«Ти як?». Український дім, 1-25 червня
8 кураторів, 100 художників та 500 робіт! Тут можна зустріти і концептуалізм, і абстракцію, і реалізм, що показує багатогранність українського мистецтва. Усі твори різні, але всі – про війну. Роботи дають нам шанс прожити чужі прагнення й переживання, в тому числі майбутні.
Попереджаємо: після відвідування виставки стрімко розвивається відчуття гордості за українських митців!
«Дні, дні». Галерея «Хлібня», Софія Київська, 3 червня – 3 липня
Війна продовжується, але з кожним днем ми стаємо все витривалішими. Щоденні ритуали – це те, що повертає нас до буденності і дає відчуття бодай якоїсь стабільності. Художники показують, наскільки важливо відчути себе «тут і тепер». В експозиції представлені твори таких митців, як Т. Сільваші, Л. Наконечна, П. Ковач молодший, Р. Тремба, Л. Іванова та інших.
«Концентрація волі». Центр сучасного мистецтва M17, 1 червня – 1 серпня
Понад 70 художників представили свій живопис, графіку, інсталяцію, відео-арт, скульптуру, фотографію. Це своєрідне силове поле, де сконцентрований гнів українців, який у мирний час не усвідомлюється. Саме це є рушійною силою українців не до безмежної влади, а до колективного спротиву, волі й демократії.
«Піднятися до себе». Національний музей Т. Шевченка, 20 травня – 18 червня
Спільний проєкт українських художників А. Логова та А. Дудченка дають глядачам можливість пропрацювання психологічних та соціальних проблем, які виникають під час війни за допомогою мистецтва. Вони показують шлях від зневіри до надії, від занепаду до процвітання, від темряви до світла.
«Документація хепенінґу». Галерея The Naked Room, 2 червня – 2 липня
Художник М. Кравцов проживає у Франції, але за цей час створив чимало мистецьких проєктів, пов’язаних з війною в Україні. Його мурали в Парижі, у Відні та Найробі щодня мовою мистецтва розповідають світові, що відбувається в Україні.
Особливої уваги заслуговує «хеппенінґ», який реалізували у травні 2022 року в Музеї сучасного мистецтва Бордо. Він мав назву «Фіксація акту геноциду» і був відповіддю на слова Е. Макрона про те, що події в Бучі не є геноцидом українського народу.
«Фонтан виснаження». Музей Ханенків, 3 червня – 30 липня
Тут знаходиться геніальний твір П. Макова, що минулого року представляв Україну на 59 Венеціанській бієнале. «Фонтан виснаження» є метафорою виснаження політичного, екологічного, міського простору, а минулого року набув нових смислів – виснаження від війни. Виставка представлятиме не лише саму інсталяцію фонтану, але й численні артефакти, пов’язані з його створенням – графічні малюнки, фотографії тощо.
«Київська перепічка». Київська картинна галерея, 24 травня – 25 червня
Гумор – це те, що допомагає не втратити здоровий глузд в будь-якій ситуації. Чи є місце іронії та сарказму в мистецтві у воєнний час? Однозначно!
Художник В. Шерешевський ніби на шальках терезів зважує сміх, трагедії, ненависть, намагаючись знайти баланс. Він не просто констатує факт жахливої події, а занурюється в контекст, атмосферу, залишаючи глядачам безліч натяків, як правильно читати ці картини. Його мистецтво дає нам можливість знайти в собі причини для радості, самоіронії і показує, як можна голосно розсміятися проблемам прямо в обличчя!
«Храм. Українська самоідентифікація». Галерея мистецтв «Лавра», 20 квітня – 25 червня
Це унікальна нагода побачити зразки розписів церкви Покрови Богородиці в с. Липівка на Київщині авторства А. Криволапа та І. Ступаченка. Цю церкву росіяни знищували уже двічі: спочатку совєти, а минулого року, уже відбудовану – розстріляли росіяни.
Художники ж сьогодні пропонують сучасний шлях пошуку Бога через яскраві фарби, нові композиційні рішення та переосмислення релігійних сюжетів.
«Exodus: Шлях з небуття». Бабин Яр, 14 травня – 18 червня
Тут поєдналися проєкти двох митців – «Тонка червона лінія» українця М. Вайсберга та «Мандри Мойсея» литовця Д. Тодесаса. Вони обоє рефлексують над шляхом до свободи українського та єврейського народів. Проєкт починається у спорткомплексі «Авангард», куди 1 березня 2022 року влучила російська ракета. Тоді вона забрала 6 людських життів – так це місце стало свідком нових злочинів рашизму. Цей виставковий проєкт – перший зі стратегії перетворення Бабиного Яру з некрополю в місце пам’яті.
«Говорю про себе? Говорю про тебе». Voloshyn Gallery, 2 червня – 2 липня
Чи складається колективна травма з індивідуальних історій? Чи те, що транслюється нам з телеекранів є нашим особистим досвідом? Часто медійний показ війни витісняє навіть побачене на власні очі. Груповий проєкт передбачає перформативні практики художників та художниць, за допомогою яких вони не документують, а рефлексують над власними переживаннями війни.
