Матеріал підготовлений у співавторстві з Владислав Мілащенко.
Зранку 20 грудня росія здійснила чергову ракетну атаку на Київ.
Уламки ворожої ракети пошкодили костел Святого Миколая на Великій Васильківській вулиці.
Вибухова хвиля завдала суттєвих руйнацій фасаду: уламки посікли стіни будівлі, бетонну раму, а також скління з обох боків. Центральний вітраж у формі готичної «троянди» було майже знищено. Крім того, за словами Міністерства культури та стратегічних комунікацій, постраждали віконні рами сходових кліток, що ведуть до шпилів – північної та південної веж, відомих як Хрестоцвіти.
Римо-католицька парафія Святого Миколая відразу звернулася із заявою:
«Сьогодні вранці внаслідок підступного російського удару ракетами по столиці, постраждав і наш, і так вже багатостраждальний костел св. Миколая. Навколо храму у вежах повилітали шибки, посипалися деякі вітражі… Повилітали шибки на вежах, які так чекають повернення хрестів. На жаль, будівлі біля костелу постраждали ще більше. Уже відомо про загиблого, близько десятка поранених».
Прессекретар костелу, Марія-Тереза Шибанова, також прокоментувала пошкодження:
“…сталася жахлива подія… Я кожного разу, коли йшла на службу і “на гуманітарку”, у мене в голові була одна фраза – “хоч би не в костел”. І, на жаль, цього разу йому не пощастило. І те, що ми побачили, це черговий доказ цієї російської агресії, доказ того, що вони хочуть нас знищити”.
Костел Святого Миколая — одна з архітектурних перлин Києва, збудована у стилі неоготики. Його заснування було тісно пов’язане з релігійно-політичною динамікою епохи. Наприкінці XIX — на початку XX століття Київ залишався центром переважно православної традиції, проте римо-католицька громада, хоча й чисельно менша, прагнула утвердити власну ідентичність і створити свій простір для богослужінь. Історія храму розпочинається у 1899 році, коли було оголошено конкурс на проєкт святині. Перемогу здобув 24-річний студент, однак через брак досвіду керівництво будівництвом доручили видатному архітектору Владиславу Городецькому, якому судилося втілити проєкт у життя. Гроші на будівництво надав граф Владислав Міхал Пій Браницький, а основну частину витрат покрила католицька громада. Під час зведення будівлі вперше використали залізобетон, новий на той час матеріал. Вибір неоготичного стилю був символічним: він підкреслював зв’язок із католицькою традицією Західної Європи, роблячи костел маяком римо-католицизму у переважно православному середовищі Києва. Таким чином проєкт відобразив прагнення створити не лише духовну святиню, але й культурний центр для католиків міста.
Протягом своєї історії костел Святого Миколая неодноразово опинявся у вирі великих потрясінь і змін. Під час російської революції 1917 року почалася масштабна трансформація храму. Спочатку костел перейшов під контроль більшовиків, а у 1930 році його закрили, залишивши без священиків. Будівлю поступово розграбовували, знищували релігійні артефакти. Із 1936 року радянська влада пристосувала приміщення для господарських потреб: спочатку костел перетворили на склад і розмістили всередині системи глушіння західних радіостанцій, а згодом — архів.
У 1978 році костел отримав нове призначення: влада УРСР вирішила створити там Київський будинок органної та камерної музики, а з 1981 року храм діяв як концертна зала Національного будинку органної та камерної музики. З початку 1990-х років розпочався новий етап відродження костелу. Після повернення римо-католицькій громаді будівлю було частково відреставровано, а в 1992 році єпископ Ян Пурвінський повторно освятив храм, тож у костелі поновили богослужіння. Спочатку влада відмовлялася повністю передати приміщення римо-католицькій церкві, аргументуючи це необхідністю збереження органу. Унікальність інструменту чітко проглядалася у його плануванні — орган, зроблений у романтичному стилі, був побудований так, аби стати замість вівтаря. Питання відкладали, допоки не знайшлося б нове місце для інструменту. Тодішні реставраційні роботи зосередилися на відновленні архітектурних деталей, створених Владиславом Городецьким, та збереженні структурної цілісності костелу.
Візит Папи Римського Івана Павла II у 2001 році підтвердив важливість храму на міжнародному рівні. Водночас костел продовжує стикатися із викликами, пов’язаними з поверненням повної власності та автономії.
У вересні 2021 року в костелі Святого Миколая сталася пожежа, яка охопила два поверхи та дах будівлі. Вогонь серйозно пошкодив покрівлю, а орган, що був символом храму, майже повністю знищив. Інцидент трапився під час репетиції музикантів. За розповіддю очевидців, спочатку вони “продули” інструмент — стандартну процедуру перед грою. Однак невдовзі почули тріск усередині, характерний для короткого замикання. Після цього з інструменту почав іти дим, а за кілька хвилин вогонь, який швидко поширився по будівлі.
