Кінець 2024 року не перестає дивувати своїми новими подіями які змінюють увесь світ. У 2023 році народ Грузії вкотре вийшов на вулиці проти свого уряду який веде проросійську політику, а сьогодні події в Грузії все більше стають схожими на Євромайдан та Революцію гідності в Україні.
Визначні події відбуваються і на Близькому Сході. Громадянська війна у Сирії дійшла до кульмінації й повстанці взяла під контроль більшу частину Сирії.
Грузія — одна з перших країн яка стала жертвою імперських амбіцій російської федерації у ХХІ столітті. Росія ведучи гібридну війну створила на території Сакартвело дві псевдо держави та розв’язала у 2008 році війну під приводом захисту населення. Ведучи агресивну експансію Москва застосовувала звичні для неї методи війни та проводила етнічну чистку грузинських сіл у Південній Осетії. Такі ж самі методи введення війни були застосовані й в Україні у 2014 році.
Сьогодні народ Грузії стоїть перед новим викликом протистояння російській анексії. Починаючи з 2012 року поступово все більше провладні сили схилялись до проросійських поглядів. Політика правлячої партії «Грузинська мрія» призвела до відмови у 2022 році надання Грузії статусу кандидата на вступ до Євросоюзу. ЄС вимагав проведення реформ і звинувачував Бідзіну Іванішвілі, засновника проросійської партії, у погіршенні демократії у Грузії.
15 лютого 2023 року проросійські сили намагалися проголосувати в парламенті закон про іноагентів, за яким обмежувалися недержавні та незалежні ЗМІ. З цього моменту Грузія поринула в масові антиросійські мітинги. Нова хвиля протестів почалася із прийняттям у першому читанні закону «про іноагентів» у квітні 2024 році. 11 травня відбувся масштабний мітинг, який було розігнано силами спецпідрозділу.
Критичною точкою незадоволення грузинського населення стали парламентські вибори та відмова від переговорів щодо вступу у ЄС. Під час виборів було виявлено масові фальсифікації. Опозиція не визнала результатів виборів. Ситуація погіршилась з відмовою уряду від курсу Євроінтеграції. Мітинги набували все більше агресивних форм. Грузини почали застосовувати проти силовиків піротехніку, коктейлі молотова та будувати барикади. В соціальних мережах можна зустріти пости як грузини кожного дня готуються до мітингів та просять в українців порад як краще зводити барикади.
Проросійськи уряд робить все можливе для розгону протестних настроїв. Так 13 грудня був прийнятий закон який забороняє носити маски та спецзасоби які закривають обличчя під час мітингів.
Ці події в Грузії це лише вершина айсберга, 14 грудня відбулися вибори президента. Ці вибори стали першими в Грузії, коли президента обирав не народ, а виборча колегія. Балотувався лише один кандидат від правлячої партії, колишній футболіст без вищої освіти Міхеїл Кавелашвілі. Опозиція закликала ЄС визнати грузинську владу нелегітимною.
Світова спільнота виявила своє занепокоєння подіями в Грузії та ввела персональні санкції. Україна підтримала прагнення грузинів та вела свої санкції проти проросійських політиків.
Події в Грузії багато в чому подібні з подіями в Україні під час Помаранчевої та Революції гідності. Обидва народи прагнуть до кращого життя і бажають приєднатися до Європейської спільноти. Грузини воюють на нашій стороні ще з 2014 року та створили найбільше іноземне формування в лавах ЗСУ — «Грузинський національний легіон» і продовжують відстоювати незалежність України й сьогодні.
Не менш значні події відбуваються і на Близькому Сході. В кінці листопада та початку грудня стрічка новин була заповнена подіями громадянської війни у Сирії. Громадянська війна у Сирії розпочалась у 2011 році й була частиною «Арабської весни», під час якої у 5 з 22 арабських країн відбувались революційні події проти диктаторських режимів. Протести в Сирії поступово переросли в озброєне протистояння між повстанськими угрупуваннями та режимом Асада. Повстанські угрупування мають різні ідеологію та мали підтримку від різних «гравців» у цьому регіоні. Туреччина, Саудівська Аравія, ОАЕ, «Аль-Каїда» та «Ісламська держава», кожен з них мав власні інтереси та надавав підтримку різним групам повстанців. Також на території Сирії було організовано військовий альянс Сирійські демократичні сили, кістяк якого склали курдські загони самооборони.
