«Російський світ», або «Рускій мір» – російська геополітична та ідеологічна доктрина епохи панування путінізму. Із самого початку «російський світ», як просторовий об’єкт, у своєму оформленні був ідеологічним підґрунтям для геополітичного новоутворення «Євразійський Союз», тобто для реставрації колишнього СРСР у нових умовах, найважливішою складовою якого мала б бути лояльна проросійська Україна, та згодом перетворився у виправдання прямої військової агресії проти України «для захисту російського і російськомовного населення».
Один із словників описує це поняття так: «Російський світ» («Рускій мір») – це спроба орієнтації російського населення стосовно ідейних основ існування та розвитку російського суспільства через сприйняття історичного минулого та перспективного бачення майбутнього, створення стратегії геополітичного розвитку на теренах колишнього Радянського Союзу, соціально-комунікаційна технологія впливу рф на внутрішню політику сусідніх держав, ідеологічний концепт в російському політичному та інтелектуальному дискурсі для позначення наднаціональної і трансконтинентальної спільності, комплексна політтехнологія кремля та геополітичний підхід для інтерпретації сучасних політичних процесів правого і лівого спектрів в одному руслі в формі поєднань елементів панславізму, євразійства, російського месіанства та імперіалізму (в тому числі у вигляді неформальної імперії), ідеології російського більшовизму і крайніх націоналістичних течій російського білого антикомуністичного руху років громадянської війни в росії в еміграції».
Ще значно раніше російські шовіністичні кола почали поширювати «загальноросійську ідею» об’єднання українського, білоруського та російського народів в єдиний «загальноросійський народ». На підтримку «співвітчизників» і пропаганду ідей «російського світу» щорічно з бюджету рф виділяються десятки мільйонів доларів США.
Автором філософсько-політичної доктрини «російський світ» є сучасний російський філософ, син засновника московської «методологічної школи» Георгія Щедровицького та тодішній радник російського високопосадового чиновника С. Кирієнка Петро Щедровицький. Першою причиною конструювання проєкту стало прагнення інтелектуальної і владної еліти російської федерації знайти вихід із кризи ідентичності російського суспільства і відцентрових процесів у політичній сфері.
Ця ідеологія знайшла відображення в політичних подіях, які відбувалися у 2014-2016 рр. у Криму і на сході України: анексія Криму 2014 року, так звана «російська весна» та спроба створення «Новоросії», що призвела до війни на сході України. Пропаганда ідей російського світу в Україні покликана коригувати масову свідомість у напрямку, вигідному російській федерації, а також слугувала підготовчим плацдармом для вторгнення в Крим. Імперська ментальність, підтримувана ЗМІ, зумовлює схвальне ставлення більшості росіян до привласнення Криму.
На більш ранніх стадіях «Російський світ» – це неоколоніальний шовіністичний проєкт або концепція, що визначається як спільний «цивілізаційний простір», який базується на трьох засадах: Володимир Путін та один із адептів російського світу патріарх РПЦ Кирило (Гундяєв), православ’я, російська культура і особливо мова. Погано закамуфльоване самодержавство (диктатура), було подане як «спільна історична пам’ять і спільні погляди на суспільний розвиток». Так в росії почали ідеалізувати колишнє самодержавство впереміш зі сталінізмом.
За висловом Патріарха Московського Кирила, основами «російського світу» є: православна віра, російська мова та культура. Ця формула основ-«стовпів» є новітньою модифікацією ранішої державницької формули XIX ст. – «Православ’я-самодержавство-народність» з «Теорії офіційної народності» графа Сергія Уварова. При СРСР росія намагалася витворити єдиний «радянський народ», а тепер на пострадянських теренах бажає створити православний простір під егідою РПЦ з назвою «рускій мір», в основі якого пануватиме російська культура, російська мова, російське православ’я і російська політика. Саме російська мова та російськомовна радянська культура разом з історичною пам’яттю об’єднують і конструюють цей світ.
З початку 1990-х років концепція «Російського світу» формувалася Петром Щедровицьким, Юхимом Островським, Глібом Павловським, Валерієм Тишковим та іншими. Колишній чиновник кремлівської адміністрації та куратор проєкту «Новоросія» Борис Раппопорт заявляє, що в актуальний політичний обіг поняття «русскій мир» в 2005 році ввів керівник адміністрації Путіна Сурков. Володимир Путін ввів термін «русский мир» до широкого громадсько-політичного дискурсу наприкінці 2006 та на початку 2007 років. Цей термін він вжив у жовтні 2006 року у своєму вітальному слові до учасників Всесвітнього конгресу співвітчизників. Наприклад, у виправданні злочинних антиукраїнських дій – у заяві МЗС рф щодо подій у Донецьку 13 березня 2014 року, зазначається: «Росія усвідомлює свою відповідальність за життя «співвітчизників» і «співгромадян» в Україні і залишає за собою право на їх захист» – і, одночасно, в аналогії з еклектично «поєднаними» позиціями як і в проекті «російського світу», в офіційній заяві використовує нечіткі терміни «співвітчизники» і «співгромадяни», які залишають для влади рф відкритими фактично будь-які варіанти подальших дій.