Трагедія стала серйозним ударом для релігійної громади та міста. Тоді за добу українські компанії зібрали 18 мільйонів гривень на відновлення костелу, хоча держава оцінила завдані руйнування у 75 мільйонів гривень. У 2021 році Міністерство культури внесло костел Святого Миколая до переліку проєктів Великої реставрації.
За словами отця Павла, навіть попри аварійний стан будівлі, там щодня проводилися богослужіння та релігійні обряди – церемонії хрещення, вінчання, прощання з загиблими захисниками. Окрім цього, храм слугував місцем для навчання та духовного спілкування спільноти.
З метою збереження пам’ятки було укладено Меморандум між релігійною громадою та Мінкультом, відповідно до якого костел обіцяли повернути громаді не пізніше 1 червня 2022 року, проте умови документу не були дотримані. У відповідь на зволікання була створена відповідна петиція, яка зібрала необхідні 25 тисяч підписів, однак реального прогресу в розв’язанні питання не відбулось.
У 2022 році Кабмін вніс Миколаївський костел у Києві до реєстру пам’яток України, вилучивши його зі списку пам’ятників архітектури Української РСР. Наприкінці січня того ж року завершили протиаварійні роботи. Їх вартість склала 21,5 млн гривень, які покрили завдяки благодійним внескам. 5,6 млн грн, що лишилися після відновлення, передали на потреби ЗСУ.
Із початком повномасштабного вторгнення костел став не лише місцем духовного прихистку, а й гуманітарним штабом. Тут об’єдналися волонтери, серед яких були і майбутні засновники громадської організації “Літопис Незламності. Історична агенція”. Під час чергової спроби провезти партизанськими шляхами ліки до окупованого Ворзеля і виникла ідея створення проєкту, спрямованого на документування “напливу стрімких подій”, з огляду на те, що вони змінювали одна одну ледве не погодинно. Як зазначала співзасновниця та лідерка “Літопису” Ірина Жигуліна, “кожен день в майбутньому може стати чиєюсь дисертацією”.
Першим серйозним викликом для організації стало висвітлення скандалу навколо хресної ходи у Ватикані за участі українки та росіянки, яка мала на меті “об’єднати два народи”. Завданням “Літопису” було представити тему максимально об’єктивно.
6 листопада 2023 року парафіяни костелу Святого Миколая провели мирну акцію під гаслом «Рятуймо костел разом!» біля будівлі Міністерства культури.
Учасники акції протесту від імені римо-католицької парафiї св. Миколая в Києві висловили занепокоєння через безпідставне зволікання Мінкульту щодо передачі костелу релігійній громаді, яка є єдиним історичним та законним спадкоємцем святині. Віряни поклали вздовж стіни Мінкульту каміння, яке падає з костелу. Таким жестом учасники акції продемострували масштаби пошкоджень, яких храм зазнав за останні два роки, і нагадали про нагальність вирішення проблеми.
Під час протесту Отець Павло звернувся до керівництва Міністерства культури словами:
«Ми прийшли сюди до вас, тому що ви не приходите до нас. Ви не бачите, як за 2 роки костел зруйнувався, і ви нічого для цього не робите. Господь казав, що «якщо ви мовчатимете, кричатиме каміння». Тому ми принесли сьогодні каміння, яке падає з костелу. Нехай воно промовляє до вас і до всіх тих, що перешкоджають у поверненні костелу. Цих 12 каменів є символом апостольської Церкви – Церкви, яку заснував Христос на собі – міцному фундаменті і яку пекельні ворота не подолають».
Тоді ж міністр культури Республіки Польща Пйотра Глінські з великим сумом і розчаруванням констатував, що обіцянки попереднього міністра культури України Олександра Ткаченка щодо передачі костелу релігійній громаді так і не були виконані.
У лютому 2024 року прем’єр-міністр Денис Шмигаль доручив передати костел Святого Миколая релігійній громаді міста. Однак станом на грудень 2024 року процес передачі не завершено, тож питання збереження святині залишається відкритим понині. На цей час, за словами представників Мінкульту, будівля досі непридатна для експлуатації та потребує значної реставрації.
Згідно з даними Мінкульту, вартість повної реставрації костелу становить 148 мільйонів гривень, але ця сума розрахована за цінами 2019 року. У 2021—2023 роках коштів з державного бюджету на капітальний ремонт не виділяли.
Ці тривалі ініціативи мають вирішальне значення не лише для забезпечення структурної цілісності храму, а й для збереження його культурної та духовної ролі в сучасному Києві. Сьогодні костел продовжує виконувати функцію релігійного та культурного центру, проводячи богослужіння та культурні заходи. Кожен із нас може долучитися до його відновлення, зробивши свій внесок за посиланням: https://send.monobank.ua/jar/4JcrzYKpya?fbclid=IwAR340NeaoRzx25eNe7yBZBatcuW5PQpxPRZYrJtXwlV6i-4_vn1BqhR2hFo.
Разом ми можемо зберегти святиню для майбутніх поколінь!