Впродовж 9 років політична картина на території Сирії зазнавала постійних змін. Так за підтримки США Сирійські демократичні сили знищили «Ісламську державу» на території Сирії. В той самий час відбувалися постійні сутички повстанців та режиму Асада. У 2015 році під приводом боротьби з ІДІЛ свої війська у Сирію вводить й Росія. Новий гравець надав підтримку режиму Асада і за підтримки Москви диктатор зміг захопити до 2020 року 70 % території Сирії. Згодом було підписано угоду про припинення вогню за підтримки Туреччини, що врятувала опозицію від знищення.
Впродовж військових дій на території Сирії було сформовано декілька основних повстанських угруповань. Основою повстанської армії є угруповання “Хаят Тахрір аш-Шам” (ХТШ). Угрупування було частиною «Аль-Каїди». Проте, у 2016 році новий лідер угрупування Абу Мухаммад аль-Джулані розірвав стосунки із терористичними організаціями. Новий лідер зміг об’єднати конкурентні угрупування й очолив наступ проти диктатури.
Друге найбільше угрупування – це Сирійська національна армія, яка за підтримки Туреччини воювала проти курдів. Після вдалого захоплення Алеппо та повалення уряду Асада Сирійська національна армія продовжила військові дії на північному сході Сирії проти курдів.
Після підписання договору про припинення війну лідер ХТШ проводив нову політику яка відрізнялась від ідеологій терористичних організацій і почав об’єднувати різні сили незалежно від релігійного сповідування. Також угрупування ХТШ активно запроваджувало військові реформи та проводило підготовку до військових дій.
В цей час уряд Асада загруз в масовій корупції, урядові структури не виконували свої функції, в результаті чого сили Асада значно ослабли. Також значних проблем зазнали й союзники Асада. Іран не проявив активних дій для підтримки диктатора і направив сили для протистояння з Ізраїлем. Росія ведучи свою власну війну кинула сили проти України та залишила Асада без належної підтримки. «Хезболла» зазнала великих втрат у протистоянні з Ізраїлем і не маючи сил не прийшла на допомогу диктаторові.
Таким чином 27 листопада 2024 році коаліція повстанців на чолі з ХТШ почала наступ проти уряду Асада і вже до 1 грудня майже без бою було взято Алеппо, за яке у 2016 році тривали довгі та криваві бої. 7 грудня повстанці вже находились за 20 км від Дамаску , а 8 грудня столиця пала, Асад був вимушений тікати до Москви.
Після захоплення Дамаску весь світ облетіли кадри з в’язниці Седная поблизу Дамаску, що стала символом тортур і жорстокості сирійської влади. Сирійці масово ринулися шукати хоч якісь відомості про своїх близьких які безслідно пропали у в’язницях режиму Асада.
Ситуація у Сирії залишається напруженою. Прем’єр країни погодився передати владу опозиції та було встановлено перехідний уряд. Не відома доля російських військових баз, наразі російський уряд намагається зберегти свою присутність на Близькому Сході або вивезти свій військовий контингент із Сирії. Також після падіння Дамаску свій хід зробив Ізраїль, який завдав ударів по сирійським військовим об’єктам та розширив свою присутність на Голанських висотах.
До чого призведе повалення диктатури Асада та перемога опозиції нині не відомо. Повстанська армія складається з багатьох угрупувань які переслідують свої цілі. Лідер ХТШ заявив про бажання налагодження мирного життя та нормалізації відносин із іншими країнами. Європа надіється, що у Сирії після багатьох років запанує мир і та планує заохочувати біженців повертатися в Сирію. Сьогодні народ Сирії святкує повалення диктатури яка тривала з 70-х років XX ст.
Великого впливу на громадянську війну у Сирії мала російсько-українська війна. Повстанці використовували нові тактики ведення воєнних дій та активно застосовували безпілотні літальні апарати. В мережі з’являлись відомості про участь українських інструкторів у підготовці повстанців та постачання їм БПЛА, проте подібна інформація не має підтвердження. 14 грудня президент Володимир Зеленський заявив що Україна допоможе Сирії запобігти продовольчої кризи.
Повалення режиму Асада відбулося в результаті політичних змін, вагому роль відіграло і розв’язання рф повномасштабної війни в Україні. Росія кинула більшість сил для ведення війни та не змогла надати підтримку Асаду. Ці події свідчать про завищенні амбіції рф та важливість підтримки України у боротьбі проти Росії, яка фінансує терористичні організації та диктаторів по всьому світу.