Інструментарієм реалізації проєкту «російського світу» є створення переважаючого впливу в сусідніх країнах, обмеження їхнього суверенітету і встановлення повного контролю за їхніми просторами (економічним, політичним, інформаційним, конфесійним, мовним тощо), оволодіння (в тому числі шляхом купівлі) стратегічними об’єктами, перехоплення у свої руки політичних важелів держави-об’єкта «російського світу» через систему різного роду союзів (митного, безпекового тощо). Це і є м’якою формою поступової ліквідації державного суверенітету. Проміжними етапами є: Союз росії і білорусі (квітень, 1997 р.), Євразійське економічне співтовариство (жовтень, 2000 р.), Організація договору про колективну безпеку (ОДКБ; травень, 2002 р.), російсько-грузинська війна (2008, приєднання Абхазії і Південної Осетії), Митний союз ЄАЕС (січень, 2010 р.), Євразійський економічний союз (травень, 2014 р.), анексія Криму та бойові дії на Сході України (2014).
Постановою Уряду рф від 20 червня 2011 N 492 «Про федеральну цільову програму «Російська мова» на 2011-2015 роки» для реалізації двох підпрограм, що передбачають діяльність за межами росії – «Підтримка російської мови як основи розвитку інтеграційних процесів в СНД» та «Задоволення мовних потреб співвітчизників, що мешкають за кордоном» планується витратити 2526,66 млн рублів (близько 85 млн дол. США).
Не можемо оминути постать Олександра Гелійовича Дугіна, російського філософа, політика, політолога, публіциста фашистського толку, ідеолога неоєвразійства та рашизму, засновника та лідера «Міжнародного євразійського руху» – непересічної особистості у становленні «Руского міра» як державної ідеології рф. Він є автором книги «Основи геополітики: геополітичне майбутнє росії», яка вплинула на політику рф щодо України. На думку багатьох спостерігачів, Олександр Дугін сповідує праворадикальні, екстремістські, терористичні та ультранаціоналістичні імперські ідеї. Він є почесним професором Євразійського національного університету ім. Гумільова (Нур-Султан) і Тегеранського університету. Запрошений професор Південного федерального університету рф. Фігурант фінансових санкцій США проти осіб, винних в агресії проти України. Занесений до переліку осіб, що створюють загрозу нацбезпеці України. Фігурант бази центру «Миротворець».
Під час широкомасштабного вторгнення росії в Україну в 2022 році Дугін спершу привернув широку увагу своєю оцінкою значення острова Зміїний. У червні Дугін надавав йому сакрального значення, пишучи:
«Там розташовувалося найдавніше святилище Аполлона. Хто контролює Зміїний, той контролює хід світової історії».
Фактичний вплив Дугіна на погляди Путіна є предметом дискусій. Деякі російські експерти називають його «духовним порадником Путіна», а інші, здебільшого в Москві, кажуть, що він не настільки впливова особа і лише прагне виглядати близьким до Кремля задля особистої вигоди. У 2014 році в росії відбувся збір підписів за звільнення професора факультету соціології МДУ та лідера міжнародного євразійського руху Олександра Дугіна через публічні заклики вбивати українців. Російський громадський і церковний діяч, протодиякон Андрій Кураєв називав вчення Дугіна окультним і таким, що прагне перетворити православ’я на революційно-терористичну ідеологію. За переконанням колишнього депутата Державної думи рф Іллі Пономарьова, Дугін причетний до організації вбивства українських полонених в Оленівці.
Вбивство Дарії Дугіної, російської журналістки, політолога та правої активістки, дочки філософа Олександра Дугіна сталося 20 серпня 2022 року, приблизно о 21:00 в районі підмосковного селища Великі В’яземи. У автомобілі, яким управляла Дугіна, спрацював вибуховий пристрій. Вона загинула, що спричинило різні припущення: від замаху українських або російських спецслужб на Дугіна й до того, що він сам убив свою дочку аби виставити її мученицею та виправдати подальшу російську агресію. Під час навчання на філософському факультеті МДУ Дугіна у 2012-2013 навчальному році пройшла академічне стажування в Університеті Бордо. У 2014 році закінчила філософський факультет та вступила до аспірантури МДУ. Підготувала дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук, однак так і не захистила її.
Наприкінці 2010-х років Дугіна почала висловлюватися в російських ЗМІ щодо зовнішньополітичних та внутрішньополітичних подій. Дар’я Дугіна працювала журналісткою, писала для державних та близьких до влади ЗМІ, таких як «Russia Today», «Зірка» та «Царгород» під псевдонімом Дар’я Платонова. Як коментатор Дар’я Дугіна з’являлася і в інших російських ЗМІ – у виданні «Mash», на радіо «Комсомольська правда», на телеканалі «Царгород ТБ», на сайті «Геополітика.ру». Вона також готувала матеріали для сайту її батька dugin.tv, виступала спікером на заходах Євразійського руху, була політичним оглядачем Міжнародного євразійського руху, який очолює її батько. Працювала головним редактором сайту United World International (створений 2020 року) Євгенія Пригожина.
Дугіна публічно підтримувала вторгнення Росії в Україну та підготувала репортаж із заводу «Азовсталь», зайнятого російською армією. Вона була однією із авторів «Книги Z», що готується до виходу восени 2022 року, з розповідями про російських військових, які брали участь у вторгненні. У 2022 США, Великобританія, Канада, Австралія і Нова Зеландія ввели проти неї персональні санкції за її діяльність на посаді головного редактора United World International і, за оцінками влади цих країн, розповсюдження дезінформації.
Слідчий комітет росії порушив кримінальну справу за статтею «Вбивство, скоєне загальнонебезпечним способом». У повідомленні відомства йдеться, що «опрацьовуються всі можливі версії вчиненого злочину». Видання «Baza» та «Комерсант» писали, що однією з версій був замах на життя Олександра Дугіна. Справою зайнялася прокуратура Московської області. Пізніше голова Слідчого комітету Олександр Бастрикін доручив передати справу про вбивство Дугіної до центрального апарату СК рф. Слідство вважає, що вбивство було замовним, а під дном автомобіля з боку водія було встановлено вибуховий пристрій.
Путін посмертно нагородив Дугіну орденом Мужності «за мужність і самовідданість, виявлені у виконанні професійного обов’язку». 24 серпня папа римський Франциск у своєму зверненні з нагоди півроку війни в Україні згадав Дар’ю Дугіну, назвавши її «невинною жертвою» війни. Заява Франциска зазнала різкої критики з боку посла України у Ватикані Андрія Юраша. Варто підкреслити, що Дугіна підтримувала тісні зв’язки із французькими ультраконсервативними інтелектуальними колами. За даними «Bellingcat», перед президентськими виборами у Франції 2017 журналістка брала участь у спробах росії вплинути на Марін Ле Пен для скасування санкцій.
Відповідальність за вбивство дочки путінського пропагандиста взяла на себе так звана Національна республіканська армія. Раніше про організацію нічого не було відомо. Російський опозиціонер Ілля Пономарьов розповів про Національну республіканську армію, яка нібито вбила Дугіну 21 серпня. Пономарьов зазначив, що Дар’я Дугіна (вона ж Платонова) закликала до знищення українців, була голосом, що закликає до насильства та вбивств на окупованій території, зокрема вона виступила з обґрунтуванням вбивства українських військовополонених в окупованій Оленівці.
Організація уповноважила Пономарьова зачитати їх маніфест. Перше речення говорить про те, що «ми, російські активісти, військові та політики, нині партизани та бійці Національної республіканської армії, ставимо поза законом розпалювачів війни, грабіжників та гнобителів народів росії». За словами колишнього депутата Держдуми Іллі Пономарьова, який живе в Києві, вбивство Дугіної – справа рук підпільної групи диверсантів, що борються з режимом В. Путіна. Партизани називають російського диктатора узурпатором влади та військовим злочинцем, проте повторюють тезу російської пропаганди про «братні народи».
За його словами, він підтримував зв’язок із угрупованням, яке взяло на себе відповідальність. Пономарьов зазначив, що партизани очікували, що у підірваній машині буде не лише Дар’я Дугіна, а й її батько, і що дату підриву машини обрано не випадково – рівно рік тому Дугін написав твіт із фразою: «Те, що мене не вбиває, вбиває когось, щось ще».
Російська влада звинувачує у скоєнні злочину спецслужби України, українська влада відкидає свою причетність до вбивства. Естонська влада назвала втечу передбачуваного вбивці з росії через кордон з Естонією провокацією ФСБ рф.
За версією спецслужби країни-агресора, у вбивстві підозрюється громадянка України Наталія Вовк (нібито служила в «Азові») та її дочка Софія Шабан. У Нацгвардії заявили, що Наталія Вовк ніколи не служила в «Азові», а російські пропагандисти цим фейком намагаються виправдати рішення з визнання підрозділу Нацгвардії «терористичною організацією». В «Азові» також спростували фейк росіян.
Радник голови Офісу Президента Михайло Подоляк заявляв, що Україна не має відношення до підриву авто Дугіної та її загибелі. Подоляк додав, що в рф відбувається нагнітання подій, щоб проводити неприховану мобілізацію на війну проти України, явну причетність України до смерті Дугіної спростував також Президент України Володимир Зеленський.
- https://nv.ua/ukr/world/countries/chomu-donka-dugina-stala-cillyu-rosiyskih-partizaniv-illya-ponomarov-50265600.html
- https://nv.ua/ukr/world/countries/hto-taka-nacionalna-respublikanska-armiya-yaka-nibito-vbila-duginu-ponomarov-novini-rosiji-50265051.html