Як називати цю війну? – Володимир В’ятрович

Володимир В'ятрович
Український історик, дослідник історії визвольного руху, доктор філософії. Голова Українського інституту національної пам’яті (2014 – 2019), голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху (Львів), член наглядової ради Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», ексдиректор Архіву Служби безпеки України (2008–2010), редактор наукового збірника «Український визвольний рух» (2003–2008).

Путін так і не зміг придумати притомний «казус белі» (причину війни) для нападу на Україну.

Врешті він облишив безглузді спроби розповісти про якісь «українські теракти», і напередодні нападу назвав справжню причину війни: незалежність України.

І це той рідкісний випадок, коли він не брехав.

Справді, так і є. Саме наша свобода стоїть на перешкоді планів Путіна відновити російську імперію неволі. Тому нинішня війна — це війна за незалежність. Ми продовжуємо робити те, що не завершили наші попередники сотні років тому. Це відкладена війна, яка почалася не зразу після відновлення незалежності в 1991-му. Тоді ворог був слабким. А через кілька десятиліть він набрався сили і спробував нас повернути.

Дехто хоче назвати (і називає) цю війну вітчизняною, щоб підкреслити її масовий характер. Це визначення періодично звучить в українських медіа, його навіть використовує президент України Зеленський. Наскільки доречним є його використання? Наша війна справді масова, справді демонструє безліч прикладів героїзму військових та цивільних.

Але не варто використовувати термін «вітчизняна». Бо він апелює саме до російської історії. До війни 1812-го року. Та найбільше — до німецько-совєтської війни 1941–1945 років. Цей термін робить нас частиною російського минулого. Ба навіть — частиною російської сучасності. Бо в нинішній Росії «отєчєственная война» — бренд, який уособлює одну з основ руского міра. Їм ідеться про непереможну совєтську/російську армію, яка звільнила світ від нацизму. Цей міф був ґрунтом для формування радянської ідентичності, а в перспективі й радянського народу. Його складовими були тези про масовий патріотизм і жертовність в ім’я радянської Батьківщини, небачена мобілізація всіх «радянських» людей у боротьбі зі страшною загрозою, месіанський похід на Захід з метою «визволення» Європи.

На початку 2000-х Росія на чолі з Путіним взяла курс на відновлення впливу на «постсовєтському» просторі. Згодом вони відверто заявили про амбіції відновити СРСР.

Для цього використовують все:

● і енергетичний шантаж,

● і маніпуляції щодо російськомовних людей,

● і навіть загрозу застосування ядерної зброї.

Не останнє місце в цьому арсеналі відводиться так званій «спільній історії». Концепти «Великої Вітчизняної війни» та «Великої Перемоги», радянські міфи про минулу війну широко пропагують в кіно, на телебаченні, в літературі, щоб тримати народи колишнього СРСР в орбіті російського впливу. «Спільне героїчне минуле» використовують, щоб утримувати потужне проросійське лобі в незалежних державах. Отож, міф про війну є важливим інструментом геополітичного впливу Росії. І саме надихаючись міфом про вітчизняну війну, нинішні російські солдати йдуть звільняти Україну від нацистів. У ролі нацистів для них — ми з вами, наші солдати, наші батьки, жінки і діти. Тому не варто повторювати російські пропагандистські бренди, які вже не відмити від совка, георгіївських стрічок, всього того, що нас атакує «градами» і «кинжалами».

Наша війна є продовженням століть боротьби за свободу і є унікальною за своїм масовим характером. Нині участь у ній беруть не лише військові, а кожен українець, який спиняє ворога власними зусиллями. Тому вона варта назватися Народною.

Народною війною за незалежність.

Певен, саме такий погляд на нашу боротьбу, який віддає шану нашим попередникам і підкреслює масовий героїзм сучасників — ще один крок до перемоги.

Джерела

https://www.youtube.com/watch?v=b5Nm2kkYw-8
13 Травня 2022
Останні події

Олеся Житкова взяла участь у заході "Психологічний вплив війни: досвід військовослужбовців США та України"

«Літопис Незламності» провів дискусію «Українка вчора та сьогодні: війна, родина, суспільство» до 140-й річниці українського жіночого руху

В ірландському місті Корк відбувся марш і мітинг на підтримку України

Іван Бездудний взяв участь у міжнародному воркшопі "Війна, наука та емоції: (не) проговорене"

Схожі статті: