Зі зміною часу деякі символи набувають нового значення, коли старе поступово стирається з пам’яті, ніби його і не було зовсім. Одним із таких прикладів є георгіївська стрічка, яка на даному етапі у нас асоціюється із загарбницькою політикою росії. Давайте з’ясуємо, які сенси були закладені в нагороду від початку і що призвело до її трансформації.
Святий Юрій (Георгій) вважається покровителем воїнів, тому не дивно, що цим іменем була названа військова відзнака. В 1769 році імператриця російської імперії Катерина ІІ заснувала орден Святого Георгія для вищих офіцерських чинів. Саме тоді, як додаток до ордену, вперше з’являється георгіївська стрічка. Орден мав чотири ступені, і, як правило, ним нагороджували генералів і полковників. Орденами 1 і 2 ступеня нагороджував особисто імператор, що підкреслювало престижність нагороди. Також варто відзначити, що він мав високу матеріальну цінність, так як був виготовлений із золота.
В 1807 році імператор Олександр І своїм маніфестом запроваджує нову відзнаку – Георгіївський хрест, для офіцерів нижніх чинів і солдат. Відзнака вручалася за видатну хоробрість, виявлену в бою проти ворога. В описі нагороди значиться, що стрічка складається з двох жовтих і трьох чорних смужок. Існує дві версії вибору саме цих кольорів: перша – що вони взяті з прапора російської імперії (чорно-жовтого-білого), інша – де жовтий символізує вогонь, а чорний – дим, що підкреслює військовий характер ордену.
Георгіївський хрест був в пошані у військових. Згідно маніфесту, нагороджена особа повинна носити його при будь-яких обставинах, а вилучити нагороду могли тільки за рішенням суду (і про це ставили до відома імператора).
В 1913 році з’являється новий різновид Георгіївського хреста – для іновірців. Відрізнявся він лише тим, що замість зображення Св. Георгія було зображення двоголового орла.
До занепаду російської імперії георгіївська стрічка вважалася символом виняткової відваги і була в пошані серед населення. Після повалення монархії, встановлення Тимчасового уряду, появи на карті світу незалежної України георгіївські кавалери були по різні сторони барикад, але завжди цю нагороду носили з гордістю.
Під час Громадянської війни 1917-1921 рр. георгіївську стрічку використовували у лавах білогвардійських армій як символ опору більшовизму та боротьби за «єдину-неподільну» росію. Георгіївськими хрестами продовжували нагороджувати лідери білого руху Денікін, Врангель, Юденич, Колчак. А після їх поразки георгіївську стрічку активно експлуатували різноманітні російські емігрантські організації.
З моменту приходу до влади більшовиків, стрічка стає символом білогвардійського руху. В радянському союзі забороняють всі старі нагороди, окрім Георгіївського хреста, так як це була нагорода за індивідуальні подвиги.
В період Другої світової війни стрічка з’являється в різних амплуа, як позитивних, так і не дуже… Вона активно використовувалась для відзнак в нагородах російської Визвольної Армії (рос. РОА) на чолі з генералом Власовим, російській визвольній народній армії (рос. РОНА), в профашистській організації «Союз боротьби проти більшовизму» та російському корпусі. Тобто, в військових формуваннях росіян, які воювали на боці нацистів проти комуністичної системи. Звісно, згадувати про це ні в радянському союзі, ні, тим паче, в рф дуже не люблять. Куди простіше звинувачувати українців в колабораціонізмі.
В 1943 році, для підвищення бойового духу армії в радянському союзі запроваджується новий орден Слави, що мав три ступені, з яких найвищим є перший. Нагородження відбувалося в такій послідовності: спочатку третім, потім другим, і, нарешті – першим ступенем.
Саме там і з’являється стрічка яку ми звикли називати георгіївською, однак насправді вона називається гвардійська. Також вона відрізняється кольорами, де замість двох жовтих використовують уже помаранчеві смужки. Ці кольори зустрічаються на багатьох нагородах СССР.
Так як медаль «За перемогу над Германією» видавалась усім військовим, які брали участь в Другій світовій війні, то її тираж склав близько 15 мільйонів екземплярів. Саме тому чорно-помаранчева стрічка для багатьох людей стала символом перемоги і хоробрості. До розпаду радянського союзу гвардійська стрічка періодично з’являлася на листівках, газетах, журналах…
Хоч з 1991 року росія і Україна стають окремими державами, але ювілейні нагороди ветеранам Другої світової війни видаються одинакові…50, 55, 60, 65 років перемоги – і на кожній з них була присутня гвардійська стрічка. Так тривало до 2015 року. Навіть на медалі «Захисник Вітчизни» не обійшлося без неї.
У 1992 році в росії відновлюють орден Святого Георгія, але стрічку залишають гвардійську, тобто чорно-помаранчеву. А 2005 року керівництво російської федерації визнало георгіївську стрічку символом перемоги в Другій світовій війні. Ось як це коментує історик Андрій Руккас:
«У 2005 році в росії відбулась акція «Георгиевская лента». Символи, які мали за собою 250 років історії, були спаплюжені дешевими пропагандистськими трюками. Це була своєрідна піар-відповідь росії на події 2004 року. В Україні тоді з’явилися помаранчеві стрічки як ознака революційної приналежності і підтримки Майдану. Людина, яка чіпляє георгіївську стрічку, демонструє свою прихильність російському світу, свої антимайданні, антиукраїнські погляди».
І дійсно, скоро цей символ набув свого зловіщого значення уже на практиці. Згадаймо 2008 рік і російське вторгнення в Грузію – тоді відроджену нагороду вперше отримали учасники бойових дій у Південній Осетії. Так само з 2014 року в Україні і до цих пір – завжди над агресорами майорить георгіївська стрічка.
На фото нижче ми бачимо, що нічого святого для наших горе-сусідів уже не лишилося – ось до чого дійшло використання символу перемоги.
2014 рік став переломним для України, і нарешті народ та уряд задумались над використанням стрічки. Так ми отримали свої нагороди, без символів ворогуючої держави.
16 травня 2017 року ВРУ ухвалила закон «Про внесення зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо заборони виготовлення та пропаганди георгіївської (гвардійської) стрічки». Згідно з документом, публічне використання, демонстрація або носіння георгіївської стрічки чи її зображення тягнуть за собою накладення штрафу від 50 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією георгіївської стрічки або предметів, що містять її зображення.
З тих пір стрічка знаходиться під забороною в Україні, і коли ми її бачимо на комусь то розуміємо, що це ворог. Хоча справа не в самій стрічці, а в асоціації, яку вона викликає. Можливо, коли згине путінський режим, ми побачимо в ній не лише агресію і зневагу, а й хоробрість, яку заклали в неї з моменту створення. Але на це буде потрібен час, так як в нашу свідомість дуже глибоко в’їлось те, що георгіївська стрічка – це ворожість і до України, і до всього цивілізованого світу.