Чому сталася ця війна?

Володимир В'ятрович
Український історик, дослідник історії визвольного руху, доктор філософії. Голова Українського інституту національної пам’яті (2014 – 2019), голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху (Львів), член наглядової ради Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», ексдиректор Архіву Служби безпеки України (2008–2010), редактор наукового збірника «Український визвольний рух» (2003–2008).

Напевно, ні в кого в Україні та світі немає сумнівів в тому, що ми зараз переживаємо часи, про які наші нащадки читатимуть в історичних книгах.

Так, ми справді опинилися у вирі історії.

Тут важко, часто страшно і дуже складно зорієнтуватися у швидкозмінних обставинах. І проблема не лише у великому обсягу інформації, якою нас завалює реальність, у щохвилини важливіших новинах.

Багато з того, що відбувається навколо, неможливо зрозуміти, не занурившись у минуле.

Тому спробую пояснити вам те, що ви бачите нині, роз’яснити причини, які криються у попередніх роках та століттях.

Почну з базового. Чому сталася ця війна?

Для декого це питання звучить навіть драматичніше: як стала можлива ця війна?

Чи навіть ще драматичніше: ця війна між братніми народами.

Щодо останнього — давайте відразу забудемо тезу про братні народи, тим паче про братні український та російський народи. Це теза совкої пропаганди, яка не має нічого спільного ані з історією, ані з сьогоденням.

Історія України та Росії — це історія протистояння, а не братерства.

Росія як така з’явилася саме після поглинання українських земель.

Саме поступове знищення української козацької держави стало початком народження імперії із вкраденою в українців назвою Росія.

Далі були століття імперської політики, мета якої — розчинити українців в імперському морі чи то пак болоті.

Для цього використовувалися різні способи: від привабливої для української еліти інкорпорації нащадків козацької старшини в російське дворянство, до системного знищення української мови та культури, що кидала виклик імперії.

Але Кремль зазнав краху у цій боротьбі

На початок ХХ століття він був змушений боротися вже з розвиненим українським національним рухом. Ослаблення Російської імперії привело до того, що цей рух спромігся на національну революцію, а відтак і на створення національної держави.

Проголошена в 1917 році Українська народна республіка майже одразу опинилася в стані війни з новим імперським російським проєктом під керівництвом більшовиків.

Українці програли цю чотирилітню війну, проте вони серйозно ослабили Росію,

і забезпечили можливість для незалежності інших її територій, а тепер держав — Польщі, Фінляндії, Балтійських країн.

Падіння української держави не означало кінця українського національного руху.

Він залишався головним викликом для російського імперського проєкту протягом наступних ста років.

Українці ослаблювали імперію повстаннями в Центральній та Південній Україні до середини 1920-х, злякали Сталіна масовим рухом опору колективізації в 1930-х, відповіддю на який став організований штучний Голодомор.

Українці кинули виклик СРСР, який щойно переміг нацизм і завоював пів Європи, розгорнувши масштабний повстанський рух у Західній Україні, який Кремль не зміг придушити ще понад десять років після Другої світової.

Українці продемонстрували вміння протистояти імперії ненасильницьким методами, організували один із найактивніших дисидентських рухів у 1960–1980-х.

Врешті, українці добили російський імперський проєкт під назвою СРСР, проголосивши незалежність у 1991-му.

Але смерть СРСР не стала кінцем російської імперії, яка лише тимчасово змирилася із втратою України.

Набравшись сил, накопичивши ресурси за рахунок нафти й газу, Росія з початку 2000-х почала реалізовувати спроби повернення України. Спершу політичними методами через проросійські політичні сили, які довгий час визначали політичний порядок денний України.

Але Майдани — національні повстання 2004-го, 2013–2014 років фактично позбавили Росію цього інструмента. Російські політичні сили в Україні (комуністи, СДПУО, ПР, тепер ОПЗЖ), попри колосальну підтримку від Москви, втрачали електоральну базу.

Тому з 2014-го Росія взялась за повернення України під свій вплив військовими методами. Спершу окупувавши Крим і захопивши частину Донбасу, тепер розгорнувши широкомасштабний наступ на Україну.

Тому

нині ми маємо 85-й день восьмилітньої війни, яка триває вже понад сто років.

Особливість цього етапу нашої столітньої війни — Україна ще ніколи не була такою сильною в ній, Росія ще ніколи не зазнавала таких масштабних втрат від українців, і світ ще ніколи настільки солідарно і активно не підтримував нас. А це значить, що саме нам випала нагода, шанс та честь завершити нашу довгу, столітню війну за незалежність.

Джерела
20 May 2022
Останні події

(Українська) Майстер-клас «Магія різдвяної свічки»

(Українська) Олеся Житкова виступила на Українському радіо

(Українська) Ірина Ворожбит дала коментар про день Святого Миколая «5 каналу»

(Українська) «Химерна медицина Середньовіччя. Чи можна врятуватися від чуми?» - пізнавально-розважальний івент

Схожі статті: