«Донні» на порозі Білого дому: що очікувати від нового Президента США? – Софія Борищук

Софія Борищук

Cтудентка історичного факультету КНУ, освітньої програми "Американістика та європейські студії (з поглибленим вивченням іноземних мов)". Членкиня ГО UaExperts.

Розділ статті: Інше

Матеріал підготували співавтори Софія Борищук та Владислав Мілащенко.

Кандидат від Республіканської партії Дональд Трамп здобув перемогу в одній із найнапруженіших президентських кампаній, ставши другою людиною в історії Сполучених Штатів, яка обіймала посаду президента два терміни не поспіль. Дональд Трамп отримав 51% голосів, тоді як його основна опонентка – кандидатка від Демократичної партії Камала Гарріс – заручилася підтримкою близько 47% виборців.

Майбутнє президентство Трампа свідчить про стійкість електоральної бази Республіканської партії, що продовжує підтримувати його бачення США. Що це означає для України та світу? Чи стане Америка великою знову, а Україна – переможницею у війні за свободу?

Чому Демпартія зазнала поразки?

Суб’єктивні причини:

1. Гарріс не змогла дистанціюватися від політики Байдена, а в очах суспільства була ментальним її продовженням;
2. Спікери команди Гарріс суперечили одне одному в ключових питаннях;
3. Сільська місцевість підтримала Трампа, що переважило голоси середнього класу, на який орієнтувалася Гарріс;
4. Електоральні бази еволюціонують: емігранти та представники деяких нацменшин стають більш прихильними республіканців з огляду на проблемну економічну політику адміністрації Байдена;
5. Імідж близького до народу бунтаря зіграв на користь Трампа, тоді як стриманість та «елітарність» Гарріс на публіці лише відштовхувала електорат;
6. Взаємні звинувачення представників двох партій у брехні, зухвалість передвиборчої кампанії Дональда та маніпуляції протрампівської преси щодо висловлювань головної опонентки допомогли переконати мінливі штати в підтримці республіканців.

Об’єктивні причини:

1. Ціни на нерухомість у США досягли рекордних рівнів, що стало важким випробуванням для тих, хто не має власного житла;
2. Хоча інфляція повернулася до помірних рівнів, ціни залишаються на 20% вищими, ніж були, коли Джо Байден вступив на посаду;
3. Кількість республіканців, які позитивно оцінюють економіку, зростає, коли при владі республіканці, і навпаки, у демократів економічні настрої схильні до критики, коли президентом є демократ;
4. Рівень безробіття зріс до 4,1%.

«Туман війни»: що буде формувати зовнішню політику?

Не дивлячись на строкату команду, яка формується із газетних заголовків, можна сказати точно лише одне – президент Трамп залежний від власних перемог.

Під час першого терміну зовнішня політика Дональда Трампа характеризувалася поєднанням популізму та націоналізму, укладених у його програму «America First» («Америка перш за все»). Такий підхід часто призводив до нетрадиційних дипломатичних стратегій, включаючи пряму взаємодію з супротивниками та скептицизм щодо давніх альянсів. Наприклад, зовнішньополітичні рішення його адміністрації часто керувалися транзакційним мисленням, віддаючи перевагу економічним вигодам для США над багатосторонньою співпрацею – це було очевидним із рішень вийти з міжнародних конвенцій (Паризька кліматична угода) та переукласти торговельних угод (NAFTA та USMCA). Важко не помітити чіткого акценту на безпосередніх національних інтересах, а не на глобальному лідерстві, притаманному США впродовж десятиліть. Створювалася парадигма, де зовнішня політика США ставала все більш непередбачуваною та персоналізованою.

Позиція Трампа щодо НАТО викликала занепокоєння для України. Протягом свого першого президентства Трамп критикував НАТО за невиконання своїх зобов’язань щодо витрат на оборону. Він припускав, що США можуть скоротити свою підтримку, якщо союзники не робитимуть більш адекватного внеску. Така риторика викликала тривогу в Україні, яка значною мірою покладається на підтримку Сполучених Штатів і НАТО у протидії російській агресії. Можливість зменшення ролі США та НАТО в українському питанні під керівництвом Трампа значно непокоїть і західних політиків.

