Для них це свято в першу чергу пов’язане з Воскресінням Ісуса, який прийняв смерть на Хресті, щоб взяти на себе гріхи людства. Це сталося саме в той час, коли євреї святкували Пасху та кілька днів після неї.

Ще апостоли і перші учні називали Ісуса «Божим Агнцем», який своєю жертвою врятував людський рід, як колись кров жертовного ягняти відігнала янгола смерті від домівок євреїв. Для християн головний сенс свята криється в переможному переході від смерті до життя, від землі до неба.

Звісно, за більш ніж дві тисячі років існування християнства найбільші уми Церкви намагалися більш глибоко розкрити суть свята Воскресіння Господнього. У ранніх християн Великдень посів центральне місце в їхньому культі і довгий час усі інші свята, навіть Різдво, перебували у тіні. Свято Воскресіння іменували «царем днів», підкреслюючи його особливий статус навіть у порівнянні з іншими празниками. Ісуса Христа визнавали як вчителя, мусульмани вшановують Його як великого пророка. Навіть атеїсти здебільшого визнають, що колись на території сучасного Ізраїлю жила людина на ім’я Ісус Христос. Проте лише християни говорять про Його Воскресіння, таким чином вирізняючись з-поміж усіх інших світоглядів і релігій. Тому цей день такий важливий.

У 325 році єпископи під час собору в Нікеї чітко наголосили на необхідності розділяти поняття Свята Воскресіння Господнього та єврейської Пасхи.

«Коли постало питання про святий день Великого дня (звідси і вкорінена в Україні назва Великдень), за загальної згоди було визнано доцільним, щоб свято це відзначалося всіма в один і той же день всюди… І справді, перш за все, всім здалася надзвичайно негідною та обставина, що у святкуванні цієї святішої урочистості ми повинні дотримуватися звичаю іудеїв…», – було сказано під час собору.

Аж до XVI століття не існувало чіткої дати святкування Великодня. Вирішити цю проблему спробував Папа Римський Григорій ХІІІ, запровадивши григоріанський пасхалій, який мав чітко регламентувати дату святкування Великодня. Пізніше саме ця подія була закладена в основу григоріанського календаря, за яким і наразі живе більшість християнських народів. Втім, Константинопольський патріарх Єремія не оцінив зусиль Папи і наклав анафему на всіх, хто святкував Великдень за григоріанським пасхалієм. Відлученню від Церкви, за задумом Єремії підлягали і ті, хто жив за григоріанським календарем.

Так і вкорінився календарний розкол між західною та східною гілками християнства. І сьогодні ряд церков продовжують святкувати згідно з юліанським календарем. Серед них Російська православна церква, а також Єрусалимська, Грузинська, Сербська і Синайська.

Незважаючи на активно секуляризацію суспільного життя у сучасному світі, Великдень лишається шанованим святом. Його святкують в усіх європейських країнах, а також країнах американських континентів, Африки та Азії (де є християнські спільноти). При цьому до святкування Великодня все частіше додаються традиції, які не надто пов’язані з християнством і Воскресінням Ісуса Христа.

Наприклад, у XVII столітті у Німеччині вперше записано легенду про Великоднього кролика. Згідно з нею, він ховає у себе яєчка, які потім непомітно підкидає людям. Таким чином він намагається спокутувати провину своїх родичів, диких кролів, які нівечили городи і сади. Як бачимо, тут також проскакує своєрідна тема відкуплення.

Звісно, що свої Великодні традиції склалися і в Україні. Не останнє місце в них посідає Вербна неділя, свято пов’язане з в’їздом Ісуса Христа до Єрусалиму. В Новому Заповіті сказано, що мешканці Єрусалиму стелили пальмові гілки під ногами віслюка, на якому їхав Син Божий. В Україні, як відомо, пальми не ростуть, тому символом цього свята стала верба. У Вербну неділю у церквах святять галузки верби.

Вербна неділя святкується у час Великого Посту, її прийнято відзначати у стримано-радісному настрої, оскільки християни мають пам’ятати, що після величного в’їзду до Єрусалиму на Христа чекали муки і смерть.

Також з Вербною неділею пов’язаний всім відомий звичай влаштовувати жартівливі бійки вербовими лозинами під гаслом «Не я б’ю, верба б’є». За задумом, шмагати варто тих, хто у вербну неділю полінувався іти до церкви.

24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення російської армії на територію України. Того ж дня Зеленський оголосив про запровадження воєнного стану в Україні, що унеможливлювало проведення масових святкових заходів на території країни. Втім, навіть без такої заборони більшості українців було не до свят і у багатьох людей склалося враження, що Великдень переноситься на невизначений термін. До завершення війни, а то і далі. В перші страшні дні вторгнення церкви в багатьох містах стояли пусті, а на недільні служби зазирали здебільшого іноземні журналісти.

Але воєнний стан не завадив вірянам, які перебували далеко від зони бойових дій, зустріти важливі для них свята. Наприклад, після визволення Київської області і зниження рівня загрози Києву багато мешканців столиці почали повертатися додому. На Літургіях у католицьких і православних церквах стали знову з’являтися парафіяни.

