Минуле заради Майбутнього
На нашій платформі ми запускаємо нову рубрику – «Минуле заради Майбутнього». Про що вона буде розповість її авторка Антоніна Макаревич.
Історія ¬– наука не прикладна. Історія не допоможе збудувати будинок, але допоможе побудувати державу, сформувати націю, згуртувати народ, зрештою- створити дім, сповнений сенсів. Повномасштабне вторгнення росії в Україну нагадало нам, що єдиним домом для нас є наша держава – Україна. Можна переїхати тимчасово чи назавжди, але інша країна ніколи не стане рідним краєм : тим краєм, звідки походить наш рід. Тому, де б ми не були зараз, наші зусилля спрямовані на захист України.
У нас є держава і є один варіант розвитку подій – перемагати ворога. Без нашої перемоги буде чергова окупація української землі ворожим нелюдським режимом. А з нею і їхній «мір» – голодомори, терори, колективізації, депортації, знищення української мови, історії, культури…
Банально, але без минулого, справді, немає майбутнього. Ми мусимо враховувати попередній досвід, вчитися на власних помилках, бо щодня ми платимо дуже високу ціну на шляху до перемоги, зокрема платимо за те, чого не врахували, чого не знали вчасно. Тому саме зараз потрібно повертатися до історії, до її уроків і засвоювати їх.
Війна переконала, що життя добре вчить тих, хто до цього готовий. Саме життя і страх його втратити спонукають вчити історію. Спонукають звертатися за порадами до людей, які переживали подібне раніше. Про що вони тоді думали? Як вчиняли? Чи досягнули свого?
Відповіді будуть різними: обнадійливими і навпаки. В історії України були перемоги, реалізовані можливості, сподівання, але разом із тим поразки, зради, розчарування, вимушені еміграції, нездійснені мрії, непорозуміння… Знову українці не засвоювали уроки, які готувало життя. І знову історія війною постукала в наші двері. Знову ми виборюємо свою свободу. Як писав у 1900 році Микола Міхновський: «…і доки хоч на однім клапті української території пануватиме чужинець, доти українська інтелігенція не покладе оружжя, доти всі покоління українців йтимуть на війну» . З 19 по 24 травня 2022 року КМІС провів всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Дослідники поставили бінарне запитання про можливу поступку території заради миру, у якому 82% погодилися з твердженням, що: «За жодних обставин Україна не повинна відмовлятися від жодної зі своїх територій, навіть якщо це продовжить війну та загрожує її незалежності» . Як бачимо, слова Міхновського, виголошені понад 100 років тому, актуальні й сьогодні.
Тому ми започатковуємо рубрику, мета якої – утверджувати віру українців і українок у перемогу, забезпечувати безпеку нашого завтра і наше щасливе майбутнє. Без знання історії, без аналізу історичних подій, процесів і явищ, без осмислення нашого минулого ми не матимемо майбутнього. Знати історію України – це без зусиль опиратися ворожій пропаганді, бо пропаганда має на меті ввести в оману та нав’язати чужий наратив. Пропаганда працює там, де не вміють думати, аналізувати і встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, а історія якраз учить цьому. Тож запрошуємо міркувати й аналізувати разом.
Ми віримо у перемогу, наближаючи її щодня. Якою буде Україна після цієї війни? Одного дня постане держава, яку ми творимо сьогодні, вмиваючись кров’ю, заливаючись сльозами, крізь гуркіт артилерії, під ракетами, що падають на українські міста і села. Cаме бажання українців розвивати суверенну, демократичну, правову Українську державу – один із факторів, який вщент розбиває плани московії знищити Україну. Тож усе залежить від нас. Вивчаймо наше минуле заради щасливого майбутнього.