3 листопада, ще до перемоги республіканця, 107 відомих міжнародних діячів підписали відкритий лист із застереженням європейським країнам про можливе нав’язання «мирних» угод із рф зі сторони американської адміністрації незалежно від результатів виборів. Свій автограф під листом поставили колишні дипломати, керівники розвідки, військові командувачі та політичні експерти, зокрема колишній президент Естонії Томас Ільвес, екс-директор ЦРУ Майкл Гейден, колишній міністр у справах Європи Великобританії Девід Лідінгтон та представники парламентів Німеччини, Канади та Литви. У документі йдеться про 2 стратегічні небезпеки для України: у разі перемоги Гарріс продовжуватиметься період обережної політики – «…статизу та червоних ліній, які на сьогоднішній день утримували можливості, за допомогою яких Україна могла виграти війну».

Натомість адміністрація Трампа схилятиме до угоди з росією, внаслідок чого «…Україна опиниться поза НАТО і ЄС, у стані фальшивого нейтралітету, а Європа — у дестабілізаційній геополітичній сірій зоні в самому серці континенту».

Задля уникнення сценарію «Мінську 3», автори закликають НАТО посилити військову та фінансову підтримку України та взяти на себе відповідальність за власну безпеку.

Тим часом The Times повідомило про перспективу створення альянсу Польщі та Британії з метою допомоги Україні після перемоги республіканців, а Борис Джонсон в інтерв’ю GB News, переймаючись потенційним зменшенням підтримки Штатів, припускає, що Британії в такому разі доведеться відправити допоміжні війська в Україну.

З огляду на нинішні заяви майбутнього очільника Білого дому про те, що за його каденції війн не буде, розглянемо два варіанти розвитку подій:

1. Трамп залучає максимальну кількість лобістів та дипломатів для врегулювання російсько-української війни на користь України. У такому разі в хід йдуть усі демократичні та двопартійні законодавчі доробки, зокрема нещодавній дозвіл бити ракетами ATACMS вглиб росії. Санкційна політика щодо москви посилюється, а тиск на Європу дозволить пришвидшити надання летального озброєння Києву по лінії НАТО. Війна заморожується з максимальною перевагою на боці Києва, швидше за все, у форматі до 24 лютого 2022 року. У такому випадку Трамп може подати часткове відновлення державного суверенітету України як власну заслугу й фактично дати «зелене світло» для обрання ще одного президента-республіканця в 2028 році.
2. Трамп пропонує зняти американські санкції з росії, якщо путін піде назустріч у припиненні вогню та щодо режиму тиші. Але у такому випадку росія виживає за допомогою консервації існуючого режиму в кордонах нинішньої лінії розмежування. Україні у цей же час надаються «гарантії безпеки», що навряд чи відрізнятимуться конкретикою від пунктів Будапештського меморандуму, лише з умовою, що окуповані території (починаючи з 2014 року) публічно не визнаватимуться російськими.

У першому варіанті у Києва є непогані шанси пролобіювати вступ до НАТО за прискореною процедурою з огляду на успіх у веденні війни проти ядерної держави. Американці хвилюються, що приєднання України до НАТО під час активної фази війни призведе до прямої конфронтації США з рф, тож замороження конфлікту на наших умовах з пунктом про подальше дипломатичне вирішення приналежності ОРДЛО може пом’якшити думку американського суспільства. Ставши 33-м членом Альянсу Україна зможе гарантувати собі та ЄС деескалацію та непоширення війни на територію Центральної Європи.

Також може спрацювати план із «рокірування» контингенту на східному рубежі НАТО: близько 20,000 американських солдатів відправляються додому із Польщі взамін на розміщення такої ж кількості українських солдатів.

Другий варіант означав би лише одне – відтермінування повторного повномасштабного вторгнення рф в Україну, як тільки американська адміністрація послабить свій вплив на європейський континент, якщо ізоляціоністські нотки в планах Трампа на зовнішню політику, що час від часу виринають в статтях західних таблоїдів, все ж почнуть реалізовуватися на практиці.