Релігійне життя відроджувалося і було цілком логічним, що Великдень також святкуватиметься. Проте служителям Церкви довелося планувати святкові заходи з урахуванням комендантської години. Пасхальна Вігілія зазвичай відбувається в суботу о 21 годині вечора і триває до ночі. У 2022 році про таке не могло бути і мови. Служби розпочиналися у різних церквах від 15 до 17 години, проводилися по скороченій програмі і вже до вечора віряни вирушали додому. Варто зазначити, що ніхто освячення Великодніх страв не відміняв, тож на святкових столах були паски і яйця.

Для багатьох римо- і греко-католиків Великдень 2022 року став серйозним випробуванням не лише через бойові дії. Багато хто не сприймав деяких жестів Святого Престолу і особисто Папи Франциска щодо примирення українців з росіянами. Велике обурення серед українців викликала Хресна дорога у Ватикані, під час якої разом несли хрест українка і росіянка.

Реакція римо-католицьких єпископів в Україні та посольства України у Ватикані не забарилася.

Посол України у Ватикані Андрій Юраш розповів, що завдяки попередній «дуже потужній роботі» у Ватикані прислухалися до аргументів української сторони, хоча саму Хресну дорогу з росіянкою і українкою не скасували.

«Замість запланованого розлогого тексту, в якому мала звучати теза і про «братські народи», було запропоновано помолитися в тиші…», – написав посол на своїй сторінці у Facebook.

Ворог не виявив поваги до великого християнського свята, хоча і має манеру проголошувати себе ледь не головним захисником духовних цінностей. На передовій тривали бойові дії, солдати билися, відбувалися обстріли. Артилерія росіян гатила навіть по мирних містах, далеких від зони бойових дій.

«Росія «привітала» Україну з Великоднем ударом у Полтавській області, зокрема по Кременчуку. Навіщо був потрібен цей удар у Великдень? Це свідоме знищення життя в Україні. Знищення, яке не припинилося навіть у велике православне свято. Чи християни ці люди?», – виголосив у своїй промові Президент України Володимир Зеленський.

Втім, це не завадило захисникам України також відсвяткувати Воскресіння Христове. Допомогли їм у цьому волонтери та інші небайдужі громадяни, які приготували воїнам великодні кошики. За можливості  військові змогли відвідати Великодню службу, посвятити страви та попросити у Бога про перемогу над одвічним ворогом.

Українські військовослужбовці не лишилися в боргу перед мирними громадянами. Привітання з Великоднем з’явилося на офіційній сторінці Генштабу ЗСУ у Facebook.

«Воскресіння Сина Божого є свідченням торжества життя над смертю, перемоги добра над злом. “Смерть, де твоє жало? Пекло, де твоя перемога? Знищено Ісусом Христом!”, – полумʼяно вигукує апостол Павло, розповідаючи сучасникам і нащадкам про цю видатну подію в історії людства», – нагадали українські військові.

Більшість українських військовослужбовців відзначали Великдень за східним обрядом. У 2022 році це було 24 квітня, у 2023 це буде 16 квітня. І в зв’язку з війною ще більш актуальним стало питання: коли ж українці мають тепер святкувати Свято Воскресіння Христового? Римо-католики та представники протестантських спільнот України вже давно святкують пасхальні та інші християнські свята спільно з більшістю християн – за григоріанським календарем. Але для інших релігійних спільнот все не так просто.

Глава Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав оголосив, що з 1 вересня 2023 року УГКЦ офіційно переходить на григоріанський календар. Це означає, що нерухомі свята відзначатимуть на 13 днів раніше, але зі збереженням чинної Пасхалії. Тобто, Великдень і пов’язані з ним свята і надалі святкуватимуться згідно з місячним календарем, якого притримується УГКЦ.

З приводу цього питання Православна Церква України також не рубає з плеча. ПЦУ розгляне питання про загальну календарну реформу на Архієрейському соборі, який збереться у травні. Таку заяву у зв’язку з переходом УГКЦ на новий календар зробив заступник голови Управління зовнішніх церковних зв’язків ПЦУ митрополит Білоцерківський Євстратій (Зоря). Він нагадав, що Синод ПЦУ вже ухвалив рішення, що громади, які бажають перейти на новий стиль, можуть це зробити за відповідною процедурою.

Церковні традиції, які плекалися серед українців східного обряду протягом століть є чимось набагато більшим, ніж формула «як завгодно, аби не як у росіян». Встановлені церковні канони вимагають серйозного підходу до таких рішень, як пересування святкових дат.

Зрозуміло, що українці, які не є практикуючими християнами і, якщо і святкують церковні свята, то більше з пошани до народних традицій, не бачать у цьому великої проблеми. Проте для віруючих людей ідеться про дуже глибокі і важливі речі – про Життя, Смерть і Воскресіння Сина Божого, про науку Церкви, про духовне зростання. Яким би не було остаточне рішення українських Церков щодо святкування важливих дат, підходити до цього треба відповідально і не допустити конфліктних ситуацій, через які ті чи інші християнські спільноти можуть відчути себе відірваними від містичного тіла Церкви.

Українці готуються до другого після початку повномасштабного вторгнення Великодня. Він буде таким самим, як і минулого року –  урочистим, але стриманим, зі смутком, а спів релігійних гімнів і промовляння молитов будуть відбуватися під звук сирен повітряної тривоги. Але ми вистоїмо. Росіяни можуть забрати наш спокій, наше здоров’я, світло з наших осель. На жаль, їм під силу у багатьох забрати і життя, проте ніколи не вдасться заборонити нам радіти Воскресінню Сина Божого, який подолав смерть.