Однак таким чином 47-й Президент США буквально відмовиться від всієї наданої допомоги з 2016 по 2019 роки, перекресливши її спадок та чітко вибудовану стратегію підтримки українського суверенітету.

З іншого боку, такий сценарій нагадує більше катастрофу на рівні фантастики, аніж ймовірний розвиток подій. Американські стратегічні інтереси формувалися й продовжують формуватися десятиліттями, суміщаючи у собі роботу двох палат Конгресу, адміністрації Президента, а також дипломатичного та лобістського корпусів. Сам Президент США відіграє представницьку роль.

Команда Трампа: хто вони?

Штаб новообраного Президента уже почав перевірку потенційних кандидатів на ключові посади в адміністрації.

Як пишуть американські ЗМІ, у цьому процесі буде зроблено акцент на відданості Трампу і його баченню країни.

Ілон Маск готується стати щонайменше співголовою перехідного департаменту з питань ефективності уряду Трампа. Новий орган співпрацюватиме з Білим домом та його адміністративно-бюджетним управлінням з метою проведення «масштабної структурної реформи».

Основним претендентом на посаду держсекретаря США називають сенатора Марко Рубіо, який ще 2014 року після незаконної анексії Криму і початку військових дій на Донбасі закликав обкласти росію максимально жорсткими санкціями. Протягом перших двох років масштабної війни Рубіо підтримував Україну, критикуючи адміністрацію Байдена за нечітку стратегію. Проте вже у квітні республіканець проголосував проти законопроекту про допомогу Україні, який Конгрес не міг ухвалити протягом восьми місяців. Рубіо пояснив це тим, що не хоче бути об’єктом політичного шантажу.

Старшим радником Трампа стане Стівен Міллер, який відповідатиме в команді за політичні питання.

Радником президента з нацбезпеки готується стати Майк Волц. У перший рік великої війни Волц відвідав Україну, проголосував за шість із шести необхідних Україні законопроектів про допомогу, згідно з даними GOP for Ukraine. Проте навесні 2024-го Волц був проти схвалення законопроєкту із допомогою Україні, який вісім місяців не могли ухвалити в Конгресі. Свою позицію він пояснював у колонці «Епоха безмежних чеків для України завершилась», однак визнавав, що путін планує відновити срср і з цим Вашингтону треба щось робити.

Очільницею апарату Білого дому стане Сьюзі Вайлз, яка не має досвіду роботи у федеральному уряді. Проте, за словами окремих джерел, може ефективно управляти імпульсивністю Трампа.

Еліз Стефанік – потенційна кандидатка на пост постійної представниці США при ООН.

Кріс Райт стане міністром енергетики. Генеральний директор денверської компанії Liberty Energy – переконаний прихильник розробки родовищ нафти і газу, ключових елементів прагнення Трампа домогтися «енергетичного домінування» США на світовому ринку. При цьому активне використання родовищ на власній території буде вигідним лише в короткостроковій перспективі, тоді як контракти з державами Близького Сходу будуть значно ефективнішими.

Спецпосланцем із припинення війни в Україні може стати Борис Епштейн, виходець із росії. Поки його кандидатура під питанням через звинувачення у спробах скасувати результати виборів 2020 року в Аризоні та брак дипломатичного досвіду.

Популізм і спекуляції з боку новоспеченого президента Трампа та його потенційної адміністрації під час усієї президентської кампанії не дають однозначної відповіді на питання, як діятиме оновлений Білий дім щодо України протягом наступних чотирьох років.

Скоріше за все, новоявлене керівництво вже зараз намагається дійти згоди в українському питанні, зважуючи всі перспективи та ризики. Проте найочевиднішим залишається варіант повної та всеосяжної допомоги Києву, а також відкритого шантажу москви задля послаблення її позицій в східноєвропейському регіоні. Отож, Сполучені Штати посилять НАТО в умовах постійної напруженості й нададуть Україні шанс стати частиною системи колективної безпеки Європи.

У таких умовах росія буде змушена не тільки піти на перемовини в невигідній позиції, а й відволіктися від ведення експансії у Африці та на Близькому Сході, що в довгостроковій перспективі забезпечить технічну поразку москви разом з більшістю її сателітів.